Справа № 22а- 5262 2006 р. Категорія - поновлення на посаді, визнання наказу недійсним
Головуючий 1-ї інстанції-
Діденко С.А.
Доповідач - Карімова Л.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2006 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Карімової Л.В.
суддів: Зазулинської Т.П.,
Кірсанової Л.І.,
при секретарі Зелінській І.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського районного суду м. Харкова від 21 серпня 2006 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України в особі Управління в Харківській області про визнання наказу недійсним, поновлення на посаді та виплату грошового утримання,
ВСТАНОВИЛА:
У липні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду у порядку ст.ст. 4, 5, 126 ЦПК України з позовом до Міністерства внутрішніх справ (МВС) України в особі Управління в Харківській області про визнання незаконним наказу начальника цього Управління від 26 січня 2000 року про звільнення його з органів внутрішніх справ та поновлення його на посаді заступника начальника господарського відділу зазначеного Управління. Просив також зобов'язати МВС України виплатити йому грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу, зарахувавши його в строк до спеціального стажу (а.с. 2-3).
У жовтні 2.005 року ОСОБА_1 заявлено адміністративний позов з тими ж вимогами та посиланням на порушення відповідачем при його звільненні норм Кодексу Законів про працю України. Позивач зазначав також, що при звільненні він не був ознайомлений з причинами його звільнення, йому не були видані документи (трудова книжка та військовий білет), не був проведений повний розрахунок (а.с. 30).
При розгляді справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 уточнив свої позовні вимоги й просив визнати недійсними накази за НОМЕР_1 та за НОМЕР_2, поновивши його на вказаній посаді, та зобов'язати МВС України виплатити заборгованість по грошовому утриманню та інші належні йому виплати за весь строк затримки цих виплат з дня звільнення до дня проведення фактичного розрахунку, а також зарахувати строк вимушеного прогулу до спеціального стажу (а.с. 74).
Постановою Київського районного суду м. Харкова від 21 серпня 2006 року в задоволенні позову ОСОБА_1про визнання наказів недійсними, поновлення на посаді та виплату грошового утримання - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати цю постанову районного суду та ухвалити нове судове рішення, яким визнати наказ начальника Управління МВС України в Харківській області від 26.01.2000 р. недійсним та поновити його на службі.
Зобов'язати МВС України виплатити йому заборгованість по грошовому утриманню та інші виплати, а також компенсацію за весь строк затримки виплат з дня звільнення до дня проведення повного розрахунку та зарахувати строк вимушеного прогулу до спеціального стажу.
Посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, а саме порушення вимог ст.ст. 99, 122, 154 КАС України. Крім того вважає, що ним не був пропущений строк для звернення до суду за захистом своїх трудових прав. А посилання на цю обставину в оскаржуваній постанові суду є помилковим, оскільки до спірних правовідносин не застосовуються строки, встановлені нормами КАС України, а повинні застосовуватись вимоги ст. 258 ЦК України. Крім того, суд при призначенні справи до розгляду у попередньому засіданні 17.11.2005 р. поновив йому строк відповідно до ст. 89 ЦПК України.
Вважає також, що судом не було враховано порушення відповідачем вимог ст.ст. 47, 116, 117 КЗпП України.
Вислухавши пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції - зміні з наступних підстав.
Ухвалюючи постанову про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1про визнання наказів недійсними, поновлення на посаді та виплату грошового утримання, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення ОСОБА_1було проведено з порушенням закону, оскільки відповідач не міг надати до суду матеріали службової перевірки, які явилися підставою для звільнення позивача, і ці матеріали не містяться в матеріалах кримінальної справи. Разом з тим суд вважав , що позов в цій частині не підлягає задоволенню, оскільки позивачем пропущений строк для захисту його порушених прав. Крім того, суд, відмовляючи в задоволенні інших позовних вимог про проведення повного розрахунку, виходив з того, що такі вимоги не були доведені у суді.
Між тим судова колегія не може у повному обсязі погодитися з такими висновками суду першої інстанції, оскільки судом помилково застосовані норми процесуального права в частині вирішення питання щодо звільнення ОСОБА_1.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін у суді першої та апеляційної інстанції при розгляді цієї адміністративної справи сторони не наполягали на застосуванні до виниклих правовідносин вимог ч.1 ст. 100 КАС України. Представником відповідача оспорювалися вимоги ОСОБА_1( у тому числі й про поновлення його на посаді) саме з тих підстав, що звільнення позивача відбулося з додержанням Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України та Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України.
Крім того, обставини, на які посилалися сторони, були предметом доказування по справі та дослідження судом відповідно до ч.1 ст. 138 КАС України.
За таких обставин суд повинен був вирішувати справу по суті заявлених ОСОБА_1 вимог щодо порушення його прав згідно ч.З ст.2, ст. 6 та ст. 11 КАС України.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами адміністративної справи ОСОБА_1 проходив службу в складі органів внутрішніх справ у розпорядженні Управління MBСУ в Харківській області. За грубе порушення службової дисципліни та на підставі перевірки (проведеної УВБ МВС України в Харківській області) службової діяльності працівників господарчого відділу УМВС України в Харківській області, де ОСОБА_1 обіймав посаду заступника начальника цього відділу, позивача відповідно до наказу НОМЕР_2 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з
органів внутрішніх справ. Як вбачається з тексту цього наказу матеріали перевірки свідчили про грубе порушення ОСОБА_1 вимог вказівки МВС України від 31.10.1996 р. № 6132/Тр Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних доручень на одержання цінностей", що призвело до недостачі речового майна на загальну суму 44 750 грн. (а.с. 21). Зазначений наказ був реалізований шляхом видання наказу НОМЕР_1. УМВСУ В Харківській області по особовому складу про звільнення ОСОБА_1 запас за порушення дисципліни на підставі ст. 64 п. "Е" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (а.с. 22). При цьому зазначені накази відповідали вимогам ст.ст. 15,22, 32 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України та співвідносилися вимогам Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України
У зв'язку з тим, що відповідачу лише у червні 2005 року стало відомо, що ОСОБА_1 з 21.01.2000 р. до 26.01.2000 р. був виданий листок непрацездатності, наказом за НОМЕР_3 по особовому складу УМВСУ В Харківській області були внесені зміни до наказу НОМЕР_1 про звільнення ОСОБА_1з 28.01.2000 р. (а.с. 25.26).
Зазначені у наказі УМВСУ В Харківській області від НОМЕР_2 підстави притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності підтверджуються довідкою від 14.01.2000 р. проведеної документальної ревізії обліку та списання речового майна у господарчому відділі УВСУ в Харківській області заступником начальника контрольно-ревізійного відділу ФЕУ УВСУ в Харківській області (складеної на підставі облікових документів, наданих УВБ УВСУ в Харківській області), згідно якої у відділі, де працював позивач, виявлена недостача речового майна на суму 204750 грн,(а.с.84-85).
Згідно висновків зазначених перевірок прокуратурою Харківської області була порушена кримінальна справа за фактом розкрадання державного майна (а.с.83), яка за поясненнями сторін у суді апеляційної інстанції розглядається у Червонозаводському суді м. Харкова, де знаходяться матеріали стосовно ОСОБА_1(а.с. 93.94, 145).
За таких обставин у суду першої інстанції не було правових підстав для зробленого ним висновку про те, що відповідачем не надано матеріалів службової перевірки, які б з'явилися підставою для звільнення ОСОБА_1 і обґрунтовували б законність його звільнення.
Судова колегія вважає, що відповідно до ст. 11 КАС України встановлені всі обставини у справі щодо обґрунтованості звільнення ОСОБА_1та відповідно до вимог чинного законодавства.
При цьому посилання позивача на те, що при розгляді його позовних вимог судом повинні застосовуватися норми КЗпП України є безпідставними, оскільки відповідно до вимог ст.1 та 3 цього Кодексу не є трудовими відносинами робітників та службовців проходження служби у органах внутрішніх справ. Питання проходження такої служби регулюються Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України та Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, вимоги яких відповідачем при звільненні ОСОБА_1порушені не були.
За таких обставин судова колегія вважає за необхідне скасувати постанову районного суду в частині відмови ОСОБА_1 в задоволенні його позову в частині визнання наказів про звільнення неправомірними та поновлення на посаді у зв'язку з пропуском строку для захисту його порушених прав, та відмовити ОСОБА_1 в задоволенні цих позовних вимог за їх безпідставністю.
В іншій частині постанова районного суду відповідає вимогам ст. 159 КАС України, оскільки висновки суду підтверджуються дослідженими судом доказами щодо отримання як самим позивачем так і його дружиною усіх належних видів грошового забезпечення, а саме: копіями касових ордерів, підписами у касових книгах та особовій справі про отримання трудової книжки, а також даними протоколу особистого обшуку ОСОБА_1 щодо вилучення у нього трудової книжки.
Посилання позивача на порушення судом вимог ст. 154 КАС України є безпідставними, не підтверджується будь-якими доказами та спростовуються поясненнями представника відповідача у суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 195, 196, п.2 ст. 198, ст.201, ч.2 ст. 205, ст.ст.207, 211-212, 254 КАС України, судова колегія
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Змінити постанову Київського районного суду м. Харкова від 21 серпня 2006 року, скасувавши її в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1про визнання наказів недійсними, поновлення на посаді у зв'язку з пропуском строків для захисту порушених прав, та відмовити ОСОБА_1 в задоволенні цих позовних вимог за їх безпідставністю.
В іншій частині постанову Київського районного суду м. Харкова від 21 серпня 2006 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня її складання у повному обсязі.