Справа № 764/1225/13-к
1-кп/764/43/2013
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.06.2013 р. Ленінський районний суд міста Севастополя в складі:
Головуючого - судді Казакова В.В.
за участю:
секретаря - Поліщук О.Л.
прокурора - Кузьмінова С.В., Лаврова О.В.
потерпілого - ОСОБА_2,
цивільного позивача - ОСОБА_3
представника цивільного позивача - ОСОБА_4
захисників - ОСОБА_5, ОСОБА_6
обвинувачених - ОСОБА_7, ОСОБА_8
законних представників н/л обвинувачених - ОСОБА_9, ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Ленінського районного суду міста Севастополя кримінальні провадження № 12012140060000562, № 12013140060000883 з обвинувальними актами відносно неповнолітніх:
1.ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Пруди Советського району АР Крим, громадянина України, росіянина, маючого базову середню освіту, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3, не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України,
2.ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. Севастополя, громадянина України, українця, маючого базову середню освіту, учня 1 курсу денного відділення СВПУКГАВТ ¹ 3, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_4, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України,
В С Т А Н О В И В:
11.12.2012 року біля 00:00 годин ОСОБА_8 та ОСОБА_7, діючи сумісно, спільно, за попередньою змовою, в групі осіб, таємно, незаконно заволоділи транспортним засобом, що знаходився у дворі будинку АДРЕСА_5, а саме: легковим автомобілем ВАЗ 2106 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1), що належав на праві власності ОСОБА_3, та яким користувався ОСОБА_2, після чого з місця скоєння кримінального правопорушення на вищезгаданому автомобілі зникли, розпорядившись ним на свій розсуд, завдавши тим самим матеріальний збиток ОСОБА_3 на суму 15186,7 гривень.
Обвинувачений ОСОБА_8 визнав себе винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України частково, та показав наступне. Зі ОСОБА_7 вони близько року не спілкувалися, а потім почали гуляти разом. Відносини між ними приятельські. Потерпілого і цивільного позивача раніше він не знав. В той вечір вони зі ОСОБА_7 вийшли погуляти. Вночі вони поверталися додому пішки через двори, та підійшли до автомобілю ВАЗ-2106. ОСОБА_7 почав йому казати: „давай поїдемо машиною!". Він на цю пропозицію не згодився, тоді ОСОБА_7 почав йому казати, щоб він викрав машину. У зв'язку з тим, що ОСОБА_7 сильніше за нього, він згодився на скоєння злочину. Той йому казав, щоб він (ОСОБА_8) почав колупати замок. Той в цей час стояв поблизу. Він (ОСОБА_8) почав колупати замок, відкрив автомобіль, і сів у нього. Коли він колупав замок, той (ОСОБА_7) трохи відійшов. Коли він відчинив автомобіль, той одразу до нього наблизився, і промовив: „сідай у машину!", після чого витягнув з-під керма дроти, ввімкнулися лампочки на спідометрі. Після цього, коли він завів автомобіль, той зламав кермо, і вони поїхали на „ОСОБА_24 дачу". Там ОСОБА_7 його (ОСОБА_8) висадив, а сам поїхав далі. Потім він приїхав додому і пішов спати. Після цього, ОСОБА_7 заходив до нього додому і сказав: „можеш не хвилюватися відносно машини", в той вечір тітка ОСОБА_9 (ОСОБА_9, мати ОСОБА_7) ще йому дзвонила. Коли тітка ОСОБА_9 дзвонила йому, трубку телефону взяла його мати (ОСОБА_10), він у той час знаходився у своїй кімнаті. Коли він вийшов звідти, йому подзвонив ОСОБА_7 І коли він вийшов до калитки, той йому сказав, що можна не хвилюватися відносно машини. Після цього ОСОБА_7 пішов. А після цього, коли він зайшов додому, його мати (ОСОБА_10) йому переказала, що дзвонила тітка ОСОБА_9 й питала, де він. Інцидент стався вночі з 10 на 11 грудня 2012 року. Коли до нього прийшов ОСОБА_7 і сказав, що підпалив машину, це було наступного дня або через день, він погано це пам'ятає. Коли він запитав у того, у зв'язку з чим той спалив машину, той (ОСОБА_7) відповів, що робив це для того, щоб машину не знайшла міліція. ОСОБА_7 до нього приходив з метою, щоб він не боявся з приводу автомобіля. Той сказав, що відбитків їх пальців у машині не знайдуть. Відчинив машину він (ОСОБА_8), проте заводив вже не він. Автомобілем керував ОСОБА_7 Він (ОСОБА_8) про це нікому не розповідав - ні друзям, ні брату. Він бачив той автомобіль спаленим, коли вони їздили на автомобільний ринок, той автомобіль був схожий на той, що вони викрали - того ж кольору, ВАЗ-2106. Цей автомобіль він побачив на автомобільному ринку, неподалік він магазину „Епіцентр". ОСОБА_7 йому не пояснював, як, при яких обставинах він спалив автомобіль, той просто сказав, що спалив автомобіль. Це було ввечері. ОСОБА_7 йому наказав колупати замок, проте наміру в нього (ОСОБА_8) не було. Він не хотів колупати замок, він зробив вигляд, що колупає замок, проте все ж відчинив автомобіль. При цьому він розумів значення своїх дій. Коли ламали кермо, він також розумів це. Він щиро розкаюється, просить у потерпілого пробачення, і готовий відшкодовувати збитки за автомобіль. Раніше вже було таке, що ОСОБА_7 йому погрожував. Крім того разу, він більш не керував автомобілем. Раніше ОСОБА_7 йому не казав, що підпалить автомобіль. ОСОБА_7 не показував, як підпалив автомобіль. Він (ОСОБА_8) не міг збігти, тому що боявся того. Він не зміг піти після того, як відчинив автомобіль, тому що ОСОБА_7 сказав йому, щоб він поїхав разом з тим. Він усвідомлював, що викрадає автомобіль, і злякався. Він знає, що ОСОБА_7 викрав автомобіль ВАЗ-2101, і автомобіль ВАЗ-2106. У той день грошей не було ні в нього, ні в ОСОБА_7 Йому відомо, що ОСОБА_7 притягнений до кримінальної відповідальності разом з його братом ОСОБА_16 в Нахімовському районі, тому що ті викрали скутер. Він зайняв 50 гривень у ОСОБА_25, та на ті 50 гривень він купував ключі у ОСОБА_7 Ці ключі були в нього вилучені. Відносно його брата, ОСОБА_16, є кримінальне провадження в Нахімовському районному суді міста Севастополя, по викраденню автомобіля ВАЗ-2106, є рішення суду, згідно з вироком суду його брат був засуджений. Він (ОСОБА_8) не підпалював автомобіль ВАЗ-2106. Ніякі акумулятори з автомобіля ВАЗ-2106 на автомобіль ВАЗ-2101, і навпаки, не переставлялися. Акумулятори він не викрадав. Після цього випадку він лякався виходити на вулицю, навіть щоб погуляти. Був наляканий ОСОБА_7, не хотів з тим зустрічатися. Слідчому він не говорив правди, тому що боявся, що на вулиці зустрінеться зі ОСОБА_7, у той же вечір слідчий ОСОБА_26 приводив його на обшук. У Садовому Товаристві він проживає з мамою, батьком і братом. Один раз ОСОБА_7 його вдарив. Він не ходив у районний відділ міліції, тому що боявся. Коли він їхав в автомобілі ВАЗ-2106, ніяких предметів, майно звідти з собою не забирав. Він палить, проте запальничку з собою не носить, підпалює від сірників. ОСОБА_7 також палить.
Обвинувачений ОСОБА_7 визнав себе винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України частково, та показав наступне. З ОСОБА_8 вони знайомі два роки, можливо більше, близько з тим спілкувалися. До цього інциденту, вночі 11 грудня 2012 року, відношення з ОСОБА_8 у нього були приятельські. В ту ніч він з ОСОБА_8 йшли додому з боку торгівельного центру „Океан", вони там гуляли. У них не було грошей. Коли йшли додому, вони зайшли на територію, де знаходився автомобіль ВАЗ-2106, і ОСОБА_8 запропонував йому, оскільки грошей немає, викрасти автомобіль. Він відповів ОСОБА_8, що це не варіант. Проте потім автомобіль викрали. Коли ОСОБА_8 відчиняв автомобіль, він (ОСОБА_7) почав уходити. ОСОБА_8 під'їхав до нього на цьому автомобілі і сказав: „сідай, поїхали!". Той відвіз його (ОСОБА_7) додому, і вони розпрощалися. Наступного дня він побачився з ОСОБА_8 і ОСОБА_16 в училищі. ОСОБА_16 запропонував йому (ОСОБА_7) піти на ОСОБА_24 Дачу, щоб показати автомобіль, він згодився. Крім того автомобіля, а саме ВАЗ-2106, на ОСОБА_24 Дачі знаходилося ще два автомобіля марки ВАЗ-2101. Автомобіль ВАЗ-2106 був синього кольору. Якийсь час пізніше йому зателефонував ОСОБА_8 і сказав, що все добре. Він перевірив через знайомих, і автомобіль як викрадений не значився. Наступного дня вони з ОСОБА_8 прийшли у район військової частини. Він сів у „шістку" (автомобіль ВАЗ-2106), і поїхав через дачі. На одному з автомобілів ВАЗ-2101 поїхав ОСОБА_8 Близько з військовою частиною за ними почав гнатися якийсь автомобіль. Там було брудно, і автомобіль ВАЗ-2106 застряв у грязі, мотор заглухнув. ОСОБА_8 вийшов з автомобілю, у якому їхав сам, підійшов до нього (ОСОБА_7), і сказав „ОСОБА_7, пересаджуйся у ВАЗ-2101!". Він залишив автомобіль ВАЗ-2106, сів в автомобіль ВАЗ-2101, і тільки вони проїжджали біля з автомобілем ВАЗ-2106, як той загорівся. ОСОБА_8 сказав йому, що він злякався, що в автомобілі можуть бути відбитки їх пальців, а також те, що ці відбитки можуть знайти. Коли вони проїхали небагато вище, він вийшов з автомобілю. Після цього вони розійшлися по домам. Автомобіль ВАЗ-2106 ОСОБА_8 викрав самостійно, він (ОСОБА_7) не стояв поблизу, тому що він пішов. Які були дії ОСОБА_8 відносно знищення майна, він не бачив. Домовленості відносно того, щоб спалити автомобіль, в них не було. Для нього це було несподіванкою. Він і не думав, що так може бути. Ні він ОСОБА_8, ні ОСОБА_8 йому не пропонували спалити автомобіль. Він не бачив, як ОСОБА_8 здійснив підпал автомобілю, він не бачив той автомобіль, не звертав уваги. Він фактично не викрадав автомобіль, і не хотів цього робити, просто ОСОБА_8 його підвіз у той вечір. Він не знає, куди ОСОБА_8 поставив акумулятор з автомобілю ВАЗ-2106, він не бачив, як ОСОБА_8 спалював автомобіль. Він не звертав уваги, чим відчиняв ОСОБА_8 автомобіль ВАЗ-2106, коли він стояв на вул. Хрустальова. Він не бачив у ОСОБА_8 яких-небудь викруток, ножів, ножиців, якщо вони й були, то ОСОБА_8 йому нічого не показував. Він не звертав уваги, чим ОСОБА_8 відчиняє двері автомобіля. Ключів для замку запалення в ОСОБА_8 не було, той користувався дротами. Замок керма не клинив. Обвинувачення він визнає у той частині, що він (ОСОБА_7) їхав на автомобілі ВАЗ-2106, а ОСОБА_8 їхав на автомобілі ВАЗ-2101. Разом з ОСОБА_8, за попередньою з тим змовою він (ОСОБА_7) не викрадав автомобіль ВАЗ-2106. Між ними була розмова про те, щоб викрасти автомобіль, проте він (ОСОБА_7) не згодився на цю пропозицію. ОСОБА_8 відчинив автомобіль, а він (ОСОБА_7) пішов в сторону 5-го кілометру, через двори. ОСОБА_8 довго заводив автомобіль. Він не згодився на пропозицію ОСОБА_8 „постояти на шухері". Він не виконував ніяких дій по забезпеченню безпеки при викраденні автомобіля. Він не стежив ні за під'їздом, ні за вікнами. На вулиці було темно, на прохожих він не звертав уваги, він просто пішов. Він сів в автомобіль до ОСОБА_8, тому що хотів під'їхати. Про те, що автомобіль був викрадений, він нікому не розповідав, ні батькам, ні знайомим, і в міліцію не повідомляв, тому що злякався, що буде притягнений до кримінальної відповідальності як співучасник. По підпалу автомобілю - загоряння почалось в салоні автомобілю. Чи була в того запальничка, він (ОСОБА_7) не пам'ятає. Він не звертав уваги, яким чином вибивали замок, йому це було не цікаво. На під'їзді будинку був датчик руху, при русі вмикалась лампа. І лампа ввімкнулася, коли вони (ОСОБА_7 та ОСОБА_8) підходили до під'їзду. Автомобіль стояв в десяти метрах від під'їзду. Коли він проходив повз, лампа ввімкнулася, проте він пішов далі.
Незважаючи на часткове визнання своєї вини обвинуваченими ОСОБА_7 та ОСОБА_8, їх винуватість підтверджується наступними доказами у кримінальному провадженні.
Показаннями потерпілого ОСОБА_2, допитаного в судовому засіданні, який показав наступне. З обвинуваченими ОСОБА_7 та ОСОБА_8 він не був знайомий. 11 грудня 2012 року близько однієї години ночі він приїхав з аеропорту, залишив автомобіль під будинком, як і завжди робив. Наступного дня вони вийшли з будинку прогулятися, проте автомобіля не було на місті. Після цього слідчий їх повідомив, що автомобіль знайшли підпаленим. Автомобіль знайшли на Сапун Горі, за дачами, де бездоріжжя. Проводилося впізнання автомобіля. З заявою в міліцію звертався він. Коли він виявив свій підпалений автомобіль, він впізнав, що це його автомобіль, той застряг, погода була брудна та дощова. Іншого матеріального збитку, окрім дитячої коляски, яку прийшлось купувати, витрат на таксі, які не підтверджені документально, матеріального збитку йому не завдано. Моральний збиток виразився в тому, що в них є маленька дитина, і на кожних вихідних вони їздили кудись гуляти, а без автомобіля це проблематично. Крім того, їх батьки мешкають в Євпаторії, раніше вони часто навіщали їх, проте без машини це неможливо. Крім того, коли він пізно вночі виходить з роботи, він витрачає гроші на таксі, він працює приватним підприємцем, працює у другу зміну. Автомобіль в нього близько року, він керував ним на підставі довіреності. Він оглядав свій підпалений автомобіль, капоту на автомобілі не було. Автомобіль розібрали повністю. Від нього залишився тільки кузов і півдвигуна. Акумулятора не було. Крім нижньої частини двигуна, не було нічого. З металевих деталей автомобіля залишився блок циліндра, поршнів не було, чи був картер - не пам'ятає. Металеві залишки автомобілю він здав на металолом. Автомобіль був синього кольору. По автомобілю проводилась експертиза.
Показаннями свідка ОСОБА_16, допитаного в судовому засіданні, який показав наступне. ОСОБА_8 доводиться йому рідним братом. Йому відомо, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 викрали автомобіль, з пр. Ген. Острякова. І поїхали на викраденому автомобілі до військової частини. Наступного дня ОСОБА_7 йому розповів, що автомобіль вони залишили на території військової частини, і пішли. З приводу знищення викраденого автомобіля йому відомо, що ОСОБА_7 прийшов до них додому і сказав ОСОБА_8, що про автомобіль не треба турбуватися. Відчиняв автомобіль ОСОБА_8, після чого той сів на пасажирське сидіння, а ОСОБА_7 сів за кермо, і поїхав у сторону ОСОБА_24 дачі. Йому відомо, що спочатку ОСОБА_7 зайшов до ОСОБА_8, потім ОСОБА_8 прийшов до нього (ОСОБА_16), і розказав, що машина знищена. Хто конкретно знищив машину, йому невідомо. Йому відомо, що ОСОБА_7 вміє керувати автомобілем, це не просто йому відомо, він бачив, як в минулому році той керував автомобілем „УАЗ". Тобто, на момент грудня 2012 року ОСОБА_7 вмів керувати автомобілем. ОСОБА_8 не катався не автомобілі, а каталися вони зі ОСОБА_7 Про те, що машина підпалена, він дізнався дня через три-чотири, про це йому розповів ОСОБА_7. Після того, як він (ОСОБА_16) побачив все сам, він вже запитував ОСОБА_8. Той йому розповів, що він (ОСОБА_8) відкрив замок в автомобілі, а ОСОБА_7 сів за кермо. Він (ОСОБА_16) на автомобілі катався один раз, вдруге це було, коли він сидів за кермом „копійки", а ОСОБА_7 - за кермом іншого автомобіля. Ці обидва рази ОСОБА_8 не був присутнім. Після того, як він (ОСОБА_16) вдруге покатався на автомобілі, через кілька днів він дізнався, що машина підпалена. Він і ОСОБА_8 познайомилися зі ОСОБА_7 приблизно два роки тому, можливо більше. Вони зі ОСОБА_7 не дружили, а просто спілкувалися. Відносини були приятельські, вони просто розмовляли. Потім, через якийсь час, він (ОСОБА_16) і ОСОБА_7 почали постійно гуляти разом, а потім, з вересня 2012 року, вони перестали спілкуватися. Йому відомо, що вказані події трапилися десь в середині грудня 2012 року. Між його братом і ОСОБА_7 спочатку були гарні відносини, згодом ці відносини погіршилися. Якщо відносини тих вже тоді погіршилися, то після цього випадку, з викраденням автомобілю, ті зовсім не спілкувалися. Чому відносини погіршилися, він не знає. Йому відомо, що ті рідко гуляли. Він (ОСОБА_16) був засуджений за викрадення автомобіля ВАЗ-2101 Нахімовським районним судом міста Севастополя, умовно, це той автомобіль, на якому він катався. Усього було викрадено три автомобілі. Він (ОСОБА_16) викрав один автомобіль, хто викрав два інших - він не знає. Знає, що ОСОБА_7 викрав „шістку" (автомобіль ВАЗ-2106) разом з ОСОБА_8 Хто викрав іншу „копійку", йому не відомо. Його це не цікавило, він не так часто там був. Він узнав, що був ще автомобіль - „копійка", хто викрав той автомобіль, йому не відомо. Він (ОСОБА_16) викрав автомобіль з АДРЕСА_6. Той автомобіль він викрав сам, без брата. Є постанова суду про те, що сам власник автомобіля його бачив, і той сам там був, і друзі того його бачили. Вони підписали угоду, він (ОСОБА_16) визнав свою вину, і йому призначили покарання з іспитовим строком - один рік. З проспекту Жовтневої Революції автомобіль він не викрадав, і з братом на скутері не катався. В міліції він казав, що разом з братом і ОСОБА_7 викрав автомобіль „копійку" з проспекту Жовтневої Революції, тому що його налякали, якщо б він це не сказав, то його не відпустять додому, а відправлять в ізолятор тимчасового утримання, це було в Ленінському РВ УМВС України в місті Севастополі. На той момент йому довелося „прийняти участь в викраденні „шістки". Коли його допитували в районному відділі міліції, він підписував близько 6-7 протоколів. Що там було, він вже не пам'ятає. Його дуже довго допитували, і він приїхав додому після однієї години ночі, разом із мамою. Те, що він казав в міліції, що ОСОБА_7 йому повідомив, що вони (ОСОБА_7, ОСОБА_8) викрали автомобіль, і спалили його, той автомобіль, що викрали з Ген. Острякова. Він стверджує, що катався на двох викрадених автомобілях - на „копійці" і на „шістці". Він бачив тільки „шістку" і „копійку", яку викрав сам. Ці автомобілі знаходились у військовій частині, там, де дачі військових. Чи було таке, щоб ОСОБА_7 бив ОСОБА_8, він не знає, але коли ОСОБА_7 та ОСОБА_8 просто сидять та спілкуються, як тільки між тими відбуваються розбіжності, ледве що - відразу в бійку. Він не застав, що ОСОБА_7 бив його брата (ОСОБА_8).
Показаннями свідка ОСОБА_23, яка показала наступне. Зі ОСОБА_7 вони знайома два роки, він друг ОСОБА_8 і ОСОБА_16, в будинку яких вона мешкала. Вона проживала у ОСОБА_16, і ввечері, коли вони сиділи за столом - вона, ОСОБА_16, ОСОБА_8, ОСОБА_10, хтось подзвонив по мобільному телефону ОСОБА_8 Той вийшов, щоб поспілкуватися, а повернувся хвилин через 20. Це дзвонила ОСОБА_9 - мати ОСОБА_7. І коли це трапилось, ОСОБА_10 розповіла їй, що ОСОБА_8 і ОСОБА_7 викрали автомобіль. Потім зайшов ОСОБА_8, і пройшов до своєї кімнати, де почав грати у комп'ютер. І вже наступного дня, коли вона (ОСОБА_23) повернулася з роботи, їй сказали, що ОСОБА_7 вирішив проблеми з автомобілем. Про автомобіль їй нічого не відомо, тому що ніхто їй деталей не розповідав. Вона не цікавилася викраденим автомобілем. Не пам'ятає, коли трапилися ці події, це було приблизно 10 грудня 2012 року. Після того, як ОСОБА_8 подзвонили по телефону, він сказав, що зараз вийде, і вийшов. Це було ввечері, годині в дев'ятій вечора. Він був відсутнім недовго. Вийшов, поспілкувався, після чого знову зайшов. Після цього ОСОБА_8 знаходився дома, нікуди не відлучався. Відносини між нею і ОСОБА_8 - знайомі. Вона мешкала у ОСОБА_16 до того моменту, поки не зняла житло. Зараз вона переїхала до своїх батьків. Про те, що автомобіль викрали, їй стало відомо від ОСОБА_10. Про деталі викрадення автомобілю вона не питала. Куди потім дівся автомобіль, їй не відомо. Вона не питала, скільки автомобілів вони викрали. Вона не знає, як вони викрадали автомобіль. Раніше вони не викрадали автомобілів. Для неї це було новиною. Дома тоді знаходились ОСОБА_27, ОСОБА_16 і ОСОБА_8. ОСОБА_16 і ОСОБА_8 пішли грати в комп'ютер. У той день, 10 грудня 2012 року, вона лягла спати о дванадцятій годині ночі. Наступного дня, коли в ОСОБА_8 усі питали про автомобіль, то він їй сказав, що ОСОБА_7 вирішив проблему з машиною. Про викрадення автомобіля її повідомила ОСОБА_10 - мати ОСОБА_16 і ОСОБА_8.
Крім того, винуватість обвинувачених ОСОБА_7 і ОСОБА_8 підтверджується наступними доказами, дослідженими у кримінальному провадженні, а саме:
- протоколом огляду місця події від 11.12.2012 року (том 1 а.с. 13-14);
- протоколом огляду місця події від 24.12.2012 року (том 1 а.с. 25-27);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 10.01.2013 року (том 1 а.с. 100-104);
- висновком експерта № 4 від 25.01.2013 року (том 1 а.с. 121-127);
- протоколом обшуку від 11.01.2013 року (том 2 а.с. 112-115);
- протоколом огляду предметів від 02.03.2013 року (том 2 а.с. 116-118);
- розпискою від ОСОБА_2 від 02.03.2013 року (том 2 а.с. 119).
Свідок з анкетними даними ОСОБА_15, відносно якого органом досудового розслідування були застосовані заходи безпеки у вигляді зміни даних про особу, у судовому засіданні не був допитаний, оскільки не був представлений для допиту стороною обвинувачення.
Таким чином, аналіз досліджених доказів дозволяють суду прийти до висновку, що вина ОСОБА_8 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується повністю насамперед їх особистими показами, а також приведеними у вироку іншими доказами. Протиріччя в показах обвинувачених суд розцінює як їх бажання зменшити свою роль у скоєнні злочину, та звалити більшу частину вини один на одного.
Дії обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 правильно кваліфіковані за ч.2 ст. 289 КК України, тобто незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Цивільний позов ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди на суму 15186,70 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі, так як сума шкоди підтверджується висновком експерта № 4 від 25.01.2013 р., та він був власником транспортного засобу. На думку суду, ОСОБА_3 також була завдана моральна шкода так як він був позбавлений правом використовувати транспортний засіб за призначення. Разом з цим цивільний позов в частині відшкодування моральної шкоди, заявленої на суму 5000 грн., необхідно задовольнити частково, з урахуванням матеріального стану обвинувачених, які є неповнолітніми, тобто в рівних долях по 500 грн з кожного.
Цивільний позов ОСОБА_2 про стягненню моральної шкоди на суму 5000 грн. підлягає задоволенню частково, оскільки йому дійсно була завдана моральна шкода, так як він був позбавлений можливості використовувати наданий йому ОСОБА_3 транспортний засіб для потреб сім'ї роботи, проте сума моральної шкоди, на думку суду, є завищеною, та з урахуванням матеріального стану обвинувачених, які є неповнолітніми, зі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 необхідно стягнути у рівних долях з кожного по 500 грн
Згідно ст.1179 ЦК України у разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником. Обов'язок батьків відшкодувати шкоду припиняється після досягнення особою, яка завдала шкоди, повноліття. Тому до повноліття ОСОБА_8 обов'язок по відшкодуванню шкоди потрібно покласти на ОСОБА_10, а до повноліття ОСОБА_7 на ОСОБА_9.
Речові докази у справі відсутні.
Арешт, накладений ухвалою суду від 11.02.2013 року на майно ОСОБА_7, а саме одну п'яту частину квартири АДРЕСА_1, необхідно зняти.
Арешт на майно ОСОБА_8 не накладався.
При призначенні покарання обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_8, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відповідно до ст.12 КК України, є тяжким кримінальним правопорушенням, яке вчинено з умислом, а також особу винних.
ОСОБА_7 та ОСОБА_8 раніше не судимі, на обліку у наркологічному відділенні не перебувають.
ОСОБА_7 на обліку у психіатра не перебуває.
ОСОБА_8 перебуває на обліку в психіатричному відділенні, з діагнозом: соціалізований розлад поведінки (F 91.2) з березня 2009 року. Згідно акту стаціонарної судово-психіатричної експертизи № 8 від 06.03.2013 р. ОСОБА_8 в момент вчинення злочину будь-яким психічним захворюванням, що позбавляло б його можливості віддавати звіт своїм діям та керувати ними, не страждав, та не виявляв ознак розладу душевної діяльності, яке могло б позбавити його можливості віддавати звіт своїм діям та керувати ними. У теперішній час ОСОБА_8 також не виявляє ознак будь-якого психічного захворювання, що позбавляло б його можливості віддавати звіт своїм діям та керувати ними, та не потребує в застосуванні до нього примусових заходів медичного характеру. У ОСОБА_8 має місце патологічний розвиток характеру у вигляді соціалізованого розладу поведінки в стадії компенсації (F 91.2 по МКБ-10), який дозволяє йому предстати перед слідством та судом.
За місцем мешкання ОСОБА_7 та ОСОБА_8 характеризуються задовільно.
Призначаючи покарання обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_8, відповідно до ст.ст.50, 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що відноситься до категорії тяжких, особу обвинувачених та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
У відповідності зі ст.66 КК України, обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_7, судом визнається щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, а також скоєння злочину неповнолітньою особою.
У відповідності зі ст.66 КК України, обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_8, судом визнається щире каяття та скоєння злочину неповнолітньою особою.
У відповідності зі ст.67 КК України, обставини, що обтяжують покарання обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_7, судом не встановлені.
Судові витрати на проведення автотоварознавчої експертизи № 4 від 25.01.2013 року в сумі 1078,00 гривень необхідно віднести за рахунок держави.
Виходячи з того, що покарання є не тільки карою за скоєний злочин, але має мету виправлення засуджених, з врахуванням обставин справи, а також, згідно зі ст. 103 ч.1 КК України, суд враховує умови їх життя та виховання, вплив дорослих, рівень їх розвитку та інші особливості особи обвинувачених і вважає, що виправлення неповнолітніх обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 можливо без ізоляції їх від суспільства, з застосуванням відносно них положень ст. 75 КК України, та застосував до них іспитовий строк, передбачений ст. 104 КК України, оскільки обвинувачені раніше не судимі, характеризуються задовільно, на спец обліку у нарколога не перебувають, крім того, кримінальні правопорушення вчинені ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у неповнолітньому віці, а також з покладенням на обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 обов'язків, передбачених ст.76 КК України. Підстав для застосування щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 положень ст.69 КК України судом не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.370, 374 КПК України, ст.ст. 103, 104 КК України, суд -
З А С У Д И В:
ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України і призначити йому покарання у вигляді П'ЯТИ років позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ст.75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом ОДНОГО року і ШЕСТИ місяців не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього судом обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично з'являтися на реєстрацію в кримінально-виконавчу інспекцію.
Запобіжний захід ОСОБА_8 до вступу вироку в законну силу залишити без змін - особисте зобов'язання.
ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України і призначити йому покарання у вигляді П'ЯТИ років позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ст.75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом ОДНОГО року не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього судом обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично з'являтися на реєстрацію в кримінально-виконавчу інспекцію.
Запобіжний захід ОСОБА_7 до вступу вироку в законну силу залишити без змін - особисте зобов'язання.
Арешт, накладений ухвалою суду від 11.02.2013 року на майно ОСОБА_7, а саме одну п'яту частину квартири АДРЕСА_1, - зняти.
Цивільний позов ОСОБА_3 задовольнити частково, стягнути у солідарному порядку в рахунок відшкодування матеріальної шкоди зі ОСОБА_7, а до його повноліття - з ОСОБА_9, та з ОСОБА_8, а до його повноліття з ОСОБА_10 - 15186,70 грн., стягнути у долях у рахунок відшкодування моральної шкоди зі ОСОБА_7, а до його повноліття - з ОСОБА_9 500 грн., з ОСОБА_8, а до його повноліття з ОСОБА_10 - 500 грн.
Цивільний позов ОСОБА_2 задовольнити частково, стягнути у долях у рахунок відшкодування моральної шкоди зі ОСОБА_7, а до його повноліття - з ОСОБА_9 - 500 грн, та з ОСОБА_8, а до його повноліття з ОСОБА_10 - 500 грн.
Судові витрати на проведення автотоварознавчої експертизи № 4 від 25.01.2013 року в сумі 1078,00 гривень віднести за рахунок держави.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду міста Севастополя через Ленінський районний суд міста Севастополя протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
Суддя: - підпис
З оригіналом згідно:
Суддя Ленінського районного
суду міста Севастополя В.В. Казаков