КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

____________________________________________

01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

14.10.08 р.                                                                                          № 10/119-08          

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя

Чорногуз М.Г. (доповідач по справі),

Судді

Разіна Т.І.

Фаловська І.М.

секретар судового засідання Єрмак Л.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Шум В.А. –за дов. № 256 від 06.10.2008 р.;

від відповідача: не з’явились.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Молочна країна”

на рішення господарського суду Київської області від 15 травня 2008 р.  

у справі № 10/119-08 (суддя Тищенко О.В.)  

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Арт ПАК ЛТД”, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Молочна країна”, м. Біла Церква

про стягнення 7 945,67 грн.

встановив:

Рішенням господарського суду Київської області від 15 травня 2008 р. позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Арт ПАК ЛТД” до товариства з обмеженою відповідальністю “Молочна країна” про стягнення 7 945,67 грн.  було задоволено повністю.

          Не погоджуючись із вищевказаним рішення, товариство з обмеженою відповідальністю “Молочна країна” подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області  по справі №10/119-08.

          За апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Молочна країна” на рішення господарського суду Київської області від 15 травня 2008 року згідно ст. 98 ГПК України Київським міжобласним апеляційним господарським судом ухвалою від 10 вересня  2008 року порушено апеляційне провадження у справі  № 10/119-08 та призначено до розгляду у судовому засіданні за участю представників сторін.

В апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Сторони були належним чином повідомленні про час та місце засідання суду повідомленням про оголошення перерви від 07 жовтня 2008 року, проте відповідач своїм правом на захист не скористалися.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Арт ПАК ЛТД” в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

          13 квітня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Арт ПАК ЛТД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Молочна країна" укладено договір поставки (а.с. 9-11).

          Відповідно до п.1.1 предметом вказаного договору є постачання витратних матеріалів для пакування харчових продуктів.

          Згідно п.1.2 договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Арт ПАК ЛТД" (дал і- постачальник) продає товар у власність Товариству з обмеженою відповідальністю "Молочна країна", а Товариство з обмеженою відповідальністю "Молочна країна" купує товар і сплачує його вартість Товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма "Арт ПАК ЛТД" (далі –покупець) на умовах цього договору.

          Як вбачається з п.2 Договору покупець оплачує постачальнику вартість товару за ціною згідно специфікації, рахунку-фактури або накладної. Загальна вартість договору складається із суми всіх накладних, що стосується договору.

          Відповідно до п. 5. Договору товар постачається постачальником у строк обумовлений у специфікації або письмовій заяві покупця, що оформлюється до кожної поставки товару і підтверджується постачальником. Наступна партія товару постачається покупцю при умові повного розрахунку з постачальником за попередню партію товару. Постачання узгодженої партії товару здійснюється зі складу постачальника.

          Пунктами 6.1, 6.2 договору передбачений розрахунок за товар покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Покупець здійснює оплату 100% вартості партії товару протягом 7 (семи) банківських днів з моменту отримання товару та підписання накладних.

          Згідно п. 10 Договору договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2006р.

          Як вбачається з матеріалів справи на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар (витратні матеріали для пакування харчових продуктів) на загальну суму 36 413,15 грн., що підтверджується накладною №374 від 26.07.2006р. на 2050,02грн., накладною № 385 від 31.07.2006р. на 1640,02грн., накладною № 158 від 12.04.2006р. на 4100,04грн., накладною № 188 від 27.04.2006р. на 8200,08грн., накладною № 223 від 16.05.2006р. на 8446,08грн., накладною № 362 від 21.07.06р. на 5700,06грн., накладною № 282 від 13.06.2006р. на 2665,03грн., накладною № 297 від 19.06.2006р. на 2050,02грн., накладною №383 від 22.06.2007р.на 690,60грн.та накладною №556 від 31.08.2007р. на 871,20грн.(а.с.14-21), а отже позивач виконав належним чином зобов'язання за договором.

          Як було вірно встановлено місцевим господарським судом останній відпуск товару був здійснений 31 липня 2006р., а тому, з урахуванням п. 6.2 Договору покупець зобов'язаний був здійснити оплату 100% вартості партії товару протягом 7 (семи) банківських днів з моменту отримання товару та підписання накладних, тобто до 07 серпня 2006р. Відповідач свої зобов'язання щодо оплати в строк за отриманий товар виконав частково, в сумі 29 826.05 грн.. що підтверджується банківськими виписками та карткою рахунку №361 (а.с.25-26).

          Отже, борг відповідача за отриманий товар на підставі Договору поставки становить 6587.10 грн.

          Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

          Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

          Частиною першою та частиною сьомої статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

          Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

          14 грудня 2007р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Фірма “Арт ПАК ЛТД” направило на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю “Молочна країна” претензію № 362 з вимогою сплатити заборгованість, яка виникла за договором, проте відповідач відповіді на претензію не надав та борг не сплатив.

          Як вірно було встановлено місцевим господарським судом, що заборгованість відповідача за отриманий товар станом на 15 травня 2008року повністю не сплачена і становила 6587,10 грн., а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 6587,10 грн. заборгованості за отриманий товар є обґрунтованими, документально підтверджуються, а тому підлягають задоволенню.

          Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

          Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Згідно ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

          Відповідно до п.9.3 Договору у випадку порушення взятих зобов'язань щодо розрахунків за поставлену партію товару, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день просрочки від суми несвоєчасної оплати до фактичної її сплати.

          Як вбачається із ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 543/965-ВР від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

          Таким чином, Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" обмежує нарахування пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України.

          Відповідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

          Згідно п. 9.6 Договору у разі невиконання п.6.2 Договору протягом 10 календарних днів покупець сплачує штраф у розмірі 10% від суми невиконаних зобов'язань.

          Враховуючи те, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 6587,10 грн., стягненню з відповідача підлягає штраф в розмірі 658,71грн. (10% від суми невиконаних зобов 'язань) .

          З огляду на зазначене колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду, що необхідно стягнути з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 619,63грн. та штрафу 658,71 грн.

          Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що господарським судом у повному обсязі досліджено обставини справи та надана їм належна правова оцінка, підстав для зміни чи скасування судового рішення по даній справі не вбачає, а отже оскаржуване рішення господарського суду Київської області необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Молочна країна” - без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 99, п. 1 ст.103, ст.105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Молочна країна” на рішення господарського суду Київської області від 15 травня  2008 року по справі № 10/119-08 залишити без задоволення.

2.          Рішення господарського суду Київської області від 15 травня 2008 року по справі № 10/119-08 залишити без змін.

3.          Справу № 10/119-08 повернути господарському суду Київської області.

Постанова апеляційного господарського суду, набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом одного місяця з дати її прийняття до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддя

М.Г. Чорногуз

Судді

Т.І. Разіна

І.М. Фаловська

Дата відправки  15.10.08