ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.08.2013Справа № 901/645/13-г

За позовом Фізичної особи-підприємця Пишненко Андрія Володимировича

до відповідача Фізичної особи-підприємця Бережного Євгена Володимировича

про визнання угоди недійсною

Суддя М.О.Білоус

Представники:

від позивача - Лутова М.В., довіреність № 214 від 26.02.2013, представник;

від відповідача - Осоченко А.А., довіреність № 365 від 16.04.2013, представник.

Суть спору: Фізична особа-підприємець Пишненко Андрій Володимирович звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Бережного Євгена Володимировича про визнання угоди недійсною.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що у січні 2013 він отримав повідомлення про арешт нерухомого майна згідно постанови Відділу державної виконавчої служби Євпаторійського міського управління юстиції. Ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження, позивач встановив, що Господарським судом Автономної Республіки Крим було прийнято рішення про стягнення з нього 25 000,00 грн. в якості вартості обладнання та штрафних санкцій за договором від 02.09.2008, укладеним між позивачем та відповідачем. Однак позивач стверджує, що ніколи не укладав з відповідачем жодних господарських угод, ніколи не мав з відповідачем господарських взаємовідносин та нікого не уповноважував на укладання угоди від його імені.

Ухвалою від 19.02.2013 було порушено провадження у справі.

Ухвалами від 18.03.2013 суд призначив у даній справі судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручив Науково-дослідному експертно-криміналістичному центру при ГУ МВС України в АР Крим (вул. Балаклавська, 68, м. Сімферополь, АР Крим, 95000), та зупинив провадження у справі.

21.06.2013 до суду від Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в АР Крим надійшов висновок експерта № 117 від 17.06.2013.

Ухвалою від 16.07.2013 провадження у справі було поновлено.

29.07.2013 позивачем було заявлено клопотання в порядку статті 38 ГПК України про витребування від відповідача оригіналів для огляду та копії договору купівлі-продажу продукції торгових марок Vitmark за 2008-2009 рік, укладеного між ФОП Бережноий та ФОП Пишненко; видаткові накладні, акти приймання передачі та інших документів, зазначених у клопотанні, які на його думку, підтверджують факт існування договірних відносин стосовно купівлі продажу товару на виконання умов спірного договору від 02.09.2008.

В судовому засіданні 08.08.2013 позивач підтримав заявлене клопотання.

Представник відповідача заперечував проти задоволення вказаного клопотання та звертав увагу суду на те, що клопотання не оформлено відповідно до вимог статті 38 ГПК України, а існування між сторонами будь-яких інших відносин не впливає на дійсність договору суборенди холодильного обладнання від 02.09.2008, оскільки це прямо не визначено законодавством України.

Розглянувши матеріали справи, клопотання позивача в порядку статті 38 ГПК України, а також заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 38 Господарського процесуального кодексу України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ.

Клопотання позивача всупереч вимогам вищевказаної статті не містить ні обставин, що перешкоджають наданню витребуваних доказів саме позивачем, ні підстав, з яких випливає, що цей доказ має Фізична особа-підприємець Бережний Євген Володимирович.

З огляду на вищевикладене, суд не знаходить підстав для задоволення клопотання позивача про витребування додаткових доказів у відповідача в порядку статті 38 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, присутній у судовому засіданні представник позивача представив суду наступні документи: опис вкладення у цінний лист, додаткові пояснення у справі, копію витягу про реєстрацію обтяжень рухомого мана, які суд долучив до матеріалів справи.

Також у судовому засіданні 08.08.2013 представник позивача заявив клопотання про призначення додаткової почеркознавчої експертизи у даній справі, проведення якої доручити тому ж самому експерту, який проводив первинну експертизу, на вирішення якого поставити ті ж самі питання, викладені в ухвалі від 18.03.2013, зобов'язавши експерта уточнити обставини, викладені в описовій та резолютивній частинах експертного висновку № 117 від 17.06.2013, що стосуються надання вільних зразків підпису Пишненко А.В. Своє клопотання позивач обґрунтовує тим, що один з доводів, викладених в експертизі, на підставі якого експерт не змогла надати чіткий та однозначний висновок, не підтверджується фактично наявними у експерта матеріалами справи, а саме можливість експерта дослідити вільні зразки почерку ФОП Пишненко А.В.

Представник відповідача заперечував проти задоволення заявленого клопотання та просив суд розглядати справу за наявними матеріалами.

Розглянувши клопотання позивача, заслухавши пояснення представників сторін, суд зауважує наступне.

Згідно положень підпункту 15.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» додаткова експертиза призначається судом після розгляду ним висновку первинної експертизи, якщо виявиться, що усунути неповноту або неясність висновку в судовому засіданні шляхом заслуховування експерта неможливо.

Висновок експерта визнається неповним, якщо досліджено не всі надані йому об'єкти та не додано вичерпних відповідей на всі поставлені перед експертом питання.

У своєму висновку експерт посилався на «Методику судово-почеркознавчої експертизи. Загальна частина. Київ 2008, ДНДЕКЦ МВС України» згідно якої саме на таке дослідження необхідно надавати оригінали документів.

У судовому засіданні 16.07.2013, надаючи пояснення, експерт вказував, що, незважаючи на те, що у матеріалах справи наявні вільні зразки почерку ФОП Пишненко А.В., відсутність оригіналу оспорюваного договору та акту приймання передачі позбавляє його можливості виконати дослідження у повному обсязі, чітко відповісти на питання суду та зробити категоричний висновок.

З огляду на вищевикладене, у зв'язку з недоцільністю, а також відсутністю підстав для призначення у даній справі додаткової почеркознавчої експертизи, суд не знаходить підстав для задоволення заявленого позивачем клопотання.

При розгляді заявлених клопотань судом був врахований пункт 10 постанови пленуму Вищого Господарського суду України № 6 від 23.03.2012 «Про судове рішення».

Представник позивача в судовому засіданні, як і раніш, підтримав позовні вимоги та просив суд прийняти в якості доказу висновок судової експертизи. Також представник позивача зазначав, що про існування спірного договору його довіритель дізнався від ФОП Бережного Є.В., отримавши позов з додатками у справі про стягнення вартості обладнання, натомість не надав цим документам значення, оскільки вважав, що ніколи не підписував спірний договір.

Представник відповідача надав додаткові письмові пояснення, згідно з яких вимоги позивача не визнав. При цьому, не згодний з експертним висновком та у зв'язку з виконаним під сумнівом експертним дослідженням, просив суд, в порядку статей 22, 42 ГПК України, не приймати в якості доказу даний судовий висновок (а.с. 134-135).

При цьому, відповідач також звертав увагу суду на постанову пленуму Верховного суду України № 9 « Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009.

Розгляд справи неодноразово відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України та строк вирішення спору продовжений відповідно до статті 69 ГПК України.

Враховуючи, що матеріали справи достатньо характеризують правовідносини сторін, суд не знаходить підстав для відкладення судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Предметом спору є договір суборенди холодильного обладнання від 02.09.2008, укладений між фізичною особою - підприємцем Бережним Євгенієм Володимировичем «Орендодавець» та фізичною особою - підприємцем Пишненко Андрієм Володимировичем «Орендар», за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в тимчасове користування холодильне обладнання «Хол-к «Джаффа» у кількості 4 штук (а.с. 10-12).

За твердженням позивача у січні 2013 йому стало відомо, що Господарським судом Автономної Республіки Крим у справі № 5002-12/944-2012 було прийнято рішення про стягнення з фізичної особи - підприємця Пишненко Андрія Володимировича 25 000,00 грн. в якості вартості обладнання та штрафних санкцій за договором від 02.09.2008 на користь фізичної особи - підприємця Бережного Євгенія Володимировича.

Позивач, посилаючись на положення статті 203 Цивільного кодексу України, вважає, що договір підлягає визнанню недійсним, оскільки не укладав жодних господарських договорів з відповідачем, а підпис у договорі не був ним виконаний. При цьому, особа, яка її уклала від імені позивача, не мала необхідних повноважень, а укладення такої угоди не відповідало волі позивача, оскільки позивач не знав про її існування.

Так само позивач вказує, що не укладав акт прийому - передачі торговельного обладнання до договору № 1577 від 02.09.2008.

Суд враховує, що відповідно до правової позиції, викладеної у постанові пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Суд вважає, що позивачем ФОП Пишненко А.В. під час розгляду даної справи не доведений той факт, що правочин, а саме підписання спірної угоди було вчинено ним проти його справжньої волі або внаслідок застосування до нього фізичного чи психічного тиску з боку відповідача або з боку іншої особи, при цьому суд приймає до уваги наступне.

Відповідно до статті 30 Цивільного кодексу України цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними.

Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється цим Кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом.

Натомість, всупереч вказаної статті, не доведено позивачем, що на час підписання договору у нього був відсутній обсяг цивільної дієздатності.

Посилання позивача на те, що угода повинна відбуватися у формі, встановленою законом, і це є підставою для визнання спірного договору недійсним, спростовується наступним.

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частиною 4 статті 203 Цивільного кодексу України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Серед переліку частин 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України, не передбачено, що недотримання приписів частини 4 статті 203 Цивільного кодексу України є підставою для визнання його недійсним.

Відповідно до правової позиції, викладеної у пункті 12 постанови пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009, порушення вимог закону щодо укладення правочину в письмовій формі є підставою для визнання його недійсним лише в разі, коли це прямо передбачено законом, зокрема статтями 547, 719, 981, 1055, 1059, 1107, 1118 ЦК тощо.

В процесі розгляду справи судом була проведена судово-почеркознавча експертиза, за висновком якої рукописний текст, розташований у технічному зображенні договору суборенди холодильного обладнання від 02.09.2008, та підпис у цьому договорі ймовірно виконаний не Пишненко Андрієм Володимировичем, а іншою особою.

Також експертом була надана відповідь про те, що підпис, розташований в графі «Пишненко А.В.» в технічному зображенні акту приймання - передачі торгового обладнання № 1577 від 02.09.2008, ймовірно виконані не Пишненко А.В., а іншою особою.

Проте, відповісти категорично на поставлені судом запитання експерту не представилося можливості через відсутність оригіналів документів та вільних зразків підписів Пишненко А.В., що не дозволило виявити комплекс ознак, достатніх для категоричного висновку.

При цьому, сам експерт, даючи пояснення в судовому засіданні, вказував, що для чіткої відповіді йому на дослідження необхідно було надати оригінали документів, а відтак, незважаючи на ряд вільних зразків підписів Пишненко А.В., ним відповідно до Методики судово-почеркознавчої експертизи був наданий такий висновок.

Відповідно до частини 5 статті 42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд, даючи оцінку експертному висновку № 117 від 17.06.2013, не приймає зазначений висновок як належний доказ у справі.

Розглянувши матеріали справи, доводи позивача, з'ясувавши думку відповідача відносно наявності рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим у справі № 5002-12/944-2012, суд зауважує наступне.

В судовому засіданні 29.07.2013 судом була оглянута справа № 5002-12/944-2012 за позовом фізичної особи - підприємця Бережного Євгена Володимировича до фізичної особи - підприємця Пишненко Андрія Володимировича про стягнення 25000,00 грн.

Судом було встановлено, що рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.05.2012 у справі № 5002-12/944-2012 саме за договором суборенди холодильного обладнання від 02 вересня 2008, укладеним між фізичною особою - підприємцем Бережним Євгенієм Володимировичем «Орендодавець» та фізичною особою - підприємцем Пишненко Андрієм Володимировичем «Орендар», був задоволений позов фізичної особи - підприємця Бережного Є.В., та з відповідача фізичної особи - підприємця Пишненко А.В. стягнута вартість холодильного обладнання у розмірі 10 000 грн., штраф в сумі 15 000 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 609,50 грн. (а.с. 164-167).

При цьому, підставою для стягнення стало порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором (несплата орендної плати) та закінченням строку дії договору № 1577 від 02.09.2008, обов'язок відповідача повернути обладнання та у чинність пункту 7.7 договору відповідач зобов'язаний сплатити Орендодавцю штраф у розмірі 150% від заставної вартості орендованого обладнання.

При розгляді справи № 5002-12/944-2012 судом були досліджені умови договору суборенди холодильного обладнання № 1577 від 02.09.2008, у тому числі пункти 1.1, 1.2, 1.3 та інші, а також пункти 3.1 та 3.2 договору, відповідно до яких за актом приймання-передачі Суборендар отримав 4 холодильні вітрини за інвентарними номерами 1593, 2623, 3531, 3560 оціночною вартістю 2 500 грн. кожна, які встановлені у відділі магазину відповідача за адресою: м. Євпаторія, вул. Революції, 46.

Судом також на 3-й сторінці цього рішення зазначено, що відповідачем не доведено обставин щодо недійсності договору № 1577 від 02.09.2008, як і обставин щодо належного виконання договору, оплати оренди за повернення майна.

Відповідно до частини 2 статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Вказане рішення набуло законної сили, а відтак є преюдиційним фактом під час розгляду даної справи.

Слід зазначити, що ФОП Пишненко А.В. був належним чином повідомлений про розгляд справи № 5002-12/944-2012, оскільки, як і в даному судовому процесі, кореспонденція спрямовувалась за адресою зазначеною згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: м. Євпаторія вул. Конституції, 36, кв. 409-а, яка отримувалась ФОП Пишненко А.В.

Судом під час розгляду даної справи було встановлено, що позов ФОП Бережного Є.В. до ФОП Пишненко А.В. з додатком, в тому числі спірний договір та акт приймання-передачі, ФОП Пишненко А.В. особисто отримав ще у березні 2012, тобто до розгляду справи № 5002-12/944-2012, а не під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, як вказує позивач ФОП Пишненко А.В.

При цьому, копія заяви представника Пишненко А.В. - Лутової М.В. про ознайомлення з виконавчим провадженням датована 01.03.2013, у той час як провадження за позовом Пишненко А.В. у даній справі вже було порушено 19.02.2013 (а.с. 181), а відтак твердження позивача про те, що йому стало відомо про існування рішення у справі № 5002-12/944-2012 тільки у січні 2013 не знайшло підтвердження під час розгляду даної справи.

Натомість, ФОП Пишненко А.В., будучи відповідачем у справі № 5002-12/944-2012, не скористався своїми процесуальними правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та не прийняв участі в судових засіданнях. Обґрунтованих заперечень на позов ФОП Бережного Є.В. не надавав. Також не скористався правом апеляційного оскарження, а відтак рішення у справі № 5002-12/944-2012 набуло законної сили та є обов'язковим на всій території України на підставі статті 115 ГПК України. На виконання якого був виданий відповідний наказ.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позивачем підстави, які викладені ним у позові, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та, всупереч статті 33 ГПК України, позивачем не доведені обставини належними та допустимими доказами.

З огляду на вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог ФОП Пишненко А.В.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, в тому числі за проведення судової експертизи, суд покладає на позивача у повному обсязі.

У судовому засіданні 08.08.2013 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складено 13.08.2013.

Керуючись статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову.

Суддя М.О.Білоус