П О С Т А Н О В А

про повернення кримінальної справи на додаткове розслідування

16 липня 2008 року                                                                                                                       смт. Краснопілля

            Краснопільський районний суд Сумської області у складі: головуючого-судді Янголь Є.В., при секретарі Авраменко О.Є., за участю прокурора Мовчан К.В., потерпілого ОСОБА_2, представника потерпілого ОСОБА_3., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу про обвинувачення

                                                                                          ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,

                                                                                           уродженця та жителя АДРЕСА_1, освіта середня,

                                                                                           українець, громадянин України, не одружений,

                                                                                           військовозобов'язаний, не працює, раніше не судимий

за ч.1 ст. 122 КК України,- 

В С Т А Н О В И В:

            Органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що 18 квітня 2006 року в с. Вільне В-Писарівського району Сумської області, біля 22-ї години, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння по вул. Горка, в ході сварки, яка в подальшому переросла в бійку на грунті особистих неприязних відносин навмисно наніс потерпілому ОСОБА_2три удари в область обличчя та тулубу, в результаті чого ОСОБА_2отримав тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку середнього ступеня тяжкості, лікворна гіпертензія, забій поперекової області зправа, забій правої нирки, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи являються тілесними ушкодженнями середньої тяжкості.

            В судовому засіданні від представника потерпілого надійшло клопотання про повернення кримінальної справи на додаткове розслідування через наявність підстав для притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_4., ОСОБА_5, ОСОБА_6 за вчинення хуліганських дій та спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2та ОСОБА_7. оскільки окремий розгляд щодо них неможливий, також дані судового слідства вказують, що ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ст. 296 КК України, крім того вважає, що під час досудового слідства були допущені неповнота та неправильність, які не можуть бути усунуті в судовому засіданні.

            Суд, вислухавши учасників судового розгляду та дослідивши докази, вважає клопотання обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 276 КПК України коли дані судового слідства дають підстави вважати, що підсудний вчинив ще й інший злочин, у тих випадках, коли нове обвинувачення тісно пов'язане з початковим і окремий їх розгляд неможливий, справа за клопотанням потерпілого повертається для додаткового розслідування.

            Згідно ст. 278 КПК України суд, встановивши під час судового слідства, що злочин вчинила будь-яка з осіб, не притягнутих до кримінальної відповідальності, за клопотанням потерпілого може направити все провадження у справі для проведення досудового слідства.

            Відповідно до ч.1 ст. 281 КПК України суд може повернути кримінальну справу на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства, якщо ця неправильність або неповнота не може бути усунута в судовому засіданні.

            Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 11 лютого 2005 року “Про практику застосування судами законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування” з'ясовуючи можливість  розгляду справи щодо іншої особи в окремому провадженні, суддя повинен керуватися вимогами ст.26 КПК України, маючи на увазі, що справи про злочини, вчинені у співучасті, мають розглядатись, як правило, в одному провадженні. Постанова органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття кримінальної справи, про відмову в її порушенні щодо іншої особи не є перешкодою для повернення справи на додаткове розслідування.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 пояснив, що 18.04.2006 року в нічний час, він, після вживання алкогольних напоїв, разом з ОСОБА_4., ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на автомобілі приїхали в АДРЕСА_2 за місцем проживання ОСОБА_2  Коли ОСОБА_2вийшов з будинку на вулицю до фіртки між ними розпочалася розмова, в ході якої він з ревнощів не витримав та наніс приблизно 3 - 4 удари ОСОБА_2., потім вони вдвох впали та перекотилися у двір. З автомобіля вилізли ОСОБА_4. та ОСОБА_5, які розмиряли бійку та відтягнули його від ОСОБА_2 З будинку вийшла мати ОСОБА_2 та забрала його в будинок. ОСОБА_6 весь час сидів в автомобілі та не виходив з нього. Ні ОСОБА_4. ні ОСОБА_5 ніяких ударів ОСОБА_2не наносили. Ніякого автомобіля в дворі він не бачив.

            Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_4. дав пояснення, аналогічні поясненням підсудного.

            З пояснень ОСОБА_5 та ОСОБА_6, данних ними на досудовому слідстві та оголошених в судовому засіданні вбачаєься, що вони давали пояснення, аналогічні поясненням підсудного.

            Суд критично відноситься до пояснень ОСОБА_1, ОСОБА_4., ОСОБА_5 , ОСОБА_6  та вважає їх такими, що суперечать фактичним обставинам справи.

            Згідно висновку судово-медичної експертизи (а.с. 316) малоймовірно щоб тілесні ушкодження  у вигляді синця внутрішньої поверхні стегна зправа, виявлені у ОСОБА_7., виникли при відтворенні обстановки та обставин події, показаних ОСОБА_1, але більш ймовірно, що вище вказане тілесне ушкодження виникло внаслідок дії тупих предметів. 

            В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2пояснив, що 18.04.2006 року в вечірній час знаходився вдома та почув, що під'їхав автомобіль до двору. Коли вийшов на вулицю то побачив, що це під'їхали ОСОБА_1, ОСОБА_4. та два інші хлопці, як пізніше з'ясувалося це були  ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Хлопці повиходили з машини та почали висловлювати погрози. Побоюючись, що вони його поб'ють, він розвернувся та пішов до хати. Коли зайшов у коридор, то за ним без дозволу забіг у коридор будинку ОСОБА_4. і почав за руку витягувати на двір, потім ударив його кулаком в лівий висок. Потім підбігли інші хлопці та почали наносити йому удари в різні частини тіла вже в дворі. Від ударів він схилився на капот автомобіля автомобіля, що знаходився в дворі, та що належить ОСОБА_8. Потім він побачив як ОСОБА_6 вдарив його ззаді ногою по почці, від удару він почав втрачати свідомість, та почав звати матір на допомогу, коли позвав матір, то упав на землю та на деякий час втратив свідомість. Коли прийшов до свідомості то почув, що хтось каже “відійдіть тьотко, ми самі розберемося”, потім він побачив, як мати впала.

            Пояснення ОСОБА_2 узгоджуються з висновком судово-медичної експертизи (а.с. 308), згідно висновку якої механізм тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2може відповідати механізму відтворення обстановки та обставин події (а.с.296-299),  продемонстрований ОСОБА_2.

            ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що проживає разом зі своїм сином ОСОБА_2в АДРЕСА_2. 18.04.2006 року в вечірній час відпочивала у своєму будинку та задрімала. Потім проснулась та почула якийсь шум у дворі. Коли вийшла у двір, то побачила, що її син лежить серед двору а його б'ють ОСОБА_1, ОСОБА_4.   ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Вона злякалася, почала кричати, щоб його не били та підбігла до свого сина та лягла на нього зверху, що б на сина потрапляло менше ударів. Всі четверо продовжували наносити удари, які хлопці наносили як по ОСОБА_2так і по ній. Потім ОСОБА_6 схопив її за руки та відкинув всторону, від чого вона впала на землю. Коли встала, то побачила, що вся тільняшка на її синові в крові, вона знову почала намагатися відтягнути хлопців. Коли її сину вдалось трохи вирватись, вони вдвох забігли в коридор. ОСОБА_4 схопив її за руку і намагався витягти на вулицю однак вона вирвалась і замкнула двері. На вулиці ОСОБА_4 кричав щоб її син виходив на вулицю і вони його бити не будуть. Вони зателефонували своїм родичам, які викликали працівників міліції. Коли приїхали працівники міліції, то вони всіх опитали, оглянули двір та вилучили тільняшку, яка була в крові. Вона особисто бачила, як працівник міліції ОСОБА_9 загорнув тільняшку у пакет та забрав з собою.

            Пояснення ОСОБА_7. узгоджуються з висновком судово-медичної експертизи (а.с. 311), згідно висновку якої механізм тілесних ушкоджень ОСОБА_7. може відповідати механізму відтворення обстановки та обставин події (а.с.296-299),  продемонстрованому ОСОБА_7.

            Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що потерпілий є його братом. 18.04.2006 року приблизно в 22 год., коли він разом зі своєю жінкою ОСОБА_11. поверталися на автомобілі з м. Харків, йому зателефонувала його мати а повідомила, що її та ОСОБА_2 побили 4 особи, серед них вона назвала ОСОБА_1 та ОСОБА_4. В цей час він знаходився в м. Охтирка. Одразу він разом з дружиною поїхали до В-Писарівського райвідділу та повідомили про це черговому а потім поїхали в АДРЕСА_2 за місцем проживання матері та брата. Прибувши він побачив, ОСОБА_2має спадини та сліди побитя, у матері теж були синяки. Брат та мати пояснили йому, що їх побили 4 особи, серед яких вони знають ОСОБА_1та ОСОБА_4. В дворі він бачив автомобіль білого кольору, на капоті якого були каплі крові. Через деякий час приїхали працівники міліції, приблизно 4 особи, він їх особисто не знає, але всіх може впізнати візуально. Вони склали протокол огляду місця події та вилучили тільняшку, яка була в крові. Понятими при огляді місця події та вилученні тільняшки були його дружина ОСОБА_11. та ОСОБА_8 Свідок ОСОБА_10 пояснив, що сам є колишнім працівником міліції і тому добре розумів, які документи складають працівники В-Писарівського райвідділу.

            Свідок ОСОБА_11. в судовому засіданні дала пояснення, аналогічні поясненням ОСОБА_10 та пояснила, що по прибуттю на місце вона побачила, що в дворі стоїть автомобіль москвич білого кольору, на капоті якого були каплі крові, лавка була перевернута, при спілкуванні з ОСОБА_2. та ОСОБА_7. останні розповіли їй, що 4 особи без дозволу увірвались у двір та побили їх, через деякий час приїхали працівники міліції, які опитали всіх осіб та склали протокол огляду місця події, вона була в якості понятої та особисто ставила підписи в протоколі огляду місця події та вилучення тільняшки.   

            Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що в квітні 2006 року, точної дати не пам'ятає  залишив свій автомобіль білого кольору в АДРЕСА_2 за місцем проживання ОСОБА_7. та ОСОБА_2 В нічний час до нього прийшла ОСОБА_7 та повідомила що побили її та її сина та викликали працівників міліції. Коли він прийшов до них у двір, то побачив, що на капоті його автомобіля мається п'ятно крові.   Пізніше приїхали працівники міліції, які складали протоколи та вилучили предмет одягу. В протоколі він особисто ставив свій підпис.

            Та обставина, що ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження, підтверджується висновком судово-медичного експерта (а.с. 21), згідно якого вона отримала тілесні ушкодження у вигляді синця тильної поверхні правої кисті та внутрішньої поверхні стегна зправа, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

            Суд вважає, що пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_7. в ході досудового слідства спростовані не були та є такими, що відповідають фактичним обставинам справи, оскільки підверджуються іншими доказами по справі та дають підстави вважати, що в діях ОСОБА_4., ОСОБА_5 та ОСОБА_6 можуть вбачатися ознаки злочинів, передбачених ст.ст. 122, 296 КК України.

            Під час досудового слідства потерпілими було заявлене клопотання про долучення до матеріалів справи протоколу огляду місця події  та інших речових доказів, вилучених в ході огляду (а.с. 56). Як вказано в мотивувальній частині винесеної слідчим постанови про відмову в задоволенні клопотання (а.с. 59) , що раз в первинних матеріалах протокол огляду місця події відсутній, то і при виїзді на місце пригоди протокол не складався та нічого не вилучалося.  Вказані висновки слідчого підлягають сумніву з наступних підстав. Іншим чином, наприклад шляхом допиту працівників оперативної групи, чергових працівників міліції та проведенням очних ставок, вказана обставина слідчим не перевірялася.

            Пояснення ОСОБА_2, ОСОБА_7., ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_8 в частині, що під час виїзду оперативної групи на місце пригоди складався протокол огляду місця події та вилучалися речові докази органами досудового слідства також не були спростовані, вказані особи попереджалися про кримінальну відповідальність за дачу за відомо неправдивих показань, їх пояснення послідовні та узгоджуються між собою, аналогічні пояснення в цій частині вони давали з початку досудового слідства.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9, який працює оперуповноваженим при В-Писарівському райвідділі, пояснив, що дійсно в квітні 2006 року разом зі слідчимОСОБА_12 та іншими працівниками міліції виїзджав в с.Вольне на вказану пригоду. По прибуттю на місце пригоди там знаходились ОСОБА_7, ОСОБА_10, його брат та дружина брата. Потерпілі розповіли працівникам міліції, що їх побили брати ОСОБА_1 разом з 2-ма іншими особами. Чи складався протокол огляду місця події та вилучалися речі він не пам'ятає. Свідок ОСОБА_12, який працює слідчим В-Писарівського райвідділу, пояснив у судовому засіданні, що виїзджав на місце пригоди але більше нічого не пам'ятає, чи складався протокол огляду місця події не пам'ятає також. Допитані в судовому засіданні в якості свідків працівники В-Писарівського райвідділу ОСОБА_8., ОСОБА_13. та ОСОБА_14. також не можуть пояснити, чи складався протокол огляду місця події при виїзді на вказану пригоду. Суд критично відноситься до показань працівників міліції, оскільки в разі втрати протоколу та речових доказів вони можуть бути притягнуті до передбаченої законом відповідальності. 

            Вказаний протокол огляду місця події та речові докази мають істотне значення для встановлення істини по кримінальній справі, оскільки вони можуть як підтверджувати так і спростовувати пояснення потерпілого, свідків та підсудного. Таким чином слідчий порушив вимоги ст. 22 КПК України.

            23.08.2006 року слідчий виніс постанову про закриття матеріалів в кримінальній справі у відношенні ОСОБА_4., ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за відсутністю в їх діяннях ознак злочинів, передбачених ст.ст. 122, 296 КК України (а.с. 106А). На думку суду вказана постанова викликає сумніви, оскільки слідчий в ній зовсім не мотивував чому він взяв до уваги показання підсудного та інших осіб, які є зацікавленими у винесенні вказаної постанови а відкинув пояснення потерпілих. Крім того при винесенні вказаної постанови слідчим не в повному обсязі були досліджені докази по кримінальній справі, а саме не були допитані свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11. та ОСОБА_8, не були проведені відтворення обстановки та обставин події та не були проведені додаткові судовомедичні експертизи, які були проведені пізніше. 

            20.06.2007 року під час слухання вказаної кримінальної справи про обвинувчення ОСОБА_1 за ч.1 ст. 122 та ч.1 ст. 296 КК України в Великописарівському районному суді прокурор Великописарівського району виніс постанову про зміну обвинувачення в суді (а.с. 214), якою виключив з обвинувачення кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ч.1 ст. 296 КК України. В обґрунтування зміни обвинувачення прокурор послався на те, що ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив що він приревнував свою дружину ОСОБА_15 до ОСОБА_2 і тому в нього виникли особисті неприязні відносини до нього, тобто прокурор вважає, що у ОСОБА_1 був відсутній умисел на порушення громадського порядку. Правильність зміни обвинувачення також викликає сумніви, оскільки з даних судового слідства вбачається, що на той час ОСОБА_1 та ОСОБА_15 були розлучені. Також підсудний пояснив, що до цього у нього ніяких конфліктів з ОСОБА_2. не було. Крім того при зміні обвинувачення прокурор не дав оцінки іншим обставинам вчинення злочину.

            07.02.2008 року слідчий повторно виніс постанову про закриття матеріалів в кримінальній справі у відношенні ОСОБА_4., ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за відсутністю в їх діяннях ознак злочину, передбаченого ст. 122 КК України (а.с. 322А). Законність вказаної постанови також підлягає сумніву,  оскільки  цим же слідчим, за цими ж обставинами, стосовно цих же осіб  вже було закрито матеріали в кримінальній справі (а.с. 106 А). Крім того мотивування закриття кримінальної справи в обох постановах ідентичні і однобічні.

07.02.2008 року слідчий виніс постанову про закриття матеріалів в кримінальній справі у відношенні ОСОБА_1 на підставі ст. 6 п.2 КПК України за фактом заподіяння легких тілесних ушкоджень ОСОБА_7. (а.с. 323).  Законність вказаної постанови також підлягає сумніву, оскільки право вирішувати  наявність чи відсутність в діях особи ознак злочину за фактом нанесення легких тілесних ушкоджень кримінально-процесуальним кодексом України віднесено до компетенції суду.

Крім того під час досудового слідства була допущена неправильність, як виразилась у тому, що після повернення Апеляційним судом Сумської області кримінальної справи на додаткове розслідування провадження по справі здійснювала особа, яка підлягала відводу, оскільки попередньо вона була допитана в якості свідка в судовому засіданні, чим порушено ст. 60 КПК України.

            З метою усунення неповноти та неправильності досудового слідства під час додаткового розслідування необхідно перевірити наявність в діях ОСОБА_1 ознак злочину, передбаченого ст. 296 КК України,  наявність в діях ОСОБА_4., ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ознак злочинів, передбачених ст.ст. 122, 296 КК України, перевірити обставину щодо складання протоколу огляду місця події та вилучення речових доказів, доручити провадження іншому слідчому, вчинити інші дії, спрямовані на з'ясування всіх обставин справи.

            На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 276, 278, 281 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

            Повернути кримінальну справу прокурору Великописарівського району для організації додаткового розслідування, під час якого виконати дії, зазначені в мотивувальній частині постанови.

            Міру запобіжного заходу залишити ОСОБА_1 підписку про невиїзд.

            На постанову суду сторони можуть подати протягом семи діб апеляції до Сумського апеляційного суду.

Суддя             підпис                 Янголь Є.В.

Копія, з оригіналом згідно.

Суддя                                           Янголь Є.В.