ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14543/13 12.08.13

За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Залізничні шляхи»

до Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта»

провідшкодування шкоди в порядку регресу

Суддя Ониськів О.М.

Представники сторін:

від позивача: Сухомлин Ю.В., за довіреністю,

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Залізничні шляхи» до Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» про відшкодування шкоди в порядку регресу.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхове відшкодування, внаслідок чого до позивача в порядку ст. 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат до відповідача про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 5.366,12 грн., як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки. Також, посилаючись на норми п. 34.3. ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач просить стягнути з відповідача 550,00 грн. витрат, понесених позивачем на оплату експертного дослідження з визначення матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого автомобіля.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2013 порушено провадження у справі № 910/14543/13 та призначено справу до розгляду на 12.08.2013.

У судовому засіданні 12.08.2013 представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, однак 08.08.2013 через канцелярію суду відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог в частині стягнення витрат на проведення експертного дослідження в сумі 550,00 грн. та просив суд відмовити у позові в цій частині. Також, відповідач вказав на те, що позивач, заявляючи про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 5.366,12 грн., не врахував встановлену Полісом № АВ/8401416 франшизу в сумі 510,00 грн.

У судовому засіданні 12.08.2013 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «АТП-2004» (далі - страхувальник) 21.06.2012 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № К/1009 (далі - Договір), за яким було застраховано, зокрема, транспортний засіб марки «ЗАЗ TF 69 YO», державний номер ВА 3661 АХ, вигодонабувачем за Договором умовами п.11.2. визначено страхувальника.

Умовами п.10.1.2. Договору страхувальника наділено право на укладання договору страхування на користь вигодонабувача, який може зазнати збитків у результаті настання страхового випадку. Вигодонабувач може набувати прав і обов'язків страхувальника у відповідності з договором страхування. Про зміну умов Договору страхування укладається додаткова угода між страховиком та страхувальником (п.10.1.3. Договору).

Так, 22.06.2012 між позивачем та страхувальником було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, якою змінено редакцію п.11.2. Договору та визначено, що вигодонабувачем є ТОВ «Кернер-Трейд».

В свою чергу, 15.06.2011 між страхувальником, в якості орендодавця, та ТОВ «Кернер-Трейд», в якості орендаря, було укладено договір № 86 оренди автотранспортної техніки, відповідно до якого страхувальник передав, а ТОВ «Кернер-Трейд» прийняло в оренду, зокрема, транспортний засіб «ЗАЗ TF 69 YO», державний номер ВА 3661 АХ.

На автодорозі м. Житомир - м. Чернівці 24.11.2012 сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), за участю транспортного засобу марки «Renault Premium», державний номер ВХ 5198 АХ, який належить на праві власності Йожикову Володимиру Анатолійовичу, та перебував під керуванням Тереховського Ігора Сергійовича та транспортного засобу марки «ЗАЗ TF 69 YO», державний номер ВА 3661 АХ, який належить ТОВ «АТП-2004» та перебував під керуванням Меркулової Ольги Миколаївни.

Внаслідок зазначеного ДТП було пошкоджено застрахований позивачем автомобіль марки «ЗАЗ TF 69 YO», державний номер ВА 3661 АХ.

Постановою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 18.01.2013 у справі № 688/33/13-п Тереховського Ігоря Сергійовича визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, притягнуто до адміністративної відповідальності та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Відповідно до Висновку № 055/12/2012 від 13.02.2013 експертного автотоварознавчого дослідження з визначення матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля «ЗАЗ TF 69 YO», державний номер ВА 3661 АХ, вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу склала 5.366,12 грн.

ДТП згідно з Договором, укладеним між позивачем та страхувальником, було визнано страховим випадком, про що складено страховий акт № 51/13-422/12 від 13.03.2013, відповідно до якого сплата страхового відшкодування підлягала в сумі 5.896,87 грн.

Дану суму страхового відшкодування позивач виплатив вигодонабувачу за Договором, що підтверджується платіжним дорученням № 7587 від 15.03.2013 на суму 5.896,87 грн.

Також, позивачем були понесені витрати на оплату експертного дослідження з визначення матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого автомобіля в сумі 550,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 6262 від 21.02.2013 на суму 550,00 грн.

Судом установлено, що транспортний засіб марки «Renault Premium», державний номер ВХ 5198 АХ, застраховано у відповідача згідно Полісу № АВ/8401416, страхувальником за яким є Йожиков Володимир Анатолійович, що підтверджується копією полісу, доданого відповідачем до відзиву на позовну заяву, а також інформацією з єдиної централізованої бази даних МТСБУ, отриманої на вимогу ухвали суду про порушення провадження у справі.

Позивач, з метою досудового врегулювання даного спору, звернувся до відповідача з заявою-вимогою вих. № 90/ЮЗ від 17.04.2013 про виплату страхового відшкодування. Однак, відповідач страхове відшкодування в порядку регресу позивачу не сплатив, у зв'язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 5.366,12 грн. у судовому порядку.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказав на те, що позивач, заявляючи про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 5.366,12 грн., не врахував встановлену Полісом № АВ/8401416 франшизу в сумі 510,00 грн.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно зі ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, до позивача, який сплатив страхову виплату за завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоду, перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик (страхова організація, що має право на здійснення обов'язкового страхування цивільної-відповідальності) відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, особами, відповідальними за завдані позивачу збитки є відповідач як страховик відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільної відповідальності, та винна особа відповідно до положень ст. 1187 ЦК України в тій частині, що не підлягає відшкодуванню страховиком.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Підпунктом 12.1. ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до вимог ст. 9 Закону України "Про страхування" франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих (12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеним відповідачем зі своїм страхувальником, ліміт відповідальності по майну - 50 000,00 грн., розмір франшизи становить 510,00 грн.

Відтак, відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та обмежується укладеним договором страхування.

З урахуванням наведеного, суд, враховуючи встановлені обставини справи та ліміт відповідальності відповідно до полісу обов'язкового страхування, дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 5.366,12 грн. підлягають задоволенню частково, за вирахуванням встановленого розміру франшизи 510,00 грн. Враховуючи зазначене, сума, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 4.856,12 грн.

Крім того, позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача 550,00 грн. витрат, понесених позивачем на оплату експертного дослідження з визначення матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого автомобіля, посилаючись на приписи п. 34.3. ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», де зазначено, якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

На підтвердження понесених витрат позивачем до позовної заяви додано платіжне доручення № 6262 від 21.02.2013 на суму 550,00 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти задоволення позовних вимог в частині стягнення витрат на проведення експертного дослідження в сумі 550,00 грн. та просив суд відмовити у позові в цій частині, спростовуючи тим, що нормами Закону України «Про страхування» та Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що регулюють спірні правовідносини, не передбачено витрат за проведення експертного дослідження у разі звернення страхової компанії з регресним позовом до іншої страхової компанії, відповідальної за шкоду, заподіяну винною у ДТП особою. Крім того, між позивачем та відповідачем відсутні договірні відносини. Натомість, статтею 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено відшкодування страховиком (відповідачем) при настанні страхового випадку лише шкоди, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, оціненої у встановленому Законом порядку.

Згідно з пунктом 34.3. статті 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Водночас, суд зазначає, що положеннями Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який є спеціальним відносно інших нормативно-правових актів щодо виплати страхового відшкодування за полісами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховиком відшкодовується тільки оцінена, відповідно до закону, шкода, при цьому види витрат, які відшкодовуються страховиком, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу, визначаються законом та ним обмежуються (пункт 22.2. статті 22, статті 28, 29, 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачає відшкодування потерпілим - юридичним особам страховиком, а у випадках, передбачених цим Законом, - МТСБУ, виключно шкоду, заподіяну майну).

З аналізу вищезазначеного, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для покладення на відповідача обов'язку по відшкодуванню позивачу витрат в розмірі 550,00 грн. за проведення автотоварознавчого дослідження.

Крім того, суд зазначає, що положення п. 34.3 статті 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не поширюється на правовідносини між страховиками, оскільки вказана норма регулює відносини страховика і страхувальника за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Допустимих доказів на спростування позовних вимог, та обставин справи, встановлених судом, відповідачем не надано.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» (02081, вул. Здолбунівська, 7-д, код ЄДРПОУ 00034186) з будь якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Залізничні шляхи» (36011, м. Полтава, вул. Шевченка, 3, код ЄДРПОУ 22523595) страхове відшкодування в сумі 4.856 (чотири тисячі вісімсот п'ятдесят шість) грн. 12 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1.412 (одну тисячу чотириста дванадцять) грн. 24 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.08.2013

Суддя Ониськів О.М.