ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
р. Справа №
За позовом ЗАТ „Акціонерна Страхова Компанія „ІНГО Україна”, м.Київ
до відповідача - Дочірнього підприємства „Барва-Авто”, м.Мукачево
про стягнення суми 6567,06грн.,
СУДДЯ Й.Й.КАДАР
Представники:
Від позивача –не з”явився;
Від відповідача –Попович Е.С., представник за дорученням від 08.05.2006р.,
СУТЬ СПОРУ: Акціонерною Страховою Компанією „ІНГО Україна”, м.Київ заявлено позов до Дочірнього підприємства „Барва-Авто”, м.Мукачево про стягнення суми 6567,06грн.
Позивачем заявлено регресний позов до відповідача про стягнення суми 6567,06грн. страхового відшкодування з підстав ст.ст.993,1191 ЦК України та ст.27 Закону України „Про страхування”, яка виплачена за договором майнового страхування страхувальнику, враховуючи, що до страховика, який сплатив страхове відшкодування за вказаним договором переходить право вимоги в межах фактичних витрат, яке страхувальник має до особи відповідальної за збиток.
Відповідач подав суду письмовий відзив на позов, яким заперечує вину водія автомашини, що належить відповідачеві. В судовому засіданні представник відповідача при цьому покликається також на порушення умов договору як страховиком так і страхувальником у зв’язку з чим не погоджується з визначеною страховиком (позивачем) розміру страхового відшкодування та просить витребувати у позивача додаткові докази про сплату страхових внесків страхувальником. Непогоджуючись з розміром заподіяних збитків покликається при цьому на завищення експертом вартості нормогодин та на розбіжності, які на його думку, містять наявні в матеріалах Звіт про розрахунок вартості матеріальних збитків та Акт огляду транспортного засобу. У зв’язку з наведеним просив суду витребувати у позивача докази про оплату власником пошкодженого транспортного засобу за технічне обслуговування та ремонт а/м „Renault Magnum”, накладні на автозапчастини, копію техталона а/м „Renault” та Договір страхування К007485 від 25.11.2002р. тощо.
Представник відповідача в судовому засіданні участь не взяв, просить розглянути за його відсутності по суті спору.
У зв’язку з неодноразовим відкладенням судових засідань за клопотанням сторін, справа розглядається в порядку п. 4 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи та додатково подані докази, суд
ВСТАНОВИВ:
03.03.2003р. в м. Києві на вулиці Новопирогівській близько десятої години водій Фірсов І.М., керуючи транспортним засобом, що належить відповідачу, марки „МАЗ –5423” (державний номер 513-67 PТ) внаслідок порушення п.10.9 Правил дорожнього руху України, рухаючись заднім ходом, не забезпечив безпеку руху, в результаті чого здійснив зіткнення з належним товариству з обмеженою відповідальністю „ГТВ ЛТД” (надалі –ТзОВ „ГТВ ЛТД”) транспортним засобом марки „Renault Magnum” (державний номер 174-97 КА ) і причіпом „КОСЕL” (державний номер 194-69 КА).
Між ЗАТ „Акціонерна страхова компанія „Остра - Київ” (надалі –АСК „Остра - Київ”) та ТзОВ „ГТВ ЛТД” було укладено договір страхування автотранспорту –страховий поліс №К 009096 від 25.11.2002р. За даним договором транспортний засіб марки „Renault Magnum” був застрахований, зокрема, на випадок дорожньо-транспортної пригоди (п.1 Договору).
Факт ДТП, який мав місце з вини водія відповідача знайшов своє підтвердження наявними матеріалами адміністративної справи №3-280/3 і, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення КИ 138140 від 03.03.2002р., схемою автодорожньої пригоди від 03.03.2002р., поясненням учасників (водіїв) дорожньої пригоди, а також Постановою Мукачівського міського суду від 30.04.2003р., якою до водія (Фірсова І.М. ) транспортного засобу, що належить відповідачу –застосовано штраф за ст. 124 КпАП України. Вищеприведена Постанова Мукачівського міського суду набрала законної сили.
Таким чином, заперечення відповідача щодо відсутності вини водія відповідача Фірсова І.М. на увагу суду не заслуговують, оскільки спростовуються вищенаведеним.
Додатком до протоколу про адмінпорушення від 03.03.2003р. встановлено, що в результаті ДТП застрахований автомобіль „Renault Magnum” (державний номер 174-97 КА) зазнав механічних пошкоджень.
За результатами акту №23 огляду транспортного засобу від 23.04.2003р., кошторису розрахунку відновлювального ремонту транспортного засобу та звіту №24/К про розрахунок вартості заподіяної власнику транспортного засобу „Renault Magnum” (державний номер 174-97 КА) матеріальної шкоди, експертною компанією „Укравтоекспертиза - Холдінг” визначено вартість на відновлення пошкодженого транспортного засобу в розмірі 9232,06 грн.
Після настання страхового випадку (факту ДТП, який мав місце 03.03.2003р.), відповідно до заяви страхувальника (а.с. 20), страхового акту №2877 від 21.05.2003р. (а.с. 21) позивачем (страховиком) встановлено до відшкодування відповідно до умов договору страхування суму 6567,06 грн., (9232,06грн.-2665,00 грн. франшиза), яку позивачем платіжним дорученням №2180 від 02.06.2003р. переказано на рахунок застрахованої особи ТзОВ „ГТВ ЛТД” як оплату страхового відшкодування (а.с. 22).
Таким чином, заперечення відповідача щодо чинності договору страхування (ст. 983 Цивільного кодексу України) та щодо розміру страхового відшкодування спростовується вище приведеним та витребуваними судом належним чином завіреними копіями банківських виписок позивача за №41 від 03.03.2003р., №105 від 12.06.2003р., №159 від 09.09.2003р., які свідчать про оплату страхових платежів страхувальником - ТзОВ „ГТВ ЛТД”, умовами п. 5 Договору страхування та п.4.15. Правил добровільного страхування наземного транспорту (автокаско) (надалі - Правила), затверджених головою правління АСК „Остра-Київ”. Відповідно до вище приведеного пункту 4.15 Правил, якщо за договором страхування передбачена оплата страхової премії частинами (внески), страхувальник має право отримати страхове відшкодування у повному обсязі, якщо відповідні страхові внески, що повинні бути сплачені страховику згідно з умовами договору страхування, протягом терміну прийняття рішення про виплату страхового відшкодування. При цьому суд керується також ст. 627 ЦК України, яка встановлює принцип свободи договору при визначенні прав та обов’язків сторін та порядку його виконання.
Судом також враховуються положення ст. ст. 1166, 1187 Цивільного кодексу України, згідно з якими відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки покладається на відповідача та положення ст. 993 ЦК України, згідно з яким до страховика (позивача), який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Отже, при розгляді даного спору по суті, предметом дослідження є право зворотної вимоги (ст. ст. 993, 1191 ЦК України), підставність та обґрунтованість якої, з огляду на вище приведене, позивачем доведена належним чином.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України (надалі –ГПК України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідачем, з огляду на вище приведене, не спростовано належними і допустимим доказами (ст.34 ГПК України) наявні за матеріалами справи ознаки цивільно-правової відповідальності за заподіяні збитки джерелом підвищеної небезпеки. Отже, клопотання відповідача, які заявлені у судовому засіданні 04.07.2006р. про витребування додаткових доказів, про внесення страхувальником страхових внесків та виплати пропорційного розміру страхового відшкодування, про години внесення платежу (внесків) тощо, судом відхилено.
На переконання суду, заперечення відповідача щодо виконання сторонами договору страхування не спростовує факту настання умов цивільно-правової відповідальності відповідача як особи, винної у завданні збитків. Більше того, належним способом захисту сторони, яким повинен користуватися відповідач, є доказування відсутності підстав покладення на нього відповідальності за заподіяну шкоду.
У зв’язку із зміною найменування Закритого акціонерного товариства „Акціонерна страхова компанія „Остра - Київ” на Закрите акціонерне товариство „Акціонерна страхова компанія „ІНГО Україна” була проведена перереєстрація позивача, про що ним подано належні докази (а.с.24-26), отже, останній має право зворотної вимоги до ДП „Барва - Авто” в розмірі сплаченого відшкодування, а саме 6567,06грн.
З огляду на вище приведене, суд вважає, що позов заявлений з достатніх підстав, підтверджений матеріалами справи, а отже підлягає до задоволення.
Враховуючи положення ст. 49 ГПК України, витрати по оплаті держмита у розмірі 102,00 грн. та 118,00грн. у відшкодування витрат по оплаті витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 627, 983, 993, 1166, 1191 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 4, 33, 34, 43, 44, 49, п.4 ст. 69, ст.ст. 75, 77, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з дочірнього підприємства „Барва-Авто” (Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Чернишевського, 2; ідентифікаційний код: 22093841) на користь Закритого акціонерного товариства „Страхової Компанії „ІНГО Україна”, ( м. Київ, вул. Воровського, 33% код ЄДРПОУ 16285602; р/р №26508001304395 в „Райффайзенбанк України”, МФО 300528) суму 6567,06 грн. заподіяних збитків, суму 102,00 грн. у відшкодування по оплаті державного мита та 118,00грн. у відшкодування витрат по оплаті витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Рішення надіслати сторонам у справі.
Рішення оформлено та підписано 12.07.2006р. відповідно до вимог ст.84 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення набирає законної сили в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Й.Й. Кадар