РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 122/10076/2012
25.07.2013 року м. Сімферополь
Центральний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим в складі:
головуючої судді - Благодатної О.Ю.,
при секретарі - Кривозубової Т.О.,
розглянув позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Сімферопольська міська рада про звільнення самовільно занятої земельної ділянки шляхом знесення самочинного будівництва, приведення ділянки в попередній стан,
в с т а н о в и в:
Позивачка звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2, третя особа Сімферопольська міська рада про звільнення самовільно занятої земельної ділянки шляхом знесення самочинного будівництва, приведення ділянки в попередній стан.
Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя від 05.03.2010 р. за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання незаконними відмови в узгодженні меж земельної ділянки, усунення перешкод у доступі до земельної ділянки набрало чинності відповідно до ухвали від 04.04.2012 року Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ. Згідно до зазначеної ухвали за позивачкою залишено право на приватизацію земельної ділянки площею 490 кв.м за адресою АДРЕСА_1 зобов'язано ОСОБА_2 не чинити перешкод у доступі на зазначену земельну ділянку, оскільки ОСОБА_2, що є власником 1/2 частки сусіднього домоволодіння за адресою АДРЕСА_2 шляхом реконструкції будинку збільшила його площу, заволоділа земельною ділянкою, встановила огорожу з ворітьми. У зв'язку із цим позивачка просить суд усунути перешкоди в здійсненні права користування земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 шляхом зносу частини будинку, демонтажу огорожі та воріт, зведених ОСОБА_2
У судовому засіданні представники позивачки ОСОБА_1 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтримали заявлені позовні вимоги.
У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_6 позовні вимоги не визнав, пояснив, що позивачкою не надано жодного допустимого доказу існування певних меж земельної ділянки АДРЕСА_1 що позбавляє можливості визначити, що будівлі зведено ОСОБА_2 з порушенням прав ОСОБА_1
Представник третьої особи Сімферопольської міської ради у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи сповіщався належним чином, про причини неявки до суду не повідомив.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судовим розглядом встановлено, що згідно архівній виписці з протоколу засідання виконавчого комітету Сімферопольської міської ради №38 від 24.09.1957 року «Про відвід земельних ділянок під індивідуальне будівництво» ОСОБА_1 відведена земельна ділянка АДРЕСА_1 площею 490 кв.м, рішенням виконкому №39 від 19.12.1955 року «Про передачу земельної ділянки попередньому користувачу» скасовано(а.с.34-35).
Рішенням виконавчого комітету Центральної районної ради м. Сімферополя від 21.10.1966 року вулиця АДРЕСА_1 перейменована на Досичева(а.с.33).
Власником домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 є ОСОБА_1, власником 1/2 частки домоволодіння за адресою АДРЕСА_2 є ОСОБА_2 Зазначені домоволодіння межують.
Відповідно до рішення Центрального районного суду м. Сімферополя від 05.03.2010 р. за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання незаконними відмови в узгодженні меж земельної ділянки, зобов'язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у доступі на земельну ділянку АДРЕСА_1 Ухвалою від 04.04.2012 року Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ рішення залишено без змін(а.с.6,8-9).
Відповідно до листа вих. Д-1/992/2 від 13.11.2012 р. Виконавчого комітету Центральної районної ради м. Сімферополя спеціалістами виконавчого комітету було здійснено комісійний виїзд за адресою АДРЕСА_1 Встановити межі спірних земельних ділянок не можливо у зв'язку із тим, що встановлення меж ділянок не віднесено до компетенції Центральної районної ради м. Сімферополя. На території зазначеної ділянки розташовано тимчасову споруду. За ОСОБА_1 зберігається права на земельну ділянку, що відведено під індивідуальне будівництво рішенням Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради №38 від 24.09.1957 р. «Про відвід земельної ділянки під індивідуальне будівництво»(а.с.10, 33,34).
Відповідно до висновку №13 Судової будівельно-технічної експертизи ПП «Крим Суд Експерт» виходячи з границі станом на 12.12.1957 р. встановлено, що на самочинно зайнятій земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 знаходяться будівлі ОСОБА_2, а саме частина сараю літер «Б» (який не є самочинним), самочинно збудований сарай літер «Л» (не завершений будівництвом). При знесенні самочинно збудовнаго сараю літер «Л» матеріальну шкоду будинку АДРЕСА_2 спричинено не буде. При знесені частини сараю літер «Б» матеріальну шкоду будинку АДРЕСА_2 спричинено не буде, але не надається можливим знесення частини сараю, оскільки при знесенні частини літер «Б» буде зруйнована вся будівля(а.с.118-128).
Позивачка посилається на положення ч.2 ст.386 ЦК України, відповідно до яких власник, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутись до суду із вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Але позивачкою не надано доказів того, що саме ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1, у зв'язку із чим суд вважає безпідставними посилання позивачки на це положення для захисту своїх прав.
Відповідно до ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння
земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Частиною 3 ст.152 ЗК України передбачені способи захисту прав на земельні ділянки. Згідно із законом самостійним способом захисту прав на землю є відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав. Цей спосіб захисту може бути пов'язаний з поверненням незаконно чи самовільно зайнятих земельних ділянок, щодо яких землевласники або землекористувачі фактично позбавлені володіння ними.
Так, позивачка просить суд усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 шляхом саме зносу частини будинку, демонтажу огорожі і воріт, зведених ОСОБА_2 Але при цьому позивачка не користується своїм процесуальним правом - не уточнює, які саме будівлі, що побудовані відповідачкою, чинять перешкоди та порушують її права.
При цьому відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Тобто, суд позбавлено можливості самостійно визначити, яким саме чином необхідно усунути перешкоди у користування земельною ділянкою позивачці.
Так, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на те, що не конкретизовані, що у подальшому унеможливлює виконання рішення.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які
беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд виходить також з того, що позивачкою не надано доказів існування саме певних меж земельної ділянки площею 490 кв.м за адресою АДРЕСА_1 що було відведено ОСОБА_1 в 1957 році. Такі межі не визначено й на даний час. Це позбавляє суд можливості зробити об'єктивний висновок щодо порушення прав та законних інтересів позивачки.
Відповідно до ст.88 ЦПК України судові витрати залишити за позивачкою.
На підставі ст.ст. 386 ЦК України, ст. 152 ЗК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60,88,197, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд
в и р і ш и в :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Сімферопольська міська рада про звільнення самовільно занятої земельної ділянки шляхом знесення самочинного будівництва, приведення ділянки в попередній стан залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду АР Крим протягом 10 днів з дня його проголошення через суд першої інстанції.
Суддя: О. Ю. Благодатна