Справа №22-1836/2007 Головуючий у 1 інстанції: Копняк С.М.
Категорія: 23 Доповідач: Бакус В.Я.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 жовтня 2007 року м. Львів
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: судді Гриновця Б.М.,
суддів: Бакуса В.Я., Богонюка М.Я.,
при секретарі: Жукровській Х.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 16 квітня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_3, про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди -
встановила:
оскаржуваним рішенням Жовківського районного суду Львівської області задоволено позов ОСОБА_2 Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача 4610 грн. заподіяної шкоди та 51 грн. сплаченого державного мита. Крім того, стягнуто з відповідача в користь Територіального управління Державної судової адміністрації у Львівській області 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення оскаржив відповідач і просить його скасувати, ухваливши нове, яким зобов'язати позивача змінити позов, вказавши відповідачем ОСОБА_3, посилаючись на незаконність рішення, оскільки суд допустив порушення норм матеріального та процесуального права, не повно з'ясував обставини справи та допустив невідповідність висновків обставинам справи.
Зокрема, апелянт посилається на те, що суд заслухав справу у відсутності третьої особи, а відтак не міг повністю з'ясувати правомірність володіння третьою особою джерелом підвищеної небезпеки. Крім того, апелянт зазначає, що суд невірно послався на частини 1 та 2 ст.1187 ЦК України, а слід було застосувати до спірних правовідносин ст.450 ЦК України 1963 p., або ч.3 ст.1187 ЦК України 2003 р.
Вислухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Постановляючи рішення про стягнення з ОСОБА_1 заподіяної шкоди, місцевий суд виходив з того, що оскільки він є власником джерела підвищеної небезпеки, то в силу ст. 450 ЦК України повинен нести відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, а щодо стягнення заподіяної шкоди з винного в дорожньо-транспортній пригоді ОСОБА_3, то ОСОБА_1 має право зворотної вимоги.
Проте з такими висновками погодитись не можна.
Якщо матеріальну й моральну шкоду заподіяно джерелом підвищеної небезпеки, то відповідальність несе особа, яка на час заподіяння шкоди володіла джерелом підвищеної небезпеки як на законних підставах, так і протиправно. Якщо таку шкоду
2
заподіяно з вини особи, яка при цьому виконувала трудові обов'язки відповідно до трудових відносин із володільцем даного джерела, відповідальність за цю шкоду на підставі ст.ст.441,450 ЦК України, несе останній.
Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, даними в п.3 постанови від 27 березня 1992 року № 6 „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", (з наступними змінами та доповненнями), володілець джерела підвищеної небезпеки не відповідає за шкоду, заподіяну цим джерелом, якщо доведе, що воно вибуло з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, а не з його вини. Особи, які вчинили ці протиправні дії, відшкодовують шкоду за правилами відповідальності володільців джерел підвищеної небезпеки, а коли цьому сприяла винна поведінка володільця (не була забезпечена належна охорона і т.п.), відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, може бути покладена на особу, що протиправно заволоділа цим джерелом, і на його володільця відповідно до ступеня вини кожного з них.
З матеріалів справи, протоколу про адміністративне правопорушення та постанови про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності вбачається, що ДТП, яке мало місце 19 червня 2003 року, сталося з вини ОСОБА_3, який керував автомобілем марки „Мерседес-Бенц", номерний знак НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1, в стані алкогольного сп'яніння. Останній дав автомобіль ОСОБА_3 лише для його ремонту без права керування. Доказів на ствердження протилежного немає.
За таких обставин суд неправильно застосував норму матеріального права, зокрема щодо встановлення особи, яка повинна відшкодувати заподіяну шкоду та не притягнув ОСОБА_3, як співвідповідача, виходячи з доповнень до позовної заяви (а.с.104), а відтак вирішив питання про права та обов'язки ОСОБА_3 який не брав участь у справі як співвідповідач.
Крім того, суд не виконав вимоги ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області від 14 березня 2005 року, якою було скасоване рішення Жовківського районного суду Львівської області від 29 листопада 2004 року з направленням справи на новий розгляд, зокрема, щодо проведення експертизи.
Відповідно до ч.2 ст.311 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої інстанції при новому розгляді справи.
За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно й повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, встановити дійсні права та обов'язки сторін, і залежно від встановленого ухвалити законне й обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст.307, 309, 311, 314 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 16 квітня 2007 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до того ж суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.