ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
справа № 20-3/309 |
ПОСТАНОВА
і м е н е м У к р а ї н и
"05" грудня 2006 р. 12:30 м. Севастополь
За адміністративним позовом Приватного підприємства „Соріус”
(вул. Сенявіна, буд. 3, м. Севастополь, 99011)
до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя
(вул. Кулакова, буд. 37, м. Севастополь, 99011)
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №000006235/0 від 15.08.06,
Суддя: Ю.М.Гоголь
Представники сторін:
Позивач: Логутев В.М., довіреність б/н від 16.10.06;
Відповідач: Супрун Р.В., довіреність № 10-004/226 від 11.09.06,
Відповідач: Істягіна Н.М., довіреність № 10-004/212 від 27.04.06,
Суть спору: Позивач, Приватне підприємство „Соріус”, звернулося до суду з позовною заявою до відповідача, Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя, про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 000006235/0 від 15.08.06 про зменшення ПП „Соріус” суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 98269,00 грн. за червень 2006 року та зобов’язання відповідача надати належні документи в Управління державного казначейства України для бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок Приватного підприємства „Соріус” за червень 2006 року в сумі 12375,78 грн., яке виникло за договорами комісії № STE-1-27-D/K-06 від 31.10.05 та № STE-1-18-D/K-06 від 16.01.06 року.
Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю з його боку порушень п.п. 7.7.2, п.7.7, ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, оскільки відповідачем незаконно був зроблений висновок про завищення бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 98269,00 грн. на розрахунковий рахунок позивача за червень 2006 року на тій підставі, що він був заснований на тлумаченні відповідачем законодавства України, в частині терміну «фактично сплаченої», застосованого в п.п. 7.7.2, п.7.7, ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, без урахування положень чинного законодавства України, регулюючого комісійні взаємостосунки і суперечить фактичним обставинам справи.
В процесі розгляду справи, заявою від 21.09.06 (вх.№ 26039) позивач уточнив позовні вимоги, та просить суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 000007235/0 від 15.08.06, оскільки в попередній позовний заяві був помилково вказаний іншій номер повідомлення-рушення.
Також, заявою від 04.12.06 (вх. № 35432) позивач уточнив позовні вимоги, та відмовився від позовних вимог в частині зобов'язання відповідача надати належні документи до Управління державного казначейства України для бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок Приватного підприємства „Соріус” за червень 2006 року в сумі 12375,78 грн., яке виникло за договором комісії № STE-1-27-D/K-06 від 31.10.05 та № STE-1-18-D/K-06 від 16.01.06 року, тому в цій частині позовних вимог справа підлягає закриттю.
Відповідач в наданому відзиві на позов позовні вимоги не визнав, просить відмовити в їх задоволенні, вказує на те, що за даними рахунків бухгалтерського обліку ПП „Соріус” відсутні операції, що підтверджують сплату комісійної винагороди на адресу ДК „Укрспецекспорт” за договором комісії, факту сплати комісійної винагороди ПП „Сориус” на адресу ДК „Укрспецєкспорт” актом перевірки не підтверджується, тому що фактично розрахунки зроблені між сторонами шляхом погашення взаємних вимог по зробленим послугам комісіонера на адресу комітента. Таким чином, на думку відповідача, позивач не має права на бюджетне відшкодування у формі зменшення податкових зобов’язань по цьому податку в наступних податкових періодах.
Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської Хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003 № 802-IV), статті 10 Закону України “Про судоустрій України” від 07.02.2002 № 3018-III, статті 18 Закону України “Про мови в Українській РСР” від 28.10.1989 № 8312-XI та по клопотанню сторін, судочинство здійснювалось на російській мові.
В судовому засідання оголошувалася перерва з 02.11.06 по 04.12.06, та з 04.12.06 по 05.12.06.
Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши надані сторонами докази, суд,
В с т а н о в и в :
31 жовтня 2005 року між ПП „Соріус” та Дочірним підприємством Державної компанії „Укрспецекспорт” Державного госпрозрахункового зовнішньоторговельного підприємства „Спецтехноекспорт” був укладеній договір комісії № STE-1-27-D/K-06 (далі –Договір), відповідно до якого ПП „Соріус” (Комітент) доручає, а ДП ДК „Укрспецекспорт” ДГЗП „Спецтехноекспорт” (Комісіонер) зобов’язується за дорученням комітента укласти контракт для здійснення постачання суднових і корабельних запасних частин. Сума договору склала 70400,00 доларів США.
Згідно п.п.5.2 п. 5 Договору комісії, комісійна винагорода встановлюється як різниця між ціною продажу продукції, установленої комісіонером самостійно і за якою він складає Контракт, погодженої комітентом ціною продукції, а також понесених комісіонером витрат.
16 січня 2006 року між ПП „Соріус” та Дочірним підприємством Державної компанії „Укрспецекспорт” Державного госпрозрахункового зовнішньоторговельного підприємства „Спецтехноекспорт” був також укладений договір комісії № STE-1-18-D/K-06 також на здійснення поставки суднових і корабельних запасних частин, переданих на умовах комісії.
20.07.06 ПП „Соріус” надало у Державну податкову інспекцію в Ленінському районі м. Севастополя податкову декларацію за червень 2006 року, у якій вказано суму 121403,00 грн., що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок.
Відповідно до Договору комісії продукція була поставлена покупцю, країна призначення –Індія, факт проходження товару підтверджується ВМД і відміткою митного органа про перетинання митного кордону України.
Я к вбачається з матеріалів справи, комісіонер 16.05.2006 року завершив виконання всіх своїх зобов'язань за договором комісії № STE-1-27-D/K-06 від 31.10.05, а 19.05.06 завершив виконання всіх своїх зобов'язань за договором комісії № STE-1-18-D/K-06 від 16.01.06 р., про що були складені відповідні звіти комісіонера від16.05.2006 р. і 19.05.2006 р. відповідно.
07.06.2006 року ДК „Укрспецекспорт” надало на адресу ПП „Соріус” звіт комісіонера” і податкову накладну № 195 від 07.06.06 р. на суму 178485,93 грн., у тому чіслі ПДВ – 35697 ,19 грн..
11.08.06 Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Севастополя була проведена перевірка ПП „Соріус” з питань відповідності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за період з квітня по травень 2006 року.
За результатами перевірки 11.08.06 був складеній Акт № 75/23-5/22285658/16189/10 (а.с. 10-26) і 15.08.06 прийняте податкове повідомлення-рішення № 000007235/0 про зменшення бюджетного відшкодування у розмірі 98269,00 грн..
Так, в ході проведення перевірки перевіряючими встановлені порушення ПП „Соріус” п.п. 7.7.2, п.7.7, ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, що виразилося у завишенні бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за червень 2006 року на суму 98269,20 грн..
В порядку апеляційного узгодження податкового зобов’язання, визначеного повідомленням-рішенням № 000007235/0 від 15.08.06, скарги Приватного підприємства „Соріус” залишені без задоволення а рішення без змін, в зв’язку з чим підприємство звернулося до суду із позовною заявою про визнання недійсним зазначеного рішення.
Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1, ст. 1013 Цивільного Кодексу України, комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.
Згідно ст. 1020 Цивільного Кодексу України, комісіонер має право відраховувати належні йому за договором суми з усіх грошових коштів, що надійшли до нього для комітента, якщо інші кредитори комітента не мають переважного перед ним права на задоволення своїх вимог із грошових коштів, що належать комітентові.
Відповідно до п.4, ч.1, ст. 532 Цивільного Кодексу України, місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, виконання провадиться за грошовим зобов'язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов'язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов'язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов'язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов'язаних із зміною місця виконання.
У даному випадку, місцем виконання грошового зобов'язання, є місцезнаходження Комісіонера Державного госпрозрахункового зовнішньоторговельного підприємства „Спецтехноекспорт”, що забезпечується порядком розрахунку, встановленим в Договорах комісії. Відповідно до умов Договорів Комісії, відрахування Комісіонером ДК «Укрспецекспорт», належної йому винагороди на свою користь, з сум, отриманих від реалізації продукції і належними позивачу, є фактичною оплатою Позивачем комісійних послуг Комісіонера, у тому числі ПДВ, і, як наслідок, відповідає положенням п.п. 7.7.2, п.7.2, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а також підтвердженням обгрунтованості права позивача на бюджетне відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за червень 2006 року в сумі 98269, 00 грн. за договорами комісії № STE-1-27-D/K-06 від 31.10.05, та № STE-1-18-D/K-06 від 16.01.06 р..
Відповідно до п.1.7, ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість” (далі –Закону) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначеною згідно з цим Законом.
Згідно п.п. 7.5.1., п.7.5, ст. 7 цього Закону, датою виникнення права на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно п.1.8, ст.1 Закону бюджетне відшкодування це сума, яка підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках ,визначених цим Законом.
Згідно п.п.7.7.1, п.7.7, ст.. 7 Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно п.п. 7.7.2, п.7.7, ст..7 Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);
б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно п.п. 7.7.3, п.7.7, ст..7 Закону Платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.
Як встановлено судом, що підтверджується матеріалами справи, Комісіонер, відповідно до умов договорів, відрахував на свою користь належну йому винагороду, отримавши фактичну оплату своїх послуг, у тому числі ПДВ, в зв’язку з чим надав Позивачу –Комітенту податкову накладну за № 156 від 16.05.06 на суму 26 271,31 грн. по договору комісії № STE-1-27-Д/К-06 та податкову накладну № 157 від 19.05.06 на суму 70 802,95 грн. по договору комісії № STE-1-18-Д/К-06.
Таким чином, Позивач, керуючись Законом України “Про податок на додаткову вартість”, Порядком заповнення та надання декларацій з ПДВ, правомірно надав Відповідачу податкову декларацію за червень 2006 року з додатком “Розрахунок суми бюджетного відшкодування” з відшкодуванням на розрахунковий рахунок у тому числі ПДВ у сумі 98 269,00 грн. по договорам комісії.
При таких обставинах, позовні вимоги Приватного підприємства „Соріус” підлягають задоволенню, податкове повідомлення-рішення № 000007235/0 від 15.08.06 підлягає визнанню недійсним.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України №2747-ІV від 06.07.2005, суд,-
постановив:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 000007235/0 від 15.08.06, прийняте Державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Севастополя в частині визначення Приватному підприємству „Соріус” (99011 ,м. Севастополь ,вул.. Сенявіна, буд.3) зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 9826,9,00 грн..
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини п’ятої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя підпис Ю.М. Гоголь
Копія вірна:
Помічник судді Ю.А. Радвановська
05.12.06
Постанова складена та підписана
в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України 05.12.06