Справа№ 11-848\2006р. Категорія: ст. 286 ч. 2 КК
Головуючий у 1 інстанції: Моісеєнко О.М. Доповідач: Моісеєнко О.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року листопада ЗО дня колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Сумської області в складі:
Головуючого Безверхого О.М. Суддів Моїсеєнко Т.М., Матуса В.В. З участю прокурора Друченко Т.В. Засудженого ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Суми кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Сумського районного суду Сумської області від 19 вересня 2006 року яким
ОСОБА_1,
раніше не судимий
засуджений за ст. 286 ч. 2 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки б місяців, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_1 звільнений від відбування покарання з вщіробуванням, іспитовим строком 3 роки.
Згідно ст. 76 КК України, на ОСОБА_1 покладені обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально - виконавчої системи; повідомляти органи кримінально - виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи; періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально - виконавчої системи.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3430,38 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди і 30 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Відповідає до вироку суду ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за скоєння злочину за слідуючих обставин:
2 червня 2006 року о 4 год., ОСОБА_1 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керував автомобілем ВАЗ-2102, реєстраційний номер НОМЕР_1 і рухався по автошляху Суми -Краснопішія, в напрямку с.м.т. Краснопіяяя, перевозячи трьох пасажирів, які знаходилися на
задньому сидінні: ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5. Під час руху на в'їзді в С.М.Т. Красноігіяля, на заокругленні дороги на вул. Садовій, ОСОБА_1 порушивши вимоги пунктів 12.1, 12.3, 2.9, 1.3, 1.5 Правил дорожнього Руху України, невиправдано відволікся та не впоравшись з керуванням автомобілем, виїхав на праве ґрунтове узбіччя, де наїхав на залізобетонну опору, що лежала на землі та зіткнувся з деревом. В результаті дорожньо -транспортної пригоди пасажири автомобілю отримали : ОСОБА_2 - тяжи тілесні ушкодження, ОСОБА_4 - середньої тяжкості тілесні ушкодження.
В поданій апеляції засуджений ОСОБА_1 просить пом'якшити призначену йому міру покарання, як таку, що не відповідає тяжкості скоєного злочину та його особі, а також змінити вирок суду в частині стягнення з нього сум матеріальної та моральної шкоди, так як сума на відшкодування матеріальної шкоди потерпілим не доказана, сума моральної шкоди занадто велика.
Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_1, якій підтримав свою апеляцію, думку прокурора про залишення вироку без зміни, а апеляції без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговаривши доводи апеляції, колегія суддів вважає що апеляція підлягає частковому задоволенню:
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні злочину за обставин зазначених у вироку, відповідає фактичним обставинам, підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами, с обгрунтованим і в апеляції не оспорюється.
Що стосується покарання, яке суд призначив засудженому ОСОБА_1 , то воно відповідає вимогам ст. 65 КК України.
Як вбачається з вироку суду, при призначенні покарання суд врахував ступінь тяжкості скоєних злочинів, даних про особу засудженого, а також враховані обставини, які пом'якшують його покарання.
Крім того, суд прийшов до висновку, що відбування ОСОБА_1 призначеного покарання не доцільно і від відбування покарання його звільнив.
Тому колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_1 покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів і підстав для його пом'якшення не вбачається.
Що стосується доводів апеляції про невірне вирішення судом заявлених цивільних позовів, то апеляція в цієї частині апеляції задоволенню, а вирок суду - скасуванню.
Як вбачається із матеріалів кримінальної справи цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заявлений представником потерпілого ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_2, хоча в справі відсутні які небудь документи, які б підтверджували право ОСОБА_6 на пред'явлення цього позову ( потерпілий ОСОБА_2), є повнолітнім, дієздатним, довіреність, яка надає право ОСОБА_6 на такі дії в справі відсутня).
Сума заподіяної потерпілому матеріальної шкоди в судовому засіданні відповідними доказами не доведена, чеками лише підтверджені суми, витрачені на придбання палива та Медичних препаратів. Доказів про те, на що витрачене це паливо, які ліки призначалися лікарем потерпілому ОСОБА_2 і в якої кількості, чи призначалося потерпілому додаткове харчування і яке саме, і чи було воно обов'язковим, в чому полягає втрата заробітку ОСОБА_6 і з чиєї вини вона його втратила; чи повинен ОСОБА_1 відажодовуватн тотерйітому суми, сплачені ним у виді добровільних внесків та інше, в судовому засіданні не вивчалося та не досліджувалося.
Що стосується суми моральної шкоди, то на думку колегії суддів, при новому судовому розгляді суду слід ретельно перевірити це питання і вирішити його виходячи з засад розумності і справедливості, відповідно до вимог закону.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 362,365,366,377 КЇЖ України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.
Вирок Сумського районного суду Сумської області від 19 серпня 2006 року відносно ОСОБА_1 скасувати в частині вирішення Цивільного позову про стягнення матеріальної та моральної шкоди, а справу направити на новий судовий розгляд, іншим складом суду, в порядку цив. Судочинства. В іншій частині вирок залишити без змін.