Справа № 22-ц-1096/2008                   Головуючий у суді першої інстанції: Свиргуненко Ю.М.

Категорія - 51                                       Суддя-доповідач: Дубровна В.В.

 

У Х В А Л А

і м е н е м   У к р а ї н и

 

17 вересня 2008 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючої  -   Сибільової Л.О.,

суддів              - Дубровної В.В., Семеній Л.І.,

з участю секретаря судового засідання  - Назарової О.М.,

в присутності осіб, які приймають участь в справі - ОСОБА_1, представників товариства з обмеженою відповідальністю «Автоквант»ОСОБА_2, ОСОБА_3

                

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу

 

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

 

на рішення Білопільського районного суду Сумської області від 15 липня 2008 року

 

у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Автоквант» про зобов'язання видати трудову книжку або відновити її, про стягнення моральної шкоди,

 

                                                                в с т а н о в и л а:

 

Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 15 липня 2008 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

 

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповноту з'ясування фактичних обставин справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказане рішення місцевого суду, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Зазначає, що місцевий суд не надав належної оцінки грубим порушення трудового законодавства, які мали місце з боку адміністрації ТОВ «Автоквант» щодо прийняття, зберігання та видачі трудових книжок працівників, не врахував пояснення свідка ОСОБА_4., який показав і підтвердив факт надання позивачем трудової книжки при працевлаштуванні на зазначене підприємство.  

 

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

 

Позивач, звертаючись до суду та уточнюючи свої вимоги, зазначав про те, що у березні 2005 року він був прийнятий на роботу механіком автопарку у ТОВ «Автоквант», де працював до 6 березня 2008 року. Після звільнення позивач неодноразово звертався до керівника ТОВ «Автоквант» ОСОБА_2. з вимогою видати йому трудову книжку, але ці вимоги були залишені без задоволення.

Просив зобов'язати відповідача видати йому трудову книжку, а в разі втрати - відновити її, а також стягнути 3000 грн. моральної шкоди, заподіяної неправомірними діями ОСОБА_2.

 

Судом першої інстанції встановлено, що 25 березня 2005 року наказом директора ТОВ «Автоквант» ОСОБА_1, згідно поданої заяви, надання відповідних документів та після задовільних результатів співбесіди, був прийнятий на роботу механіком зі ставкою в розмірі мінімальної заробітної плати.

Наказом директора ТОВ «Автоквант» №5 від 06 березня 2008 року ОСОБА_1 був звільнений з роботи за власним бажанням на підставі поданої ним заяви.

Також встановлено, що з 14 січня 2003 року в ТОВ «Автоквант» ведеться книга обліку та руху трудових книжок і вкладишів до них, в якій  відсутні відомості про одержання трудової книжки від  позивача .

 

У ході перевірок, проведених спеціалістами територіальної державної інспекції праці у Сумській області і прокуратурою Білопільського району, не було встановлено факту підроблення посадовими особами підприємства книги обліку та руху трудових книжок і вкладишів до них.

 

Згідно з актом перевірки територіальної державної інспекції  праці у Сумській області № 18-01 -055/632 від 29 травня 2008 року особова картка ОСОБА_1. на підприємстві відсутня.

 

Крім цього, 17 червня 2008 року позивачу посадовими особами ТОВ «Автоквант» була виписана нова трудова книжка із записом про роботу на підприємстві за період із 25 березня 2005 року по 6 березня 2008 року, яка була надіслана 19 червня 2008 року позивачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

 

Встановивши ці факти, місцевий суд вважав недоведеним факт надання позивачем трудової книжки як при працевлаштуванні у ТОВ «Автоквант», так і в подальшому.

 

Не вбачаючи в діях відповідача порушень трудових прав позивача, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у стягненні моральної шкоди на його користь.

 

Такий висновок суду  відповідає зібраним в справі доказам та матеріалам справи, ґрунтується на законі.

 

Відповідно до ст.ст. 10,60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

 

ОСОБА_1 не довів суду обґрунтованості своїх позовних вимог.

    

     Зібрані в справі докази, зокрема, книга обліку руху трудових книжок та вкладишів до них свідчать про те, що трудова книжка на підприємство не здавалась.

 

На підтвердження заявлених позовних вимог позивач посилається на покази свідка ОСОБА_4, який пояснив, що в березні 2005 року, при оформленні ОСОБА_1. на роботу в ТОВ «Автоквант»  він особисто був присутнім при передачі ОСОБА_1. всіх необхідних документів, в тому числі й трудової книжки, безпосередньо директору ТОВ «Автоквант» ОСОБА_2

 

Але, як пояснив сам апелянт, після оформлення його на роботу, він звертався  в травні 2005 року з трудовою книжкою звертався до Центру зайнятості для зняття його з обліку в зв'язку з працевлаштуванням. Жодного доказу на підтвердження того, що після відвідування центру зайнятості позивач повертав трудову книжку в ТОВ « Автоквант», він суду не надав.     

 

З пояснень  представника Білопільського районного центру зайнятості, допитаної судом в якості свідка та наданих нею  матеріалів особової справи ОСОБА_1. вбачається, що останній перебував на обліку в центрі зайнятості як такий, що шукає роботу  з 2004 року, з виплатою допомоги по безробіттю. 13 травня 2005 року він був знятий  з обліку  відповідно до п. 44 «Положення про реєстрацію, перереєстрацію та ведення обліку громадян, що шукають роботу, і безробітних, виплати допомоги по безробіттю, а також умови надання матеріальної допомоги в період професійної підготовки та підвищення кваліфікації», у зв'язку з працевлаштуванням. При цьому ОСОБА_1 надав трудову книжку, в яку був внесений  відповідний запис.

За викладених обставин колегія суддів знаходить рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, воно не спростовується доводами апеляційної скарги.

 

 

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303 ч.1, 307 ч.1 п.1, 313, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України колегія суддів,

у х в а л и л а:

 

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Білопільського районного суду Сумської області від 15 липня 2008 року залишити без змін.

 

 

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу протягом двох місяців може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.

 

 

Головуючий :  

Судді