Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами  ОСОБА_1 та акціонерного комерційного інноваційного банку „УкрСиббанк” на рішення  Деснянського  районного суду м. Чернігова від 28 липня 2008 року в справі  за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, визнання  права власності, вселення ,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 звернулась з позовом до ОСОБА_3  про поділ  спільного сумісного майна подружжя  та вселення її в квартиру АДРЕСА_1.

В обґрунтування свого позову позивачка посилалась на те, що в період перебування у   шлюбі з відповідачем з 28.08.2002 року по 07.11.2007 рік вони придбали  однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 за кошти, отримані за  кредитним договором між  АКІБ „УкрСиббанк” і ОСОБА_3  від 08.06.2006 року у сумі 12900 доларів США, що еквівалентно 65145 грн, та за договором позики ОСОБА_3 з ОСОБА_5 від 08.06.2006 року у сумі 5000 доларів США, що еквівалентно 25250 грн.

ОСОБА_3 вважає, що дана квартира є спільною сумісною власністю, але у зв'язку з тим, що однокімнатна квартира не підлягає  розділу в натурі, то вона просить, з урахуванням інтересів їхньої неповнолітньої дочки, негативної поведінки відповідача, участі її батьків у придбанні і ремонті квартири, в силу ст.71 ч.4 СК України, ст.370 ЦК України визнати за нею право власності на всю квартиру з виплатою компенсації відповідачу за його частку, а також вселити її в цю квартиру, оскільки відповідач змінив замки і не дозволяє їй там проживати.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова  від 28 липня 2008 року  визнано за ОСОБА_1  право  власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 і вона вселена до цієї  квартири, а в задоволенні інших вимог відмовлено.  Суд стягнув з ОСОБА_3  на користь держави судовий збір у сумі 300 грн та на корить ОСОБА_1 30 грн у відшкодування витрат на ІТЗ судового розгляду, а внесені позивачкою на депозит суду 55200 грн  повернув ОСОБА_1.

В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_3 просить  рішення суду в частині відмови їй у задоволенні позову скасувати через порушення норм матеріального права і невідповідність  висновків суду фактичним обставинам справи та ухвалити нове рішення про визнання за нею права власності на 2/3 частин квартири, припинення права спільної власності на квартиру з ОСОБА_3 відповідно до ст.365 ЦК України, визнання за нею права власності на всю квартиру і стягнення на користь відповідача грошової компенсації в сумі 14520 грн.

Апелянт вказує на те, що судом не враховані інтереси неповнолітньої дочки, недостатній розмір аліментів, які сплачує відповідач, протиправна поведінка відповідача, джерело коштів, за які купувалась квартира, що давало б суду підстави для відступлення від засад рівності часток подружжя у майні. Крім того, ОСОБА_3 посилається на те, що суд, відмовляючи їй у задоволенні частини позовних вимог, послався лише на відсутність згоди відповідача на отримання компенсації, але, з врахуванням  збільшення її частки частка  власності  відповідача є  незначною і у суду були  всі підстави для  припинення права  на частку в спільному майні відповідача відповідно до ст. 365 ЦК України.            

В апеляційній скарзі  третя особа АКІБ „УкрСиббанк” просить вказане рішення  скасувати, справу направити на новий  розгляд, посилаючись на  неповне дослідження наявних у справі доказів, неврахування фактичних даних які мають значення для  вирішення справи. Апелянт зазначає, що договір між АКІБ „УкрСиббанк” та ОСОБА_3 від 08.06.2006 року про надання споживчого кредиту у розмірі 12900 доларів США на придбання квартири не виконаний позичальником і обов'язок повернути борг лежить повністю на позичальнику, а ОСОБА_3, за якою визнано право власності на Ѕ частину  квартири, не є стороною за договором і не має права на обумовлені позикові кошти.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення апеляційних скарг та зміну рішення виходячи з наступного.

Визнаючи за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину  квартири, суд першої інстанції виходив з того, що   спірна квартира набута подружжям у період шлюбу, а тому належить дружині та чоловікові на  праві спільної сумісної власності у рівних частинах і відсутні  обставини для відступу від засад рівності часток подружжя.

Проте такі висновки суду суперечать нормам матеріального права та фактичним обставинам справи.

Як встановлено судом, сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 28.02.2002 року по 07.11.2007 року. Від шлюбу сторони мають доньку 04.07.2003 року народження,  яка проживає з матір'ю, на користь якої на утримання доньки за рішенням суду з відповідача стягуються аліменти.

08.06.2006 року ОСОБА_3 купив однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 за 65145 грн. (а.с.11). Відповідно до договору про надання споживчого кредиту № 11008173000 від 08 червня 2006 року,  укладеного між АКІБ „УкрСиббанк” та  ОСОБА_3, останній  отримав кредит на придбання  квартири в сумі  12900 доларів США , що еквівалентно 65145 грн, з терміном повернення не пізніше 07 червня 2027 року (а.с.14).

На виконання зобов'язань по кредитному договору, придбана квартира була передана в іпотеку за іпотечним договором від 08.06.2006 року та укладені договори поруки з батьками позивачки ОСОБА_5,ОСОБА_6 і  ОСОБА_1

Згідно до  квитанцій про погашення кредиторської заборгованості (а.с.78-83) та  довідок АКІБ „УкрСиббанк”, на час розлучення було сплачено за кредитним договором лише 870 доларів  США 23 цента.

На а.с.13 є договір позики  від 08.06.2006 року між ОСОБА_5(матір'ю позивачки) та ОСОБА_3, за умовами якого ОСОБА_3 взяв у борг до 07.06.2027 року 25250 грн  на придбання спірної квартири. Як пояснили сторони, за цим договором  боргові зобов'язані ще не виконувались.

Таким чином, на час розлучення наявним майном у подружжя була частина квартири вартістю 870 долари США 23 цента, а інша частина квартири була ще не оплачена і існував борг у сумі 12029 долари США 77 центів, який зобов'язувався сплатити ОСОБА_3

Відповідно до ч. 4 ст. 65 СК України, договір, укладений одним із подружжям в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно одержане за договором , використане в інтересах сім'ї.

П.24 постанови № 11 Пленуму Верховного Суду України  від 21.12.2007 року „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя” орієнтує на врахування боргів подружжя та правовідносини за зобов'язаннями при поділі майна подружжя.

В п.14 постанови Пленуму Верховного Суду України „ Про практику застосування  судами законодавства, що регулює  право приватної власності  громадян на жилий будинок” від  4.10.1991 року  № 7 звертається увага на те, що при вирішенні спору про право власності на будинок обов'язок виплатити заборгованість по  позичці за згодою позикодавця  може бути покладено на інших співвласників, а за відсутності такої згоди обов'язок виплати позички лежить на особі, яка її одержала.

Кредитор АКІБ „УкрСиббанк” не дає згоди на заміну боржника і в апеляційній скарзі наполягають на тому, що за умовами кредитного договору  ОСОБА_3 повинен відповідати особисто.

За таких обставин, спільним сумісним майном  подружжя є тільки оплачена частина квартири на час розірвання шлюбу.

Згідно до договору купівлі-продажу спірної квартири від 08.06.2006 року вартість цієї квартири становить 65145 грн, або 12900 доларів США за курсом на той час.

Доводи ОСОБА_1 та ОСОБА_3 стосовно того, що квартира купувалась за 17300 доларів США не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Розписка (а.с.77), на яку посилається ОСОБА_3 як на доказ ціни квартири, в силу ст.ст.58, 59 ЦПК України не може братись до уваги, оскільки в розписці мова йде  про отримання ОСОБА_7 від ОСОБА_5 17300 доларів США за спірну квартиру, але за договором купівлі-продажу  цієї квартири (а.с.11) оплата ціни продажу здійснена покупцем повністю і представник продавців ОСОБА_7 отримав гроші у сумі 65145 грн, що еквівалентно 12900 доларам США.

За договором позики від 08.06.2006 року (а.с.13) ОСОБА_3 отримав у борг від ОСОБА_5 25250 грн на купівлю спірної квартири, проте відсутні докази того чи  вже оплачувалась квартира отриманими у борг грошима чи  ще буде оплачуватись.

Також не може бути доказом дійсної вартості квартири іпотечний договір, тому що в зазначеному договорі вартість квартири встановлена за домовленістю АКІБ „УкрСиббанк” і ОСОБА_3

Таким чином, при вартості квартири 12900 доларів США оплачена   подружжям частка на час розлучення становить:  870,23 доларів США : 12900 доларів США = 0,068 або  17/250.

Відповідно до ст. 70 СК України частки майна дружини та чоловіка є рівними і тому позивачці ОСОБА_1. належить тільки  17/250 : 2 = 17/500 частин квартири АДРЕСА_1, а висновки суду першої інстанції про її право на Ѕ частину квартири суперечать нормам матеріального права і обставинам справи.

Ч.ч.2 та 3 ст.70 СК України встановлює можливість суду відступити від засади рівності часток подружжя за  певних обставин. Однак позивачка не довела того, що відповідач не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, знищував майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї, що розмір аліментів від відповідача недостатній для забезпечення фізичного, духовного розвитку дитини або  її лікування, про що суд першої інстанції мотивовано зазначив у своєму рішенні.

Крім того, апеляційний суд погоджується з висновком суду про виплату компенсації відповідачу за його частку у спільному майні подружжя у зв'язку з відсутністю його згоди на отримання такої компенсації.

Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції відповідно до ст.365 ЦК України не припинив право відповідача на частку у спільному майні, то вони є безпідставними, оскільки суд, в силу ст.11 ЦПК України, розглядає справу в межах заявлених вимог, а, як вбачається з позовної заяви ОСОБА_1, вимог про припинення  права власності відповідно до ст.365 ЦК України позивачка не заявляла.

Рішення суду стосовно вселення  ОСОБА_1 до спірної квартири  сторонами не оспорюється. 

 Враховуючи на наведене, апеляційний суд вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначення розміру частки позивачки і розподілу судових витрат відповідно до ст.88 ЦПК України.

Керуючись ст.65 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 307, 309 ч.1 п.4, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд,

                                                         в и р і ш и в :

         Апеляційні скарги ОСОБА_1 та акціонерного комерційного інноваційного банку „УкрСиббанк” задовольнити  частково.

         Рішення Деснянського  районного суду м. Чернігова від 28 липня 2008 року змінити  в частині визнання права власності та розподілу судових витрат. 

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 17/500 частин квартири АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 81 грн на повернення судових витрат. Виключити з резолютивної частини вказівку про стягнення з ОСОБА_3 300 грн на користь держави.    

      В іншій частині рішення залишити без змін.

         Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців з дня його проголошення.

Головуючий:                                              Судді: