ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
29.07.2013 Справа №5002-16/ 3344-2012
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «АІР-НК-ПЛЮС»
про стягнення 252 585,19 грн.
За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АІР-НК-ПЛЮС» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»
про стягнення 97 336,02 грн.
Суддя М.О. Білоус
Представники:
від позивача (відповідача за зустрічним позовом) - Михайловський І.В., довіреність № 2635 від 30.10.2012, заступник керівника юридичної служби;
від відповідача (позивача за зустрічним позовом) - не з'явився.
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АІР-НК-ПЛЮС» суми основної заборгованості в розмірі 239 575,67 грн. та 3% річних у розмірі 13 009,52 грн., а всього - 252 585,19 грн. Крім того, позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача судового збору у розмірі 5 311,89 грн.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що 18.08.2008 між сторонами був укладений договір фінансового лізингу № 080818-155/ФЛ-Ю-А, відповідно до якого позивач зобов'язався передати відповідачу в платне користування на умовах фінансового лізингу майно, зазначене в специфікації до договору, а відповідач зобов'язався прийняти майно (предмет лізингу), своєчасно сплачувати періодичні лізингові платежі у порядку та строки, передбачені договором. Загальна сума платежу за договором згідно графіку склала 681 815,55 грн. Позивачем були належним чином виконані зобов'язання за договором, проте відповідач за період з 27.03.2010 по 27.09.2011 свої зобов'язання щодо сплати лізингових платежів не виконав, що призвело до виникнення боргу у розмірі 239 575,67 грн. та стало підставою для звернення із позовною заявою до суду.
Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.10.2012 було порушено провадження у даній справі.
16.10.2012 від Товариства з обмеженою відповідальністю «АІР-НК-ПЛЮС» надійшла зустрічна позовна заява про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» суми в розмірі 97 336,02 грн. та 1 946,72 грн. судового збору.
Ухвалою від 17.10.2012 суд прийняв вищевказану зустрічну позовну заяву до спільного розгляду з первісним позовом.
Ухвалою від 29.11.2012 суд зупинив провадження у справі № 5002-16/3344-2012 до розгляду справи № 5002-22/4059-2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АІР-НК-ПЛЮС» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» про визнання недійсними п. 3.6 договорів фінансового лізингу № 080818-154/ФЛ-Ю-А та № 080818-155/ФЛ-Ю-А від 18.08.2008, укладених між сторонами.
Ухвалою від 18.07.2013 провадження у даній справі було поновлено.
Строк розгляду справи було продовжено ухвалою від 18.07.2013 відповідно до вимог статті 69 Господарського процесуального кодексу України, а судове засідання було відкладено на 29.07.2013.
Присутній у судовому засіданні 29.07.2013 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» надав додаткові письмові пояснення у справі, в яких просить первісний позов задовольнити, а у зустрічному позові відмовити.
Позивач за первісним позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» підтримав позовні вимоги у повному обсязі, вимоги за зустрічним позовом не визнав з підстав, викладених у відзиві на позов, посилаючись на те, що згідно пункту 3.6 договору лізінгоодержувач не може вимагати жодного відшкодування або зменшення суми платежів за договором у випадку перерви в експлуатації майна, незалежно від причин виконання такої перерви. Також звертав увагу суду на те, що ТОВ «АІР-НК-ПЛЮС» протягом всього строку лізингу використовував вантажний автомобіль, що призвело до його понаднормового зносу, про що свідчить звіт ПП «Експертна Компанія Укравтоекспертиза».
Крім того, представник позивача представив суду довідку про розмір заявленої до стягнення заборгованості, відповідно до якої заборгованість відповідача перед позивачем станом на 26.07.2013 складає 239 575,67 грн., а також копію постанови Вищого господарського суду України від 17.07.2013 у справі № 5002-22/4059-2012, які суд долучив до матеріалів справи.
Відповідач у судове засідання 29.07.2013 з невідомих суду причин не забезпечив явку свого представника, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином - рекомендованою кореспонденцією.
Крім того, згідно положень постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.
З огляду на те, що представник Товариства з обмеженою відповідальністю «АІР-НК-ПЛЮС» був присутній у попередньому судовому засіданні, яке відбулось 18.07.2013, суд має підстави вважати, що він був повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином, проте своїми правами не скористався.
З наданих раніше пояснень відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «АІР-НК-ПЛЮС» вбачається, що він позовні вимоги за первісним позовом не визнає, просив суд відмовити у первісному позові та задовольнити зустрічний позов у повному обсязі, зокрема, вказував, що підприємство звільняється від сплати лізингових платежів на загальну суму 336 911,69 грн. за період з вересня 2009 року по 27.09.2011 до кінця дії договору включено, що є підставою для задоволення позову ТОВ «ВіЕйБі Лізінг» про стягнення з ТОВ «АІР-НК-ПЛЮС» суми 239 575,67 грн. за період з 27.03.2010 по 27.09.2011 (до кінця дії договору).
Доповнення до зустрічної позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «АІР-НК-ПЛЮС» судом не були прийняті, про що свідчить ухвала від 18.08.2013.
Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, суд
ВСТАНОВИВ:
18.08.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» (лізингодавець) та ТОВ «АІР-НК-ПЛЮС» (лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу № 080818-155/ФЛ-Ю-А з додатками (а.с. 13-26, том 1).
Відповідно до пункту 1.1 договору, предметом даного договору є надання лізингодавцем в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу лізингоодержувачу предмету лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість на момент укладення договору якого наведена в Специфікації (додаток № 2 до Договору) - далі за текстом «Майно» або «предмет лізингу», для підприємницьких цілей у власній господарській діяльності Лізингоодержувача на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.
Пунктом 2.1 договору закріплено, що строк користування лізингоодержувачем майном становить 37 (тридцять сім) місяців з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна згідно пункту 4.3 даного договору за умови належної сплати ним лізингових платежів та належного користування майном за цим договором.
Згідно пункту 3.1 лізингоодержувач виплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів (Додаток №1 до договору) та пунктів 3.4.1-3.4.5 цього договору. Лізингові платежі включають: платежі, які відшкодовують (компенсують) частину вартості майна; винагороду (комісію) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, з врахуванням коригування, вказаного в пунктах 3.4.1 - 3.4.5 договору.
Пунктом 3.4 договору встановлено, що платежі за договором здійснюються в національній валюті України (гривнях). Всі платежі здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця у порядку, визначеному пунктом 3.4.1, зокрема, лізингоодержувач здійснює платежі за цим договором відповідно до графіку сплати лізингових платежів з наступним коригуванням на зміну курсу гривні до долару США (крім авансового лізингового платежу) та даний пункт договору встановлює порядок розрахунку суми, що підлягає сплаті на користь лізингодавцю на дату фактичного виконання платежу (крім авансового платежу).
Порядок визначення суми лізингових платежів, що підлягають сплаті, передбачений пунктом 3.4.1 цього договору, застосовується у випадку, коли курс гривні до долару США в розрахунку на один долар США, встановлений на дату фактичного виконання лізингового платежу, перевищує курс гривні до долару США, за якими Банківська установа, по дорученню лізингодавцю, фактично здійснила продаж (конвертування у гривню) коштів у іноземній валюті (валютного кредиту), отриманих лізингодавцем для придбання майна та його подальшої передачі лізингоодержувачу у фінансовий лізинг (пункт 3.4.2 договору).
Пунктом 3.4.5 договору сторони обумовили, що коригування розмірів лізингових платежів згідно пунктів 3.4.1-3.4.4 цього договору не призводить до збільшення загальної вартості майна, відповідно, не збільшується і частина лізингових платежів, які відшкодовують (компенсують) частину вартості майна. Таке коригування збільшує частину лізингових платежів - винагороду (комісію) лізингодавцю за отримане в лізинг майно.
Відповідно до пункту 3.6 договору, лізингоодержувач не може вимагати від лізингодавця жодного відшкодування або зменшення суми платежів за договором у випадку перерви в експлуатації майна, незалежно від причин виникнення такої перерви.
У разі зміни розмірів лізингових платежів лізингодавець та лізингоодержувач складають додаткову угоду до даного договору, а також, на вимогу лізингодавця, підписують акт коригування вартості майна (пункт 3.11 договору).
Пунктом 4.1 договору встановлено, зокрема, що передача лізингодавцем лізингоодержувачу майна здійснюється у строк до 12.09.2008.
Приймання лізингоодержувачем майна в лізинг оформляється шляхом складання акту приймання-передачі майна, що підтверджують якість, комплектність, справність майна і відповідність майна техніко-економічним показникам та умовам договору. Акт приймання-передачі підписується повноважними представниками сторін і скріплюється печатками сторін (пункт 4.3 договору).
Пунктом 18.1 договору сторонами обумовлено, що даний договір набирає чинності (вважається укладеним) з моменту його підписання сторонами і стає обов'язковим для сторін. Дія договору продовжується до моменту повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Додатком № 2 до договору (Специфікація) визначено майно, яке передається у лізинг, а саме: автомобіль КАМАЗ самоскид 65201, 2008 року випуску, модель 65201, ціна одиниці без ПДВ - 406 666,67 грн., з ПДВ - 488 000,00 грн. (а.с. 24, том 1).
08.08.2008 сторонами був підписаний акт прийому-передачі майна в користування за договором № 080818-155/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 18.08.2008, за яким лізингодавець - Товариство з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» передав лізингоодержувачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «АІР-НК-ПЛЮС» майно, а саме: автомобіль КАМАЗ 65201, 2008 року випуску, державний номер АА 6097 НР, номер шасі ХТС65201081158070, вартістю 488 000,00 грн., а лізингоодержувач прийняв вищевказане майно в користування (фінансовий лізинг) (а.с. 27, том 1).
Додатком № 1 до договору (Графік сплати лізингових платежів) встановлено, що ТОВ «АІР-НК-ПЛЮС» сплачує ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» лізингові платежі на загальну суму 681 815,55 грн. за період з 21.08.2008 по 27.09.2011 (а.с. 22-23, том 1).
Відповідач - ТОВ «АІР-НК-ПЛЮС» за весь період дії договору сплатив на користь позивача - ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» лізингові платежі в розмірі 442 239,88 грн., які повністю погашають лізингові платежі за період з 21.08.2008 по 27.02.2010 та частково лізинговий платіж за 27.03.2010 в розмірі 1 502,91 грн., що підтверджується довідкою-розрахунком лізингових платежів Товариства з обмеженою відповідальністю «АІР-НК-ПЛЮС» та відповідними платіжними дорученнями (а.с. 84-95, том 1).
Проте, за період з 27.03.2010 по 27.09.2011 ТОВ «АІР-НК-ПЛЮС» зобов'язання за договором щодо сплати лізингових платежів виконав не повністю, внаслідок чого за даний період (з урахуванням сплат) за ним виникла заборгованість у розмірі 239 575,67 грн., а саме: з 27.03.2010 заборгованість складає 13 392,92 грн. (частково було сплачено 1 502,91 грн.), з 27.04.2010 заборгованість збільшилась на суму 15 055,37 грн., з 27.05.2010 заборгованість збільшилась на суму 14 729,36 грн., з 27.06.2010 заборгованість збільшилась на суму 14 625,30 грн., з 27.07.2010 заборгованість збільшилась на суму 14 313,14 грн., з 27.08.2010 заборгованість збільшилась на суму 14 195,22 грн., з 27.09.2010 заборгованість збільшилась на суму 13 980,17 грн., з 27.10.2010 заборгованість збільшилась на суму 13 688,83 грн., з 27.11.2010 заборгованість збільшилась на суму 13 550,10 грн., з 27.12.2010 заборгованість збільшилась на суму 13 272,63 грн., з 27.01.2011 заборгованість збільшилась на суму 13 120,01 грн., з 27.02.2011 заборгованість збільшилась на суму 12 904,97 грн., з 27.03.2011 заборгованість збільшилась на суму 12 565,07 грн., з 27.04.2011 заборгованість збільшилась на суму 12 474,89 грн., з 27.05.2011 заборгованість збільшилась на суму 12 232,10 грн., з 27.06.2011 заборгованість збільшилась на суму 12 044,82 грн., з 27.07.2011 заборгованість збільшилась на суму 11 815,91 грн., з 27.08.2011 заборгованість збільшилась на суму 11 126,86 грн., з 27.09.2011 заборгованість збільшилась на суму 488,00 грн.
У зв'язку з цим позивач, посилаючись на норми діючого законодавства, просить суд стягнути заборгованість, яка виникла за договором фінансового лізингу № 080818-155/ФЛ-Ю-А від 18.08.2008 в сумі 239 575,67 грн.
Слід зазначити, що відносини, що виникають за договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються Законом України «Про фінансовий лізинг».
Пунктом 3 частини 2 статті 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлено обов'язок лізингоодержувача своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, при цьому, боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Натомість, всупереч вимог діючого законодавства та умов договору, відповідач - ТОВ «АІР-НК-ПЛЮС» не виконав зобов'язань зі своєчасної оплати лізингових платежів, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 239 575,67 грн.
З огляду на вищевикладене, вимоги позивача про стягнення заборгованості зі сплати лізингових платежів у розмірі 239 575,67 грн. є обґрунтованими, заснованими на нормах діючого законодавства, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім того, позивачем у первісному позові заявлені вимоги про стягнення з ТОВ «АІР-НК-ПЛЮС» 3% річних за період з 28.03.2010 по 21.09.2012 за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у розмірі 13 009,52 грн., та зроблено відповідний розрахунок (а.с. 4-5, том 1).
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що ТОВ «АІР-НК-ПЛЮС» не виконав своїх зобов'язань щодо своєчасної сплати лізингових платежів, передбачених умовами договору, а також перевірено розрахунок позивача, який виконано вірно, а тому вимоги первісного позову про стягнення 3% річних за період з 28.03.2010 по 21.09.2012 за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у розмірі 13 009,52 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Розглянувши зустрічну позовну заяву ТОВ «АІР-НК-ПЛЮС» та заперечення проти первісного позову, суд встановив, що вимоги позивача за зустрічним позовом мотивовані тим, що дійсно 18.08.2008 між ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» (лізингодавець) та ТОВ «АІР-НК-плюс» (лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу № 080818-154/ФЛ-Ю-А, предметом якого є надання лізингодавцем у платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу лізингоодержувачу предмету лізингу - вантажного автомобіля марки КАМАЗ 65201 вартістю 488 000,00 грн. для підприємницьких цілей у власній господарській діяльності лізингоодержувача на визначений строк, за умови сплати останнім лізингових платежів.
Відповідно до акту прийому-передачі від 18.08.2008 ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» передало, а ТОВ «АІР-НК-ПЛЮС» прийняло предмет договору - вантажний автомобіль КАМАЗ 65201 за реєстраційним номером АА 6097 НР у володіння та користування.
Пунктом 5.1.3 укладеного договору фінансового лізингу обумовлено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно здійснювати гарантійний та післягарантійний ремонти, обслуговування майна і забезпечення запасними частинами, надавати майно для проведення обов'язкових технічних оглядів органами ДАІ.
В силу пункту 22 Порядку проведення державного технічного огляду колісних транспортних засобів, затвердженого постановою КМУ № 606 від 09.07.2008 техогляд засобів незалежно від форми власності проводиться, зокрема, один раз на рік - щодо засобів, призначених для перевезення вантажів з максимально дозволеною масою понад 3,5 тонни, а також спеціальні та спеціалізовані засоби, зокрема автокрани, таксі, автомобілі швидкої медичної допомоги тощо (відповідно до класифікації засобів за категоріями М1, N1, N2, N3, Оз, О4).
В силу пункту 7 Порядку № 606 техогляд засобу проводиться за місцем його постійної або тимчасової реєстрації відповідним підрозділом Державтоінспекції.
В свою чергу, перелік документів, які подаються для проведення техогляду засобу працівникові Державтоінспекції, наведено у пункті 26 Порядку № 606, серед яких: протокол перевірки технічного стану, виданий суб'єктом господарювання не раніше 45 діб до дати проведення техогляду (підпункт 2); поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних засобів або документ, що підтверджує право на звільнення від страхування (підпункт 6); квитанція про сплату податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (юридичними особами додатково подається розрахунок податку з власників засобів) (підпункт 7).
Таким чином, строк дії талону про проходження технічного огляду автомобіля КАМАЗ 65201, р.н. АА 6097 НР, виданого за місцем його первісної реєстрації у серпні 2008 року, закінчився у серпні 2009 року.
Незважаючи на вимоги ТОВ «АІР-НК-ПЛЮС» з надання ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» необхідних документів для проходження технічного огляду, а саме - засвідчених копій платіжних доручень про сплату податку з власників транспортних засобів з відміткою ДПІ та довідки ДПІ про відсутність заборгованості перед бюджетом, позивачем за зустрічним позовом не було отримано цих документів від ТОВ «ВіЕйБі Лізинг».
Що, в подальшому, згідно з пунктом 26 Порядку № 606 зробило неможливим проходження ТОВ «АІР-НК-ПЛЮС» технічного огляду транспортного засобу, отриманого за договором.
Разом з тим, згідно з пунктом 19 Порядку № 606 експлуатація засобу без талона, виданого в установленому порядку, з талоном, строк дії якого закінчився, або з талоном, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандарту або є підроблений, забороняється.
Крім того, відповідно до підпункту «в» пункту 2.9 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим у Державтоінспекції, без номерного знака або талона про проходження державного технічного огляду.
Таким чином, позивач за зустрічним позовом зазначав, що ТОВ «АІР-НК-ПЛЮС» з вересня 2009 року та до моменту повернення автомобіля відповідачу 11.04.2012 було позбавлено можливості використовувати у власній господарській діяльності отриманий у володіння та користування автомобіль за договором фінансового лізингу через обставини, за які не відповідало, у зв'язку з чим ТОВ «АІР-НК-ПЛЮС» має право на звільнення від сплати лізингових платежів на загальну суму 336 911,69 грн. за період з вересня 2009 по 27.09.2011 (до кінця дії договору) включно.
Відповідно до графіку, за період з 21.08.2008 по серпень 2009 року (за період фактичного користування) ТОВ «АІР-НК-ПЛЮС» повинно було сплатити лізингові платежі на суму 344 903,86 грн. (681 815,55 грн. - 336 911,69 грн.). Однак, оскільки за даними ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» ТОВ «АІР-НК-ПЛЮС» фактично було сплачено 442 239,88 грн., то зайво сплаченими на даний час та безпідставно отриманими ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» є кошти в розмірі 97 336,02 грн., які ТОВ «АІР-НК-ПЛЮС» і просить суд стягнути з ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» за зустрічним позовом.
Дослідивши матеріали справи, зустрічну позовну заяву ТОВ «АІР-НК-ПЛЮС», суд дійшов висновку, що вимоги за зустрічним позовом не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
ТОВ «АІР-НК-ПЛЮС» просить суд у порядку статті 1212 Цивільного кодексу України стягнути 97 336,02 грн. безпідставно одержаних коштів, посилаючись на переплату за договором фінансового лізингу № 080818-154/ФЛ-Ю-А у зв'язку зі звільненням від обов'язку сплачувати лізингові платежі за користування майном (починаючи з вересня 2009 року по 27.09.2011) з підстав, визначених частиною 6 статті 762 Цивільного кодексу України, у зв'язку із тим, що протягом цього строку майно не могло бути використано ним через обставини, за які він не відповідає, а саме: у зв'язку із ненаданням ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» документації для проходження технічного огляду предмету лізингу за укладеним договором - вантажного автомобіля, що зробило неможливим користування вказаним майном.
Відповідно до частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Отже, обов'язковими умовами для звільнення від плати за користування майном за цією нормою є: фактичне невикористання майна; наявність обставин, за які наймачі не відповідає; безпосередній причинно-наслідковий зв'язок між першим та другим факторами.
Користування полягає у вилученні (споживанні) із речі її корисних властивостей для задоволення потреб та інтересів, а відповідно до частини 1 статті 397 та статті 8 Цивільного кодексу України, володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе.
Натомість фактичні обставини справи свідчать про те, що ТОВ «АІР-НК-ПЛЮС» автомобіль не лише міг використовувати, але й фактично використовував протягом усього строку лізингу.
В підтвердження обставин фактичного використання майна ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.11.2012 було задоволено клопотання ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» та витребувано від Управління Державтоінспекції ГУМВС України в АР Крим відомості про зареєстровані адміністративні правопорушення та ДТП, вчинені за період з травня 2009 року по 11.04.2012 на вантажному автомобілі КАМАЗ 65201, 2008 року випуску, номер кузова (шасі, рами) ХТС65201081158070, державний номер АА 6097 НР, що належав ТОВ «ВіЕйБі Лізинг».
На запит ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» для виконання вимог вищевказаної ухвали Начальником управління ДАІ надано відповідь вих. № 11/8-11976 від 27.11.2012 про те, що за участю вказаного транспортного засобу було зафіксовано чотири порушення правил дорожнього руху та складено адміністративні протоколи (а.с. 63-75, том 2), а саме:
18.09.2009 - за частино 1 статті 122 КУпАП (перевищення швидкості);
04.12.2009 - за статтею 132-1 КУпАП (порушення правил провезення небезпечних або великовагових/габаритних вантажів);
14.05.2010 - за частиною 1 статті 122 КУпАП (перевищення швидкості);
20.08.2010 - за частиною 2 статті 122 КУпАП.
За частиною 3 статті 121 КУпАП (керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов'язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов) порушень не зафіксовано.
ТОВ «АІР-НК-ПЛЮС» вважає себе звільненим від обов'язку сплачувати лізингові платежі за користування майном, починаючи з травня 2009 року по 27.09.2011, натомість, за період з вересня 2009 року по серпень 2010 року водії лізингоодержувача при керуванні предметом лізингу чотири рази притягувались до адміністративної відповідальності по іншим підставам, аніж ті, на які відповідач посилається як на підставу вимог та заперечень.
Отже, лізингоодержувач не мав жодних фактичних та юридичних перешкод в користуванні майном (предметом лізингу), фактично використовував майно протягом строку лізингу, натомість до відповідальності за відсутність техогляду не притягувався.
Лізингоодержувач також вважає себе звільненим від сплати лізингових платежів у зв'язку із розірванням лізингодавцем договору фінансового лізингу повідомленням вих. № 2747 від 25.05.2009, вчиненим на підставі пунктів 10.1.1, 10.2 договору, частини 2 статті 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» (а.с. 124, том 2).
Однак, відмова лізингодавця від договору фінансового лізингу не є чинною, зважаючи на наступне.
Предметом первісного позову у даній справі є стягнення лізингових платежів в сумі 252 585,19 грн. саме за період з 27.03.2010 по 27.09.2011, що свідчить про відсутність заборгованості лізингоодержувача до зазначеної дати.
У вимозі про передачу майна за укладеним договором вих. № 967 від 09.04.2012 зазначено, що договір лізингу закінчився 27.09.2011, а також зазначено, що згідно зі статтею 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач зобов'язаний повернути майно по закінченню строку лізингу.
Акт приймання-передавання, підписаний сторонами 11.04.2012 в якості підстави для повернення майна, також вказує на припинення договору фінансового лізингу у зв'язку із закінченням строку лізингу (а.с. 54, том 1). ТОВ «АІР-НК-ПЛЮС» в своїх листах № 1 від 25.10.2011 та № 8 від 03.04.2012, як на підставу повернення майна посилається саме на закінчення строку фінансового лізингу (а.с. 127-128, том 2). Таким чином, ТОВ «АІР-НК-ПЛЮС» у зустрічній позовній заяві та у відзиві також фактично визнає продовження дії договору фінансового лізингу після розірвання, вказуючи на звільнення від сплати лізингових платежів у зв'язка з неможливістю користуватись майном.
Відповідно до пункту 3.6 договору фінансового лізингу, лізингоодержувач не може вимагати від лізингодавця жодного відшкодування або зменшення суми платежів за договором у випадку перерви в експлуатації майна, незалежно від причин виникнення такої перерви.
Отже, сторони в порядку частини 3 статті 6, статей 627, 629 Цивільного кодексу України погодили, що лізингоодержувач не може вимагати жодного відшкодування або зменшення суми платежів за договором у випадку перерви в експлуатації майна, незалежно від причин виникнення такої перерви (пункт 3.6 договору).
Дана договірна умова має застосовуватись в силу приписів статті 629 Цивільного кодексу України. З огляду на викладене, свободу та обов'язковість договору, лізингоодержувача не може бути звільнено від сплати лізингових платежів незалежно від будь-яких обставин та причин, оскільки, протилежне суперечило б умовам договору та чинному законодавству.
Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з недоведеністю ТОВ «АІР-НК-ПЛЮС» звільнення від сплати лізингових платежів, суд дійшов висновку, що вимоги ТОВ «АІР-НК-ПЛЮС» про стягнення 97 336,02 грн., як безпідставно набутих на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Судові витрати суд відносить на відповідача за правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 29.07.2013 судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до вимог статті 85 Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складено 01.08.2013.
Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Первісний позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АІР-НК-ПЛЮС» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» 252 585,19 грн., у тому числі 239 575,67 грн. основного боргу, 13 009,52 грн. - 3% річних, а також 5 051,70 грн. судового збору.
3. Повернути з Державного бюджету України (УДКСУ в АРК, м. Сімферополь; код ЄДРПОУ 38040558, рахунок № 31211206783002, відкритий за кодом класифікації доходів бюджету 22030001 в Головному управлінні Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, м. Сімферополь, код банку 824026) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» зайво сплачений судовий збір в сумі 260,19 грн. за платіжним дорученням № 5048 від 24 вересня 2012 року.
4. У задоволені зустрічного позову відмовити.
Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.
Суддя М. О. Білоус