РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

_____________________________________________________________________

Справа №: 121/150/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Кулєшова О.І.

№ провадження: 22-ц/190/3030/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Синельщікова О. В.

"29" липня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді:Синельщікової О.В.

Суддів:Курської А.Г., Чистякової Т.І.

При секретарі:Щегловій Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Консоль ЛТД», Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», реєстраційної служби Ялтинського міського управління юстиції про визнання частково недійсним договору іпотеки, визнання права власності та зобов'язання вчинити певні дії,

за апеляційними скаргами представника Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» - виконавчого директора Кримської республіканської дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» Ралка Сергія Петровича та реєстраційної служби Ялтинського міського управління юстиції на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 27 лютого 2013 року,

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 27 лютого 2013 року позов ОСОБА_6 задоволено частково.

Визнано договір іпотеки реєстровий № 515 від 13 серпня 2007 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» і Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Консоль ЛТД» в частині передачі в іпотеку апартаментів № 7, загальною площею 75,2 кв.м., і № 8, загальною площею 59,9 кв.м., розташованих на третьому поверсі за адресою: АДРЕСА_1 - недійсним.

Зобов'язано реєстраційну службу Ялтинського міського управління юстиції провести реєстрацію права власності за ОСОБА_6 на апартаменти № 7, загальною площею 75,2 кв.м., і № 8, загальною площею 59,9 кв.м., розташованих на третьому поверсі за адресою: АДРЕСА_1.

В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» - виконавчий директор Кримської республіканської дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» Ралко С.П. ставить питання про скасування рішення суду та просить ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що рішення незаконне і необґрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що судом не повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, і висновки суду не відповідають обставинам справи. Вказує, що судом першої інстанції не надано правової оцінки тому факту, що на час укладення оспореного договору іпотеки об'єкти незавершеного будівництва були зареєстровані за ТОВ «Консоль ЛТД» на праві приватної власності, що підтверджується матеріалами справи, а саме - п.п. 1.1.1.2 та 1.1.2.2 договору іпотеки та витягами КП «Ялтинське бюро технічної інвентаризації», виданими 09 серпня 2007 року за № 15536300 та № 15535038, отже при укладенні договору іпотеки, визнаного судом недійсним, сторонами договору дотримані всі умови діючого законодавства України. Зазначає, що безпідставним є посилання суду на вимоги частини 1 статті 5 Закону України «Про іпотеку», згідно якої предметом іпотеки може бути об'єкт нерухомого майна за умови, зокрема, що нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення, оскільки право власності інших осіб або право, яке б обтяжувало це право на об'єкти незавершеного будівництва, зареєстровані не були, отже підстави вважати, що об'єкти незавершеного будівництва станом на день укладення спірного договору не відповідали умовам частини 1 статті 5 Закону України «Про іпотеку», відсутні. Також, посилається на те, що оскільки на день укладення договору іпотеки права позивачки на спірний об'єкт нерухомого майна не виникли та, як наслідок, і не були зареєстровані, право ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» як іпотекодержателя, згідно статті 3 Закону України «Про іпотеку», має вищій пріоритет над правами позивачки ОСОБА_6 Крім того, вважає, що судом не застосовані норми законів, які підлягали застосуванню, а саме: положення статті 3 Закону України «Про іпотеку» та норми Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

В апеляційній скарзі реєстраційна служба Ялтинського міського управління юстиції ставить питання про скасування рішення суду в частині зобов'язання провести реєстрацію права власності та просить ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що рішення незаконне і необґрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що судом не повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, і висновки суду не відповідають обставинам справи. Вказує, що реєстраційна служба Ялтинського міського управління юстиції не вчиняла дій, які б мала оскаржувати позивачка, отже у неї відсутні підстави для звернення з вимогами про зобов'язання вчинити певні дії, і, крім того, позивачка до служби не зверталася і рішення державного реєстратора не отримувала, отже між ними відсутній спір.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» підлягає задоволенню частково, а апеляційна скарга реєстраційної служби Ялтинського міського управління юстиції є обґрунтованою і підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги про визнання договору іпотеки у частині недійсним, суд першої інстанції виходив з того, що цим договором порушуються майнові права позивачки, оскільки предмет іпотеки включає частку, яка повинна бути передана у її власність як учасниці спільної діяльності за договором пайової участі у будівництві пансіонату сімейного типу.

Вирішуючи позовні вимоги про зобов'язання реєстраційної служби Ялтинського МУЮ провести реєстрацію права власності за ОСОБА_6 на апартаменти № 7, загальною площею 75,2 кв.м., і № 8, загальною площею 59,9 кв.м., розташовані за зазначеною адресою, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка є власницею зазначених апартаментів, а наявність заборони за договором іпотеки перешкоджає їй зареєструвати право власності на них.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_6 про визнання частково недійсним договору іпотеки, але вважає, що, зобов'язавши реєстраційну службу провести реєстрацію права власності об'єкта нерухомості за позивачкою, суд першої інстанції припустився порушень норм матеріального права, не врахував, що за наслідками визнання договору іпотеки частково недійсним право позивачки буде поновлено, отже зазначені вимоги є безпідставними.

При розгляді справи судом встановлено, що 23 лютого 2004 року між позивачкою ОСОБА_6 та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Консоль ЛТД» було укладено 2 договори про спільну діяльність з пайової участі у будівництві пансіонату сімейного типу у формі простого товариства № 0517/314-240(р) та № 0517/314-239(р) (а.с.6-9, 10, 11-14, 15).

Згідно пункту 1.1. зазначених договорів сторони зобов'язалися спільно діяти без утворення юридичної особи на підставі об'єднання своїх внесків шляхом простого товариства для досягнення спільної мети, а саме: будівництва пансіонату сімейного типу у АДРЕСА_1 і введення його в експлуатацію.

Пунктом 3.1. договорів № 0517/314-240(р) та № 0517/314-239(р) передбачено, що пайовик зобов'язується у якості свого вкладу у спільну діяльність з пайової участі у будівництві внести грошові кошти в розмірі 74.853 доларів США і 94.075 доларів США відповідно, у національній валюті України по курсу НБУ на момент внесення, поетапно до 05 березня 2005 року.

Відповідно до умов пункту 3.2. договорів пайовику після закінчення будівництва із спільної часткової власності виділяється його частка в натурі у вигляді 2-х кімнатних апартаментів, будівля № 4, на 3-му поверсі, загальною проектною площею 58,8 кв.м., у корпусі № 3 та 2-х кімнатних апартаментів, будівля № 3, на 3-му поверсі, загальною проектною площею 73,9 кв.м., у корпусі № 3.

Згідно з пунктом 3.3. договорів грошові та майнові вклади сторін, а також зведений у результаті спільної діяльності Об'єкт є їх спільною частковою власністю.

Пунктом 3.7. договорів передбачено, що за умови виконання зобов'язання, зазначеного у пункті 3.1 договорів, пайовик повністю набуває право на пайову (часткову) участь у будівництві, а фірма втрачає право розпоряджатися зазначеною часткою пайовика без згоди останнього.

Позивачка ОСОБА_6, на виконання пункту 3.1. договорів від 23 лютого 2004 року у повному обсязі, у строк до 10 березня 2005 року, сплатила пайові внески в сумі 74.853 доларів США і 94.075 доларів США - у еквіваленті це відповідно 398.187,96 грн. і 500.439,77 грн., що підтверджується копіями квитанцій та копіями довідок ТОВ фірма «Консоль ЛТД» від 10 березня 2005 року (а.с.59-60, 56-57).

На підставі акту готовності об'єкта до експлуатації № 194, складеного приймальною комісією 24 червня 2009 року відносно пансіонату «Паркове» на 500 місць для родинного відпочинку корпус АДРЕСА_1, Інспекцією ДАБК в АР Крим 25 червня 2009 року видано свідоцтво № НОМЕР_1 про відповідність збудованого об'єкту проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил на закінчений будівництвом зазначений об'єкт під вказаною адресою, де ТОВ фірма «Консоль ЛТД» зазначено підрядником і проектувальником, а замовником - ТОВ «Фірма «Грантор» (а.с.30-35, 36).

Із матеріалів справи вбачається, що 03 жовтня 2011 року, тобто після закінчення будівництва і здачі об'єкта до експлуатації, між ОСОБА_6 та ТОВ фірма «Консоль ЛТД» були укладені додаткові угоди до договорів № 0517/314-239(р) та № 0517/314-240(р) від 23 лютого 2004 року зі зміною редакцій п. 3.1. (щодо розміру пайового внеску), п. 3.4. (щодо строків будівництва) та п. 3.2. відповідно до яких ТОВ фірма «Консоль ЛТД» зобов'язується виділити позивачці після завершення будівництва її частку в натурі у вигляді відповідно: 3-ох кімнатних апартаментів № 7 на 3 поверсі, загальною площею 75,2 кв.м. (згідно обмірам БТІ) та 2-ох кімнатних апартаментів № 8 на 3 поверсі, загальною площею 59,9 кв.м. (згідно обмірам БТІ) (а.с.86, 87).

Після зміни пункту 3.1. на підставі вищезазначених додаткових угод до договорів позивачка повністю здійснила доплату пайового внеску до 76.287,23 доларів США і 95.773,56 доларів США - у еквіваленті це 409.352,20 грн. і 513.638,13 грн., що підтверджується відповідними довідками (а.с.89, 88).

Відповідно до пункту 3.9. договорів частка пайовика вважається прийнятою пайовиком після підписання ним акту про виконання договору ТОВ фірма «Консоль ЛТД».

За актами про виконання договорів пайової участі у будівництві пансіонату сімейного типу, підписаними 04 жовтня 2011 року ТОВ фірма «Консоль ЛТД» та ОСОБА_6, останній надані апартаменти №№ 7, 8 загальною площею відповідно 75,2 кв.м. та 59,9 кв.м. АДРЕСА_1 (58, 61).

Також, при розгляді справи судом встановлено, що 13 серпня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Консоль ЛТД» та Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», був укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу Автономної Республіки Крим ОСОБА_10, у реєстрі № 515, відповідно до умов якого ТОВ фірма «Консоль ЛТД» передало ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», в іпотеку нерухоме майно, а саме: об'єкт незавершеного будівництва, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.17-21).

На виконання пункту 6.3 договору іпотеки 13 серпня 2007 року приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу ОСОБА_10 на підставі статті 73 Закону України «Про нотаріат», у зв'язку з посвідченням цього договору іпотеки, було накладено заборону відчуження зазначеного в договорі об'єкту незавершеного будівництва, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до листа Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації», датованого груднем місяцем 2010 року, АДРЕСА_1 згідно даних технічної інвентаризації і об'єктних схем-карт БТІ встановлена нова поштова адреса: АДРЕСА_1 (а.с.37).

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільного прав та інтересів можуть бути, зокрема: визнання правочину недійсним.

Разом з тим, визнання правочину недійсним може бути способом захисту порушеного права, якщо за наслідками визнання договору недійсним право позивача буде поновлено.

Частинами 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі статтею 575 Цивільного кодексу України іпотека є окремим видом застави нерухомого майна. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом. Закон України «Про іпотеку» є спеціальним законом, який регулює відносини у сфері застави нерухомого майна - іпотеки.

Відповідно до частини 1 статті 360-7 Цивільного процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

В постанові від 30 січня 2013 року у справі №6-168 цс 12 Верховний Суд України дійшов правового висновку, який в силу статті 360-7 Цивільного процесуального кодексу України є обов'язковим для всіх судів, і згідно якого відповідно до частини 2 статті 583 Цивільного кодексу України заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.

За змістом статті 5 Закону України «Про іпотеку» у редакції, яка була чинною на час укладення Договору іпотеки, предметом іпотеки могли бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Предметом іпотеки також міг бути об'єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець міг документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому.

Частина об'єкта нерухомого майна могла бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом. Іпотека поширювалася на частину об'єкта нерухомого майна, яка не могла бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» іпотека виникає відповідно до цього Закону та Закону України «Про іпотеку» щодо нерухомого майна, об'єктів незавершеного будівництва та майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено. Іпотекодавцем за іпотечним договором, предметом іпотеки за яким є майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, може бути забудовник - особа, яка організовує спорудження нерухомості для власних потреб чи для передачі її у власність іншим особам, або особа, власністю якої стане ця нерухомість після завершення будівництва (частина 7 статті 5 Закону).

Установивши, що майнові права на відповідну квартиру у незавершеному будівництвом житловому будинку, вартість якої була сплачена замовником за договором будівельного підряду, відповідно до положень Закону України «Про іпотеку» у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, не могли бути предметом застави, а відтак ТОВ «Екобуд» неправомірно передало в іпотеку зазначені майнові права, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що договір іпотеки, який укладено без згоди позивачів на передачу майнових прав на спірну квартиру в іпотеку, є недійсним у силу статей 203, 215 Цивільного кодексу України, як такий, що укладений з порушенням вимог частини 2 статті 583 Цивільного кодексу України та статті 5 Закону України «Про іпотеку» у редакції, яка була чинною на час укладення Договору іпотеки (справа №6-168 цс 12).

У справі, що переглядається апеляційним судом, встановлено, що позивачка ОСОБА_6 повністю виконала свої зобов'язання за договорами про спільну діяльність з пайової участі у будівництві, сплативши свій внесок повністю (стовідсотково) у розмірі 74.853 доларів США за договором № 0517/314-240(р) (а.с.6) та 94.075 доларів США за договором № 0517/314-239(р) (а.с.11), тобто вчинила дії, спрямовані на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимоги переходу права власності на об'єкт будівництва.

З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що частина незавершеного будівництва у вигляді апартаментів № 7 і 8, що переходять у власність позивачки як окремі об'єкти права власності, не могла бути предметом застави, і ТОВ фірма «Консоль ЛТД» неправомірно передало в іпотеку зазначене майно, а тому договір іпотеки, який укладено без згоди позивачки на передачу спірних апартаментів в іпотеку, є недійсним в силу статей 203, 215 Цивільного кодексу України, як такий, що укладений з порушенням вимог частини 2 статті 583 Цивільного кодексу України та статті 5 Закону України «Про іпотеку» у редакції, яка була чинною на час укладення договору іпотеки.

Із текстів договорів про спільну діяльність з пайової участі у будівництві вбачається, що по закінченню будівництва ОСОБА_6 виділяються 2-х кімнатні апартаменти на 3-му поверсі, загальною проектною площею 58,8 кв.м. у корпусі № 3 - за договором № 0517/314-240(р), та 2-х кімнатні апартаменти на 3-му поверсі, загальною проектною площею 73,9 кв.м. у корпусі № 3 - за договором № 0517/314-239(р) у будівництві пансіонату сімейного типу в АДРЕСА_1 (а.с. 6, 11).

Враховуючи, що після закінчення будівництва і здачі об'єкта до експлуатації у 2009 році, приміщення, що відходять до власності позивачки, становлять апартаменти № 7, загальною площею 75,2 кв.м., і апартаменти № 8, загальною площею 59,9 кв.м., АДРЕСА_1, то колегія суддів вважає, що в оспореному договорі іпотеки недійсною буде та його частина, яка стосується передачі в іпотеку частини незавершеного будівництва, на яке позивачка мала майнові права, і яке після закінчення будівництва має нову адресу і уточнену площу, у зв'язку з чим рішення суду слід змінити.

Доводи апеляційної скарги банку, що при укладанні договору іпотеки саме ТОВ фірма «Консоль ЛТД» належало право на об'єкт незавершеного будівництва, колегія суддів не приймає до уваги, тому що спірні приміщення у будівництві у цілому, а саме апартаменти № 7 і № 8, становляться самостійними окремими об'єктами нерухомості, а тому не могли бути передані в іпотеку без дотримання вимог статті 5 Закону України «Про іпотеку» у зазначеній редакції.

Разом з тим, колегія суддів апеляційного суду не погоджується з судовим рішенням в частині зобов'язання реєстраційної служби Ялтинського міського управління юстиції провести реєстрацію права власності за ОСОБА_6 на зазначені об'єкти нерухомості у зв'язку з наступним.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться на підставі:

1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом;

2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону;

3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;

4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;

5) рішень судів, що набрали законної сили;

6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

При розгляді справи судом встановлено, що перешкодою для реєстрації за позивачкою права власності на спірні апартаменти № 7 та № 8 стала наявність нотаріальної заборони, накладеної у зв'язку з передачею майна в іпотеку.

Враховуючи, що договір іпотеки від 13 серпня 2007 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» і Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Консоль ЛТД», в частині передачі в іпотеку апартаментів № 7, загальною площею 75,2 кв.м. і № 8, загальною площею 59,9 кв.м., розташованих на третьому поверсі за адресою: АДРЕСА_1 визнаний недійсним за рішенням суду, і за наслідками його недійсності права позивачки будуть поновлені, зазначені вимоги про зобов'язання вчинити певні дії колегія суддів вважає передчасними та такими, що задоволенню не підлягають.

Крім того встановлено, що до реєстраційної служби позивачка за реєстрацією права власності, починаючи з січня 2013 року не зверталася, зазначеним органом відносно неї дії не вчинялися і рішення не приймалися, тому колегія суддів апеляційного суду погоджується з доводом апеляційної скарги відповідача - реєстраційної служби Ялтинського міського управління юстиції про відсутність спору між ними.

За таких обставин, оскаржуване судове рішення змінюється, а у частині - скасовується апеляційним судом з ухваленням нового рішення про відмову у відповідній частині позовних вимог за підстав пунктів 1, 3, 4 частини 1 статті 309 Цивільного процесуального кодексу України.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 309, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» - виконавчого директора Кримської республіканської дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» Ралка Сергія Петровича задовольнити частково.

Апеляційну скаргу реєстраційної служби Ялтинського міського управління юстиції задовольнити.

Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 27 лютого 2013 року змінити.

Рішення суду в частині зобов'язання реєстраційної служби Ялтинського міського управління юстиції провести реєстрацію права власності за ОСОБА_6 на апартаменти № 7, загальною площею 75,2 кв.м. і № 8, загальною площею 59,9 кв.м., розташованих на третьому поверсі за адресою: АДРЕСА_1 скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у позові ОСОБА_6 до реєстраційної служби Ялтинського міського управління юстиції про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду в частині визнання недійсним договору іпотеки доповнити зазначенням, що в договорі іпотеки це частина незавершеного будівництва «Пансіонат «Паркове» на 500 місць для сімейного відпочинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді

Синельщікова О.В. Курська А.Г. Чистякова Т.І.