ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2013 р.Справа № 815/1344/13-а

Категорія: 2.1 Головуючий в 1 інстанції: Левчук О. А.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федусика А.Г.,

суддів - Вербицької Н.В. та Кравченко К.В.,

при секретарі - Пальоній І.М.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 червня 2013 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до голови Київського районного суду міста Одеси Чванкіна Сергія Анатолійовича про встановлення відсутності компетенції, визнання протиправними рішення, дії та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до голови Київського районного суду міста Одеси Чванкіна С.А. з вимогами про встановлення відсутності компетенції (повноважень) у голови Київського районного суду міста Одеси Чванкіна С.А. на прийняття рішення та вчинення дії по встановленню камер відео спостереження на другому поверсі приміщення Київського районного суду міста Одеси, визнання протиправними рішень та дій голови Київського районного суду міста Одеси Чванкіна С.А. по встановленню камер відео спостереження на другому поверсі приміщення Київського районного суду міста Одеси, а також з вимогою зобов'язати голову Київського районного суду міста Одеси Чванкіна С.А. демонтувати камери відео спостереження, обладнання відеозапису та звукозапису, що встановлені на другому поверсі приміщення Київського районного суду міста Одеси.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначалось, що своїми діями по встановленню камер відео спостереження голова Київського районного суду м. Одеси Чванкін С.В. порушив його права, передбачені ст. 32 Конституції України, ст. 297, 299, 300, 301, 307 ЦК України та ст. 11 Закону України "Про інформацію", оскільки встановивши вказані камери з власної ініціативи, проводив відео нагляд за суддями, в тому числі і за позивачем, працівниками суду та іншими громадянами без їх згоди. Також, позивачем вказувалось, що голова Київського районного суду м. Одеси Чванкін С.В. не є суб'єктом, якому законом надано повноваження на ведення заходів оперативно - розшукової діяльності, а тому проведення ним відео спостереження є протиправним та таким, що суперечить нормам чинного законодавства.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17 червня 2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_2 подана апеляційна скарга, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що приватним підприємством "Інженірінгова компанія ДЕЛА" на підставі договору від 28 грудня 2009 року за № 181209-В і акту приймання виконаних підрядних робіт від 28 грудня 2009 року за № 2 за рахунок коштів державного бюджету на загальну суму 59 960, 40 грн. були проведені роботи по встановленню системи відео спостереження, а саме: встановлення камер відео спостереження на першому поверсі суду в кількості шести штук та в кількості чотирьох штук на другому поверсі приміщення Київського районного суду м. Одеси.

Також, наприкінці 2012 року на другому поверсі Київського районного суду м. Одеси було встановлено додаткові камери відео спостереження, які охоплюють коридори та проходи до кабінетів суддів. Наведені обставини відповідачем не заперечується, що підтверджується його поясненнями, викладеними в письмових запереченнях проти позову.

В квітні 2013 року позивач звернувся з інформаційним запитом до в.о. керівника апарату Київського районного суду м. Одеси стосовно надання інформації про встановлення камер відео спостереження в приміщенні Київського районного суду м. Одеси.

Листом від 07 березня 2013 року за № 515-ф за наслідками розгляду інформаційного запиту, ОСОБА_2 було повідомлено, що камери відео спостереження на другому поверсі будівлі Київського районного суду м. Одеси були встановлені в інтересах підтримання громадського порядку та з метою запобігання злочинам.

Вважаючи встановлення головою Київського районного суду м. Одеси Чванкіним С.В. камер відео спостереження протиправним та таким, що порушує його законні права передбачені ст. 32 Конституції України, ст. 297, 299, 300, 301, 307 ЦК України та ст. 11 Закону України "Про інформацію" ОСОБА_2 звернувся з позовом до суду.

Вирішуючи справу та відмовляючи у задоволенні вимог, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості позовних вимог, а також з того, що обладнання приміщень загального користування в судах технічними засобами контролю, зокрема, системами відео спостереження та його застосування не суперечить вимогам чинного законодавства та спрямоване на забезпечення безпеки і громадського порядку в приміщенні суду та посилення державного захисту суддів, працівників апарату судів і не потребує на це усної чи письмової згоди осіб, які знаходяться в приміщенні суду.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції та вважає їх правильними з огляду на наступне.

Відповідно до п.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно положень ст. 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Також, відповідно до п. 1 ст. 8 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" від 04 листопада 1950 року кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (ст. 32 Конституції України).

Частиною 1 ст. 7 Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 року за № 2939-VI (далі Закон № 2939-VI) дається визначення поняттю конфіденційна інформація, зокрема, конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов.

Крім того, п. 3.2 рішення Конституційного суду України від 20 січня 2012 року за № 2-рп/2012 встановлено, що до конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження. Конституційний Суд України в абзаці першому пункту 1 резолютивної частини Рішення від 30 жовтня 1997 року № 5-зп відніс до конфіденційної інформації про фізичну особу, крім вказаної, ще й відомості про її майновий стан та інші персональні дані.

З матеріалів справи вбачається, що системи відео спостереження були встановлені на першому та другому поверхах приміщення суду, в коридорах та інших приміщеннях загального користування, тобто в тих місцях, де збір та обробка інформації, яка підпадає під визначення конфіденційної (освіта, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я особи, кореспонденція та інше) є неможливими.

Тому, враховуючи наведене, а також приймаючи до уваги необхідність підтримання громадського порядку з метою запобігання злочинам та забезпечення безпеки працівників суду і охорони приміщень судів, колегія суддів приходить до висновку про відсутність порушення норм чинного законодавства, а також конституційних прав та свобод позивача внаслідок встановлення системи відео спостереження в приміщенні Київського районного суду м. Одеси.

Також, колегія суддів не приймає до уваги доводів позивача стосовно незаконного встановлення мікрофонів для аудіо запису, взагалі, та в інтересах голови Київського районного суду міста Одеси Чванкіна С. А. та спецслужб України, зокрема, а також припущення стосовно монтажу систем відео спостереження в кабінетах суддів, оскільки на підтвердження наведених доводів ОСОБА_2 не було надано жодних належних та допустимих доказів в порядку встановленому ст. 71 КАС України, на підставі яких, суд міг би встановити наявність обставин, що обґрунтовують доводи позивача.

Крім того, посилання позивача на ті обставини, що голова Київського районного суду м. Одеси Чванкін С.В. не є суб'єктом, якому законом надано повноваження на ведення заходів оперативно - розшукової діяльності, а тому проведення ним відео спостереження є протиправним, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки згідно ст. 2 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" 18 лютого 1992 року за № 2135-XII оперативно-розшукова діяльність - це система гласних і негласних пошукових, розвідувальних та контррозвідувальних заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів.

Також, ст.1 вищенаведеного Закону встановлено, що завданням оперативно-розшукової діяльності є пошук і фіксація фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, розвідувально-підривну діяльність спеціальних служб іноземних держав та організацій з метою припинення правопорушень та в інтересах кримінального судочинства, а також отримання інформації в інтересах безпеки громадян, суспільства і держави.

Отже, під оперативно-розшуковою діяльністю перш за все, розуміються заходи здійснювані вповноваженими органами із застосуванням спеціальних заходів щодо встановлення та фіксації протиправних дій особами та групами осіб, а також дії направлені на збір та отримання інформації в інтересах безпеки громадян, суспільства та держави.

Однак, проведення відео зйомки в приміщеннях загального користування засобами спостереження (відеокамерами), які можна ідентифікувати як такі, в даному випадку не можуть бути кваліфіковані, як заходи оперативно-розшукової діяльності.

Також, з матеріалів справи вбачається, що на зборах суддів Київського районного суду м.Одеси присутні вирішили доручити голові Київського районного суду м. Одеси Чванкіну С.А. підготувати заяву щодо постановлення на баланс системи відео спостереження, яка була встановлена в приміщенні Київського районного суду м. Одеси за ініціативою колективу суддів з метою безпеки працівників Київського районного суду м. Одеси, про що було повідомлено ТУ ДСА в Одеській області.

Згідно ст.24 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" голова місцевого суду, на ряду з іншим, забезпечує виконання рішень зборів суддів місцевого суду.

Крім того, законність встановлення наведених засобів спостереження встановлена досудовим розслідуванням прокуратури Київського району м. Одеси за №42013170010000133, яким встановлено відсутність кримінального правопорушення за фактом встановлення камер відео спостереження.

Отже, постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

В ході розгляду справи позивачем не було надано належного обґрунтування порушення його приватних особистих прав, що згідно з поясненнями позивача відбувалося підчас виконання ним службових обов'язків та його знаходження на робочому місті, в тому числі які конкретно його особисті права при виконанні ним службових обов'язків були порушені відповідачем.

Також, колегія суддів не може погодитися з посиланням апелянта на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, тому що всі процесуальні норми, передбачені адміністративним судочинством були виконані без порушень прав кожної сторони при розгляді справи.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 червня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: