ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2013 року Справа № 904/397/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого -Білошкап О.В.,

суддів -Погребняка В.Я.,

Хандуріна М.І.,

за участю представників сторін:

Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради - Павлової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційні скарги арбітражного керуючого Бакуліна Івана Сергійовича та Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.06.2013р. по справі №904/397/13-г за заявою Комунального підприємства "Коменергосервіс" Дніпропетровської міської ради про визнання банкрутом Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради,-

в с т а н о в и в:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26 лютого 2013 року визначено розмір вимог Комунального підприємства "Коменергосервіс" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ до боржника в сумі 707 826, 77 грн., введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 6 місяців, до 26 серпня 2013 року, відхилено кандидатуру арбітражного керуючого Желєзняка Є.В., призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Бакуліна І.С. (свідоцтво НОМЕР_1), якого зобов'язано виконати певні дії, пов'язані з процедурою розпорядження майном.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.06.2013р. ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 26 лютого 2013 року скасовано, справу передано до господарського суду Дніпропетровської області для розгляду.

Розпорядник майна Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради арбітражний керуючий Бакулін І.С. звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.06.2013р. скасувати та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для розгляду апеляційної скарги, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Комунальне підприємство "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.06.2013р. скасувати та залишити без змін ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2013 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., вислухавши пояснення представника Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга розпорядника майна Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради арбітражного керуючого Бакуліна І.С. підлягає задоволенню, а касаційна скарга Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2013 року за результатами підготовчого засідання визначено розмір вимог Комунального підприємства "Коменергосервіс" до боржника у сумі 707826, 77 грн., введено процедуру розпорядження майном боржника, відхилено кандидатуру арбітражного керуючого Желєзняка Є.В., призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Бакуліна І.С.

Не погодившись з ухвалою підготовчого засідання суду в частині призначення розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Бакуліна І.С., арбітражний керуючий Желєзняк Є.В. звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції було неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а призначаючи арбітражного керуючого Бакуліна І.С. розпорядником майна боржника, суд першої інстанції не обґрунтував, з яких підстав надано перевагу одній кандидатурі перед іншою, тому ухвала господарського суду від 26 лютого 2013 року підлягає скасуванню на підставі ч.1 п.1 ст.104 Господарського процесуального кодексу України, а справа -передачі господарському суду Дніпропетровської області для розгляду.

Однак, з таким висновком суду апеляційної інстанції повністю погодитися не можна з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Комунальне підприємство "Коменергосервіс" Дніпропетровської міської ради звернулось до суду першої інстанції із заявою про визнання банкрутом Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2013 року порушено провадження у справі про банкрутство Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ за заявою Комунального підприємства "Коменергосервіс" Дніпропетровської міської ради за ст.ст. 7,11,12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

15.02.2013р. до суду першої інстанції звернулось Комунальне підприємство "Коменергосервіс" Дніпропетровської міської ради з клопотанням про призначення розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Бакуліна І.С. До вказаного клопотання заявник додав копію свідоцтва НОМЕР_1 про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) Бакуліна І.С. та заяву арбітражного керуючого Бакуліна І.С., в якій останній повідомляє про свою згоду на призначення його розпорядником майна у справі про банкрутство Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради.

19.02.2013р. арбітражний керуючий Желєзняк Є.В. надав до суду заяву про свою участь в якості розпорядника майна у справі про банкрутство Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради та копію свідоцтва НОМЕР_2 про право Желєзняка Є.В. на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин) розпорядником майна є фізична особа, на яку у встановленому цим Законом порядку покладаються повноваження щодо нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника на період провадження у справі про банкрутство в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ч.ч. 1-3 статті 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з метою забезпечення майнових інтересів кредиторів в ухвалі господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство або в ухвалі, прийнятій на підготовчому засіданні, вказується про введення процедури розпорядження майном боржника і призначається розпорядник майна у порядку, встановленому цим Законом.

Розпорядник майна призначається господарським судом із числа осіб, зареєстрованих державним органом з питань банкрутства як арбітражні керуючі, відомості про яких надаються в установленому порядку Вищому господарському суду України.

Кредитори мають право запропонувати кандидатуру розпорядника майна, яка відповідає вимогам, передбаченим Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ст.3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" якщо інше не передбачено цим Законом, арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) може бути призначено фізичну особу - суб'єкта підприємницької діяльності, яка має вищу юридичну або економічну освіту, володіє спеціальними знаннями та не є зацікавленою особою щодо боржника і кредиторів.

До призначення арбітражним керуючим особа має подати до господарського суду заяву, в якій зазначається, що вона не належить до жодної категорії вищезазначених осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду першої інстанції від 26.02.2013 року за результатами підготовчого засідання визначено розмір вимог ініціюючого кредитора Комунального підприємства "Коменергосервіс", введено процедуру розпорядження майном боржника, відхилено кандидатуру арбітражного керуючого Желєзняка Є.В., призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Бакуліна І.С.

Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про банкрутство" № 15 від 18.12.2009 року з метою правильного та однакового застосування законодавства про банкрутство роз'яснено господарським судам, що в ухвалі про призначення розпорядника майна суд має зазначити мотиви, з яких призначено певну кандидатуру та відхилено інші, що були запропоновані.

При виборі кандидатури розпорядника майна господарським судам слід враховувати освіту, досвід та показники роботи у попередніх справах, кількість справ, у яких бере участь арбітражний керуючий, наявність у нього організаційних та технічних можливостей виконувати обов'язки розпорядника майна у конкретній справі, страхування відповідальності арбітражного керуючого та інші обставини, які свідчать про його здатність належним чином виконувати передбачені Законом обов'язки.

Правом запропонувати господарському суду кандидатуру розпорядника майна наділений кредитор, а стосовно державних підприємств і підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує 25 відсотків, та у випадках, передбачених ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка регулює особливості банкрутства відсутнього боржника, - державний орган з питань банкрутства, за участю представника органу, уповноваженого управляти державним майном, у порядку розгляду та подання до господарського суду пропозицій щодо кандидатур арбітражних керуючих.

За наявності конкуренції кандидатур на виконання повноважень розпорядника майна, господарські суди зобов'язані розглянути кожну кандидатуру окремо, незалежно від того ким з учасників провадження (чи самим арбітражним керуючим) подано клопотання (заява) про призначення тієї чи іншої особи розпорядником майна боржника та, відповідно, мотивувати свої висновки про відхилення тих чи інших кандидатур та обґрунтувати прийняте рішення про призначення тієї чи іншої кандидатури розпорядником майна боржника.

Такі обов'язки господарського суду випливають з положень ст. ст. 42, 22 ГПК України, ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" про рівність всіх перед законом і судом та рівність прав учасників провадження у справі про банкрутство, а також рівність прав кандидатів на визнання їх учасниками провадження у справі про банкрутство у випадку призначення розпорядником майна.

Отже, жодна із запропонованих суду кандидатур арбітражних керуючих не є для господарського суду пріоритетною. Тобто, всі кандидатури, незалежно від того, хто їх пропонує суду, є рівними. При призначенні розпорядника майна суд, перевіривши відповідність запропонованих кандидатур вимогам статті 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", повинен враховувати професійні здібності кандидатів, їх досвід роботи, завантаженість у інших справах тощо.

При цьому, призначення арбітражного керуючого розпорядником майна боржника по справі є прерогативою господарського суду.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до статті 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 17.05.2011 року, з метою забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про перегляд судових рішень в апеляційному порядку роз'яснено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі (ч. 2 ст. 101 ГПК України). Повноваження апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції вичерпно визначено ст. 103 ГПК України, яка не передбачає можливості передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Таке право надано апеляційній інстанції лише у разі скасування ухвал, зазначених у ч. 7 ст. 106 ГПК України. Отже, якщо у процесі перегляду справи апеляційним господарським судом буде встановлено, що господарський суд першої інстанції, приймаючи процесуальний акт, неправомірно відмовив у задоволенні частини позовних вимог, або припинив провадження чи залишив без розгляду позов у певній частині, або ж не розглянув одну чи кілька заявлених вимог, у тому числі в зв'язку з неправомірною відмовою в прийнятті зустрічної позовної заяви тощо, суд апеляційної інстанції повинен самостійно усунути відповідне порушення. Він не вправі передавати справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, ініціюючим кредитором було запропонована в якості розпорядника майна кандидатура арбітражного керуючого Бакуліна І.С.

В свою чергу арбітражний керуючий Желєзняк Є.В. самостійно висунув свою кандидатуру в якості розпорядника майна боржника.

Однак, як встановив суд апеляційної інстанції, призначаючи арбітражного керуючого Бакуліна І.С. розпорядником майна боржника та відхиляючи кандидатуру арбітражного керуючого Желєзняка Є.В., суд першої інстанції не обґрунтував, з яких підстав надано перевагу одній кандидатурі перед іншою, належним чином суд не проаналізував та не перевірив кандидатури запропонованих арбітражних керуючих на предмет їх незацікавленості по відношенню до боржника та кредитора, досвід та показники їх роботи у попередніх судових справах, в той час, як подані кандидатами заяви не відображають їх досвіду роботи в якості арбітражних керуючих (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), кількість справ, в яких вони брали участь.

Отже, на думку колегії суддів Вищого господарського суду України, суд апеляційної інстанції, встановивши вищезазначені обставини, мав би самостійно усунути допущені судом першої інстанції порушення, розглянути кандидатури обох арбітражних керуючих Желєзняка Є.В. та Бакуліна І.С., які звернулись із заявами про участь у справі про банкрутство Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради та дійти власного висновку з вирішенням питання щодо цих кандидатур. Враховуючи встановлені у справі під час вирішення питання про призначення розпорядника майна боржника обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що апеляційний господарський суд без передачі справи до місцевого господарського суду.

Крім цього, як встановив суд апеляційної інстанції, в матеріалах справи відсутні статут Комунального підприємства "Дніпроводоканал" та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб -підприємців. При цьому, вказані документи не були витребувані судом першої інстанції від ініціюючого кредитора або боржника.

Згідно ч.4 ст.11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у підготовчому засіданні суддя оцінює подані документи, заслуховує пояснення сторін, розглядає обґрунтованість заперечень боржника.

Отже, у підготовчому засіданні суд має перевірити наявність ознак неплатоспроможності боржника, розмір вимог кредитора (кредиторів), який ініціював порушення справи про банкрутство, безспірність цих вимог, тобто з'ясувати обґрунтованість порушення провадження по справі про банкрутство згідно ст.11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та винести відповідну ухвалу, якою визначає подальший хід процедури банкрутства або припиняє провадження по справі у випадку встановлення підстав необґрунтованості порушення такого провадження. Ухвала підготовчого засідання суду може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Відповідно до ч.8 ст.5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" положення цього Закону не застосовуються до юридичних осіб -підприємств, що є об'єктами права комунальної власності, якщо стосовно них виключно на пленарному засіданні відповідної ради органів місцевого самоврядування прийняті рішення щодо нього.

Враховуючи вищевказану вимогу Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд апеляційної інстанції зазначив, що на стадії підготовчого засідання суд першої інстанції повинен був з'ясувати, чи належить "Дніпроводоканал" до комунальної форми власності, в разі встановлення такого факту - з'ясувати, чи приймалися відносно Комунального підприємства "Дніпроводоканал" органами місцевого самоврядування відповідне рішення.

При цьому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що у підготовчому засіданні суд першої інстанції не з'ясував питання щодо можливого включення Комунального підприємства "Дніпроводоканал" до переліку підприємств комунальної власності територіальної громади міста, до яких не застосовуються положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", отже, суд припустився порушень норм процесуального права щодо повного з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Проте, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції, скасовуючи незаконну ухвалу суду першої інстанції, дійшов передчасного висновку про передачу справи для розгляду до суду першої інстанції, оскільки не позбавлений можливості згідно зі ст. 99, 101 ГПК України дослідження витребуваних додаткових матеріалів по справі. Отже, враховуючи надані суду апеляційної інстанції ст. 103 ГПК України вичерпні повноваження, суд мав за наявності достатніх підстав не тільки скасувати таку ухвалу, а й розглянути питання, які було предметом розгляду ухвали підготовчого засідання з прийняттям відповідного судового рішення.

Відповідно до статті 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або в постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що наведене у сукупності призвело до передчасного прийняття судом апеляційної інстанцій постанови, яка за таких умов має бути скасована з направленням справи на новий апеляційний розгляд до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу арбітражного керуючого Бакуліна Івана Сергійовича задовольнити.

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.06.2013р. по справі №904/397/13-г скасувати.

Справу №904/397/13-г направити на новий розгляд до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Головуючий: Білошкап О.В.

Судді:Погребняк В.Я.

Хандурін М.І.