копія
Провадження № 11/792/382/13
Справа № 2218/23818/2012 Головуючий в 1-й інстанції Слободян В.С.
Категорія: Доповідач Дуфнік Л. М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 липня 2013 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області у складі :
головуючого - судді Дуфнік Л.М.,
суддів Барчука В.М., Вітюка В.Ж.,
з участю секретаря Молодої І.О.,
прокурорів Павлишина В.І., Лугового О.П.,
захисника ОСОБА_1,
засудженої ОСОБА_2,
потерпілої ОСОБА_3,
представника потерпілої ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому справу за апеляціями засудженої ОСОБА_2 та в її інтересах захисника ОСОБА_1, на вирок Хмельницького міськрайонного суду від 14 травня 2013 року, -
В с т а н о в и л а:
Вироком Хмельницького міськрайонного суду від 14 травня 2013 року
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку та жительку АДРЕСА_1, українку, громадянку України, з середньою спеціальною освітою, помічника кухаря кафе-бару «Сова», неодруженої, раніше не судимої,
засуджено за ч.1 ст.122 КК України на 1 рік обмеження волі.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.
Цивільний позов задоволено частково. Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 534 грн. 56 коп. матеріальної шкоди та 5000 грн. моральної шкоди.
Запобіжний захід засудженій ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишено попередній - підписку про невиїзд.
Відповідно до вироку суду 14.08.2012 року біля 8 год. 30 хв., в коридорі квартири АДРЕСА_2, ОСОБА_2, на ґрунті особистих неприязних відносин умисно нанесла ОСОБА_3 п'ять ударів кулаком руки по тулубу з правої сторони грудної клітини, заподіявши їй тілесні ушкодження у вигляді закритих переломів 7-8 ребер справа по передній аксілярній лінії, які відносяться до ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я.
Як вбачається зі змісту апеляції засудженої ОСОБА_2, вона просить скасувати вирок Хмельницького міськрайонного суду, в тому числі і в частині цивільного позову, а справу закрити. При цьому засуджена посилається на те, що злочину не вчиняла, а суд безпідставно не взяв до уваги її показання, розцінивши їх як суперечливі, оскільки потерпіла ОСОБА_3, яка є дружиною її батька - ОСОБА_5, постійно влаштовувала конфліктні ситуації, а тому при відібранні слідчим пояснень, не надаючи цьому особливого значення , вона помилково зазначила, що конфлікт між нею та ОСОБА_3 відбувся 14.08.2012 року о 8 год.30 хв., а коли довідалась про звинувачення у заподіянні перелому ребер потерпілій, пригадала , що конфлікт відбувся у присутності її матері - ОСОБА_6, яка в той день зранку була на роботі, тобто під час дачі пояснень вона помилилася в часі. Крім того, жодних згадок про переломи ребер ні у день конфлікту, ні через декілька днів від ОСОБА_3 не було. Одночасно засуджена ОСОБА_2 в своїй апеляції вказує, що при її зарплаті - 1 тис.грн. вона не має можливості компенсувати ОСОБА_3 шкоду в сумі 5 тис.грн.
У поданій апеляції захисник в інтересах засудженої ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_1 також просить скасувати вирок місцевого суду, а справу закрити, посилаючись на те, що судом в основу обвинувального вироку було помилково покладено суперечливі показання потерпілої та залежного від неї матеріально свідка ОСОБА_5, не взято до уваги, що комісійна судово-медична експертиза була проведена з порушенням закону, оскільки всі експерти колись працювали в одній лікарні з батьком потерпілої ОСОБА_3 і є зацікавленими особами, безпідставно судом взято до уваги як доказ і протокол проведеної з порушенням процесуального законодавства слідчої дії - відтворення обстановки та обставин події. Крім того, захисник вбачає поверховість у дослідженні судом обставин справи та як наслідок - невмотивоване задоволення цивільного позову потерпілої, а тому просить скасувати вирок і у цій частині.
Заслухавши доповідача, засуджену ОСОБА_2 та її захисника ОСОБА_1, які підтримали подані апеляції та просили скасувати вирок суду, а справу закрити, прокурора, потерпілу ОСОБА_3 та її представника, які заперечили проти задоволення апеляцій та просили залишити вирок суду без зміни, провівши судове слідство в частині допиту засудженої і потерпілої та дослідження доказів в частині цивільного позову, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що подані на вирок апеляції слід задовольнити частково.
Висновки місцевого суду про доведеність вини засудженої ОСОБА_2 підтверджуються зібраними у справі та дослідженими в судовому засіданні доказами.
Доводи апеляції захисника засудженої про те, що показання потерпілої ОСОБА_3, а також свідка ОСОБА_7, який є її чоловіком і багато років знаходиться в неї на утриманні, є наперед спланованими, не можуть бути взяті до уваги. Показання потерпілої в ході досудового розслідування і в суд є послідовними. Вона постійно стверджує, що 14.08.2012 року біля 8 год. 30 хв. в коридорі квартири АДРЕСА_2, ОСОБА_2 на ґрунті особистих неприязних відносин умисно нанесла їй п'ять ударів кулаком по тулубу з правої сторони грудної клітини, внаслідок чого вона відчула різкий біль. На її крик про допомогу прибіг чоловік - ОСОБА_5 і відтягнув ОСОБА_2 від неї. Оскільки біль в правій половині грудної клітини не проходив, в той же день біля 17 год.30 хв. чоловік відвіз її у травмпункт. Тобто , згідно з показаннями потерпілої, єдиним очевидцем пригоди був ОСОБА_5 Про інших очевидців конфлікту між нею та потерпілою 14 серпня 2012 року засуджена ОСОБА_2 не повідомляла. Мати засудженої - ОСОБА_6, яка, як спочатку пояснювала ОСОБА_2, була в квартирі, коли стався конфлікт з потерпілою, на той час знаходилася на роботі, а тому суд першої інстанції обґрунтовано вказав у вироку, що її показання не створюють алібі на момент вчинення злочину для засудженої, яка в суді не заперечувала, що 14.08.2012 року біля 8 год. 30 хв. і вона, і потерпіла з чоловіком знаходилися квартирі АДРЕСА_2.
Показання свідка ОСОБА_5 про те, що ранком 14.08.2012 року, знаходячись у своїй кімнаті, на крик дружини вибіг в коридор , побачив, як його дочка ОСОБА_2 нанесла удар кулаком в грудну клітину ОСОБА_3, в зв"язку з чим він розборонив їх, а оскільки біль в правій половині грудної клітини дружини не проходив, біля 17 год. 30 хв. завіз її у травмпункт, узгоджуються як з показаннями потерпілої, так і з іншими зібраними у справі доказами.
Так, згідно із записами лікаря ОСОБА_8 у травмкарті 14.08.2012 року о 18 год. 37 хв. ОСОБА_3 звернулася у травмпункт Хмельницької міської лікарні зі скаргою на біль у правій половині грудної клітки, оскільки 14.08.2012 року о 8 год.30 хв. її побила сусідка, після огляду потерпілої та рентгенограми переломів виявлено не було, поставлено діагноз : „Забій правої половини грудної клітки (анамнестично)", призначено лікування, дано пораду звернутися в поліклініку 16.08.2012 року.
Відповідно до записів у медичній карті №18/809 амбулаторного хворого ОСОБА_3, 16.08.2012 року вона зверталася зі скаргами на болі в ділянці правої половини грудної клітки до травматолога ХМП №2, який продовжив призначення лікаря травмпункту. Згідно з консультативним висновком від 20.08.2012 року лікаря рентгендіагностичного відділення Хмельницької обласної лікарні ОСОБА_9 на рентгенограмі від 14.08.2012 та контрольній рентгенограмі правої половини грудної клітки ОСОБА_3 від 20.08.2012 року було виявлено перелом 7 та 8 ребер справа по передній аксілярній лінії без ознак консолідації .
Доводи апеляції захисника про те, що лікар ОСОБА_8 в судовому засіданні вказав на відсутність на рентгенограмах від 14.08.12 та від 20.08.12 року переломів ребер не відповідають дійсності. З показань допитаного судовому засіданні свідка ОСОБА_8 вбачається, що він як травматолог 14.08.12 року перелому ребер у ОСОБА_3 не виявив з двох причин : або перелому на той момент не було, або знімок був зроблений в іншій проекції і на контрольному знімку, зробленому пізніше в іншій проекції, міг бути виявлений перелом, при цьому перше слово - за рентгенологом (а.с.189,191).
Згідно з висновком судово-медичної експертизи №1810 від 24.10.2012 року (а.с.76-77) у ОСОБА_3 було виявлено тілесні ушкодження у вигляді закритих переломів 7-8 ребер справа по передній аксілярній лінії, що могли утворитися від дії твердих тупих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею , якими могли бути стиснуті в кулаки кисті рук, не виключено 14.08.2012 року, та за своїм характером відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості, як такі, що спричини тривалий розлад здоров'я.
Вказаний висновок підтверджений висновком №15 комісійної судової -медичної експертизи, яка призначалася судом ( а.с.201-204), в якому, крім того, зазначено, що виявлені у ОСОБА_3 тілесні ушкодження у виді закритих переломів 7-8 ребер справа по передній аксілярній лінії за своїм характером віднесені до середнього ступеня тяжкості, як такі, що спричинили тривалий розлад здоров'я - понад 21 день, так як зазвичай загоєння переломів ребер відбувається в строки понад 21 день (п.2.2.1 п.п.а,в, п.2.2.2 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ №6 від 17.01.95 року), а тому незазначення у висновках експертів конкретного періоду лікування ОСОБА_3 не впливає на правильність визначення ступеня тяжкості заподіяних їй тілесних ушкоджень. Рентгенівські знімки, які були предметом дослідження судмедекспертизи, приєднані до матеріалів справи.
Доводи апеляції захисника в тій частині, що всі судово-медичні експерти є зацікавленими особами, так як колись працювали в одній лікарні з батьком потерпілої ОСОБА_3, колегія суддів вважає припущеннями, які нічим не обґрунтовані. Будь-яких доказів, що давали б підстави сумніватися у правильності проведених по справі експертиз, а відповідно призначення повторної експертизи, захисником також не надано.
З протоколів відтворення обстановки і обставин події з участю ОСОБА_3 та ОСОБА_5 (а.с.52-59) вбачається, що така слідча дія проводилася з метою з'ясування механізму заподіяння потерпілій тілесних ушкоджень, а тому колегія суддів вважає, що місце її проведення на результат не впливає.
Про відсутність наперед спланованих дій з боку потерпілої та її чоловіка свідчить і та обставина, що ОСОБА_3 в день заподіяння їй тілесних ушкоджень ОСОБА_2 зі скаргою про притягнення останньої до відповідальності не зверталася. Це не заперечується і в апеляційній скарзі захисника, де зазначено, що ОСОБА_3 написала скаргу лише через три дні, тобто 17 серпня 2012 року, а саме після того, як її викликав дільничний інспектор міліції у зв'язку з повідомленням травматологічного відділення Хмельницької міської лікарні про її звернення в лікарню у зв'язку з побоями. Дана обставина підтверджується наявними у справі рапортом про отриману інформацію, яка надійшла по телефону з травмпункту 14.08.2012 року о 18 год.47 хв., про те, що в травмпункт звернулася ОСОБА_3, яку вдома вдарила сусідка (а.с.4), протоколом усної заяви (повідомлення) про злочин від 17.08.2012 року, відібраним ДІМ Центрального ВМ ХМВ УМВСУ в Хмельницькій області від ОСОБА_3 (а.с.6).
Доводи апеляції про безпідставне стягнення із засудженої ОСОБА_2 на користь потерпілої моральної шкоди в розмірі 5 тис. грн., а також 534 грн.56 коп. матеріальної шкоди, колегія суддів вважає частково обґрунтованими.
Оскільки доведено, що ОСОБА_2 заподіяла потерпілій ОСОБА_3 тілесні ушкодження, в зв"язку з чим остання зазнала шкоди, як матеріальної, так і моральної, засуджена цю шкоду повинна відшкодувати.
Відповідно до ч.3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Потерпіла ОСОБА_3 ні у своїй позовній заяві, ні в суді, крім того, що вона зазнала фізичного болю та страждань у зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями, інших обґрунтувань на підтвердження необхідності відшкодування їй моральної шкоди у заявленому розмірі не навела. Враховуючи характер отриманих потерпілою ОСОБА_3 тілесних ушкоджень та фізичних страждань, які вона перенесла у зв'язку з цим, конкретні обставини справи, майновий стан ОСОБА_10, яка не має офіційної роботи , і при стягненні з неї 5 тис. грн. на користь потерпілої, матеріальне становище буде вкрай скрутним, колегія суддів вважає можливим зменшити розмір відшкодування моральної шкоди на користь потерпілої до однієї тисячі гривень.
Під час дослідження доказів, в тому числі медичної карти ОСОБА_3, де зазначено, яке саме лікування їй призначалося у зв"язку з переломом ребер, наданих потерпілою на підтвердження цивільного позову в частині стягнення матеріальної шкоди фіскальних чеків про витрати на придбання ліків, судом встановлено, що фактично потерпілою документально підтверджена матеріальна шкода на суму 436 грн., з чим остання погодилась. Відповідно розмір відшкодування матеріальної шкоди із засудженої слід зменшити до вказаної суми.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України (в редакції 1960 року), п.11 «Перехідних положень» Кримінального процесуального кодексу, колегія суддів, -
У х в а л и л а:
Апеляцію засудженої ОСОБА_2 та в її інтересах захисника ОСОБА_1 задовольнити частково.
Вирок Хмельницького міськрайонного суду від 14 травня 2013 року щодо ОСОБА_2 в частині вирішення цивільного позову змінити, зменшивши розмір відшкодування шкоди на користь потерпілої ОСОБА_3 : матеріальної - до 436 грн. , моральної - до 1000 грн.
В решті вирок залишити без зміни.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом:
Суддя апеляційного суду
Хмельницької області Дуфнік Л.М.