Справа № 22ц/ 351

Категорія 50

Головуючий у суді 1-ї інстанції Тарасенко М.  П.

 Суддя-доповідач Матюшенко І.В.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

28 лютого 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді Матюшенка І.В.

суддів: Малахової Н.М. ,  Жизневської А.В.

при секретарі судового

засідання Лаговській О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.  Житомирі

апеляційну скаргу ОСОБА_1на рішення Малинського

районного суду від 11 грудня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1. до

Малинської    міської    ради,      Малинського     комунального     підприємства

„Благоустрій" про стягнення коштів та моральної шкоди,

встановила:

У серпні 2007 року ОСОБА_1.3вернувся до суду з позовом в якому просив стягнути Малинської міської ради на його користь 1454 грн. заборгованості з заробітної плати та 22537 грн. середнього заробітку за час затримки виконання рішення Малинського районного суду від 2 березня 2007 року. На обґрунтування позову щодо стягнення 1454 грн. заробітної плати позивач посилався на те,  що рішенням суду від 2 березня 2007 року його було поновлено на посаді директора Малинського комунального підприємства „Благоустрій" (далі - Підприємство),  проте розпорядження про поновлення його на роботі було видане лише 19 березня 2007 року. На думку позивача,  мала місце затримка виконання судового рішення,  а тому відповідач повинен відшкодувати йому середній заробіток за час затримки виконання рішення суду в порядку  ст.  236 КЗпП України. Крім того,  позивач,  посилаючись на невиплату йому вказаної вище суми в день звільнення 29 квітня 2007 року,  просив стягнути з Малинської міської ради 22537 грн. середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду з 19 березня 2007 року

У процесі розгляду справи ОСОБА_1. доповнив позов вимогою про стягнення з Малинської міської ради 10000 грн. на відшкодування моральної шкоди,  пов'язаної з затримкою виплати заробітної плати,  хоча на обґрунтування позову зазначав,  що моральна шкода завдана йому незаконним звільненням з роботи.

Рішенням Малинського районного суду від 11 грудня 2007 року у задоволенні позову ОСОБА_1. відмовлено за безпідставністю.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1.,  посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права,  зокрема  ст.  116 КЗпП України,  та  ст.  367 ЦПК України,  просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга підлягає до частково задоволення з таких підстав.

Вирішуючи спір по суті,  суд першої інстанції не звернув уваги на положення   ст.   11 ЦПК України,  згідно яких,  суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичної чи юридичної особи,  поданим відповідно до цивільного процесуального законодавства,  в межах заявлених ними вимог.

Оскільки позивач,  посилаючись на затримку виконання рішення суду про поновлення на роботі (  ст.   236 КЗпП України),  просив стягнути за цей період заборгованість із заробітної плати,  суд першої інстанції мав уточнити позовні вимоги ОСОБА_1. відносно предмету спору - чи це є середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі (на вказані позовні вимоги розповсюджуються положення   ст.   233 КЗпП України щодо трьохмісячного строку звернення до суду за вирішенням трудового спору),  чи заборгована заробітна плата (строки позовної давності відносно якої не застосовуються).

Не уточнив суд першої інстанції і підстави позову ОСОБА_1. щодо стягнення моральної шкоди,  так як позивач обґрунтовував її завдання незаконним звільненням,  що було предметом розгляду суду 2 березня 2007 року у справі про поновлення його ж на роботі,  а у прохальній частині позовної заяви просив стягнути моральну шкоду за затримку виплати заробітної плати.

Будь-які уточнення позовних вимог у матеріалах справи відсутні.

За таких обставин,  коли суд першої інстанції розглянув справу не з'ясувавши предмет спору та не дослідивши доводи позивача на його підтвердження та доводи відповідача щодо визнання чи спростування позовних вимог,  рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в порядку п. 5   ст.   311 ЦПК України.

Керуючись   ст.     ст.   303,  307,  311,  313-315 ЦПК України,  колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Малинського районного суду від 11 грудня 2007 року скасувати,  справу направити на новий розгляд до того ж суду іншим суддею.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.