ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

 

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2006 р.

Справа № 2/112

за позовом  Державного територіального галузевого об"єднання "Львівська залізниця" м.Львів,  вул.Гоголя,1, в особі Івано-Франківської дирекції залізничних перевезень, м.Івано-Франківськ, вул.Привокзальна,15

до відповідача  ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття"  вул.Майданська,5, м.Надвірна,78400,

   

 Cуддя  Круглова Олена Микитівна   

 При секретарі  Мельник Н.Д.  

Представники:

Від позивача:  Левчук І.М. - представник, (довіреність №НЮ-434 від 16.03.06р.)

Від позивача:  Моцюк В.В. - юрисконсульт, (довіреність №НЮ-581 від 20.04.06р.)

Від відповідача:  Дунець О.Я. - юрисконсульт,  (довіреність №01-54 від 16.06.06р.)

Представникам сторін роз"яснено права і обов"язки встановлені ст.22 ГПК України

СУТЬ СПОРУ:  про стягнення 1350927,48  грн. заборгованості  

          

          04.07.06 в засіданні суду оголошувалась перерва до 07.07.06. для вирішення  заяви відповідача про відвід судді.

          07.07.06 розгляд справи продовжено.

          Ухвалою заступника голови суду від 04.07.06 у задоволенні заяви про відвід судді відмовлено.

           Враховуючи відсутність згоди відповідача на оголошення вступної та резолютивної частин рішення в засіданні суду 07.07.06 оголошувалась перерва до 10.07.06 для виготовлення та проголошення повного тексту рішення.

           Представники позивача позовні вимоги в засіданні суду підтримали.

           Відповідач позову не визнає, мотивуючи безпідставністю нарахування йому плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу з посиланням на  ст.29 Статуту  залізниць України,   на п.5 Правил зберігання вантажів та пп..2, 2.3, 2.7 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України (Тарифне керівництво №1).            

           Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін судом

                                                     в с т а н о в л е н о :

          у січні 2006 року на адресу ВАТ „Нафтохімік Прикарпаття” надходили вагони,

які були затримані на підходах до станції призначення Надвірна через відсутність технічної можливості накопичення вагонів на станції призначення в кількості, що надходила на адресу відповідача та зайнятість під’їзних коліях ВАТ „Нафтохімік Прикарпаття” на момент затримки вагонів. Про затримання вагонів на підходах, залізницею в порядку п.9 Правил користування вагонами і контейнерами (затверджені Наказом Мінтрансу №113 від 25.02.1999р. та зареєстровані в Мінюсті 15.03.1999р. №165/3458)  видано накази, а саме про затримку вагонів по станції Бурштин ; по станції Ходорів , по станції Івано-Франківськ ; по станції Хриплин (накази містяться в матеріалах справи). Відповідно до затвердженої форми наказу, останній є оперативним документом перевізного процесу, на випадок коли станція призначення не може прийняти вагони що надходять на її адресу.

        Факт зайнятості колій на момент видання наказів та неможливість їх прийняття на станцію призначення Надвірна підтверджується також довідкою (а.с.328-334), в якій відображено кількість вагонів на станційних коліях та на під’їзній колії відповідача.

Облік затриманих вагонів здійснено відповідно до п.10 Правил користування вагонами і контейнерами за актами затримки по по станції Бурштин ; по станції Ходорів , по станції Івано-Франківськ ; по станції Хриплин (акти містяться в матеріалах справи). Після закінчення обставин, що спричинили затримку вагонів на підходах, вони відправлялися до станції призначення Надвірна в міру технічної можливості прийняття їх станцією призначення.

          Облік часу користування вагонами та розрахунок плати за користування вагонами відповідно до п.3 Правил користування вагонами і контейнерами проведено на станції призначення за відомістю плати за користування вагонами (форми ГУ-46),  на підставі актів про затримку (форми ГУ-23а). Всі відомості по яких нарахована плата наявні в матеріалах справи та стосуються суті спору та нарахованих платежів.

Відповідно до ст.119 Статуту залізниць України, за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами вноситься плата. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача.

Відповідно до п.13 Правил користування вагонами і контейнерами плата за користування вагонами стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів під час перевезення в усіх випадках  крім тих, які залежать від залізниці.  В даному випадку вина залізниці явно відсутня, оскільки кількісна  поставка вантажу не залежить від неї.

Щодо порушення залізницею Правил планування перевезень вантажів та погодження планів перевезень відправниками з залізницею, то такі плани не мають відношення до суті спору, оскільки ці норми регламентують порядок планування перевезень вантажів із станції відправлення. Крім того, крім узгоджених місячних планів дозволяються і позапланові навантаження, а щодо порушення залізницею ст.29 Статуту залізниць України, та не запровадження обмежень на  прийом вантажу, то вказана норма передбачає право , а не обов"язок запроваджувати такі обмеження, необхідність застосування якого встановлюється Укрзалізницею за погодженням з Мінтрансом.  

Стягнення збору за зберігання вантажу передбачено ст.46 Статуту залізниць України згідно якої, термін вивезення і порядок зберігання вантажів установлюється Правилами. Відповідно до п.8 Правил зберігання вантажів (затверджений Наказом Мінтрансу №644 від 21.11.2000р. зареєстрований в Мінюсті 24.11.2000р. №866/5087)  збір за зберігання вантажів у вагонах у разі їх затримки з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї).

Термін безоплатного зберігання обчислюється: при затримці –з моменту затримки.   Таким чином в даному випадку застосовується саме п.8 Правил, яким  спеціально врегульовано  порядок та платність зберігання вантажів у вагонах при їх затримці на підходах до станції призначення. П.2.8 Тарифного керівництва №1 встановлено, що збір за зберігання вантажів справляється незалежно від плати за користування вагонами. Розрахунок збору за зберігання вантажів у вагонах проведено відповідно до розд.2 ч.2 Тарифного керівництва №1 (затвердженого Наказом Мінтрансу №551 від 15.11.1999р. зареєстрований в Мінюсті 01.12.1999р. №828/4121).

Термін зберігання вантажів та нарахована відповідна плата підтверджується матеріалами справи, а саме: актами затримки вагонів, відомостями плати за користування вагонами. Всі нараховані збори за зберігання вантажів у вагонах включені в накопичувальні картки, які наявні в матеріалах справи та стосуються заявлених вимог та нарахованих зборів.

           Враховуючи вищенаведене, заборгованість відповідача перед позивачем складає 1001599,30 грн. плати за користування вагонами та 411151,40 грн. збору за зберігання вантажів у вагонах, що становить 1692300,84 грн. (в тому числі 20% ПДВ) –розрахунок у матеріалах справи. Оскільки відповідач частково оплатив нараховані йому платежі на загальну суму 344373,36 грн., фактична заборгованість становить 1350927,48 грн.

            Судом не взято до уваги тверджень відповідача, щодо відсутності його вини у затримці вагонів та безпідставності нарахованих йому платежів, так як зазначені обставини спростовуються чинним законодавством (ст.46, 119 Статуту, п.13 Правил користування вагонами, п.8 Правил зберігання вантажів) та наявними у справі документами.

             Відповідно  до ст.33  кожна сторона  повинна   довести  ті обставини, на  які  вона  посилається   як   на  підставу   своїх   вимог і  заперечень .

            Відповідачем  належними чином не доведено відсутність його вини   у затримці вагонів на підходах до станції призначення. З огляду на вищевикладені обставини позов слід задоволити з віднесенням на відповідача судових витрат.

             Керуючись ст.ст. 124,129 Конституції України, ст.ст.46,119 Статуту залізниць України, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задоволити.

             Стягнути з   ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття"  вул.Майданська,5, м.Надвірна ( код 00152230) на користь Державного територіального галузевого об"єднання "Львівська залізниця" м.Львів,  вул.Гоголя,1, в особі Івано-Франківської дирекції залізничних перевезень, м.Івано-Франківськ, ( код 25910967) -  1350927,48 грн. заборгованості,  

13509,27 грн. державного мита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне  забезпечення судового процесу.

          Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

 СУДДЯ                                                                         КРУГЛОВА О.М.

Дата підписання рішення   ___________

                                                                                                                                                                                                               виготовлено в діловодстві