Справа 22-7347/2007            Головуючий першої інстанції Ткачов О.М.

Категорія 26                           Доповідач Денисенко Л.Л.

УХВАЛА

Іменем України

15 жовтня 2007 року               Апеляційний суд Донецької області

в складі:

Головуючого Стельмах Н.С.

суддів Денисенко Л.Л. Молчанов С.І.

при секретарі Шилкової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу по апеляції ОСОБА_1

на рішення та додаткове рішення Краснолиманського міського суду

від 15 травня 2007 р. та 10 серпня 2007 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання частково недійсним свідотства про право на спадщіну, визнання права власності на частку спадкового майна.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Краснолиманського міського суду від 15 травня 2007 року позовні вимоги задоволено, визнано частково недійсним свідотство про право на спадщину за заповітом на ім"я ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, на будинок АДРЕСА_1 з господарськими спорудами на земельній ділянці 719 кв.м. Визнано право ОСОБА_2 на 7/16 часток спадкового майна, внесено відповідні записи в свідотство про право на спадщину за заповітом на ім"я ОСОБА_1, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати 931грн. та судовий збір на користь держави 18, 13 грн. Додатковим рішенням від 10 серпня 2007 року визнано право власності ОСОБА_1 на 9/16 спадкового майна за заповітом після смерті ОСОБА_3

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просе скасувати рішення та додаткове рішення суду, постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на те, що суд неправильно застосував норми матеріального права, будинок належав ОСОБА_3 і вона мала право заповідати його.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримував апеляційну скаргу.

Вирішуючи справу суд виходив з того, що будинок АДРЕСА_1 належав ОСОБА_3 та ОСОБА_4, згідно ухвали народного суду 1 ділянки Краснолиманського

району Сталінської області від 29 квітня 1953 року. Батько позивача ОСОБА_4 загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 на війні, на той час позивач, який є 1932 року народження, був неповнолітнім, проживав з матір"ю в будинку і тому його частка в спадщини складає 1/4 частку. Мате позивача ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 і заповідала будинок онуку ОСОБА_1. Однак позивач на час смерті матері є непрацездатним за віком і має право на обов'язкову частку спадщини. Спадщина складає 3/4 частки будинку, спадкоємців двоє: позивач і донька померлої ОСОБА_5, частка позивача складає 3/16, а всього йому належить 7/16 часток спадкового будинку. Тому суд визнав частково недійсним свідотство про право на спадщину за заповітом на ім"я ОСОБА_1 і визнав право позивача на 7/16 часток на спадковий будинок, а ОСОБА_1 залишено 9/16 часток.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з таких підстав.

Матеріалами справи встановлено, що спірний будинок належав ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на підставі ухвали суду від 29 квітня 1953 року. Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 7 серпня 2006 року визнано право позивача ОСОБА_2 на обов"язкову частку на спадщину після смерті матері ОСОБА_3 На час смерті батька у 1943 році позивач за віком був неповнолітній, проживав з матір"є в будинку і тому суд правильно визнав його право на спадшину після смерті батька на 1/4 частку будинку. Після смерті матері ОСОБА_3 спадкоємцями є позивач та дочка ОСОБА_3-ОСОБА_5

Відповідно вимог ст.1241 ЦК України частка позивача на спадщину складає половину від частки, на яку він мав право по закону, тобто позивачу належить право на 3/16 часток спадщини, а всього позивачу належить 7/16 часток спадкового майна, яке складається з спірного будинку.

Тому суд обгрунтованно визнав частково недійсним свідотство про право на спадщину за заповітом на ім"я ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_3 і визнав право ОСОБА_2на 7/16 часток, а ОСОБА_1 на 9/16 часток на будинок АДРЕСА_1.

Доводи апеляційної скрги безпідставні, оскільки не грунтуються на вимогах закону.

Рішення суду постановлено у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не знайдено.

Керуючись ст.ст.307, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення від 15 травня 2007 року та додаткове рішення від 10 серпня 2007 року Краснолиманського міського суду залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційну інстанцію протягом двох місяців після набрання законної сили безпосередньо до Верховного Суду України.