Справа № 0907/11547/2012

Провадження № 10/779/37/2013

Категорія ст. 236-2КПК України 1960 року

Головуюча у І інстанції Ковалюк І.П.

Суддя-доповідач Попович С.С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі :

головуючого - судді Поповича С.С.

суддів Кривобокової Н.М., Томенчука Б.М.

з участю : прокурора Кітраль С.І.

апелянта ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за скаргою ОСОБА_2 на постанову військового прокурора від 19 серпня 2011 року про відмову в призначенні розслідування за нововиявленими обставинами за його ж апеляцією на постанову Івано-Франківського міського суду від 30 листопада 2012 року, -

в с т а н о в и л а :

Постановою Івано-Франківського міського суду від 15 серпня 2012 року залишено без задоволення скаргу ОСОБА_2 на вищевказану постанову військового прокурора.

Не погодившись з постановою суду представник ОСОБА_2 по довіреності ОСОБА_3., що був допущений судом до участі у розгляді справи, подав на неї апеляцію у прийнятті якої ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області від 04 вересня 2012 року було відмовлено виходячи з того, що представник за довіреністю ОСОБА_3. не мав повноважень на таке.

06 вересня 2012 року поступила апеляція на вказану постанову подана уже від імені ОСОБА_2 в якій він просив спершу відновити йому строк на апеляційне оскарження постанови суду як такий, що пропущений з поважної причини, з посиланням в тому числі і на те, що 04 вересня 2012 року апеляційним судом було відмовлено ОСОБА_3., що діяв в його інтересах за довіреністю, в прийнятті поданої раніше апеляції в даній справі.

Оскаржуваною постановою суду відмовлено ОСОБА_2 у відновленні цього строку та визнано його апеляцію такою, що не підлягає розгляду в апеляційному порядку.

Свою позицію суд першої інстанції мотивував тим, що постанова була проголошена в судовому засіданні, що зафіксовано в протоколі судового засідання, представник скаржника був присутній під час оголошення постанови і йому був відомий її зміст, а інших доказів про поважність причин пропущення строку не надано.

Апелянт просить скасувати постанову суду, відновити пропущений строк на апеляційне оскарження цієї постанови, визнати апеляцію такою, що підлягає розгляду і дати розпорядження суду першої інстанції щодо виконання вимог ст. 351 КПК України 1960 року, обґрунтовуючи свою позицію тим, що в порушення ст. 323 КПК України 1960 року, таке рішення суду постановлено незаконно не необґрунтовано. Із наявних матеріалів справи вбачається, що за наслідками винесення постанови він виявив бажання подати апеляцію і такий документ був поданий ним до суду через представника ОСОБА_3. Однак саме внаслідок неналежного виконання судом першої інстанції вимог закону ним і було пропущено строк на апеляційне оскарження. Такі доводи давали підстави для поновлення йому строку, однак суд першої інстанції не взяв їх до уваги.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_2, який підтримав доводи апеляції, прокурора, який вважав постанову суду законною та обґрунтованою, а апеляцію безпідставною, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Законною та мотивованою постанова суду є тільки тоді коли суд, виконавши вимоги закону, дослідивши передбачені законом обставини, давши аналіз та оцінку дослідженим матеріалам, прийшов до того чи іншого мотивованого висновку.

Як вбачається з протоколу судового засідання ( а. с. 11-12 ) суд першої інстанції незаконно та необґрунтовано допустив до участі у справі ОСОБА_3, який діяв від імені ОСОБА_2 на підставі довіреності, текст якої не дає на таке повноважень. Крім того, чинне кримінально-процесуальне законодавство не допускає представлення інтересів повнолітнього обвинуваченого, підсудного, засудженого за довіреністю. Проте суд, допустивши ОСОБА_3. до участі у справі, цю вимогу закону порушив. ОСОБА_2, відповідно, до суду не ходив, сподіваючись, що його інтереси представляє у встановленому порядку ОСОБА_3. По цій причині і апеляцію сам не подавав, а знав, що її подасть ОСОБА_3. Тому правильною слід вважати позицію висловлену апелянтом щодо того, що строк на апеляційне оскарження постанови суду від 15 серпня 2012 року він пропустив по вині суду першої інстанції.

Суд, мотивуючи відмову у відновленні строку, не врахував зазначеної обставини, а тому дійшов до неправильно висновку. При таких обставинах порушене право ОСОБА_2 на апеляційне оскарження постанови суду підлягало захисту. Оскільки цього не зробив суд першої інстанції, то оскаржену постанову слід скасувати, а апеляційні вимоги ОСОБА_2 задовольнити.

Керуючись ст. ст. 365, 366, 367 КПК України 1960 року, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляцію ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Івано-Франківського міського суду від 30 листопада 2012 року про відмову ОСОБА_2 у відновленні пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови суду від 15 серпня 2012 року та визнання його апеляції такою, що не підлягає розгляду - скасувати.

Відновити ОСОБА_2 пропущений строк на апеляційне оскарження постанови Івано-Франківського міського суду від 15 серпня 2012 року.

Визнати апеляцію ОСОБА_2 такою, що підлягає розгляду, а справу повернути в Івано-Франківський міський суд для виконання вимог ст. ст. 351, 354 КПК України 1960 року.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

С У Д Д І :

________________ _________________ _______________

С.С. Попович Н.М. Кривобокова Б.М. Томенчук