Головуючий суду 1 інстанції - Чаркіна І.Є.

Доповідач - Околот Г.М.

Справа № 2-78/12

Провадження № 22ц/782/2679/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2013 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого - судді Околота Г.М.,

суддів - Туренко С.І., Малієнко Н.В.,

при секретарі - Булгаковій М.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луганську цивільну справу за апеляційними скаргами представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 27 травня 2013 року за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_2 про визнання договорів купівлі-продажу квартири недійсними, визнання права власності на квартиру, витребування квартири з чужого володіння, та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи- ОСОБА_4, ОСОБА_8 про визнання права власності на квартиру,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2007 позивачі ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулися до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_2 про визнання недійсним договорів купівлі-продажу належної їм квартири та зобов'язання відповідачки ОСОБА_2 звільнити та передати їм квартиру , а також не створювати перешкод у володінні, користуванні та розпорядженні квартирою. Після уточнення позовних вимог у травні 2013 року позивачі просили визнати недійсними договори купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 18.04.2005 року та 21.06.2007 року , витребувати вказану квартиру з володіння відповідачки ОСОБА_2 та передати її позивачам, а також визнати за позивачами право власності на спірну квартиру у рівних частках. В обґрунтування позовних вимог посилаються на те, що квартира вибула з їх власності і та у подальшому була відчужена відповідачем ОСОБА_4 на підставі судового рішення, яке було скасоване, тобто, належне їм нерухоме майно вибуло з їх власності поза їх волею. ( а.с. 3-6, 199-202)

У листопаді 2010 року ОСОБА_2, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та в обґрунтування своїх вимог вказала, що вона на підставі договору купівлі-продажу від 21.06.2007 року придбала у ОСОБА_8 квартиру АДРЕСА_1 і є добросовісним набувачем відповідно до вимог закону. На момент укладення договору вона, а також продавець ОСОБА_8 не знали та не могли знати о правах третіх осіб на спірну квартиру. У зв'язку з тим, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не визнають її права власності на квартиру і звернулися до суду з позовом про визнання договорів купівлі-продажу квартири недійсними та витребування майна, просить суд визнати за нею права власності на спірну квартиру. ( а.с. 221-222)

Рішенням Жовтневого районного суду м. Луганська від 27 травня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_2 про визнання договорів купівлі-продажу квартири недійсними, визнання права власності на квартиру, витребування квартири з чужого володіння були задоволені частково.

Витребувано з володіння ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 та повернуто її ОСОБА_6 та ОСОБА_7. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання договорів купівлі-продажу квартири недійсними, визнання права власності на квартиру було відмовлено за необґрунтованістю.

У задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання права власності на квартиру було відмовлено за необґрунтованістю. ( а.с. 245-249)

Вважаючи вказане рішення суду необґрунтованим та таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального права, представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подала на нього апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду першої інстанції змінити , скасувавши рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_6 ОСОБА_7 про витребування квартири з володіння ОСОБА_2 та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити позивачам у задоволенні цих вимог. Також просила скасувати рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання права власності та ухвалити в цій частині нове рішення , яким задовольнити вимоги ОСОБА_2, визнавши за нею право власності на спірну квартиру. В обґрунтування скарги зазначає, що суд першої інстанції не врахував тих обставин, що позивачі не є власниками квартири, оскілки нерухоме майно після приватизації ними квартири у 1994 році не було зареєстровано за ними, а тільки власник майна може витребувати майно з чужого незаконного володіння. Крім того, апелянт зазначає, що ОСОБА_2 є добросовісним набувачем і у позивачів немає права витребувати у неї квартиру. (а.с. 254-256)

Представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5, не погодившись з рішенням суду та вважаючи його незаконним та необґрунтованим , ухваленим з порушенням норм матеріального права, також подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачам ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у задоволені їх вимог в частині витребування та повернення квартири з володіння ОСОБА_2 . В обґрунтування скарги посилається на те, що ОСОБА_4 після набуття рішення апеляційного суду Луганської області від 20.01.2005 року, яким було визнано за ним право власності на спірну квартиру законної сили , розпорядився належною йому квартирою на власний розсуд , продав її ОСОБА_8 18.04.2005 року, а та в свою чергу з дотриманням вимог чинного законодавства продала квартиру ОСОБА_2 згідно договору купівлі-продажу від 21.06.2007 року, яка є добросовісним набувачем. Крім того, зазначає, що позивачі не є власниками спірної квартири, оскільки свідоцтво про право власності на квартиру ними не зареєстровано у встановленому законом порядку і вони не можуть витребувати квартиру з володіння ОСОБА_2. (а.с. 259-261)

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянтів ОСОБА_3, ОСОБА_5, відповідача ОСОБА_8, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційні скарги слід відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

За змістом ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

З матеріалів справи вбачається, що суд правильно встановив правовідносини, які склалися між усіма учасниками справи, дав їм належну правову оцінку. Під час розгляду справи апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції дотримався вимог ст. 212 ЦПК України і оцінив всі надані сторонами докази на ґрунті всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього їх дослідження, а також оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, відобразив в рішенні результати оцінки доказів.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 10.05.1994 року відділом приватизації житлового фонду Луганської міської ради, квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в рівних долях. ( а.с. 15)

Рішенням Жовтневого районного суду м. Луганська від 31.08.2004 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання договору купівлі-продажу квартири дійсним та визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 було відмовлено. ( а.с. 9-10)

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області від 20.01.2005 року , рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 31.08.2004 року було скасовано та ухвалено нове рішення, яким була визнана дійсною угода купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 між ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_4, а також визнано за ОСОБА_4 право власності на вказану квартиру. ( а.с. 11-12)

На підставі цього рішення суду ОСОБА_4 зареєстрував право власності на квартиру за собою , а 18.04.2005 року продав квартиру АДРЕСА_1 покупцеві ОСОБА_8 на підставі нотаріально-посвідченого договору купівлі продажу ( а.с. 19-20)

21.06.2007 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 був укладений нотаріально-посвідчений договір купівлі-продажу , за яким ОСОБА_8 продала ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 ( а.с. 21-22)

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 23.07.2007 року ( як суду касаційної інстанції) , рішення апеляційного суду Луганської області від 20.01.2005 року було скасовано, а рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 31.08.2004 року залишено в силі. ( а.с. 13-14)

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_6 та ОСОБА_7 суд першої інстанції виходив із того, що судове рішення, на підставі якого відповідач ОСОБА_4 набув право власності на спірну квартиру , скасовано, а тому подальше відчуження квартири здійснено з порушенням вимог ст. ст. 319, 328 ЦК України та відповідно до вимог ст. ст. 387, 388 ЦК України підлягає витребуванню від добросовісного набувача, як таке, що вибуло з власності позивачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 поза їх волею іншим шляхом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання права власності на квартиру , суд першої інстанції виходив з безпідставності цих позовних вимог.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, належним чином оціненим доказам, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Згідно статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Можливість витребування майна, придбаного за відплатним договором, з чужого незаконного володіння закон ставить у залежність насамперед від того, є володілець майна добросовісним чи недобросовісним його набувачем.

Як встановлено судом, ОСОБА_8 , яка придбала квартиру у ОСОБА_4, та ОСОБА_2, яка у подальшому придбала квартиру у ОСОБА_8 є особами , які не знали і не могли знати про те, що особа, у якої придбано квартиру , не мала права її відчужувати, тобто є добросовісними набувачем у силу частини 1 статі 388 ЦК України.

Статтею 330 ЦК України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього кодексу майно не може бути витребуване в нього.

Згідно із частиною 1 статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1. було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2. було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3. вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Таким чином, статтею 388 ЦК України передбачено можливість витребування майна власником від добросовісного набувача, такі випадки обмежені та можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він його передав, поза їх волею.

У разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного (нікчемного) правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного чи нікчемного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною 1 статті 388 ЦК України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції врахувавши, що власниками спірного нерухомого майна є позивачі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 і воно вибуло з їх володіння не з їх волі, а у зв'язку з прийняттям апеляційним судом Луганської області рішення , яке в подальшому була скасовано судом касаційної інстанції, а також встановивши, що ОСОБА_4 не був належним власником спірного нерухомого майна і не мав права його відчужувати, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивачів про витребування з чужого незаконного володіння і повернення його позивачам.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний суд України, зокрема в постанові від 17.10.2011 року у справі № 5002-8/5447-2010.

Оскільки судом встановлено, що квартира, яка належала на праві власності позивачам ОСОБА_6, та ОСОБА_7 вибула із їх власності без їх згоди на підставі рішення апеляційного суду Луганської області від 20.01.2005 року , яке скасоване у встановленому порядку, тому безпідставними є посилання в апеляційній скарзі представника відповідача ОСОБА_4 на недоведеність цього факту.

Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_3 стосовно того, що позивачі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не є власниками квартири та не мають право витребувати майно від добросовісного набувача яким є ОСОБА_2 , не заслуговують на увагу колегії суддів і є безпідставними, оскільки відповідно ч.1 ст. 388 ЦК України власник має право витребувати майно від добросовісного набувача у випадку коли майно вибуло з володіння власника не з їхньої волі іншим шляхом. Крім того, відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 10.05.1994 року, виданого на підставі розпорядження відділу приватизації житлового фонду Луганської міської ради народних депутатів, ( а.с. 15) позивачі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є власниками спірної квартири у рівних долях, а відповідно до ст.. 128 ЦК України ( в редакції чинній на час приватизації квартири у 1994 році) право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором, а не з моменту реєстрації свідоцтва про право власності на житло.

Таким чином, доводи апеляційних скарг ОСОБА_3, та ОСОБА_5 не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи і не містять передбачених законом підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення суду, тому відповідно до частини 1 ст.308 ЦПК України апеляційні скарги підлягають відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317, 325 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 27 травня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: