УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого, судді: Любобратцевої Н.І.
Суддів: Даніла Н.М.
Чистякової Т.І.
При секретарях: Волковій О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 13 липня 2006року
ВСТАНОВИЛА:
27 січня 2006року позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення боргу за договором позики. Вимоги мотивовані тим, що відповідач отримав у нього в борг 6000 долларів США, які зобов'язався повернути 01 березня 1997року. У вказаний строк відповідач гроші не повернув і попросив дати йому відстрочку погашення боргу до 01 червня 1998року. 01 листопада 1997року відповідач отримав у нього в борг ще 5000долларів США, які зобов'язався повернути 01 червня 1998року. У вказаний строк відповідач борг не повернув і просив дати йому відстрочку повернення боргу до грудня 2003року, але і після цього строку борг не повернув. Просив стягнути з відповідача 55550грн, що складає 11000 долларів США -суми основного боргу, три відсотки річних від простроченої суми боргу з 01 грудня 2003року по день звернення в суд 3384грн.
Відповідач в судовому засіданні позов не визнав, пояснив, що суму боргу повернув у вигляді обумовлених відсотків. Крім того, позивач пропустив трирічний строк позовної давності.
Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя від 13 липня 2006року в задоволенні позову відмовлено в зв'язку з пропуском терміну позовної давності.
Не погодившись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду, посилаючись на те, що строк позовної давності ним пропущений з поважних підстав.
Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши сторони, колегія суддів вважає апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню з наступних підстав.
Так, із матеріалів справи вбачається, що між відповідачем та позивачем 01 січня 1997року укладений договір позики на 6000долларів США. Відповідач зобов'язався погасити борг до 01 березня 1997року.
01 листопада 1997року між сторонами укладений ще один договір позики на суму 5000долларів США, які відповідач зобов'язався повернути до 01 червня 1998року. Вказані обставини підтверджуються власноручно написаними розписками відповідача ( а.с.32, 33).
Положеннями ст. 71 Цивільного Кодексу України в редакції 1963року та ст.. 257 діючого Цивільного Кодексу України передбачений строк позовної давності три роки. Сплив
Справа №22ц- 6494/2006 р. Головуючий в першій
інстанції, суддя - Бортник О.П.
Доповідач, суддя - Чистякова Т.І.
позовної давності є підставою для відмови у позові відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України та ч.1 ст. 80 ЦК України в редакції 1963року. Відповідно до ч.З ст. 267 ЦК України позовна давність-застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
В судовому засіданні відповідач посилався на пропуск строку позовної давності, як на підставу для відмови в позові.
Відповідач був зобов'язаний повернути борги 01 березня 1997року та 01 червня 1998року. Трирічний строк на звернення до суду закінчувався відповідно 01 березня 2000року та 01 червня 2001 року. Позивач звернувся до суду тільки 27 січня 2006року.
Про те, що його права порушуються, позивачу було відомо, але він не скористався своїм правом звернення до суду в межах строків позовної давності.
Згідно з ч.З ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Посилання позивача в позовній заяві та в судовому засіданні на те, що він не пропустив строк позовної давності, оскільки відповідач зобов'язався повернути гроші в грудні 2003року не підтверджені матеріалами справи.
За таких обставин, суд правомірно відмовив в задоволенні позову в зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Поважність пропуску строку позовної давності позивач не підтвердив.
Доводи позивача відносно того, що ним пропущений строк позовної давності в зв'язку з роботою в період з 04.01.2000року до 31.12.2005року в Ямало -Ненецькому автономному окрузі Російської Федерації не можна визнати поважною підставою, оскільки позов можна було направити поштою, або видати довіреність будь - якій особі на право звернення до суду з позовом.
Згідно зі ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Підстав до скасування рішення по доводам, викладеним в апеляційній скарзі, не має.
Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 303, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА;
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 13 липня 2006року залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з моменту її проголошення.