Справа № 2/409/216/13

Провадження № 22ц/782/3499/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.08.2013 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області у складі:

Головуючого - Дмитрієвої Л.Д.

Суддів: Масенко Д.Є.,Коротких О.Г.,

при секретарі: Булгакової М.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ПАТ КБ «Приватбанк» на рішення Білокуракинського райсуду від 18.07.2013 року за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2013 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся в суд з зазначеним позовом, посилаючись на те, що 07.09.2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» (надалі-Банк) та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № LGХRRХ14680133, згідно умов якого Банк надав позичальнику кредит в сумі 8448,00 грн., а останній зобов'язався до 07.09.2009 року повернути Банку кредитні кошти та сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Зобов'язання за кредитним договором позичальник належним чином не виконав в результаті чого станом на 29.04.2013року у нього перед Банком виникла заборгованість на загальну суму 42044 грн. 70 коп., з яких: заборгованість по тілу кредиту становить 6890 грн. 02 коп., заборгованість по відсотках - 15089 грн. 93 коп., -заборгованість по комісії, - 1926 грн. 22 коп. пеня за несвоєчасність виконання забов»язань за договором-15660 грн.21 коп. Та штрафи відповідно до пункту 2.4.5.5. Умов та правил надання банківських послуг,-500,00 грн. -штраф (фіксована частина);1978,32 грн. -штраф( процентна кладова).

Посилаючись на дані обставини та норми ЦК України Банк просив постановити рішення, яким стягнути з відповідача на користь Банку заборгованість по кредитному договору та судові витрати по справі.

Рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області від 18.07.2013 у задоволенні позову відмовлено у зв'язку зі спливом позовної давності.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування судом норм матеріального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування рішення місцевого суду та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, 07.09.2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» (надалі-Банк) та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № LGХRRХ14680133, згідно умов якого Банк надав позичальнику кредит в сумі 8448,00 грн., а останній зобов'язався до 07.09.2009 року повернути Банку кредитні кошти та сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Своє зобов'язання перед Банком відповідач належним чином не виконав і кредитних коштів не повернув.

Також встановлено, що за захистом свого порушеного права Банк звернувся в суд з позовом 04 червня 2013 року.(а.с.1)

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно частини першої та п'ятої ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Договір кредиту укладений сторонами строком на 24 місяців, а саме до 07.09.2009 року.

Тому перебіг позовної давності для Банку почався 07.09.2009 року, коли Банк довідався, що позичальник кредит не повернув і права позикодавця порушені.

Оскільки позивач звернувся до суду з позовом після спливу позовної давності (04.06.2013 року), а відповідач у суді першої інстанції заявив про застосування позовної давності, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову з підстави спливу позовної давності є правильним.

Суд вірно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, дотримався процедури розгляду справи та вирішив спір у відповідності з чинним законодавством.

Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає. Доводи апеляції висновків суду не спростовують, а тому до уваги взяті бути не можуть.

Зокрема, колегія суддів не може взяти до уваги посилання апелянта про те, що сторони кредитного договору збільшили тривалість позовної давності, оскільки в пункті 5.5 умов надання споживчого кредиту фізичним особам зазначили, що термін позовної давності стосовно стягнення заборгованості за кредитом становить у 5 років.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Договір про збільшення позовної давності має укладатися у письмовій формі (ст. 259 ЦК), однак такий договір сторони у справі не укладали.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції.

Рішення суду, переглянуте судовою колегією в межах доводів апеляційної скарги, відповідає вимогам закону, порушення або неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при розгляді справи та прийнятті рішення не встановлено, тому підстав для скасування рішення колегія не вбачає.

Керуючись ст.ст.307,308 ЦПК України судова колегія,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ КБ «Приватбанк» - відхилити.

Рішення Білокуракинського райсуду від 18.07.2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: