РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 липня 2013 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Сімоненко В.М.,

суддів: Амеліна В.І., Дербенцевої Т.П.,

Карпенко С.О., Олійник А.С.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний промислово-інвестиційний Банк» (далі - ПАТ «Промінвестбанк») про стягнення грошової суми та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_4, поданою в інтересах ОСОБА_3, на рішення апеляційного суду Донецької області від 14 листопада 2012 року,

в с т а н о в и л а:

У березні 2011 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 13 вересня 2005 року між нею та ПАТ «Промінвестбанк» був укладений депозитний договір № У2ВН18 з сумою вкладу 3 537 доларів США. В подальшому вона неодноразово вносила на депозитний рахунок кошти в іноземній валюті. 11 жовтня 2008 року позивачка зняла з депозитного рахунку 40 000 доларів США, після чого остаточний залишок на депозитному рахунку становив 522 773 доларів США. У червні 2009 року позивачка звернулась до ПАТ «Акціонерний промислово-інвестиційний Банк» з вимогою про надання їй виписки про рух грошових коштів на депозитному рахунку. Листом від 6 липня 2009 року № 04-02/1700 банк надав відповідь, що зазначений депозитний рахунок не відкривався та грошові кошти в касу банку нею не вносилися.

З огляду на зазначене, позивачка просила суд зобов'язати ПАТ «Промінвестбанк» повернути їй вклад в сумі 522 773 доларів США та стягнути з відповідача на її користь 50 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 10 жовтня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено.

Стягнуто з ПАТ «Промінвестбанк» на користь ОСОБА_3 збитки в розмірі 3 870 811,48 грн та 5 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 14 листопада 2012 року апеляційну скаргу ПАТ «Промінвестбанк» задоволено частково, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_3, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи на користь позивача суму депозитного вкладу, суд першої інстанції, виходив з того, що між сторонами було укладено депозитний договір, про що свідчить видана позивачеві ощадна книжка з відмітками банку про внесення нею коштів на депозитний рахунок. Грошові кошти в касу банку та на кореспондований рахунок банку від позивача не надходили внаслідок неправомірних дій працівників банку. З огляду на зазначені обставини та положення норм матеріального права, якими регулюються спірні правовідносини, суд дійшов висновку про доведеність позовних вимог.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач визнана потерпілою у кримінальній справі, неправомірні дії працівників банку, пов'язані з видачею позивачеві ощадкнижки та прийняття від неї коштів, виходять за межі дисциплінарного проступку та обставини, на які позивач посилається як на підставу свого позову, у тому числі розмір збитків, заподіяних потерпілому, є предметом дослідження у кримінальній справі.

Проте з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитися не можна, оскільки суд дійшов їх із порушенням норм матеріального та процесуального права.

Згідно із ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Частиною 1 статті 1059 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається в письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Пунктом 1.4. Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року № 516, (далі - Положення) передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

У той же час, п. 8 гл. 2 розд. ІІІ Інструкції про касові операції у банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337 (далі - Інструкція), яка була чинною на момент укладення договору банківського вкладу від 1 жовтня 2010 року, передбачено, що після завершення приймання готівки клієнту видається квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

Виходячи зі змісту ст. 1059 ЦК України, п. 1.4. Положення, п. 8 гл. 2 розд. ІІІ Інструкції письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.

Згідно із п. 2.1. Положення грошові кошти в національній та іноземній валюті або банківські метали, залучені від юридичних і фізичних осіб, обліковуються банками на відповідних рахунках, відкриття яких здійснюється банком на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту) або договору банківського рахунку та інших документів відповідно до законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України з питань відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті.

При цьому відкриття банківських рахунків та обліковування на них грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту), є обов'язком банку (ч. 3 ст. 1058, ч. 2 ст. 1068 ЦК України, п. 2.1. Положення).

Таким чином, відсутність реєстрації договору банківського вкладу, і як наслідок, необліковування грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу, не можна вважати недодержанням письмової форми договору банківського вкладу за наявності ощадної книжки (сертифіката) чи іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту, і є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.

Відповідні юридичні факти (відсутність банківських рахунків, і як наслідок, необліковування на них грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу) слід кваліфікувати як невиконання банком своїх обов'язків за договором банківського вкладу.

Судами попередніх інстанцій установлено, що 13 вересня 2005 року між ОСОБА_3 та ПАТ «Промінвестбанк» був укладений депозитний договір № У2ВН18 з сумою вкладу 3 537 доларів США, на який у подальшому вносились кошти в іноземній валюті і залишок коштів становить 522 773 доларів США. Зазначений депозитний договір у встановленому порядку в банку не реєструвався, інформація про нього в базі даних діючих депозитних договорів банку відсутня, грошові кошти в іноземній валюті на рахунок № У2ВН18 не надходили.

Згідно акту про службове розслідування від 12 травня 2009 року повноважна комісія, створена відповідачем, встановила, що позивач дійсно вносила зазначені у позові грошові кошти в іноземній валюті, які приймали від неї працівники банку ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, знаходячись на своєму робочому місці, які і ставили відмітки про отримання грошей в ощадній книжці позивачки (а.с.53-56).

З висновку почеркознавчої експертизи, проведеної експертами сектора НІЕКЦ при ГУМВС України в Донецькій області в межах розслідування кримінальної справи, від 18 листопада 2009 року вбачається, що у ощадній книжці АКБ «Промінвестбанк» № У2ВН-18, відкритій на ім'я ОСОБА_3, окремі підписи в графі «уповноважений працівник банку» зроблені ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які перебували у трудових відносинах з відповідачем та працювали відповідно старшин касиром-контролером сектору вкладних операцій і завідуючою безбалансового відділення № 5. Зазначені особи звільнені за власним бажанням у березні-лютому 2009 року (т. 1 а.с. 144-145).

За фактом заволодіння невстановленими співробітниками філіалу Пролетарського відділення «Промінвестбанку» у м. Донецьку грошовими коштами фізичних осіб з використанням свого службового становища під виглядом оформлення депозитних вкладів з видачею фіктивних ощадних книжок була порушена кримінальна справа №81-1377.

Постановою слідчого по ОВД СУ ГУМС України в Донецькій області від 3 листопада 2009 року ОСОБА_3 визнана потерпілою по вищезазначеній кримінальній справі (а.с. 259).

Давши належну оцінку наявним у справі доказам, правильно застосувавши до спірних правовідносин норми матеріального права, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов, виходячи з того, що відсутність реєстрації договору банківського вкладу, і як наслідок, необліковування грошових коштів, залучених від позивача на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу, не можна вважати недодержанням письмової форми договору банківського вкладу за наявності ощадної книжки, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту, і є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції в частині стягнення на користь позивача суми банківського вкладу відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції в цій частині, у порушення вимог статей 303, 316 ЦПК України не навів достатніх мотивів, за якими він вважає невірними висновки цього суду, не встановив та не зазначив у рішенні в чому полягає порушення судом першої інстанції встановленого порядку дослідження доказів або у дослідженні яких доказів судом було неправомірно відмовлено, при ухваленні рішення узяв до уваги ті ж факти й обставини, що установлені судом першої інстанції, при цьому не спростував їх, а дав їм власну оцінку.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення в цій частині суду першої інстанції з підстав, передбачених статтею 339 ЦПК України.

Ухвалюючи рішення про стягнення на користь ОСОБА_3 моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що неповернення банком депозиту негативно вплинуло на психічний стан позивача, яка тривалий час була позбавлена права розпоряджатися своєю власністю.

З висновками місцевого суду в цій частині погодитись не можна, оскільки суд дійшов їх з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п 2. постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» із наступними змінами спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК) та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди (наприклад, ст. 49 Закону «Про інформацію», ст. 44 Закону «Про авторське право і суміжні права»; при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Оскільки ні нормами Конституції України, ні законом чи іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності, ні договором не передбачено право на відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди у зв'язку з неповерненням банківського вкладу, вимоги позивача в цій частині є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

З огляду на зазначене, відповідно до ст. 341 ЦПК України рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Керуючись статтями 336, 339, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

в и р і ш и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану в інтересах ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Донецької області від 14 листопада 2012 року скасувати, рішення Київського районного суду м. Донецька від 10 жовтня 2012 року скасувати в частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Акціонерний промислово-інвестиційний Банк» про стягнення моральної шкоди.

В іншій частині рішення Київського районного суду м. Донецька від 10 жовтня 2012 року залишити в силі.

Рішення оскарженню не підлягає.

Головуючий В.М. Сімоненко Головуючий

Судді:В.І. Амелін Т.П. Дербенцева С.О. Карпенко А.С. ОлійникСудді:В.І. Амелін