Справа № 2а-16/2008
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 квітня 2008 року смт. Краснопілля
Краснопільський районний суд Сумської області у складі: головуючого - судді Янголь Є.В., при секретарі Авраменко О.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Краснопільського районного центру зайнятості до ОСОБА_1, третя особа Угроїдська селищна рада про повернення коштів,-
В С Т А Н О В И В:
До суду з адміністративним позовом звернувся Краснопільський районний центр зайнятості в якому просить стягнути на його користь з ОСОБА_1 кошти в сумі 1728 грн. 57 коп. Свої вимоги мотивує тим, що на протязі 2005 - 2006 років ОСОБА_1 отримував допомогу по безробіттю та на його навчання витрачалися кошти, всього на загальну суму 1728 грн. 57 коп. На початку 2007 року стало відомо, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 13,3146 га. (а.с. 6) а тому вважає, що відповідач був членом особистого селянського господарства. Відповідно до довідки Угроїдської селищної ради (а.с.13) розрахунковий місячний дохід відповідача складає 1163 грн., що перевищує розмір мінімальної заробітної плати, а тому позивач вважає, що на підставі ст.8 Закону України “Про особисте селянське господарство” ОСОБА_1 належить до категорії зайнятого населення а тому йому було помилково нараховано та виплачено допомогу по безробіттю. Крім того посилався в позові на те, що відповідач, отримуючи допомогу по безробіттю, був зареєстрований як фермер у відділі земельних ресурсів, що позбавляло його права отримувати таку допомогу.
Представник третьої особи - Угроїдської селищної ради в судовому засіданні позов підтримав, пояснив, що дійсно Угроїдської селищною радою видавалася довідка про те що, розрахунковий місячний дохід ОСОБА_1 складає 1163 грн. При складанні вказаної довідки працівник Угроїдської селищної ради керувався листом Краснопільської райдержадміністрації Сумської області № 517 від 17.05.2004 року (а.с. 79), виходив з площі земельної ділянки відповідача та розрахункового місячного доходу особистого селянського господарства по регіону. Крім того пояснив, що вище вказана земельна ділянка, власником якої є ОСОБА_1, останнім не використовується, на вказаній земельній ділянці пасуться корови жителів села, ОСОБА_1 фактично коштів з використання цієї земельної ділянки не отримував.
Відповідач позов не визнав, пояснив, що дійсно на протязі 2005 - 2006 років отримував допомогу по безробіттю та вважає, що отримував її на законних підставах оскільки державна реєстрація його фермерського господарства була скасована (а.с. 92) а земельну ділянку площею 13,3146 га., що є у нього у власності, він не використовував та не отримував з неї прибутків. Крім того зазначає, що згідно державного акту (а.с. 6) цільовим використанням вказаної земельної ділянки є ведення фермерського господарства а тому його не можна вважати членом особистого селянського господарства і відповідно не можна застосовувати Закон України “Про особисте селянське господарство”, вважає, що згідно цільового призначення вказаної земельної ділянку він може її використовувати лише для ведення фермерського господарства.
Суд, вислухавши думку учасників судового розгляду та дослідивши докази вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що відповідач мав фермерське господарство, державна реєстрація якого скасована 14.07.2005 року, що підтверджується довідкою Краснопільської райдержадміністрації (а.с. 92). 15.07.2005 року з метою пошуку роботи звернувся в Краснопільський РЦЗ. З серпня 2005 року йому було розпочато виплату допомоги по безробіттю, проходив професійне навчання, витрати за яке ніс Краснопільський РЦЗ, всього за 2005 - 2006 роки було витрачено коштів на загальну суму 1728 грн. 57 коп. (а.с. 7, 11, 23-26, 35-40, 56-59, 77-78), вказана обставина визнається відповідачем в судовому засіданні. 11.01.2007 року ОСОБА_1 з метою пошуку роботи знову звернувся до Краснопільського РЦЗ та його було поставлено там на облік. Однак виплата допомоги по безробіттю йому була припинена, оскільки Краснопільський РЦЗ отримав довідку Угроїдської селищної ради про те, розрахунковий місячний дохід відповідача складає 1163 грн., рахуючи, що ОСОБА_1 відноситься до категорії зайнятого населення. Листом відповідачу було запропоновано повернути отримані кошти але він відмовився це зробити (а.с. 10). Крім того в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 13,3146 га. з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства (а.с. 6). Вказану земельну ділянку відповідач для отримання прибутку не використовує, на ній пасуться корови жителів села, вказана обставина визнається відповідачем в судовому засіданні.
Згідно ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, яку він вільно обирає і на яку він вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.
Відповідно до ст.1 Закону України “Про зайнятість населення” зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі. Громадяни України вільно обирають види діяльності, які не заборонені законодавством а також професію, місце роботи відповідно до своїх здібностей. Примушування до праці в будь-якій формі не допускається, за винятком випадків, передбачених законодавством України.
Законодавством України встановлено окремі правові режими здійснення фермерської діяльності та ведення особистого селянського господарства. Ведення фермерського господарства регламентується Законом України “Про фермерське господарство” а ведення особистого селянського господарства регламентується Законом України “Про особисте селянське господарство”.
Суд вважає, що ОСОБА_1 не був членом особистого селянського господарства.
Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України “Про особисте селянське господарство” особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства. Члени особистого селянського господарства здійснюють діяльність на свій розсуд і ризик у межах встановленого правового господарського порядку, дотримуючись законодавства України. Згідно ст.8 вказаного закону члени особистих селянських господарств належать до категорії зайнятого населення в разі, якщо робота в цьому господарстві для них є основною і розрахунковий місячний дохід на одного члена дорівнює або перевищує розмір мінімальної заробітної плати.
Зі змісту вказаних статей вбачається, що для того щоб рахувати ОСОБА_1 зайнятою особою на підставі Закону України “Про особисте селянське господарство”, необхідно три обов'язкові ознаки. По-перше він повинен мати майно для ведення особистого селянського господарства, по-друге здійснювати господарську діяльність з використанням цього майна, по-третє ця робота повинна бути для нього основною.
Як встановлено в судовому засіданні, відповідач на вказаній земельній ділянці не здійснює ніякої господарської діяльності, що визнається позивачем в судовому засіданні, отже суд вважає, що позивач не вірно тлумачить ст.ст. 1, 8 вище вказаного закону та безпідставно рахує ОСОБА_1 членом особистого селянського господарства та відносить його до зайнятого населення. Крім того цільовим призначенням вище зазначеної земельної ділянки у ОСОБА_1 є ведення саме фермерського господарства.
Згідно ч.1 ст.1 Закону України “Про фермерське господарство” фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи. Згідно ч.2 ст. 8 вказаного закону державна реєстрація фермерського господарства здійснюється у виконавчому комітеті міської, районної у місті ради або в районній державній адміністрації за місцем проживання особи або місцем знаходження земельної ділянки.
Надана відповідачем довідка (а.с. 92) повністю спростовує посилання позивача на те, що ОСОБА_1 отримував допомогу по безробіттю, перебуваючи на обліку в відділі земельних ресурсів як фермер, оскільки згідно вказаної довідки державна реєстрація його фермерського господарства скасована 14.07.2005 року, тобто до взяття його на облік в Краснопільському районному центрі зайнятості та отримання допомоги по безробіттю.
Інших доказів того, що відповідач був членом фермерського господарства чи особистого селянського господарства, позивачем не надано.
На підставі вище зазначеного суд вважає, що наявність у власності ОСОБА_1 земельної ділянки площею 13,3146 га згідно державного акту (а.с. 6) з цільовим призначенням для веденням фермерського господарства є його правом займатися фермерською діяльністю з використанням вказаної земельної ділянки у встановленому законом порядку, зареєструвавшись в органах державної влади як юридична особа.
Таким чином суд вважає, що в задоволенні позову Краснопільського районного центру зайнятості необхідно відмовити, оскільки позивач не довів, що відповідач в період часу з 15.07.2005 року по 01.01.2007 року, тобто в період коли отримував допомогу по безробіттю, був зайнятою особою.
Приймаючи до уваги вище викладене та керуючись ст. 43 Конституції України, ст.ст. 7-11, 71, 162 КАСУ, ст.1 Закону України “Про зайнятість населення”, ст.1 Закону України “Про фермерське господарство”, ст.ст.1, 8 Закону України “Про особисте селянське господарство”,-
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні адміністративного позову Краснопільського районного центру зайнятості відмовити.
Визнати, що в 2005 - 2006 роках ОСОБА_1 отримував допомогу по безробіттю від Краснопільського районного центру зайнятості на законних підставах.
На рішення може бути подана апеляція шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду на протязі 10 днів з дня проголошення рішення суду та шляхом подання апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду до Харківського апеляційного адміністративного суду через Краснопільський районний суд. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду набирає законної сили після 10 днів, якщо не було подано заяву про апеляційне оскарження або апеляційну скаргу, якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, то постанова суду набирає сили після 20 днів, якщо не було подано апеляційну скаргу.
Суддя підпис Янголь Є.В.
Копія, з оригіналом згідно.
Суддя Янголь Є.В.