ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№  3/242

10.07.08

За позовом    Прокурора Святошинського району міста Києва в інтересах держави в

                       особі  Київської міської ради та Управління з контролю за використанням та

                       охороною земель у м. Києві та Київській області

До                     Комунального підприємства  по будівництву і експлуатації паркінгів, гаражів,

                       автостоянок для автотранспорту «Автопарк-Сервіс»

Про                       звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки

Суддя Сівакова В.В.

Представники:

Від прокуратури     Гаврюшенко Г.В. помічник прокурора

Від позивача 1         не з’явились

Від позивача 2         Редько М.М. –по дов. № б/н від 04.07.2008

Від відповідача       Філон В.І. –по дов. № 58/277 від 28.12.2007

У засіданні брали участь

          

СУТЬ СПОРУ:

         

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Прокурора Святошинського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Управління з контролю за використанням та охороною земель у м. Києві та Київській області про зобов’язання Комунального підприємства  по будівництву і експлуатації паркінгів, гаражів, автостоянок для автотранспорту «Автопарк-Сервіс»звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 200 кв. м. за адресою м. Київ, вул. Сім’ї Сосніних, 1 що використовується під розміщення автостоянки повернувши її Київській міській раді.

Позивач 1 в судове засідання не з’явився, у поданих до канцелярії суду письмових поясненнях просить справу розглядати без участі представника Київської міської ради та зазначає наступне. Надання земельних ділянок у користування у м. Києві здійснюється у відповідності до Земельного кодексу України, рішення КМР від 26.06.2003 № 512/672 «Про порядок надання земельних ділянок у користування у м. Києві», рішення КМР від 15.07.2004 № 457/1867 «Про врегулювання процедури передачі в користування земельних ділянок в м. Києві»Відповідно до ст. 189 ЗК України самоврядний контроль за використанням та охоронною земель здійснюється Київською міською радою. При проведенні перевірки Управлінням з контролю за використанням та охороною земель у м. києві та Київській області встановлено, що земельна ділянка площею 200 кв. м. по вул. Сім'ї Сосніних, 1 в м. Києві використовується КП «Автопарк-Сервіс»без документів на право користування землею, що підтверджується актом перевірки від 19.05.08 № А-1924. Згідно  ст.ст. 125, 126 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, який посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом. Відповідно до ч. 3 ст. 28 Регламенту розгляду питань щодо набуття та реалізації права користування землею в м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15.07.2004 № 457/1867. приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Порушення вищезазначених нормативно-правових актів КП «Автопарк-сервіс»також підтверджується відповіддю на запит прокуратурі району, згідно з яким відповідачем отримано лише ряд висновків, необхідних для оформлення земельної ділянки у встановленому порядку. Київська міська рада рішення про надання КП «Автопарк-Сервіс»земельної ділянки площею 200 кв. м. по вул. Сім’ї Сосніних, 1 в м. Києві не приймала. Таким чином, відповідно до ч.1 ст. 116 ЗК України, у відповідача відсутні визначені законом підстави для користування зазначеною земельною ділянкою. Позовні вимоги прокуратури підтримує повністю.

Відповідач у письмових запереченнях на позов зазначає наступне. Відповідно до норм ЗК України та ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні»юридична особа, зацікавлена в одержанні земельне ділянки, має звернутися з відповідним клопотанням до повноважного органу виконавчої владі та органу місцевого самоврядування, додавши до цього відповідні матеріали, передбачені ст. 151 ЗК України. В свою чергу, повноважний орган державної влади розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки. Відмову органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади наданні земельної ділянки та користування або залишення клопотання без розгляду установлений строк може бути оскаржено в судовому порядку. Так, відповідно до рішення виконкому Київської міської ради народних депутаті від 17.02.1992 №163 «Про проведення в м. Києві інвентаризації земель і ведення земельного державного кадастру 18.11.2002 було встановлено та погоджено межі земельної ділянки в натурі. Та виготовлено технічний звіт. Згідно розпорядження КМДА № 531 від 31.03.2003 відповідачу передана вказана вище земельна ділянка для користування та подальшого оформлення. Відповідач з 2003 року почав вживати заходи передбачені діючим законодавством для оформлення землі,(документи зберігаються в Головному управлінні земельних ресурсів) пройшов встановлені стадії оформлення до отримання нормативне грошової оцінки земельної ділянки та присвоєння кадастрового номеру № 75:313:013. За цей період часу відповідачем відкрито та добросовісно використовується зазначена земельна ділянка, що свідчить про сплату земельного податку. Тобто,  виходячи  із  зазначеного,  належить  визнати,  що  відповідач  використав надане йому право ініціювати  одержання ділянки у користування, а  розглянути  це питання та прийняти рішення в строки встановлені  законом, зобов’язаний відповідний державний орган –Київська міська рада, яка є позивачем у даній справі в інтересах якого звернувся прокурор. Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 531 від 31.03.2003 було надано дозвіл Комунальному підприємству по будівництву і експлуатації паркінгів, гаражів, автостоянок для автотранспорту «Автопарк-Сервіс»Святошинського району на оформлення права користування земельними ділянками для будівництва і експлуатації автостоянок. Суб’єктивна сторона земельного правопорушення характеризується обов’язковою наявністю вини у формі прямого наміру (навмисне захоплення земельної ділянки). Об’єктивною стороною земельного правопорушення є протиправність поведінки, порушення вимог земельного законодавства. Вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки відповідач самовільно не займав спірну земельну ділянку. Звертає увагу суду на те, що в силу ч. 2 ст. 244 ЦК України представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи, яким і є розпорядження Київської міської державної адміністрації м. Києва № 531 від 31.03. 2003 , яке на сьогоднішній день ніким не скасоване та діє.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Правил паркування транспортних засобів в місті Києві, затверджених рішенням Київської міської ради від 26.09.2002 № 47/207, паркуванням транспорту визнається тимчасова автостоянка автотранспорту у відведених або спеціально обладнаних місцях для паркування автотранспорту, визначених органами міської влади, без відповідальності за збереження транспортного засобу або з такою відповідальністю, якщо можливе оснащення місць для паркування необхідними засобами.

При цьому, положеннями Правил паркування визначено, що відведеним місцем для паркування є місце, визначене дорожніми знаками, яке може мати дорожню розмітку і бути оснащеним пристроями для контролю часу паркування. Спеціально обладнаним місцем для паркування є місце, розміщене за межами смуг руху проїжджої частини доріг та обладнане дорожніми знаками, має розмітку, обладнане спеціальними технічними пристроями /огорожею, в’їзними, виїзними бар’єрами, шлагбаумами, приміщеннями для охоронців тощо/, які можна використовувати для запобіганню викрадення транспортних засобів.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про транспорт», землями транспорту визнаються землі, надані у користування підприємствам і організаціям транспорту згідно із Земельним кодексом України, для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення і розвитку об’єктів транспорту. Розміщення споруд та інших об’єктів транспорту на землях, наданих в користування підприємствам транспорту, здійснюється за погодженням з місцевими органами влади і самоврядування.

Згідно зі статтею 31 Закону України «Про транспорт»та статтею 71 Земельного кодексу України, до земель дорожнього господарства належать землі, надані у користування під проїзну частину,  ... смуги відведення і розташовані в їх межах інші дорожні споруди та обладнання, а також землі, що знаходяться за межами смуг відведення, якщо на них розміщені споруди, що забезпечують функціонування автомобільних доріг, а саме: майданчики для стоянки транспорту.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України  визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об’єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Статтею 9 Земельного кодексу України встановлено, що розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування відноситься до повноважень Київської міської ради.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров’я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об’єкти, визначені відповідно до закону як об’єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Згідно п. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»від імені та в інтересах територіальних громад права суб’єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до статті 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Згідно з статтею 2 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», серед основних завдань державного контролю за використанням та охороною земель є забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»державний контроль за використанням та охороною земель здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

До повноважень державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»(ст. 10) відносить, зокрема, можливість безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель, складати акти перевірок.

Порядок проведення перевірок з питань використання земель та складання відповідних актів перевірок встановлюється Порядком планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затвердженим наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 12.12.2003 № 312.

Відповідно до п. 4.2. цього Порядку при проведенні перевірки державний інспектор: установлює особу, яка є власником земельної ділянки чи землекористувачем; при встановленні факту зміни власника чи користувача об'єкта нерухомості уживає заходів для з'ясування особи фактичного власника чи користувача; установлює правомірність використання земельних ділянок іншими землекористувачами, яким вони не надані у власність чи користування; перевіряє наявність документів, що посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою; перевіряє дотримання режиму використання земельної ділянки відповідно до цільового призначення; уточнює відповідність місця розташування та меж земельної ділянки, мір ліній, визначених у документах, які посвідчують право користування земельною ділянкою, фактичним мірам ліній на місцевості.

Відповідно до п. 4.3. цього Порядку при виявленні порушення земельного законодавства державний інспектор: з'ясовує обставини та суть скоєного порушення земельного законодавства; установлює особу, яка здійснила порушення земельного законодавства; установлює, чи є в діях чи бездіяльності особи, яка вчинила порушення земельного законодавства, ознаки адміністративного правопорушення або склад злочину; обстежує земельну ділянку і встановлює, чи завдана юридичними чи фізичними особами шкода земельним ресурсам унаслідок їхньої господарської та іншої діяльності.

Згідно п. 5.6 Порядку в акті наводиться план-схема місця розташування земельної ділянки (схематичний абрис чи викопіювання з картографічних матеріалів планів земельної ділянки з прив’язкою до місцевості та зазначенням суміжних землекористувачів). На плані-схемі вказується загальна площа земельної ділянки та площа, на якій виявлено порушення (забруднення, самовільне зайняття тощо).

Як вбачається з акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства № А1924 від 19.05.2008, проведеної інспектором Управління з контролю за використанням та охороню земель у м. Києві та Київській області, встановлено, що станом на 19.05.2008 КП «Автопарк-сервіс»самовільно займає земельну ділянку площею близько 200 кв. м. під розміщення автостоянки за адресою м. Київ, вул. Сім’ї Сосніних, 1 у Святошинському районі м. Києва. Документи, що посвідчували право власності в тому числі на умовах оренди передбачені ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України на земельну ділянку у КП «Автопарк-сервіс»відсутні. Акт складений в присутності директора  КП «Автопарк-сервіс». У вищезазначеному акті наведена план-схема.

Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку або право  оренди земельної ділянки виникає:  після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації; після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Згідно зі статтею 126 Земельного кодексу України, вказане право посвідчується державним актом встановленої форми або договором, який реєструється відповідно до закону.

Як свідчать матеріали справи, у КП «Автопарк-Сервіс»відсутні будь-які документи, що посвідчують його право користування спірною земельною ділянкою.

Згідно ст. 13 Конституції України визначено земля є об’єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Самовільним зайняттям земельної ділянки –є (стаття 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»)  будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Статтею 212 Земельного кодексу України встановлено, що самовільно зайнята земельна ділянка підлягає поверненню власнику землі або землекористувачу, без відшкодування затрат понесених за час незаконного користування ними.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача, що розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 531 від 31.03.2003 відповідачу передано спірну земельну ділянку у користування, оскільки зазначеним розпорядженням відповідачу надано вказівку про завершення вирішення в установленому порядку питання оформлення права користування земельними ділянками для будівництва і експлуатації автостоянок, підземних паркінгів з автостоянками у Святошинському районі м. Києва.

Особливості землекористування у місті Києві, відповідно до статті 1 Регламенту розгляду питань щодо набуття та реалізації права користування землею в м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15.07.2004 № 457/1867 «Про врегулювання процедури передачі в користування земельних ділянок в м. Києві», визначаються вказаним Регламентом, який встановлює особливості та процедуру надання у постійне користування земельних ділянок у місті Києві.

Пункт 3 статті 1 Регламенту містить перелік випадків, на які не поширюється його дія. Серед вказаного переліку відсутній такий випадок як надання земельних ділянок під розміщення паркувальних дільниць.

Вимога щодо оформлення права користування на земельну ділянку встановлена чинними положеннями Земельного кодексу України.

Згідно ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ч. 3 ст. 212 Земельного кодексу України повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Таким чином, відповідач, не набувши у встановленому Земельним кодексом України порядку права користування земельною ділянкою площею 200 кв. м. по вул.. Сім’ї Сосніних, 1 безпідставно та неправомірно користуються вказаною земельною ділянкою.

Позовні вимоги Прокуратури Святошинського району міста Києва в інтересах держави в особі  Київської міської ради обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно    до    ст. 361    Закону    України    «Про    прокуратуру»  представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наведених норм права вбачається, що особа може звернутись до суду за захистом свого права чи інтересу, або права чи інтересу іншої особи у разі порушення цього права чи інтересу з боку інших осіб. При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом повинна обґрунтувати та довести наявність порушення свого або іншої особи права чи інтересу. Ці положення відносяться також до прокурора, який подаючи позов, повинен обґрунтувати і довести порушення інтересів держави.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров’я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об’єкти, визначені відповідно до закону як об’єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Згідно п. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»від імені та в інтересах територіальних громад права суб’єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Як вбачається з матеріалів справи прокурор звернувся до суду з позовом за захистом інтересів держави в особі Управління з контролю за використанням та охороною земель у м. Києві та Київській області про зобов’язання відповідача звільнити земельну ділянку, при цьому прокурор у поданому позові не пояснив та не подав доказів, підтверджуючих яким чином та які саме інтереси держави були порушені внаслідок зайняття відповідачем спірної земельної ділянки.

Судом не вбачається порушення державних інтересів в особі Управління з контролю за використанням та охороною земель у м. Києві та Київській області щодо використання відповідачем спірної земельної ділянки, оскільки право комунальної вланості на спірну земельну ділянку належить територіальній громаді міста Києва в інтересах якої відповідно виступає Київська міська рада.

За вказаних обставин, позовні вимоги прокурора в інтересах Управління з контролю за використанням та охороною земель у м. Києві та Київській області не підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України.

Керуючись  ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. В позові Прокурора Святошинського району міста Києва в інтересах держави в особі позивача 2 –Управління з контролю за використанням та охороною земель у м. Києві та Київській області відмовити повністю.

2. Позов Прокурора Святошинського району міста Києва в інтересах держави в особі позивача 1- Київської міської ради задовольнити повністю.

3. Зобов’язати Комунальне підприємство  по будівництву і експлуатації паркінгів, гаражів, автостоянок для автотранспорту «Автопарк-Сервіс»(м. Київ, вул. Гната Юри, 9, код 32210469) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 200 кв. м. за адресою       м. Київ, вул. Сім’ї Сосніних, 1 що використовується під розміщення автостоянки повернувши її Київській міській раді (м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883143).

4. Стягнути з Комунального підприємства  по будівництву і експлуатації паркінгів, гаражів, автостоянок для автотранспорту «Автопарк-Сервіс»(м. Київ, вул. Гната Юри, 9, код 32210469) в доход Державного бюджету України 85 (вісімдесят п’ять) грн. 00 коп. витрат по сплаті держмита.

5. Стягнути з Комунального підприємства  по будівництву і експлуатації паркінгів, гаражів, автостоянок для автотранспорту «Автопарк-Сервіс»(м. Київ, вул. Гната Юри, 9, код 32210469) 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу до спеціального фонду Державного бюджету України по КЕКД 22050000 «Оплата витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах».

Суддя

В.В. Сівакова

Рішення підписано 16.07.2008