ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2006 р.

Справа № 12/244-3380

 10 год. 15 хв.

 м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі   судді Скрипчук О.С.             

при секретарі судового засідання  Александрову В.В.

розглянув справу:     

за позовом: Приватного підприємства Фірма „Либідь”, м.Бучач

до відповідача: Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції, м.Бучач

про: визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №67/0004031500/0 від 21.08.2006р.

за участю представників сторін:   

позивача:

відповідача:

Суть справи:

В судових засіданнях оголошувалися перерви для надання можливості сторонам подати додаткові докази в обгрунтування своїх позовних вимоги та заперечень до 10 год. 15 хв. Yf 03 листопада 2006р.

Приватне підприємство Фірма "Либідь", м.Бучач, Бучацький район, Тернопільська область, надалі позивач, звернулося до господарського суду Тернопільської області до Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції, м.Бучач, Бучацький район, Тернопільська область, надалі відповідач, про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №67/0004031500/0 від 21 серпня 2006 року.

Позивач в обгрунтування своїх позовних вимог посилається на податкове повідомлення-рішення №67/0004031500/0 від 21.08.2006р., податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2006 року, податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2006 року, платіжне доручення №55 від 27.04.2006р., №56 від 27.04.2006р., квитанцію до прибуткового касового ордеру №56 04.05.2006р., Акт про результати невиїзної документальної перевірки від 19.08.2006р. №111/7/15-025, інші матеріали.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує. Разом з тим, подав суду додаткове обгрунтування позовних вимог, де просить суд визнати нечинним податкове повідомлення-рішення як таке, що прийняте на підставі необґрунтованих висновків. Суд приймає подане обгрунтування до розгляду, оскільки подане відповідно до вимог чинного законодавства.

У поданому заперечення проти позову від 19.09.2006р. №2854 Бучацька МР ДПІ вважає позовні вимоги безпідставними та просить суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що проведеною перевіркою встановлено порушення ПП Фірмою „Либідь” п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, в наслідок чого підприємством неправомірно завищено заявлену до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість по декларації за червень 2006 року.

В судове засідання, 03.11.2006р., представники сторін не з’явилися

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено.

Працівниками Бучацької МР ДПІ проведена перевірка ПП Фірма „Либідь”, за результатами якої складено Акт №111/7/15-025 від 19.08.2006р. „Про результати невиїзної документальної перевірки ПП Фірма „Либідь” з питань відшкодування податку на додану вартість за період червень місяць 2006 року”.

Перевіркою встановлено та зафіксовано в Акті перевірки, що ПП Фірма „Либідь” із супровідним листом №987 від 24.07.2006р. надало копії платіжних доручень та виписки із особових рахунків банків про сплату на користь своїх постачальників сум за придбані товарно-матеріальні цінності, а саме протягом квітня 2006 року ПП Фірма „Либідь” на користь своїх постачальників оплачено 26776 грн., в т.ч. ПДВ 4463 грн. Вказані суми за даними ПП Фірма „Либідь” сформували бюджетне відшкодування у декларації з ПДВ за травень 2006 року в сумі 4463 грн.

В порушення п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” ПП Фірма „Либідь” завищено заявлену суму бюджетного відшкодування по декларації за червень 2006 року на 4463 грн. Залишок від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 декларації за поточний  (звітний період) складає 4463 грн.

21 серпня 2006 року Бучацькою МР ДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення №67/0004031500/0, яким згідно підпунктами „б”, „в” підпункту 4.2.2 статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетом та державними цільовими фондами”, згідно п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України №2181 на підставі Акту перевірки №111/7/15-025 від 19.08.2006р. за встановленні порушення підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” ПП Фірма «Либідь»зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 4463 грн. за червень місяць 2006 року.

Дане податкове повідомлення-рішення і оскаржується позивачем.

Оцінивши зібрані по справі докази та норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити, з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 1.8 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість” (надалі Закон №168/97), який визначає платників податку на додану вартість, об’єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, бюджетне відшкодування –сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Закон №168/97 визначає платника податку, як особу, що згідно з цим Законом зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яку імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону датою виникнення податкових зобов’язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) – дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платника податку.

Згідно п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкового накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно норм Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Так, відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону не підлягають включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, з урахуванням п.п. 7.2.6.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання згідно звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Разом з тим, до бюджетного відшкодування у податковій декларації на червень 2006 року (ряд. 25) позивачем включено суму ПДВ 4463 грн. –сплату постачальникам за придбання товару за квітень 2006 року, що підтверджується платіжними дорученнями №55 та №56 від 27.04.2006р.

У даному випадку у попередньому періоді (травень 2006 рік) отримувачем товарів –ПП Фірма „Либідь” постачальникам таких товарів сплата не проводилася.

Бюджетне відшкодування ПП Фірма „Либідь”, заявленне у декларації за червень 2006 року було зменшене на підставі п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” на суму 4463 грн., яким встановлено, що якщо у наступному податковому періоді сума розрахована згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту має від’ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

За таких обставин, до підсумку рядка 25 податкової декларації з ПДВ за червень 2006 року слід було включити суми податку, сплачені ПП Фірма „Либідь” на користь своїх постачальників лише у травні 2006 року, що позивачем не зроблено.

При цьому, на підставі підпункту „б” підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону „Про податок на додану вартість” ПП Фірма „Либідь” не було позбавлене можливості включити вказані суми ПДВ до підсумку рядка 26 податкової декларації за червень 2006 року. Значення рядка 26 декларації перенеслося б до складу податкового кредиту наступного місяця (у рядок 23.2) та могло бути використане для погашення податкових зобов’язань або боргу у майбутніх періодах, що підприємством в супереч норм Закону не зроблено.  

Разом з тим, позивач в позовній заяві зазначає, що Бучацькою МР ДПІ не дотримано умов підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість”, з посиланням на те, що податковий орган не проводив позапланову перевірку та Акт перевірки був наданий для підпису з порушенням встановлених Законом термінів. Дані твердження ПП Фірма „Либідь” спростовуються наступним.

Згідно з вимогами п.п. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону „Про податок на додану вартість” платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Законом зазначено, а саме п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних.

Згідно п.п. 1.2.2 п. 1 Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затверджених Наказом ДПА України від 18.08.2005р. №350 документальною невиїзною перевіркою (камеральна) визнається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов’язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов’язкових платежів).

Відповідно положень до п.п. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону встановлено, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

    а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;

    б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

    в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає  платнику податку.

Як підтверджено матеріалами справи, а саме податковою декларацією з податку на додану вартість за червень 2006 року, заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та розрахунку суми бюджетного відшкодування, які отримані податковим органом 20 липня 2006 року, Бучацькою МР ДПІ в рамках чинного законодавства проведено документальну перевірку ПП Фірми „Либідь” та в термін надано уповноваженому представнику позивача для підписання Акт перевірки від 19.08.2006р. №111/7/15-025.

Таким чином, податковим органом правомірно, з урахуванням вимог чинного законодавства прийняте податкове повідомлення-рішення, яким зменшено суму бюджетного відшкодування за червень 2006 року на 4463 грн., а тому позовні вимоги в цій частині до задоволення не підлягають.      

Також, ПП Фірма „Либідь” просить суд зобов’язати Бучацьку МР ДПІ надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодування з бюджету з посиланням на абзац другий підпункту 7.7.5 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Відповідно до абз. 2 п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону про ПДВ податковий орган зобов’язаний у п’ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Так, відповідно до ст. 162 КАС України, суд може прийняти постанову про зобов’язання вчинити певні дії.

Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання та споживачів. Права та законні інтереси зазначених суб’єктів захищаються, зокрема шляхом визнання наявності або відсутності прав.

Оскільки, Законом про ПДВ визначено порядок, права та обов’язки податкового органу щодо відшкодування від’ємного значення податку на додану вартість на розрахунковий рахунок підприємства, подання в органи державного казначейства відповідних висновків, а відповідачем цей порядок не заперечується, у позивача на момент розгляду даної справи відсутні правові підстави для звернення до суду з позовними вимогами про зобов’язання. Тому, позовні вимоги про зобов’язання Бучацьку МР ДПІ вчинити відповідні дії до задоволення не підлягають.

Відповідно до статті 71 Кодексу Адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимог та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 94 КАС України судовий збір позивачу не відшкодовується.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 69–71, 158, 161-163 КАС України, господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі „20” листопада 2006 року до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом двадцяти днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.      

 

Суддя                                                            О.С. Скрипчук