АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
1[1]
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді: Боголюбської Л.Б.,
суддів: Бєлан Н.О., Шальнєвої Т.П.,
при секретарі Дем'яненко В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 04 червня 2013 року в кримінальному провадженні № 12012110010001002, -
за участю сторони обвинувачення: прокурора Карпука Ю.А.,
сторони захисту: обвинуваченого ОСОБА_1,
В С Т А Н О В И Л А:
Вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 04 червня 2013 року
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у м. Остер Козелецького району
Чернігівської області та зареєстрований по АДРЕСА_1, фактичне
місце проживання: АДРЕСА_2,
раніше судимий: останній раз 10.09.2007 року Дніпровським
районним судом м. Києва за ч.2 ст. 187, ч.2 ст. 186, ч.3 ст. 357,
ст. 71 КК України на 9 років позбавлення волі з конфіскацією
майна, звільнений 17.04.2012 року умовно - достроково на
2 роки 10 місяців 17 днів, -
засуджений за ч.2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі, за ч.2 ст. 186 КК України - на 4 роки 3 місяці позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України ОСОБА_1 за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено покарання у виді позбавлення волі строком 4 роки 3 місяці.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом приєднання частково до призначеного покарання за даним вироком невідбутого покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 10.09.2007 року і остаточно призначено ОСОБА_1 до відбуття покарання у виді позбавлення волі строком 4 роки 6 місяців.
Постановлено також стягнути з ОСОБА_1 в рахунок відшкодування завданої шкоди на користь потерпілої ОСОБА_2 8053 грн., на користь потерпілої ОСОБА_3 12 435 грн., на користь потерпілої ОСОБА_4 - 28000 грн.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 залишено без розгляду.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні в період часу з 31 жовтня 2012 року до 7 лютого 2013 року кількох епізодів таємного та відкритого викрадення чужого майна, вчинених повторно, за таких обставин.
31.10.2012 року приблизно о 08 год. 50 хв. ОСОБА_1, знаходячись біля буд. 3 - Б по вул. Саксаганського в м. Києві, відчинивши передні праві пасажирські дверцята автомобіля НОМЕР_1, таємно, повторно викрав особисте майно потерпілої ОСОБА_2 на загальну суму 8053 грн. та з місця вчинення злочину зник.
09.11.2012 року приблизно о 12 год. 00 хв., знаходячись по вул. Саксаганського, 37 в м. Києві через відчинені праві передні двері автомобіля „Нісан Жук" реєстраційний номер НОМЕР_2 повторно, відкрито для потерпілої ОСОБА_3 заволодів її жіночою сумочкою з особистими речами на загальну суму 12435 грн. З викраденими речами з місця скоєння злочину зник.
16.11.2012 року приблизно о 08 год. 30 хв., знаходячись по вул. Саксаганського, 43 в м. Києві, відчинивши праві передні двері автомобіля НОМЕР_3, з пасажирського сидіння відкрито для потерпілої ОСОБА_5 викрав її жіночу сумочку з речами, заволодівши її майном на загальну суму 8353 грн., та з місця злочину зник.
06.12.2012 року приблизно о 19 год. 10 хв., знаходячись по вул. Саксаганського, 37 в м. Києві аналогічним способом з автомобіля „Тойота РАВ 4" державний номерний знак НОМЕР_4, відкрито, повторно викрав жіночу сумочку з особистими речами потерпілої ОСОБА_6 і таким чином заволодів майном потерпілої на загальну суму 2300 грн.
28.12.2012 року приблизно о 16 год. 30 хв., перебуваючи на вул. Саксаганського, 32 в м. Києві, відчинивши передні праві дверцята автомобіля НОМЕР_5, повторно, відкрито викрав жіночу сумочку з особистими речами та грошовими коштами потерпілої ОСОБА_4 на загальну суму 28000 грн.
07.02.2013 року приблизно о 18 год. 20 хв., знаходячись по вул. Саксаганського, 45 в м. Києві, відчинивши передні праві дверцята автомобіля „Фольксваген поло" реєстраційний номер НОМЕР_6, повторно, відкрито для потерпілої ОСОБА_7 заволодів її жіночою сумочкою, в якій знаходились особисті речі потерпілої та грошові кошти, а всього майна на загальну суму 12000 грн., і з викраденими речами з місця вчинення злочину зник.
Дії ОСОБА_1 по епізоду таємного викрадення чужого майна, вчиненого повторно, кваліфіковані за ч.2 ст. 185 КК України, дії ОСОБА_1 за епізодами відкритого викрадення чужого майна, вчинені повторно, кваліфіковані за ч.2 ст. 186 КК України.
Не оспорюючи фактичних обставин справи та правильність кваліфікації його дій, ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі просить вирок суду першої інстанції змінити, пом'якшити призначене йому за ч.2 ст. 186 КК України покарання, застосувавши положення ст.69 КК України, до 3 років позбавлення волі і відповідно за сукупністю вироків до призначеного за сукупністю злочинів покарання приєднати частково невідбуте ним покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Києва та остаточно визначити йому до відбуття покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі.
На обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що судом першої інстанції безпідставно не були застосовані положення ст.ст. 69, 69 -1 КК України, що і призвело до призначення надмірно суворого, на його думку, покарання, хоч судом як обставини, що пом'якшують покарання, визнані його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів, часткове відшкодування завданих злочинами матеріальних збитків.
Заслухавши доповідь судді, доводи обвинуваченого, який підтримав свою апеляційну скаргу і просив її задовольнити, доводи прокурора, який заперечував проти апеляційної скарги та вважав вирок суду законним та обґрунтованим, провівши судові дебати та вислухавши останнє слово обвинуваченого, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наступне.
Відповідно до положень ч.1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Оскільки під час судового провадження в суді першої інстанції суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, і учасники судового провадження у такому випадку позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, перегляду в апеляційній інстанції підлягає лише рішення суду першої інстанції про призначення ОСОБА_1 покарання.
Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, які за класифікацією відповідно до положень ст. 12 КК України відносяться до злочинів середньої тяжкості та тяжких.
Судом враховано і дані про особу ОСОБА_1, який на час скоєння злочинів ніде не працював, за місцем тимчасового проживання в селі БригинціКозелецького району Чернігівської області характеризується задовільно, на обліку в лікаря нарколога та психіатра не перебуває.
Обставинами, що пом'якшують покарання, суд визнав щире каяття обвинуваченого, активне сприяння розкриттю злочину, часткове відшкодування завданих злочинами матеріальних збитків.
Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
Таким чином, колегія суддів уважає, що судом першої інстанції дотримані вимоги ст. 65 КК України, ОСОБА_1 призначено покарання в межах, установлених у санкціях ч.2 ст. 185 та ч.2 ст. 186 КК України, що передбачають відповідальність за вчинені ним злочини, відповідно до положень Загальної частини Кримінального Кодексу України з урахуванням ступеню тяжкості вчинених ним злочинів, даних про його особу та обставин, що пом'якшують покарання, в тому числі і тих, на які є посилання в апеляційній скарзі.
Враховуючи кількість епізодів вчинених ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, незначний термін, який пройшов з моменту його умовно - дострокового звільнення від покарання за попереднім вироком, колегія суддів уважає, що визнані судом першої інстанції обставини, що пом'якшують покарання, істотно не знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів, а тому не убачає підстав для пом'якшення призначеного ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст.69 КК України нижче від найнижчої межі, тим більше, що покарання за більш тяжке кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 186 КК України, призначено йому в близьких до мінімальних межах.
За таких обставин колегія суддів не убачає підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_1 і вважає, що призначене обвинуваченому покарання за вироком суду першої інстанції, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 4 червня 2013 року відносно ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 - без задоволення.
Ухвала апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ потягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою - в той же строк з дня вручення йому копії судового рішення.
С У Д Д І:
____________________ ___________________ ________________
Боголюбська Л.Б. БєланН.О. Шальнєва Т.П.
Справа № 11кп/796/301/2013, Категорія КК: ст. 185 ч.2, 186 ч. 2
Головуючий в 1-й інстанції Бойко О.В.
Доповідач Боголюбська Л.Б.