Справа № 2-300/11 р.

Р І Ш Е Н Н Я

М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

« 06» квітня 2011 р.

Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі

Головуючого судді Кабанячого Ю.В.,

при секретарі Захарченко Ю.М.,

з участю представника позивача ОСОБА_1,

з участю представника відповідача Бородуліної Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні під час судового розгляду в залі суду справу за позовом ОСОБА_3до ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання Кредитного договору № 014/6435/82/69800 від 27 березня

2008 року та Іпотечного договору № 014/6435/82/69800 від 27 березня 2008 року недійсними, -

В С Т А Н О В И В :

До суду надійшов зазначений позов, обґрунтовуючи і підтримуючи який позивач зазначає, що 27 березня 2008 року між ОСОБА_3 та Відкритим Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (далі Кредитор), було укладено Кредитний договір № 014/6435/82/69800 (далі Кредитний договір). Відповідно до п. 1.1, Кредитного договору Кредитор надає Позичальнику Кредит у розмірі 86 000,00 USD, а Позичальник отримує його відповідно до Умов кредитування за программою кредитування «Житло на вторинному ринку», цільове використання кредиту на купівлю квартири на вторинному ринку. Дата остаточного погашення кредиту- 27 березня 2028 року. Строк кредиту- 240 місяців. Процентна ставка - 13,00 % річних. Сплата Позичальником щомісячного ануїтетного платежу в розмірі 1007,57 доларів США. У забезпечення виконання боргових зобов'язань за Кредитним договором № 014/6435/82/69800 від 27 березня 2008 року між нею та Банком 27 березня 2008 року було укладено Іпотечний договір згідно якого Іпотекодавець передає, а Іпотекодержатель приймає в іпотеку житлову нерухомість, а саме квартиру №24, що знаходиться в будинку №27 по вулиці Київський Шлях в місті Борисполі, Київської області.

Зазначений Кредитний договір укладений сторонами із визначенням його змісту на основі стандартної форми (Іпотечні кредити фізичних осіб BMRS), запропонованої Банком.

Враховуючи практику укладення договорів споживчого кредитування - розроблення банками власних типових форм договору, умови якого однакові для будь-якого пересічного клієнта, і не змінюються банком на вимогу клієнта, вважає, що даний Кредитний договір відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України є договором приєднання, умови якого встановлені однією із сторін, а саме Банком, у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. А тому вона, як споживач, бажаючи укласти договір, не мала можливості впливати на його умови і як друга сторона договору, не могла запропонувати свої умови договору.

Окрім того, згідно ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо, зокрема, порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.

При підписанні даного Кредитного Договору, Відповідачем було порушено законні права Позивача. Кредитний договір № 014/6435/82/69800 від 27 березня 2008 року за своїм змістом і текстом не відповідає законодавству України, інтересам та волі Позивача, порушує її права та законні інтереси.

Підписання зазначеного Кредитного договору з метою використання коштів на спожичі цілі, стало наслідком чисельного порушення норм чинного законодавства та прав Позичальника, як споживача кредитної послуги, з боку ВАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Зміст спірного Кредитного Договору суперечить ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (далі Закон) та Правилам надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту (далі - Правила), що затверджені Постановою правління НБУ №168 від 10 травня 2007 року та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 року № 451/13808.

Банки зобов'язані в Кредитному договорі або додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача.

В супереч ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів», позивач не отримала необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформації про продукцію (кредит), що мала забезпечити можливість мого свідомого і правильного вибору. Також, відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору - вважається нечесною підприємницькою практикою.

Ця інформація в повному обсязі не була надана їй, як Позичальнику при укладенні Кредитного договору № 014/6435/82/69800 від 27 березня 2008 року.

Відповідно до ст. 215 Цивільного Кодексу України, підставою недійсності правочину (договору) є недодержання в момент вчинення правочину сторонами або однією із сторін, зокрема вимоги про те, що зміст правочину не може суперечити ЦКУ, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Крім цього волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Вважає, що Банком порушено вимогу діючого законодавства щодо принципу рівності сторін договору при його укладанні, та внесення в кредитний Договір пунктів, що значно погіршують становища Позичальника, як споживача порівняно з Банком в разі настання певних подій, що дає право для Позичальника відповідно до статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» за своїм вибором вимагати визнання в цілому кредитного договору недійсним.

Отже, Позичальник який отримав споживчий кредит в іноземній валюті має право звернутися до суду з позовом про визнання договору споживчого кредиту в іноземній валюті недійсним.

Надання Банком Позичальникові грошових коштів (кредиту) у вигляді Кредиту та проведення Позивачем дій відносно виконання своїх обов'язків в іноземній валюті (в тому числі, повернення Кредиту та сплата процентів за користування кредитом) за своєю правовою природою є валютною операцією.

Одночасно, статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю" передбачено, що валютні операції проводяться на підставі відповідної ліцензії Національного банку України.

Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» передбачено, що на здійснення валютних операцій Національний Банк України видає генеральні та індивідуальні ліцензії.

Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

З наведеного вище випливає, що зобов'язання на території України між резидентами укладаються та виконуються виключно в національній валюті - гривні, а не валюті Америки.

Більше того, відповідно до пункту 2 статті 13 Декрету, уповноважені банки, які отримали від Національного банку України генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, здійснюють контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами через ці установи. Таким чином, право Відповідача надавати кредити в іноземній валюті не звільняє його від обов'язків агента валютного контролю, передбачених ч.2 ст. 13 згаданого вище Декрету. Навпаки, застосування цього права всупереч вищенаведеним обов'язкам було б, з боку банку, зловживанням правом, яке, відповідно до ч.3 ст. 13 ЦК України, не допускається.

Таким чином, Відповідач (Банк), як агент валютного контролю, просто не мав права, за законом, надавати їй кредит в іноземній валюті для його використання з метою проведення розрахунків іноземною валютою між резидентами України на території України без індивідуальної ліцензії НБУ.

Це свідчить про те, що Кредитний договір, в його теперішньому вигляді, укладений з метою порушення валютного законодавства.

На момент укладання Кредитного Договору № 014/6435/82/69800 від 27 березня 2008 року, курс гривні до долару США (долар) становив 505,00 гривень за 100 доларів, до цього часу такий курс, з незначними коливаннями, тримався в Україні протягом декількох останніх років. На сьогодні курс гривні до долару становить приблизно 792,00 гривні за 100 доларів. Враховуючи те, що на день укладання Кредитного Договору іноземний курс валюти становив 1 USD = 5,05 грн., та на сьогоднішній день становить близько 1 USD = 7, 92 грн. Отже, існує істотна зміна становища, щодо виконання боргових зобов'язань за Кредитним Договором. Тобто з підвищенням курсу іноземної валюти, сума платежів, в гривневому еквіваленті, яку мені необхідно сплачувати значно зросла, в зв'язку із чим значно погіршився мій фінансовий стан.

В зв'язку істотною зміною обставин, а саме через фінансову кризу в країні, що підтверджено Законом України «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (№ 639-VI від 31.10.08 р.), значною девальвацією національної валюти та через нестабільність валютного курсу доларів США у неї виникли форс-мажорні обставини, які під час укладення даного Кредитного договору не були передбачені. Дана фінансова нестабільність поставила мене в скрутне матеріальне становище.

21 квітня 2009 року Банк належним чином відреагував на її пропозиції змінити умови Кредитного Договору. 21 квітня 2009 року було підписано Додаткову угоду №014/6435/82/69800/2 до Кредитного договору згідно якого на період з 27 квітня 2009 року до 27 березня 2010 року сторони домовились зменшити розмір щомісячного платежу.

Починаючи з жовтня 2008 року для виконання зобов'язань перед банком їй довелося нести витрати на 60-70% більше, ніж передбачалося при укладанні кредитного договору. Якщо і далі погашати заборгованість перед банком у доларах США навіть при збереженні нинішнього середнього курсу конвертації у розмірі близько 7,95 грн. за 1 долар США то її витрати за весь період користування кредитом зростуть більш ніж на 57 %. При цьому при зростанні її витрат банк отримує додатковий дохід, чим порушується принцип рівності сторін Договору (ст. 21. П. 1 п.п. 4 Закону України "Про захист прав споживачів").

За таких обставин, враховуючи конкретні обставини справи, світова фінансова криза 2008 р. є саме такою надзвичайною та невідворотною подією, яка законом визначається як непереборна сила. При цьому на її надзвичайність вказує світовий глобальний масштаб кризи, її великі, негативні, невідворотні наслідки, яки не залежать ні від волі людини, ні від волі окремих держав, та не могли бути ніким передбачені.

З вищенаведеного слідує, що зміна обставин зумовлена причинами, які я не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від мене вимагалися за характером договору (п.2 ч. 2 ст. 652 ЦК України), оскільки згідно з п. 3, 4 ст. 116 Конституції України саме до повноважень Кабінету Міністрів України віднесено забезпечення фінансової, цінової, інвестиційної, податкової політики шляхом розроблення і здійснення загальнодержавних програм економічного розвитку країни.

Виконання кредитного договору порушить співвідношення майнових інтересів сторін і позбавить її того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Отже істотна зміна обставин, якими керувалися сторони під час укладання кредитного договору та наявність одночасно чотирьох умов, передбачених ст.2 ст.652 ЦК України є підставою для розірвання Кредитних договорів.

Подальше виконання Кредитного договору на умовах, що діють на даний час є порушенням одного із принципів цивільно - правових відносин, які закріплені у статті 3 Цивільного кодексу України - принципу справедливості. Такі умови кредитного договору є несправедливими, так, як всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договорених прав та обов'язків на шкоду Позичальника, споживача кредитних послуг.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

У разі застосування наслідків недійсності правочину вважає, що Позивач повинен повернути Відповідачеві суму наданого кредиту, а саме 434 300 гривень 00 копійок , а Відповідач повинен повернути Позивачеві всі сплачені платежі за кредитом на поточний рахунок відкритий Позичальнику ОСОБА_3.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача Бородуліна Г.О. позовні вимоги не визнала та просила відмовити в їх задоволенні з наступних підстав.

Кредитний договір № 014/6435/82/69800 від 27.03.2008р. укладений між відповідачем та позивачем містить додаток № 1 - Графік повернення кредиту та інших платежів. Другий примірник додатку № 1 був отриманий ОСОБА_3, про що свідчить її підпис на першому примірнику додатку № 1. Пунктом 15.5 Кредитного договору № 014/6435/82/69800 від 27.03.2008 р. передбачено, що у разі зміни курсу іноземної валюти (валюти кредиту) відносно національної грошової одиниці України, всі валютні ризики несе Позичальник. Підписанням цього договору Позичальник свідчить, що йому розтлумачено (зрозуміло) та він згоден, що зміна курсу іноземної валюти відносно національної грошової одиниці України може призвести до значних збитків та погіршення фінансового стану Позичальника. Отже, позивач був повідомлений про валютні ризики.

Статтею 55 Закону України від 07.12.2000р. № 2121-ІІІ "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно зі ст. 627 ЦК України сторони є вільні в укладенні договору та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Пунктом 16.1 Кредитного договору № 014/3767/74/60816 від 17.09.2007р. передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань, встановлених Договором, Сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України та положень цього Договору. До регулювання правовідносин, які неврегульовані цим Договором, застосовуються відповідні норми чинного законодавства України. Отже, умовами кредитного договору не обмежується відповідальність кредитора за невиконання своїх зобов'язань за договором.

Пункт 11.3 Кредитного договору № 014/6435/82/69800 від 27.03.2008р. зобов'язує Позичальника здійснити страхування на користь Кредитора, однак не обмежує права Позичальника на вибір страхової компанії.

Пунктом 11.7 Кредитного договору № 014/3767/74/60816 від 17.09.2007р. обмежено право позивача лише згодою Кредитора і виключно стосовно укладення кредитних договорів, але ніяк не всіх цивільних угод.

Пункти 10.7 та 10.9 Кредитного договору № 014/3767/74/60816 від 17.09.2007р. не порушують права позивача на захист інформації, що складає банківську таємницю, а лише надають право банку її отримувати (але а ніяк не розголошувати, що було б порушенням).

Пунктом 17.4 Кредитного договору № 014/3767/74/60816 від 17.09.2007р. встановлено, що всі додатки до цього Договору, додаткові угоди до нього, а також умови кредитування є невід'ємною частиною цього Договору. Отже, в кредитному договорі № 014/3767/74/60816 від 17.09.2007р., додатках до нього та умовах кредитування міститься достовірна повна та своєчасна інформація щодо умов запропоновано кредиту.

Діючим законодавством не передбачений стабільний курс долару США по відношенню до національної валюти України - гривні. Відповідно до ст. 36 Закону України «Про національний банк України», офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним банком України. Поряд з викладеним, Положенням «Про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів», затвердженим Постановою Правління Національного Банку України № 496 від 12.11.2003 р. визначається, що офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема, долару США установлюється щоденно. Для розрахунку гривні до іноземних валют використовується інформація для котирування іноземних валют станом на останню дату. З викладеного, можна зробити висновок, що стабільність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.

Таким чином, при укладенні Кредитного договору в іноземній валюті (доларах США) сторони договору (як Позивач, так і Відповідач) усвідомлювали, що курс національної валюти України - гривні по відношенню до долара США не є незмінним, а також, усвідомлювали, що зміна вказаного курсу можливо настане, а тому Позивач, беручи на себе обов'язки щодо погашення кредиту саме в доларах США, повинен був передбачити та врахувати можливі зміни, зокрема, - підвищення валютного ризику за Кредитним договором.

Згідно ст. 339 Господарського кодексу України, основними видами банківських операцій є депозитні, розрахункові, кредитні, факторингові та лізинові операції. Перелік банківських операцій визначається Законом України «Про банки і банківську діяльність».

Національним банком України комерційним банкам, які виконали встановлені нормативи, надається банківська ліцензія, якою передбачено право на виконання банківських операцій, визначених в ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», а також письмовий дозвіл, яким передбачено право здійснення валютних операцій, в тому числі операції щодо залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.

Таким чином, будь-який банк, який отримав банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, має достатні юридичні підстави та законне право укладати кредитні договори в іноземній валюті, а також право вимагати виконання позичальником кредитного договору в іноземній валюті (валюті договору) та приймати таке виконання в іноземній валюті (валюті договору), як в сумі основного боргу (кредиту), так і процентів за користування кредитом, а позичальник зобов'язаний виконувати зобов'язання належним чином відповідно до умов кредитного договору (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Позивач посилається у позовній заяві на норми ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України як підставу для розірвання кредитного договору № 014/6435/82/69800 від 27.03.2008р. Однак частиною 2 ст. 652 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Таким чином кредитний договір № 014/6435/82/69800 від 27.03.2008р. не може бути розірваний за рішенням суду на підставі ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, оскільки відсутні передбачені п. п. 1 та 4 умови для його розірвання.

Суд дослідив, оцінив та проаналізував всі зібрані по справі докази в їх сукупності, і дійшов висновку, що позов не обґрунтований і не підлягає задоволенню з таких підстав.

07.12.2007 р. між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № 014/6435/82/69800 від 27.03.2008 р. з додатками та додатковими угодами (а.с.26-34).

Відповідно до п.1.1.1. вказаного Договору сума кредиту становить 86000 доларів США. Відповідно до п.1.2. Договору, сторони наступним домовилися, що за користування Кредитом Позичальник сплачує проценти, що розраховуються на основі процентної ставки, розмір якої може змінюватися на умовах цього Договору на дату укладення даного Договору розмір процентної ставки складає 13% річних (п.1.2.1 Договору). Відповідно до п.5.1. Договору, виконання всіх та окремих зобов'язань Позичальника за цим Договором забезпечується іпотекою нерухомості, визначеної п.1.1.3. 2-кімнатна квартира загальною площею 45,5 кв.м. за адресою АДРЕСА_1.

27.03.2008 р. між сторонами по справі був укладений договір іпотеки №014/6435/74/65507 ( а.с.35-37). Відповідно до п.1.1. вказаного Договору, він забезпечує вимогу Іпотекодержателя (відповідача), що випливає з Кредитного Договору № 014/6435/82/69800 від 27.03.2008 р., укладеного між Іпотекодержателем (відповідачем) та Іпотекодавцем (позивачем), за умовами якого останній зобов'язаний до 27.03.2028 р. повернути Іпотекодержателю кредит у розмірі 86000 доларів США.

Факт отримання позивачем кредиту в сумі 86000 доларів США сторонами не оспорюється, так як за вказані кошти була придбана 2-кімнатна квартира загальною площею 45,5 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 (а.с.38-40), а тому додатковому доказуванню не підлягає.

З метою зменшення фінансового навантаження на Позичальника, 27.03.2008 р. між сторонами була заключна додаткова угода № 014/6435/82/69800/2 до Кредитного Договору № 014/6435/82/69800 від 27.03.2008 р. (а.с.41).

Дані правовідносини регулюються нормами цивільного законодавства. Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України 1. цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На підставі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, крім того зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, при цьому зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

В ч.1 ст.1054 ЦК України вказано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У ч. 2 вказаної статті Кодекса зазначено, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

На день розгляду справи згоди про приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінилися або щодо його розірвання, сторонами не досягнуто. Вимогу про зміну договору позивач в судовому засіданні не ставила.

У ч.3 статті 652 вказаного Кодексу зазначено, що у разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору.Частина 4 статті зазначає, що зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Згідно ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до норм ЦПК України суд не може вийти за межі позовних вимог.

Відповідно до узагальнення судової практики Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 07.10.2010 р. вказано, що зростання курсу долара США- валюти кредиту, за загальним правилом, саме по собі не є підставою для розірвання кредитного договору, оскільки у позичальника існувала можливість передбачити в момент укладення договору зміни курсу гривні по відношенню до долара США, виходячи з динаміки зміни курсу валют з моменту введення в обіг національної валюти- гривні та її девальвації й можливості отримання кредиту в національній валюті. Крім того ніщо не перешкоджало позивачу отримати кредит у національній валюті. При розгляді спорів щодо зміни або розірвання кредитного договору у зв'язку із істотною зміною обставин, що передбачено ст. 652 ЦКУ, то суд має мати на увазі, що позичальнику необхідно довести наступне:

1. При зміні договору посилання на істотну зміну обставин можливе лише у тому разі, коли сторони при укладенні договору визначили такі обставини як істотні;

2. Обставини, якими сторони керувалися при укладенні договору, у чому саме вони змінились і чому зміна обставин є істотною. Вимагаючи розірвання договору на цій підставі, позивач, з урахуванням положень процесуального законодавства щодо обов'язку доказування, повинен довести, зокрема впевненість сторін у момент укладення договору в тому, що така зміна обставин не настане;

3. Одночасно наявність чотирьох умов, перелічених у ч. 2 ст. 652 ЦК, у розрізі конкретної ситуації, акцентуючи, яким чином виконання договору порушує співвідношення майнових інтересів сторін і позбавляє заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4. Враховуючи те, що за істотної зміни обставин зміна договору за рішенням суду допускається у виняткових випадках (ч. 4 ст. 652 ЦК), необхідно також довести наявність однієї з двох наступних умов: 1) розірвання договору повинно суперечити суспільним інтересам або 2) може потягнути для сторін (чи однієї з них) шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

У будь-якому випадку суд має мати на увазі, що поняття «істотна зміна обставин» є оціночною категорією, законодавець у п. 2 ч. 1 ст. 651 ЦК України дає визначення цього поняття, вказуючи на те, що зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Статтею 651 ЦК передбачені підстави для зміни або розірвання договору. У судовому порядку ці питання вирішуються, якщо сторонами договору не досягнуто згоди і одна із заінтересованих сторін звернулася з вимогою до суду з двох підстав: істотне порушення договору другою стороною; інші випадки, встановлені договором або законом (ч. 2 ст. 651 ЦК України). Натомість, ч. 3 ст. 651 ЦК зазначає, що і без звернення до суду договір вважається розірваним або зміненим у силу самого факту односторонньої відмови від договору у повному обсязі чи частково (якщо таке право передбачене договором або законом).

Виходячи з характеру правовідносин сторін, які регулюються параграфом 2 глави 71 ЦК України (Кредит), змісту норм ст. ст. 598-599 та ст. 653 ЦК України, cудам слід звертати увагу на те, що законодавець розрізняє поняття «розірвання договору», з одного боку, і «припинення зобов'язання/договору». Зазначені поняття не є тотожними через відмінні підстави їх виникнення та юридичні наслідки, які породжені цими правовими явищами. Розірвання договору слід розглядати як один з видів припинення договору.

За даних обставин не підлягають задоволення позовні вимоги щодо зупинення нарахування процентів за кредитним договором, так як розірвання даного кредитного договору суперечить нормам чинного законодавства, що в свою чергу не припиняє дію п.3.1. Кредитного Договору Позичальник зобов*язується спласувати Кредитору проценти за користуванням Кредитом, розмір яких розраховується на основі процентної ставки в розмірі, визначеному п.1.2.1 Договору.

Відповідно до ч.1. ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Щодо припинення договору іпотеки та вилучення з реєстру заборон відчуження нерухомого майна запис про заборону відчуження нерухомого майна, а саме: 2-кімнатну квартиру загальною площею 45,5 кв.м. за адресою АДРЕСА_1, не підлягає задоволенню, так як відповідно до ст. 36 Закону України «Про іпотеку», сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Відповідно до ст. 37 вказаного Закону, іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Таким чином законодавець надає право іпотекодержателю забезпечити виконання Кредитного договору, шляхом набуття права власності або звернення на предмет іпотеки шляхом заключення відповідної угоди щодо нерухомого майна. Відповідно до матеріалів справи дана угода сторонами не укладалася. Таким чином немає жодних підстав на зняття з реєстру заборон запису про заборону відчуження предмету іпотеки 1-кімнатної квартири загальною площею 31.6 кв.м. за адресою АДРЕСА_2. зобов'язання Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» прийняти у ОСОБА_3 залишок коштів між початковою сумою наданого кредиту з розрахунку іноземного курсу валюти по курсу НБУ 1 USD = 5,05 грн, а саме 434 300 гривень 00 копійок та коштами які були сплачені Позивачем за весь період дії Кредитного Договору № 014/6435/82/69800 від 27 березня 2008 року з розстрочкою платежів на період розрахований, за таких умов, що місячний платіж буде складати 1 809 грн. 58 коп.; зупинити дію Кредитного договору № 014/6435/82/69800 від 27 березня 2008 року на час розгляду справи в суді - відмовити.

Щодо зобов'язання Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» прийняти у ОСОБА_3 залишок коштів між початковою сумою наданого кредиту з розрахунку іноземного курсу валюти по курсу НБУ 1 USD = 5,05 грн, а саме 434 300 гривень 00 копійок та коштами які були сплачені Позивачем за весь період дії Кредитного Договору № 014/6435/82/69800 від 27 березня 2008 року з розстрочкою платежів на період розрахований, за таких умов, що місячний платіж буде складати 1 809 грн. 58 коп., суд відмовляє у даній вимозі в зв*язку з тим, що дана форма розрахунку не передбачена ні кредитним договором ні чинним законодавством саме за тих обставин, які склалися між сторонами.

Відносно інших письмових доказів наданих в позивачем, як на підставу розірвання кредитного договору, суд не бере їх до уваги, так як по своїй суті вони не є підставою для розірвання оспорюваного доказу відповідно до чинного законодавства з вищевикладених підстав.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, судові витрати позивачу не компенсуються так як у задоволенні його позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

З урахуванням наведеного, на підставі ст.ст.11,509-510,526, 533,549,611,651-652, 1048,1050,1054 ЦК України, ст. см. 36-37 Закону України «Про іпотеку», ст.ст.10-11, 59-60, 212-215, 218, 224 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог за позовом щодо визнання недійсним Кредитний договір № 014/6435/82/69800 від 27 березня 2008 року, укладений між Позичальником ОСОБА_3 та Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», 01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9, код ЄДРПОУ 14305909, , в особі Білика Анатолія Антоновича, що діє на підставі Довіреності № 1476 від 19.09.2007 року та в особі Клименко Ірини Іванівни, що діє на підставі Довіреності №1477 від 19.09.2007 року, як такий, що суперечить Конституції України та Цивільному кодексу України; визнання недійсним Іпотечний договір № 014/6435/82/69800 від 27 березня 2008 року укладений між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», 01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9, код ЄДРПОУ 14305909 та ОСОБА_3 і посвідченим нотаріально приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрованим в реєстрі за № 1037 від 27 березня 2008 року; виключити з Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна запис про заборону відчуження нерухомого майна, яке було передано в заставу за Іпотечним договором Договором №014/6435/82/69800 від 27 березня 2008 року укладеним між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3, а саме квартири під АДРЕСА_1; зобов'язання Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» прийняти у ОСОБА_3 залишок коштів між початковою сумою наданого кредиту з розрахунку іноземного курсу валюти по курсу НБУ 1 USD = 5,05 грн, а саме 434 300 гривень 00 копійок та коштами які були сплачені Позивачем за весь період дії Кредитного Договору № 014/6435/82/69800 від 27 березня 2008 року з розстрочкою платежів на період розрахований, за таких умов, що місячний платіж буде складати 1 809 грн. 58 коп. - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з часу оголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Бориспільського

міськрайонного суду Ю.В.Кабанячий