РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

13 листопада 2007р.                                                                                справа №2-2284/2007р.

Харківський районний суд Харківської області у складі судді САВЧЕНКО Г.М.  при секретарі ВЕНЕДИКТОВІЙ Ю.О.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в с Покотилівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення з жилого приміщення;

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою,  в якій з посиланням на  ст.   ст.  150,  157 ЖК України просить виселити відповідача ОСОБА_2 з належного їй на праві власності жилого будинку АДРЕСА_1. Свої позовні вимоги мотивує тим,  що їй на праві власності за договором дарування від 13.12.2005р. реєстровий №2-2939 належить жилий будинок АДРЕСА_1. В жилому будинку з дозволу попереднього власника,  а саме її матері ОСОБА_3,  зареєстровані та постійно проживають її брат ОСОБА_4 та його дружина відповідачка за позовом ОСОБА_2. ОСОБА_2 не є членом її сім'ї,  не має права власності на будинок,  договір найму жилого приміщення з нею не укладала,  а тому вона не має ніяких правових підстав для проживання в будинку. Добровільно звільнити жиле приміщення в будинку відповідач відмовляється,  чим порушує її права власника жилого будинку.

В судове засідання з'явились сторони. Позивач підтримав свої позовні вимоги,  відповідач проти позову заперечував.

Суд,  вислухавши пояснення сторін,  дослідивши матеріали справи та оцінивши докази всіх обставин справи в їх сукупності,  вважає,  що позов не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Позивачу ОСОБА_1 на праві власності за договором дарування від 13.12.2005р. реєстровий №2-2939 належить жилий будинок АДРЕСА_1. В жилому будинку з дозволу попереднього власника,  а саме матері позивача ОСОБА_3,  зареєстровані та постійно проживають брат позивача ОСОБА_4 та його дружина відповідачка за позовом ОСОБА_2. Позивач в жилому будинку АДРЕСА_1 не проживає,  зареєстрована та проживає з сім'єю в будинку АДРЕСА_2. Відповідно до  ст.  157 ЖК України,  на яку посилається позивач у своїй позовній заяві та уточненій позовній заяві,  вказано,  що членів сім'ї власника жилого будинку може бути виселено у випадках,  передбачених частиною першою  ст. 116 ЖК України. Виселення без надання громадянам іншого жилого приміщення,  відповідно до ч.1  ст. 116 ЖК України можливо,  якщо наймач,  члени його сім'ї або інші особи,  які проживають разом з ним,  систематично руйнують чи псують жиле приміщення,  або використовують його не за призначенням,  або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі чи в одному будинку,  а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними.

За вищевказаних обставин позивачем не надано до суду ніяких доказів на підтвердження того,  що вона проживає разом з відповідачем в жилому будинку АДРЕСА_1,  та що відповідач систематично руйнує чи псує жиле приміщення,  або використовує його не за призначенням,  або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття робить неможливим для проживання із ним в одному будинку,  а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними.

Згідно  ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх вимог,  докази подаються сторонами та іншими особами,  які беруть участь у справі,  доказуванню підлягають обставини,  які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін,  які беруть участь у справі,  виникає спір.

Оскільки позивачем ОСОБА_1 не виконано вимоги  ст. 60 ЦПК України,  не надано до суду ніяких доказів тих обставин,  на які вона посилається як на підставу своїх вимог,  а саме на підтвердження того,  що вона проживає разом з відповідачем в жилому будинку АДРЕСА_1,  та що відповідач систематично руйнує чи псує жиле приміщення,  або використовує його не за призначенням,  або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття робить неможливим для проживання із ним в одному будинку,  а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними,  суд вважає необхідним відмовити за не наданням доказів в позові ОСОБА_1 про виселення ОСОБА_2 з жилого будинку АДРЕСА_1.

Керуючись  ст.  ст. 60,  208,  209,  212,  213,  215, 218 ЦПК України;  ст.   ст.  116,  150,  157 ЖК України;

ВИРІШИВ:

 Відмовити за не наданням доказів в позові ОСОБА_1 про виселення ОСОБА_2 з жилого будинку АДРЕСА_1.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження,  але апеляційна скарга не була подана у строк встановлений  ст. 294 ЦПК України,  рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення,  якщо його не скасовано,  набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.