Справа № 2а-8/2008
ПОСТАНОВА .
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 березня 2008 року смт. Краснопілля
Краснопільський районний суд Сумської області у складі: головуючого - судді Янголь Є.В., при секретарі Авраменко О.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, третя особа Сумський прикордонний загін, про перерахунок пенсії,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, який мотивує тим, що з 1993 року по 28 липня 2006 року перебував на службі у Сумському прикордонному загоні. Наказом Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України № 77-ос від 17 липня 2006 року виключений із списків частини і звільнений в запас. На підставі Закону України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб” йому була призначена пенсія. Однак при нарахуванні йому пенсії було порушено порядок нарахування додаткових видів грошового забезпечення, а саме у розрахунок грошового забезпечення не була включена щомісячна надбавка (доплата), що встановлена особам, які мають право на вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою в інтересах служби і яку він отримував. А тому просить суд позов задовольнити і зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Сумській області провести відповідний перерахунок його пенсії з моменту його звільнення.
В судовому засіданні позивач позов підтримав.
Представник відповідача - УСБУ в Сумській області в судовому засіданні позов визнав та пояснив, що при нарахуванні пенсії ОСОБА_1 було порушено порядок нарахування додаткових видів грошового забезпечення, а саме у розрахунок грошового забезпечення не була включена щомісячна надбавка (доплата), що встановлена особам, які мають право на вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою в інтересах служби і яку він отримував. Вважає, що дія статей 40 та 77 Закону України “Про державний бюджет на 2006 рік” на позивача не розповсюджується, оскільки він отримав право на пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” в редакції згідно з Законом України “Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців” від 04.04.2006 року, який був прийнятий після Закону України “Про державний бюджет на 2006 рік”. Крім того посилається на п.5 Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 згідно якого Верховна Рада України не повноважна при прийнятті закону про Державний бюджет України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами правове регулювання суспільних відносин.
Представник відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області не оспорюючи фактичних обставин справи позов не визнав, вказує, що пенсію позивачу призначало УСБУ в Сумській області а тому вважає, що і відповідачем по справі повинна бути вказана організація, також вказує, що Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області не є правонаступником УСБУ в Сумській області а тому недоотримана пенсія повинна виплачуватися саме цією організацією, яка призначила пенсію. Крім того вважає, що при призначенні пенсії необхідно також керуватися ст.ст. 40, 77 Закону України “Про державний бюджет на 2006 рік”, якими призупинено дію ч.3 ст.43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
Представник третьої особи - Сумського прикордонного загону в судовому засіданні позовну заяву підтримав і пояснив, що тимчасове обмеження не може впливати на норми права основних законів, які прямо передбачають дії по нарахуванню пенсії, у тому числі з нарахуванням додаткових видів грошового забезпечення. Підтримує позицію представника УСБУ в Сумській області.
Суд, вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, щоОСОБА_1 у період з 1993 року по 28 липня 2006 року перебував на службі у Сумському прикордонному загоні. Наказом Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України № 77-ос від 17 липня 2006 року виключений із списків частини і звільнений в запас. Вислуга років на день звільнення складає 22 роки 02 місяці 23 дні (а.с.9, 25). Працівниками УСБУ в Сумській області йому була призначена пенсія. При нарахуванні пенсії ОСОБА_1 у розрахунок грошового забезпечення не була включена надбавка (доплата), що встановлена особам, які мають право на вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах служби і яку він отримував. Вказані обставини визнаються відповідачами в судовому засіданні.
При нарахуванні позивачу грошового забезпечення та пенсії, співробітники УСБУ в Сумській області керувалися ст.ст. 40, 77 Закону України “Про державний бюджет на 2006 рік”. Суд вважає, що вказана норма закону не може бути застосована при нарахуванні пенсії позивачу виходячи з наступного.
Згідно ст. 3 Конституції України людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно ст. 21 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними і непорушними.
Згідно ст. 22 Конституції України права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.
Згідно ст. 48 Конституції України кожен має право на достатній життєвий рівень.
В Рішенні Конституційного Суду України №8-рп/2005 від 11.10.2005 року зазначено, що для окремих категорій осіб передбачено особливий порядок пенсійного забезпечення з урахуванням їх правового статусу, професійних обов'язків, підвищених вимог дисципліни, обмежень та інших особливостей, пов'язаних з ризиком для життя та здоров'я, що й зумовило встановлення додаткових гарантій соціального забезпечення таких осіб. Обмеження цих гарантій не відповідає статтям 3, 22, 48 Конституції України.
Конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачають правові гарантії, правову визначеність і пов'язану з ними передбачуваність законодавчої політики у сфері пенсійного забезпечення, необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст і обсяг буде ними реалізовано, тобто набуте право не може бути скасоване, звужене.
Згідно ст.ст. 1-2, 2 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 року “Військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини і громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана з захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації, які не можуть бути скасовані чи призупинені без їх рівноцінної заміни.
Нормативно-правові акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги військовослужбовців та членів їх сімей, є недійсними.
Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України”.
В Рішенні Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року зазначено, що відповідно до ч.3 ст. 22, ст. 64 Конституції України право громадян на соціальний захист , інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.
Закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
Метою і особливістю закону про Державний бюджет України є забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, у тому числі й надання пільг, компенсацій і гарантій. Отже, при прийнятті закону про Державний бюджет України мають бути дотримані принципи соціальної, правової держави, верховенства права, забезпечена соціальна стабільність, а також збережені пільги, компенсації і гарантії, заробітна плата та пенсії для забезпечення права кожного на достатній життєвий рівень.
На думку Конституційного Суду України Верховна Рада України не повноважна при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Відповідно до ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права і свободи визнаються найвищими соціальними цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
При вирішенні позову суд розрізняє такі поняття як “нарахування пенсії” згідно законодавства України та “виплата пенсії” в розмірах, передбачених законом про Державний бюджет України, адже держава може розрахуватися за взятими на себе зобов'язаннями в майбутніх роках.
На підставі викладеного, враховуючи правову позицію Конституційного суду України, суд тлумачить ст.ст. 40, 77 Закону України “Про державний бюджет на 2006 рік” як план формування видатків держави на 2006 рік за взятими на себе зобов'язаннями щодо видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення.
Крім того ст.ст. 40, 77 Закону України “Про державний бюджет на 2006 рік” протирічать ч.3 ст.43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” в редакції згідно з Законом України “Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців” від 04.04.2006 року, який був прийнятий пізніше після Закону України “Про державний бюджет на 2006 рік”. У разі суперечності двох законів між собою суд вважає необхідним застосовувати той, який був прийнятий пізніше. Крім того на думку суду положення Закону України “Про державний бюджет на 2006 рік” про зупинення дії деяких законів не можуть розповсюджуватись на закони, які будуть прийняті пізніше.
Тому суд вважає, що при нарахуванні позивачу грошового забезпечення та пенсії необхідно застосовувати ч.3 ст.43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” в редакції згідно з Законом України “Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців” від 04.04.2006 року, який був чинний на момент призначення пенсії та згідно якого “Пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 року № 1522 “Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян” з 01.01.2007 року функції призначення та виплати пенсій військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу, які мають право на пенсійне забезпечення віддані регіональним органам Пенсійного Фонду України. Таким чином УСБУ в Сумській області на даний час не має повноважень для виконання рішення суду в частині перерахування та виплати пенсії а вказані функції віддані до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області.
Приймаючи до уваги вище викладене, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 3, 8, 21, 22, 48 Конституції України, ч.3 ст.43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” в редакції згідно з Законом України “Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців” від 04.04.2006 року, 7-11, 71, 161-163 КАС України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до чинного законодавства, включивши щомісячну надбавку (доплату), що встановлена особам, які мають право на вислугу років і залишені за їх згодою в інтересах служби з моменту його звільнення.
На рішення може бути подана апеляція шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду на протязі 10 днів з дня проголошення рішення суду та шляхом подання апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду до Харківського апеляційного адміністративного суду через Краснопільський районний суд. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду набирає законної сили після 10 днів, якщо не було подано заяву про апеляційне оскарження або апеляційну скаргу, якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, то постанова суду набирає сили після 20 днів, якщо не було подано апеляційну скаргу.
Повний текст рішення виготовлений 07 квітня 2008 року.
Суддя підпис Янголь Є.В.
Копія, з оригіналом згідно.
Суддя Янголь Є.В.