ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
29.11.06 Справа № 7/103-38
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії
головуючого-судді Михалюк О.В.
суддів Новосад Д.Ф.
Мельник Г.І.
розглянув апеляційну скаргу Рожищенського районного військового комісаріату
на рішення господарського суду Волинської області від 04.09.2006р.
у справі № 7/103-38
за позовом ВАТ «Укртелеком»в особі Центру електрозв»язку № 3 Волинської філії, м.Ківерці
до Рожищенського районного військового комісаріату, м.Рожище
про стягнення 1 593,71 грн.,
з участю представників :
від позивача –Шарбінова К.Ю.
від скаржника –не з»явився
В ході судового засідання сторонам права і обов”язки, передбачені ст.22 ГПК України роз”яснені, заперечень щодо складу суду не поступало.
Скаржник належним чином був повідомлений про час та місце засідання суду, однак повноважних представників в судове засідання не скерував, в зв”язку з чим судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по наявним у справі матеріалам.
Рішенням господарського суду Волинської області від 04.09.2006р. у справі № 7/103-38 (суддя Шум М.С.) задоволено позов ВАТ «Укртелеком»в особі Центру електрозв»язку № 3 Волинської філії, м.Ківерці до Рожищенського районного військового комісаріату, м.Рожище та стягнуто з останнього на користь позивача 1 559,52 грн. боргу, 25,59 грн. пені, 8,60 грн. процентів річних та судові витрати.
Не погоджуючись з даним рішенням відповідач –Рожищенський районний військовий комісаріат подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення, посилаючись, зокрема, на те, що воно було прийнято за відсутності представників відповідача, без залучення територіального відділення Державного казначейства України, хоча відповідач є установою, яка фінансується виключно з державного бюджету, і кошти якого перебувають на рахунках в Державному казначействі України. Як зазначає скаржник, відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про виконавче провадження» виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів або з бюджетних установ, здійснюється органами Державного казначейства України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Наводить скаржник і інші доводи, що є на його думку підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Представленим відзивом –Волинська філія ВАТ «Укртелеком»доводи скаржника заперечує, просить суд рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
17 грудня 2001 року між ВАТ «Укртелеком»в особі ЦЕЗ № 3 Волинської дирекції ВАТ «Укртелеком»та Рожищенським районним військовим комісаріатом було укладено договір «Про надання послуг електрозв»язку»за № 64.
Укладена угода предметом судового розгляду не виступала, недійсною судом не визнавалась, сторонами розірвана не була.
Відповідно до ст.144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов»язки суб»єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України та ст.509 Цивільного кодексу України, зобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов»язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку.
У відповідності до умов зазначеної угоди позивачем було взято на себе зобов»язання щодо забезпечення якісного та безперебійного надання відповідачу телефонного зв»язку.
На виконання умов вказаного договору позивачем впродовж періоду з лютого місяця 2005 року по липень місяць 2006 року надавались Рожищенському районному військовому комісаріату послуги електрозв»язку.
Викладене підтверджується долученими позивачем до матеріалів справи оборотною відомістю, особовими рахунками за послуги за період з лютого місяця 2005 року по липень міцясь 2006 року, розрахунками заборгованості та іншими документами.
Проте, відповідач взяті на себе згідно угоди № 64 від 17.12.2001р. зобов»язання, зокрема, в частині проведення з позивачем повних розрахунків по оплаті наданих останнім послуг телефонного зв»язку (у строки, порядку та розмірах, визначених договором) не виконав, вартість наданих послуг в повному обсязі не оплатив.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України, зобов»язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, інших правових актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідачу згідно п.5.8 договору № 64 від 17.12.2001р., Закону України «Про телекомунікації», ст.ст.230,231 Господарського кодексу України та ст.ст.549, 550 Цивільного кодексу України за прострочку здійснення належних розрахунків по оплаті наданих послуг електрозв»язку підставно було нараховано пеню, яка у відповідності до представлених господарському суду розрахунків за період прострочки платежів склала 25,59 грн.
Крім цього, відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, що відповідно до поданого позивачем розрахунку сума процентів, нарахованих відповідачу за весь час прострочки платежів, становить 8,60 грн.
В контексті викладеного, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги електрозв»язку обгрунтована та підставно судом першої інстанції задоволена.
За таких обставин, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст.91,101-105 ГПК України,-
Львівський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Волинської області від 04.09.2006р. у справі № 7/103-38 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Головуючий суддя Михалюк О.В.
суддя Новосад Д.Ф.
суддя Мельник Г.І.