АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

____________________________________________ АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ_

Справа №22-а-2001-Ф/06           Головуючий суду першої інстанції:                         Кисельова О.М.

Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції:           Мудрова В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:

головуючого - судді              Ломанової Л.О.

суддів:           Притуленко О.В.

Мудрової В. В.

при секретарі                          Цендрі О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії справу адміністративної юрисдикції за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Республіканського військового комісаріату Автономної Республіки Крим про перерахунок та виплату пенсії за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Феодосійського міського суду АРК від 14 серпня 2006 року -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військового комісаріату АРК про перерахунок пенсії у відповідності до вимог закону з урахуванням щомісячної надбавки у розмірі 40% посадового окладу, встановленої Указом Президента України № 847/99 від 14 липня 1999 року з 01 вересня 1999 року до 31 грудня 2002 року, 100% щомісячної надбавки грошового забезпечення, встановленої Указом Президента України №173 від 23 лютого 2002 року з 1 січня 2003 року, 90% щомісячної надбавки за безперервну службу, встановленої Указом Президента України від 05 травня 2003 року № 389/2003 з 01 травня 2003 року, 33,3 % премії, яка передбачена п.З постанови Кабінету Міністрів України від 22 травня 2000 року № 829 і наказом Міністра оборони України від 05.03.2001 року №75 з 01 березня 2001 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що він з 14.12.1989 року був звільнений в запас. З 15.12.1989 року йому була призначена пенсія за вислугу років, тобто він є пенсіонером Міністерства оборони України і йому встановлена пенсія згідно з вимогами Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців...». Не зважаючи на вказані збільшення грошового утримання військовослужбовців, відповідач відповідні перерахунки пенсії не зробив, що суперечить вимогам ст.ст.43, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб».

Постановою Феодосійського міського суду від 14 серпня 2006 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення та ухвалити нове - про зобов'язання Республіканського військового комісаріату АРК провести перерахунок раніше призначеної пенсії та виплату недоплаченої пенсії за минулий час, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи та вимогам закону.

Обговоривши наведені у скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач під час проходження служби не одержував надбавку за вислугу років та інші додаткові види грошового забезпечення, дії зазначених указів на нього не поширюються, тому відсутні підстави для перерахування раніше призначеної пенсії.

Колегія суддів вважає таки висновки суду обґрунтованими.

Згідно роз'яснень, які містить п.8 постанови № 4 Пленуму Верховного Суду України «Про окремі питання при застосуванні судами України законодавства про пенсійне забезпечення військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ і деяких других осіб» від 15.04.2005 року виходить, що законодавством з питань пенсійного забезпечення, яке діяло до 01 січня 2005 року, не була передбачена можливість перерахунку раніше призначених пенсій у зв'язку з введенням після звільнення військовослужбовців і осіб, які мають право на пенсію у відповідності до Закону України № 2262-ХП «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, яких вони не одержували під час служби, а також премій.

З матеріалів справи вбачається, що позивач був звільнений з військової служби і з 15.12.1989 року отримує пенсію як військовий пенсіонер.

У відповідності до ст. 63 Закону України № 2262-ХП розмір призначеної пенсії підлягає перерахунку з кожним підвищенням грошового забезпечення відповідної категорії військовослужбовців.

Підвищення раніше призначених пенсій особам даної категорії проводиться на підставі постанов Кабінету Міністрів України від 25.10.2002 року № 1576 «Про заходи про підвищення рівня пенсійного забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» та від 27.08.2003 року № 1350 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ і деяких других осіб».

Відповідно до ст.63 Закону України № 2262 "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" і п.8 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 перерахунок раніше призначеної пенсії військовослужбовцям і прирівняних до них особам проводиться у звязку із зміною розміру грошового забезпечення, з якого обчислюються пенсії, що було зроблено після звільнення їх зі служби.

При цьому слід мати на увазі, що при збільшенні розміру окладів грошового забезпечення (посадового окладу і окладу за воїнське спеціальне звання) підлягає перерахунку як процентна надбавка за вислугу років, так і другі додаткові види грошового забезпечення, які враховувалися при обчислюванні пенсії та розмір яких визначається у відсотках від вказаних окладів грошового забезпечення (за класність, роботу з секретними документами, умовами служби тощо).

Таким чином, з приведених обставин виходить, що щомісячна 100% надбавка, встановлена Указом Президента України від 23.02.2002 року №173 і надбавка за безперервну службу, яка встановлена Указом Президента України №389 від 05.05.2003 року, та виплата премії в розмірі 33,3% грошового забезпечення, яка передбачена п.З постанови Кабінету Міністрів України відносяться до додаткових видів грошового забезпечення і приймаються в розрахунок при обчисленні пенсії особам, які одержували їх під час проходження служби і звільнені після їх встановлення.

Безперечно встановлено, що під час проходження служби позивач ні 100% надбавку, встановлену Указом Президента України № 173/2002 від 23.02.2002 року, ні премії в розмірі 33,3 % грошового забезпечення, ні надбавки за безперервну службу, встановлену Указом Президента України № 389 від 05.05.2003 року не одержував. Тому дія Указів Президента України № 847/1999, № 173/2002, № 389/2003, а також постанова Кабінету Міністрів України №829 від 22.05.2000 року на нього не може розповсюджуватися,   оскільки   встановлення   нових   щомісячних   додаткових   видів грошового забезпечення після звільнення військовослужбовця зі служби і яких він не одержував під час служби, не може бути підставою для перерахунку раніше призначеної пенсії.

За таких обставин оскаржена постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, оскільки фактичні обставини справи судом встановлені і дослідженні в повному обсязі, норми матеріального та процесуального права застосовані правильно.

Доводи апелянта щодо порушення судом першої інстанції вимог ч.4 ст.9 КАС України, які полягають в тому, що суд при вирішенні справи застосував невідповідні Конституції України нормативно-правові акти, колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки вирішення питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України згідно зі статтями 147 та 150 Конституції належать Конституційному Суду України.

Посилання апелянта на дискримінацію відносно нього судом першої інстанції не може бути взяте до уваги колегією суддів, оскільки відмова у задоволенні позовних вимог щодо перерахунку раніше призначеної пенсії ґрунтується на нормах вищенаведених Законів України, що свідчить про дотримання судом принципу законності, закріпленого у пункті 1 частини 3 статті 129 Конституції України та у статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 195, 196, 199, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Постанову Феодосійського міського суду АРК від 14 серпня 2006 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.