№ справа:121/3822/13-кГоловуючий суду першої інстанції:Марчук Олег Леонідович
№ провадження:11-кп/190/467/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Дорошенко Т. І.
_________________________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"08" серпня 2013 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді -Язєва С.О.
Суддів -Дорошенко Т.І., Куртлушаєва І.Д.
при секретарі -Оруджові Ф.А.о.
за участю прокурора - Ярошенко Л.Д.
обинуваченого захисникаОСОБА_7 ОСОБА_8
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі кримінальне провадження №12013130430000133 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Ялтинського міського суду АР Крим від 03 червня 2013 року у відношенні
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Александрія Арабської Республіки Єгипет, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.125, ч.1 ст.126 КК України,
ВСТАНОВИЛА:
Вироком Ялтинського міського суду АР Крим від 03 червня 2013 року ОСОБА_7 визнано винним у пред'явленому обвинуваченні за ознаками злочинів, передбачених ч.1 ст.125, ч.1 ст.126 КК України, та призначено покарання:
- за ч.1 ст.125 КК України у виді 200 годин громадських робіт;
- за ч.1 ст.126 КК України у виді 180 годин громадських робіт.
У відповідності з ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 визначено остаточне покарання у виді 200 годин громадських робіт.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_7., 13.01.2013 року, приблизно о 13-30 год., знаходячись біля будівлі Ялтинського державного об'єднаного історико-літературного музею, що розташована на вулиці Пушкінській, 5-а в м. Ялті, побачив свою колишню дружину ОСОБА_10, яка йшла із їх дитиною - малолітньою ОСОБА_11 та своєю матір'ю - ОСОБА_12, наблизився до них і, відштовхуючи ОСОБА_10 та ОСОБА_12 від дитячої коляски, в якій перебувала дитина, пристебнута ременем безпеки, почав застосовувати до них фізичну силу.
Так, на ґрунті особистих неприязних стосунків, які склалися внаслідок раніше існуючих шлюбно-сімейних відносин, між ОСОБА_10 та ОСОБА_12 з одного боку та ОСОБА_7. з іншого боку, виникла сутичка, в ході якої, останній, діючи умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, схопив ОСОБА_10 за ліву кисть, чим заподіяв їй тілесні ушкодження, у вигляді: садна лівої кисті, які згідно висновку експерта № 20 від 05.02.2013 року, відносяться до легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасного розладу здоров'я.
Також, під час вказаної сутички ОСОБА_7., умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, схопив ОСОБА_12 за кисть лівої руки і став її смикати, чим заподіяв останній тілесні ушкодження, у вигляді синця в області лівого лучезап'ястного суглоба, які згідно висновку експерта № 22 від 18.01.2013 року відносяться до легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасного розладу здоров'я.
Далі, продовжуючи застосовувати відносно ОСОБА_10 та ОСОБА_12 у виниклій сутичці фізичну силу, ОСОБА_7., діючи умисно, наніс ОСОБА_10 декілька ударів ногами по ногах, удари по обличчю та тілу, тримаючи її за волосся, вдарив головою о стіну, а також, умисно, наніс ОСОБА_12 удар кулаком по грудях і хаотично наніс декілька ударів руками по тілу, тим самим, умисно завдав кожній з них фізичного болю, не спричинивши тілесних ушкоджень.
Крім того, під час сутички, ОСОБА_7. намагався витягнути малолітню ОСОБА_11 з коляски, а потім і з рук ОСОБА_10, у чому остання зі своєю матір'ю йому перешкоджали.
Тоді, ОСОБА_7., діючи умисно, почав смикати малолітню ОСОБА_11 руками за голову і тіло, докладати фізичної сили і зусиль, намагаючись вирвати дитину з коляски, а, в подальшому, також із рук ОСОБА_10, внаслідок чого малолітня ОСОБА_11 зазнала тілесних ушкоджень у вигляді садна і синця на правій щоці та синця у лівому куті рота, які згідно висновку експерта №21 від 21.01.2013 року, відносяться до легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасного розладу здоров'я.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7. просить вирок скасувати, а його виправдати.
Як вказує апелянт, дійсно з ОСОБА_10 та ОСОБА_12 у нього склалися неприязні стосунки внаслідок раніше існуючих шлюбно-сімейних відносин, проте інкриміновані йому злочини щодо них він не вчиняв.
Апелянт стверджує, що показання потерпілих є суперечливими та не узгоджуються з висновками судово-медичних експертиз. При зверненні до правоохоронних органів ОСОБА_10 заявила, що він наносив їй удари тільки рукою по суглобу, від проходження судово-медичного освідування відмовилася. В подальшому потерпіла стала стверджувати, що він бив її ще й ногами по ногам та головою об стінку. При цьому судово-медичне освідування виявило лише садну на лівій руці ОСОБА_10 та синець в області лівого лучезап'ястного суглоба ОСОБА_12 Жодних тілесних ушкоджень на голові ОСОБА_10 та груді ОСОБА_12 виявлено не було, що свідчить про неправдивість їхніх показань.
На думку апелянта, суд допустив однобічний підхід в оцінці доказів, оскільки обвинувачення щодо нього побудовано лише на показаннях свідка ОСОБА_13, яка є знайомою потерпілих та була готова в судовому засіданні підтвердити все про що вони попросять. При цьому її показання в часині локалізації нанесення ударів потерпілій ОСОБА_12 не узгоджуються з показаннями самої потерпілої. Інший свідок сторони обвинувачення ОСОБА_14 бачив, що удари потерпілим він не наносив.
Також суд призначив надмірно суворе покарання, не врахувавши, що він раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, працює, має на утриманні жінку, з якою мешкає без укладення шлюбу, та двох дітей.
Крім того, апелянт заявляє клопотання про призначення судово-медичної експертизи щодо вирішення питання чи могли бути спричинені тілесні ушкодження потерпілим самими потерпілими та за вказаних ними обставин.
Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_7, який підтримав доводи апеляційної скарги та в останньому слові просив її задовольнити, захисника, який підтримав доводи апеляційної скарги, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Матеріалами кримінального провадження встановлено, що досудове розслідування та судове провадження у справі проведено повно і всебічно, з дотриманням вимог норм КПК України.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочинів за вказаних у вироку обставин ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні доказах, ретельно досліджених під час судового провадження, яким суд дав належну оцінку.
Погоджуючись з висновками суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні ним злочинів колегія суддів виходить з наступного.
Так, обвинувачений ОСОБА_7. у судовому засіданні свою вину не визнав та щодо інкримінованих йому обставин вчинення злочинів показав, що дійсно 13.01.2013 року, приблизно о 13-30 год., він знаходився на вул. Пушкінській у м. Ялті поблизу будівлі Ялтинського державного об'єднаного історико-літературного музею, де побачив свою колишню дружину ОСОБА_10 та її матір - ОСОБА_12, які йшли з його дочкою ОСОБА_11 Коли він з ними привітався, вони почали уходити. Він хотів побачити свою дитину, але ОСОБА_12 відштовхнула його. Він тримався руками за коляску та намагався подивитись на дитину. ОСОБА_10 почала кричати. Зібралися люди, тоді ОСОБА_10 взяла дитину на руки та зайшла з нею до приміщення музею, а якийсь чоловік в цей момент затримав його. Під час зустрічі з потерпілими фізичної сили до них не застосовував, ударів чи побоїв жодній з них не наносив.
Таким показанням обвинуваченого суд першої інстанції дав відповідну оцінку та обґрунтовано визнав їх неспроможними, оскільки вони повністю спростовуються сукупністю досліджених судом доказів, які узгоджуються між собою та не суперечать об'єктивній істині у кримінальному провадженні.
Як показала потерпіла ОСОБА_10, 13.01.2013 року, приблизно о 13-30 год., під час прогулянки зі своєю матір'ю та дочкою біля будівлі Ялтинського державного об'єднаного історико-літературного музею на вул. Пушкінській в м. Ялті, вона побачила свого колишнього чоловіка ОСОБА_7, який підбіг до них та відштовхнув від коляски її та її матір. Потім, намагався витягнути з коляски дитину, але, через те, що остання була пристебнута ременем безпеки, це йому не вдалося. При цьому, намагаючись витягнути дитину з коляски, ОСОБА_7 хапав малолітню за тіло, руки, ноги і голову. Вони почали кричати, зібралися люди. Далі, на подвір'ї музею, ОСОБА_7 хапав її за руки, зірвав з неї шапку та бив головою о стіну, наносив їй удари по ногах, тулубу і обличчю. Також, він вдарив її матір кулаком у груди та хапав її за руки. Коли ОСОБА_7 почав тримати якийсь чоловік, вона відстебнувши ремінь безпеки, взяла дитину з коляски на руки та побігла до приміщення музею. Там, з середини, вони замкнули двері та працівники музею викликали міліцію.
Аналогічні показання про обставини вчинених злочинів дала у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_12, згідно з якими 13.01.2013 року, приблизно о 13-30 год., вона, разом зі своєю дочкою та онукою гуляла біля будівлі Ялтинського державного об'єднаного історико-літературного музею на вул. Пушкінській у м. Ялті. Коли вони побачили колишнього чоловіка дочки - ОСОБА_7, який біг до них, її дочка з коляскою побігла до музею. ОСОБА_7, намагаючись витягти дитину з коляски, хапав малолітню руками за голову. Дитина злякалася. ОСОБА_7 хапав за руки її дочку і наносив їй удари. Також, він вдарив кулаком у груди і її. Коли ОСОБА_7 почав тримати якийсь чоловік, дочка взяла дитину з коляски та забігла до приміщення музею. Чергова музею замкнула двері. Приїхали співробітники міліції.
При цьому колегія судів не може погодитися з апеляційними доводами обвинуваченого про те, що показання потерпілої ОСОБА_10 носили суперечливий характер. У первинній заяві до правоохоронних органів від 13.01.2013 року потерпіла ОСОБА_10 дійсно не повно виклала обставини завдання їй ударів. (а.п.37-38) Проте ці повідомлені нею обставини не суперечать її більш детальним поясненням, викладеним у заявах від 25.02.2013 року та 18.03.2013 року (а.п.77,88), а згодом і її показанням у судовому засіданні. Та обставина, що потерпіла одразу не конкретизувала механізм та локалізацію нанесення їй ударів не свідчить про те, що подальші її показання, в яких вона детально виклала обставини заподіяння їй тілесних ушкоджень та завдання фізичного болю обвинуваченим ОСОБА_7., не відповідають дійсності.
Жодних підстав сумніватися у правдивості показань потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_12, на що вказує в апеляційній скарзі обвинувачений, колегією судів не встановлено. Показання потерпілих узгоджуються між собою, є послідовними та підтверджуються наведеними у кримінальному провадженні доказами.
Так, про об'єктивність показань потерпілих свідчать показання свідка ОСОБА_13, яка особисто на місці вчинення злочинів бачила, що 13.01.2013 року, приблизно о 13-00 год., біля будівлі Ялтинського державного об'єднаного історико-літературного музею, де вона працює, раніше незнайомі їй ОСОБА_10 та ОСОБА_12 бігли з дитячою коляскою. Слідом за ними біг ОСОБА_7. Потім, між ними почалася сутичка, в ході якої ОСОБА_7 хапав дитину та виривав її з коляски. Вона перебувала недалеко від місця сутички та бачила, як ОСОБА_7 наносив ОСОБА_10 та ОСОБА_12 удари по плечам, голові і тулубу, а також ударив ОСОБА_10 в область груді. Намагаючись вирвати дитину із рук ОСОБА_10, бив останню по руках.
При цьому суд обґрунтовано поклав в основу вироку показання свідка ОСОБА_13, яка випадково опинилася на місці вчинення злочинів і не є зацікавленою у кримінальному провадженні особою, оскільки раніше з потерпілими та обвинуваченим знайомою не була. На переконання колегії суддів її показання є правдивими та жодних сумнівів в їх достовірності не має.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_14 підтвердив, що хоча він особисто і не бачив будь-яких проявів застосування фізичної сили з боку ОСОБА_7, однак 13.01.2013 року, в денний час, біля будівлі Ялтинського державного об'єднаного історико-літературного музею, де він поруч працює, почув крики потерпілих про допомогу. Прийшовши на місце події, він перегородив ОСОБА_7 доступ до ОСОБА_10, таким чином, надавши останній можливість покинути місце сутички. Скориставшись цим, ОСОБА_10 з дитиною пішла звідти.
Доводи обвинуваченого про те, що він 13.01.2013 року не наносив жодних тілесних ушкоджень потерпілим, спростовуються висновками проведених судово-медичних експертиз, згідно з якими легкі тілесні ушкодження були виявлені у всіх потерпілих, в тому числі і у малолітньої ОСОБА_11
Висновком судово-медичного експерта №20 від 05.02.2013 року підтверджується наявність у ОСОБА_10 легких тілесних ушкоджень у вигляді садна лівої кисті, які утворилися в результаті дії тупого (тупих) предмета (предметів), не спричинили короткочасного розладу здоров'я та утворилися в строк, що не суперечить 13.01.2013 року. (а.п.57)
Як вбачається з висновку експерта №22 від 18.01.2013 року у ОСОБА_12 були виявлені легкі тілесні ушкодження у вигляді синця в області лівого лучезап'ястного суглоба, які виникли від дії тупих предметів, не спричинили короткочасного розладу здоров'я та могли бути отримані 13.01.2013 року. (а.п.59)
Згідно з висновком експерта №21 від 21.01.2013 року у ОСОБА_11 були виявлені легкі тілесні ушкодження у вигляді садна і синця на правій щоці та синця у лівого кута рота, які виникли від дії тупих предметів, не спричинили короткочасного розладу здоров'я та могли бути отримані 13.01.2013 року. (а.п.61-62)
Підстав для призначення судово-медичної експертизи щодо вирішення питання чи могли бути спричинені тілесні ушкодження потерпілим самими потерпілими та за вказаних ними обставин, колегія судів не вбачає.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини кримінального провадження та обґрунтовано дійшов висновку про винуватість ОСОБА_7 в умисному заподіянні усім потерпілим легких тілесних ушкоджень та умисному завданні побоїв, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_10 та ОСОБА_12, правильно кваліфікувавши його дії відповідно за ч.1 ст.125 КК України та ч.1 ст.126 КК України, оскільки такі висновки засновані на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх доказів у кримінальному провадженні в їх сукупності.
Обставин, які б ставили під сумнів достовірність зібраних у кримінальному провадженні доказів чи правильність висновків суду про винуватість ОСОБА_7 у злочинах, за які його засуджено, в ході апеляційного розгляду кримінального провадження колегією суддів не встановлено.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд першої інстанції відповідно до вимог ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, які в силу ст.12 КК України відноситься до злочинів невеликої тяжкості, дані про особу обвинуваченого, який є громадянином іншої країни, має посвідку на постійне проживання в Україні, зареєстрований в м. Ялта, де негативних характеристик не має, а також відсутність у кримінальному провадженні пом'якшуючих покарання обставин та наявність такої, що його обтяжує - вчинення злочину щодо малолітнього.
Приймаючи до уваги конкретні обставини кримінального провадження, суспільну небезпеку вчиненого, дані про особу обвинуваченого, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку щодо необхідності призначення ОСОБА_7 покарання, передбаченого санкціями статей, за якими він визнаний винним у виді громадських робіт, яке відповідає вимогам ст.65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Даних про працевлаштування ОСОБА_7 та наявності на його утриманні жінки, що мешкає з ним без укладення шлюбу, та її дітей, матеріали кримінального провадження не містять.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, у кримінальному провадженні не встановлено.
За таких обставин, апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_7 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія судів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Вирок Ялтинського міського суду АР Крим від 03 червня 2013 року у відношенні ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її оголошення.
Судді
Язєв С.О. Дорошенко Т.І. Куртлушаєв І.Д.