Справа № 1-147 - 2008 р.
ВИРОК
Іменем України
“30” червня 2008 року м. Жмеринка
Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Клапоущака С.Ю.,
при секретарі Чудак І.М.,
з участю прокурора Посвалюка І.П.,
адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2., захисника ОСОБА_3,
потерпілої, цивільного позивача ОСОБА_4, потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жмеринка справу про обвинувачення
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Жмеринка Вінницької області, громадянина України, не одруженого, не працюючого, з базовою загальною середньою освітою, мешканця м. Жмеринка Вінницької області, АДРЕСА_1, за ст. 89 КК України вважається таким, що не має судимості,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 296, ч. 1 ст. 122 КК України,
В С Т А Н О В И В:
Підсудний ОСОБА_7 13 грудня 2006 року біля 18 години, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в м. Жмеринка Вінницької області, йдучи по дорозі з ОСОБА_8, який направлявся додому в район “Петрівка” по 4-5 платформі залізничного вокзалу ст. Жмеринка, що в м. Жмеринка Вінницької області, а далі по колії в напрямку пішохідного переходу, що розташований на залізниці між вул. Одеська та вул. І.Франко, побачивши у ОСОБА_8. мобільний телефон моделі “Soni Ericson T 290 I”, взяв його та став по дорозі прослуховувати мелодії, записані в телефоні. Проходячи стежкою через огороджену з боку залізничної колії та з боку вул. І.Франко територію, яка знаходиться за будовою гаражів ПЧ-9 ст. Жмеринка та межує з огородженою територією відбудовного поїзду (ВП -3482) ст. Жмеринка, ОСОБА_8. попросив підсудного повернути йому телефон. Однак ОСОБА_7., маючи вже умисел на привласнення телефону, не бажаючи повертати чуже майно, реалізуючи свій злочинний намір з метою його заволодінням, незважаючи на вимоги ОСОБА_8. віддати йому телефон, застосовуючи фізичне насильство, небезпечне для його життя чи здоров'я, наніс ОСОБА_8. два удари кулаком в обличчя, від яких останній впав на землю. Після чого ОСОБА_7., продовжуючи свої злочинні дії, направлені на відкрите заволодіння чужим майном та умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_8., став наносити множинні удари ногами по тулубу, голові, та в інші частини тіла, тобто скоїв розбійний напад на ОСОБА_8., завдавши останньому тяжке тілесне ушкодження, що призвело до смерті ОСОБА_8. Таким чином, підсудний заволодів мобільним телефоном ОСОБА_8. моделі “Soni Ericson T 290 I”, заводський номер НОМЕР_1 з стартовим пакетом, вартістю 83 гривні, який привласнив.
Незабаром, о 21 годині 30 хвилин труп ОСОБА_8. був виявлений біля місця вчинення злочину.
Після цього підсудний о 18 годині 15 хвилин, побачивши, що з боку залізничного вокзалу по стежці, в напрямку відбудовного поїзду йде невідомий йому літній чоловік - потерпілий ОСОБА_6, безпричинно, нехтуючи загально прийнятими нормами людської моралі, проявляючи п'яну хвацькість, зверхність до людини похилого віку, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, що проявилось в насильстві, тобто застосуванні до потерпілого, якій знаходився в безпорадному стані, грубої фізичної сили, став чинити хуліганські дії, які вперто і тривалий час не припинялися, під час яких умисно наніс удар рукою в голову в область перенісся, після чого наніс удар ногою в пах, а так як ОСОБА_6 передбачивши цей удар, закрив пах руками, то підсудний, намагаючись нанести удар в дану частину тіла, наніс ОСОБА_6. декілька ударів ногами по рукам. Чинячи супротив, потерпілий, схопив ОСОБА_7. за ногу і повалив його на землю, впавши разом з ним. Звільнившись таким чином від ОСОБА_7, ОСОБА_6 став тікати в бік відбудовного потягу. Однак, пробігши кілька метрів, був збитий з ніг підсудним, який після цього, продовжуючи побиття потерпілого, що знаходився в безпорадному стані, наніс потерпілому декілька ударів ногами по тулубу. ОСОБА_6 все-таки спромігся піднятися і побіг з огородженої території гаражів до паркану відбудовного поїзду, а далі повз паркану до залізничної колії, де за щось перечепившись, впав на верхню будову колії. В даному місці, ОСОБА_7. наздогнав ОСОБА_6, та знову розпочав наносити йому чисельні удари ногами по тулубу, а потім узявши з колії каміння гравію, умисно став наносити потерпілому удари камінням по голові. ОСОБА_6 став звати на допомогу, а потім, рятуючись від побоїв, зумів піднятися, та втекти від ОСОБА_7 до службового приміщення відбудовного поїзду (ВП -3482) ст. Жмеринка. Під час хуліганських дій відносно ОСОБА_6, ОСОБА_7. загубив мобільний телефон ОСОБА_8., який став розшукувати, а згодом дізнавшись, що даний телефон був знайдений ОСОБА_6, намагався проникнути на територію даного підприємства з метою його забрати. Під час такої спроби, ОСОБА_7. був затриманий працівниками відбудовного поїзду.
Внаслідок хуліганський дій підсудного, ОСОБА_6. були спричинені тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.
В зв”язку з заподіянням підсудним смерті ОСОБА_8., потерпілою, цивільною позивачкою - матір”ю ОСОБА_8. - ОСОБА_4 в судовому засіданні був заявлений цивільний позов щодо стягнення з підсудного на користь ОСОБА_4 100 000 гривень в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди та 6038 гривень в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди, яка складається з витрат на поховання та поминальний обід.
Підсудний ОСОБА_7. винним себе у вчиненні цих злочинів визнав частково. Зокрема по епізоду розбійницького нападу з нанесенням тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого ОСОБА_8. підсудний винним себе не визнав повністю. По епізоду хуліганський дій та спричинення тілесних ушкодження середнього ступеня тяжкості потерпілому ОСОБА_6. підсудний визнав вину повністю. Цивільний позов не визнав повністю. Зазначив, що злочини стосовно ОСОБА_8., у скоєнні яких його обвинувачують, він не вчиняв, будучи допитаним в якості підозрюваного, обвинуваченого давав неправдиві покази щодо його причетності у вчиненні даних злочинів проти ОСОБА_8, оговорив себе, оскільки йому погрожували працівники міліції та ОСОБА_9.
Показав, що 13 грудня 2006 року приблизно о 16 годині 30 хвилин він, проходивши біля будинку культури (ДКЖ), побачив знайомих ОСОБА_9 та ОСОБА_8. ОСОБА_9. позвав підсудного і почав питати, чому він не приходить до них на “Петровку”. 20 хвилин вони спілкувались біля ДКЖ, потім перешли через привокзальну площу і ОСОБА_9. відійшов від них щоб забрати у таксиста гроші за проданий телефон, потім повернувся та сказав, що таксиста не було. Далі вони втрьох пішли по привокзальній площі та по 5-й платформи в напрямку залізничної лікарні. ОСОБА_9. попросив в ОСОБА_8. мобільний телефон, щоб передзвонити до таксиста, але не дозвонився, потім стер номер таксиста і поклав телефон собі в кишеню, ОСОБА_8 сказав ОСОБА_9, щоб він повернув телефон, але ОСОБА_9. дражнився з ОСОБА_8. Потім ОСОБА_8 вдарив з заду ОСОБА_9, а останній почав бити ОСОБА_8., одним ударом розбив йому носа, від чого той впав на землю, а потім почав бити його ногами в тулуб, приблизно 5 раз. Підсудний сказав ОСОБА_9, щоб він не бив ОСОБА_8 і почав їх розбороняти. Коли бійка закінчилась, підсудний з ОСОБА_9. пішли додому, а ОСОБА_8 лежав на землі на боку та плакав. Коли підсудний з ОСОБА_9. вийшли на вулицю Петровського, підсудний спитав навіщо ОСОБА_9. забрав телефон у ОСОБА_8, на що ОСОБА_9 відповів, щоб підсудний сам заніс ОСОБА_8. телефон, тому підсудний повернувся на місце, де залишився ОСОБА_8., але його там вже не було і підсудний почав кликати ОСОБА_8. В цей час біля підсудного проходив потерпілий ОСОБА_6, який спитав чого підсудний кричить, підсудний спитав потерпілого котра година, але у відповідь, потерпілий почав його обзивати і підсудний почав з ним битися. Після цього підсудний повернувся до ОСОБА_9, який спитав його чи відав підсудний ОСОБА_8 телефон, підсудний відповів, що не відав та коли подивився в кишенях, телефону не було. Вони знову повернулися шукати телефон та коли перейшли через путь, вийшли невідомі чоловіки та піймали підсудного і завели в будівельний поїзд, де був ОСОБА_6, який зателефонував додому. Потім до поїзда прийшли його дружина та дочка і почали підсудного шарпати. Один з чоловіків, який підсудного затримав, викликав міліцію і їх (потерпілого, його дружину, дочку та підсудного) забрали в чергову частину міліції на вокзал. Потерпілий почав розказувати, що підсудний його побив, але потім сказав, що претензій до підсудного немає. Телефон знайшов потерпілий і відав працівнику міліції, підсудний сказав, що телефон ОСОБА_8 і розказав як все було. В міліції підсудний підписував якісь документи, але не пам»ятає що саме, оскільки їх не читав. Оперативний працівник міліції робив записи та відпустив підсудного додому. Біля 22-ої години підсудний був дома. Також підсудний зазначив, що він не вбивав ОСОБА_8, а під час досудового слідства оговорив себе, так як йому погрожували працівники міліції, били його. Крім того, в слідчому ізоляторі підсудному передав лист ОСОБА_10 від ОСОБА_9 проте, щоб підсудний мовчав про нього, а він його “витягне”. Явку з повинною підсудний писав під тиском та диктовкою слідчого. Також підсудний вказав, що з ним в камері в СІЗО в м. Вінниця перебував ОСОБА_10, який передав записку, в якій містились погрози стосовно того, що якщо підсудний не визнає злочин по факту розбійного нападу 13.12.2006 р. на ОСОБА_8, заподіяння йому тяжких тілесних ушкоджень, що заподіяло йому смерть, то його вб”ють під час етапування в Жмеринський міськрайонний суд чи в СІЗО. Крім того, протягом періоду перебування підсудного в ЛВ на ст. Жмеринка з 14.12.2006 року до нього працівниками міліції застосовувались незаконні заходи психічного та фізичного впливу, підсудного били, надівали на голову мішок, щоб він задихнувся та примушували оговорити себе.
Незважаючи на те, що підсудний ОСОБА_7. вину по епізоду розбійницького нападу з нанесенням тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого ОСОБА_8. не визнав повністю, вина підсудного у вчиненні злочинів, в яких він обвинувачується, стверджується поясненнями самого підсудного, які він давав на досудовому слідстві 15 грудня 2006 року (т. 1 а.с. 34-38) та показами підсудного під час допиту в якості обвинуваченого 25 грудня 2006 року (а.с. 130 т. 1), показаннями потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22. та матеріалами кримінальної справи.
Так, в своїх поясненнях, у явці з повинною та під час допиту в якості обвинуваченого 25 грудня 2006 року ОСОБА_7. показав, що 13 грудня 2006 року ввечері він зустрів свого знайомого, з яким пішов у напрямку вокзалу, вони йшли з ОСОБА_8 по 5-й платформі. ОСОБА_8 витягнув телефон, підсудний попросив у ОСОБА_8 телефон подивитись і послухати мелодії, ОСОБА_8 дав йому телефон. Потім ОСОБА_8 сказав віддати телефон. Підсудний сказав, що завтра віддасть і обізвав його нецензурним словом. ОСОБА_8 вдарив підсудного під око кулаком. Потім підсудний вдарив ОСОБА_8 в обличчя кулаком. ОСОБА_8 вдарив підсудного правою ногою по нозі. Підсудний вдарив ОСОБА_8. по обличчі і він впав. Ніякої мети підсудний не мав, щоб його убити. Вони просто побилися. ОСОБА_8. підсудного розізлив і підсудний його руками пару раз вдарив. Може ударив його пару раз ногами, не помнить бо був випивший. (а.с. 107, 130 т. 1).
Потерпілий ОСОБА_5 показав суду, що його син ОСОБА_8 Володимирович навчався в Браїлівському ліцеї на другому курсі по спеціальності - оператор комп'ютерного набору. ІНФОРМАЦІЯ_2 о 7 год. 30 хв. син поїхав електропоїздом на навчання. ОСОБА_8 їздив на навчання електропоїздами і завжди повертався додому о 17 годині, однак того дня о цю пору, він дома не з'явився, і пізніше його теж, ще не було. У сина був мобільний телефон “SONI ERIKSSON” в чорному корпусі, з кольоровим дисплеєм, кнопки набору металевого кольору. На задній частині у горі була випукла металевого кольору невелика округлість з зеленого кольору емблемою, яка світиться. Стартовий пакет був “ Київ - стар “ НОМЕР_2. Цей телефон потерпілий йому купив 27.11.2005 року на день народження в м. Жмеринка в магазині “Ювілейний” за 450 грн. разом зі стартовим пакетом. Потерпілий взнав від своєї дружини, що вона стала дзвонити ОСОБА_8 о 18 год. 10 хв., дзвонила довго. Повідомила потерпілому, що на третій раз хтось взяв телефон і телефон включився. По набраному номеру сина вона чула якісь невідомі голоси, а саме хтось невідомий нецензурно лаявся, голос був молодої людини, лаявся здається на суржику. Серед них, вона також чула голос ніби літньої людини яка кричала: ”Що ти від мене хочеш? Не бий мене!”. Вона ще чула ніби якісь голоси, але було шумно від потягу. Після цього телефон виключився. Крім цього, вона чула гуркіт коліс вантажного потягу. На підставі почутого вони зробили висновок, що якісь незрозумілі їм дії відбуваються на самій залізниці, чи то в районі залізниці. Вона знову стала дзвонити на мобільний сина але вже ніхто не відповідав. Потерпілий разом із жінкою розпочали шукати ОСОБА_8. Пішли в місто, пройшли вул. Петровську, Москаленко, потім вийшли на вул. Одеську. Дивилися на автобусних зупинках, але сина не бачили. По дорозі потерпілий подзвонив на мобільний сина, телефон сина включився. Потерпілий намагався запитати у сина, що трапилось, чому він не йде додому, однак почув як хтось щось незрозуміло буркнув і все. Про зникнення сина вони повідомили чергового по райвідділу міліції. Він розпитав про обставини зникнення сина. Потім черговий попросив потерпілого, щоб він ще раз зі свого телефону набрав номер сина. Пішов виклик і потерпілий віддав йому телефон. Після цього черговий відповів, що : “Якійсь обкурений дебіл по трубці відповідає”. Що саме відповідає, їм не сказав. Потім черговий ще раз подзвонив і запитав, хто говорить, голос відповів, що це говорить ОСОБА_8, після цього працівник міліції сказав, що йому необхідно йти додому, так як батьки його шукають. Невідомий відповів, що йде додому і виключив телефон. Далі, приблизно біля 22 годині вони виїхали автомобілем з працівником дитячої кімнати міліції ОСОБА_21. та розпочали пошуки сина. Потім працівник міліції повіз їх до чергової частини ЛВ на ст. Жмеринка. Потім вони виїхали по вул. Франко до відділової лікарні, по дорозі потерпілий вийшов біля відбудовного потягу, а жінка з міліціонером поїхали до приймального покою. Потерпілий став оглядати колії, а потім оглядати територію за будовою гаражів ПЧ-9 ст. Жмеринка, що межує з територією відбудовного потягу ст. Жмеринка і біля черешні та старих шпал, під бетонним парканом з боку вул. І. Франко він знайшов сина. Він лежав на спині головою до черешні, голова була вся в крові і одежа також. Потерпілий подзвонив жінці і вона разом з міліціонером приїхала. Потім ОСОБА_21. викликав працівників ЛВ на ст. Жмеринка. Коли вже прийшли працівники міліції, то їх через деякий час запросили до приміщення відбудовного потягу.
Потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні підтвердила показання, які вона давала під час досудового слідства та дала показання аналогічні показанням потерпілого ОСОБА_5 Заявлений цивільний позов в судовому засіданні підтримала в повному обсязі та просила його задовольнити.
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні показав, що ІНФОРМАЦІЯ_2 біля 17-ої години він по своїм особистим справам знаходився на привокзальній площі залізничного вокзалу ст. Жмеринка. Приблизно в цей час на 1-шу платформу прибув електропоїзд, потім на сходах вокзалу він зустрів ОСОБА_8, який був з підсудним. На вокзалі вони стояли 5 хвилин, далі пішли в напрямку колишнього “ДКЖ”, так як свідку потрібно було подивитись, чи є на зупинці автобус, хлопці стояли окремо. Потім вони йшли по привокзальній площі і вийшли на п'яту платформу у трьох: свідок, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 і направились в бік району “Постройки”. По дорозі ОСОБА_8 з ОСОБА_7 вели мову про борг, і вони почали сперечатися, так як ОСОБА_8 був щось винен ОСОБА_7. Потім свідок спитав ОСОБА_8., куди він іде. Оскільки свідку було не по путі він пішов по коліях в напрямку “Петрівки”, в напрямку вул. Одеська м. Жмеринка. Пройшовши декілька метрів, свідок почув крики, тобто сварку між ОСОБА_8 та підсудним, але не бачив щоб хтось з них наносив удари, так він пішов. Саму бійку свідок не бачив, а лише бачив як вони зціпилися один з одним, тримаючи друг друга за одежу. Також свідок зазначив, що будь-яких записок з погрозами підсудному не писав та не передавав.
Свідок ОСОБА_11 суду показала, що вона є рідною сестрою ОСОБА_8. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 ранком поїхав електропоїздом на навчання в Браїлівський професійний ліцей, де навчався на другому курсі. Завжди ОСОБА_8 повертався додому на початку шостої години вечора, а цього дня в цей час його ще не було. Мати стала хвилюватися та біля 18 години перший раз подзвонила на мобільний телефон ОСОБА_8, але він не відповідав, але вона почула по телефону гуркіт від проїжджаючого потягу. Вони з матір”ю телефонували ОСОБА_8, потім приблизно о 18 годині 15 хвилин телефон виключився. Через 10-15 хвилин свідок по своєму мобільному номеру набрала телефон брата, і теж ніякої відповіді від ОСОБА_8 не було. Телефон брата не відповідав, а потім його «вибивало» чи він сам виключався. Далі на номер ОСОБА_8 дзвонила мати свідка і телефон також виключився. Також свідок дзвонила на номер брата починаючи з 21 години через кожних приблизно п'ять хвилин аж до 23 години. Під час цих дзвінків, приблизно о 21 годині телефон ОСОБА_8 включився і хтось сказав: “Я дома” та виключився, але голос був не ОСОБА_8. Кілька раз свідок телефонувала батькам, які шукали по м. Жмеринка брата і цікавилась у них як справи. Потім, біля 22 - ої години свідок знову подзвонила на номер брата, телефон хтось взяв, вона стала питати: “ОСОБА_8 ти де, чому не відповідаєш?” У відповідь почула в трубці знову голос, по якому з'ясувала, що цей абонент чи то був “обкурений” чи то був сп'янілий, він сказав : “ Я гуляю” і одразу ж виключився. Він весь час сам виключав телефон. Біля 23 години свідок знову подзвонила, на її запитання : “ОСОБА_8” , цей невідомий голос відповів: “Ви мене не любите, я вам не потрібен і ви мене більше не побачите!” Одразу ж після цього, свідок ще кілька раз намагалась подзвонити, але марно, абонент був поза зоною досяжності. Вночі 14.12.2006 року о 3 години 30 хв. батько з мамою приїхали додому і повідомили свідку, що знайшли братика мертвим ІНФОРМАЦІЯ_2 приблизно о 22 годині на території ст. Жмеринка в районі відбудовного поїзду.
Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні показав, що ІНФОРМАЦІЯ_2 він разом з ОСОБА_8, ОСОБА_16. та ОСОБА_14 їхали з Браїлова електропотягом, коли приїхали в м. Жмеринку, то ОСОБА_8 пішов в напрямку «ДКЖ» щоб сісти на автобус. А свідок з хлопцями пішли до площі, а коли повертались і проходили біля «ДКЖ», ОСОБА_14. сказав, що бачив ОСОБА_8 з двома хлопцями.
Свідок ОСОБА_16 та свідок ОСОБА_18 підтвердили показання в судовому засіданні свідка ОСОБА_15
Свідок ОСОБА_14 та свідок ОСОБА_19 під час досудового слідства дали показання аналогічні показанням свідків ОСОБА_15, ОСОБА_16
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показав, під кінець робочого дня 19 грудня 2006 року йому зателефонував черговий і сказав, що ОСОБА_7. хоче зізнатись у вчиненні злочину. Підсудний сам писав явку з повинною, свідок йому продиктував як писати “шапку” при зізнанні. Явку з повинною ОСОБА_7. писав сам, без примусу.
Свідок ОСОБА_21 суду показав, що ІНФОРМАЦІЯ_2 він займався розшуком сина потерпілого ОСОБА_5, так як він не повернувся додому. Свідок разом зі своїми співробітниками поїхав в ЛВ УМВС на ст. Жмеринка і там дізнався, що відбулась бійка біля вокзалу.
Свідок ОСОБА_22 в судовому засіданні показав, що ІНФОРМАЦІЯ_2 він чергував в черговій частині на ст. Жмеринка та йому зателефонували з відбудовного поїзду і сказали, що там виник конфлікт. Він визвав оперативну групу і вони пішли туди, але потім конфлікт рішився і в потерпілого ОСОБА_6 не було претензій до підсудного, тому його не затримували, а відпустили додому.
Потерпілий ОСОБА_6 показав суду, що ІНФОРМАЦІЯ_2 після 18 години він йшов по доріжці вздовж приміщення ПЧ до місця, де лежали шпали біля залізничного вокзалу ст. Жмеринка, побачив на доріжці молодого хлопця - підсудного який був дуже схвильований. Підсудний запитав: “ Ти чого тут ?” Одразу ж, після слів, він вдарив потерпілого кулаком в голову в область перенісся. Потім ще раз в область голови. У потерпілого одразу ж пішла носом кров. Потерпілий сказав на російській мові: “Парень, зачем ты меня бьешь ?” Потім підсудний вдарив потерпілого ногою в пах. Як потерпілий зрозумів, гроші його не цікавили. Потерпілий чекав цього удару і наперед закрив пах руками. Далі він декілька разів вдарив потерпілого ногами в пах. Потерпілий схопив підсудного за ногу і вони впали. Він впав на спину, а потерпілий впав десь біля нього. Потерпілий піднявся та побіг в напрямку відбудовного поїзду. Підсудний його наздогнав та декілька разів вдарив ногами по спині. потерпілий трохи відповз, піднявся і знов побіг. Добіг до рейок, там зашпортнувся і впав, підсудний почав бити його ногами по спині. Потім підсудний взяв в руку щебінь і почав бити щебенем по голові потерпілого. Потерпілий почав кричати, гукати на допомогу чергового з відбудовного поїзду. На його крик вийшли двоє, черговий і начальник. Потерпілий їм розповів, що на нього напали і вони побігли шукати нападника. Потім потерпілий пішов шукати свої речі і картуза. Під парканом, біля шпал він знайшов свого картуза і сумку. В сумці все було на місці. Після цього він побачив мобільний телефон, так як він засвітився не землі, де підсудний бив його. Потерпілий вирішив, що це телефон підсудного, взяв телефон, поклавши його в сумку з яблуками і повернувся в приміщення відбудовного поїзду. Потім працівники цього поїзду спіймали підсудного і привели в приміщення, там потерпілий його упізнав. Він показав підсудному мобільний телефон, він побачив телефон і почав казати, щоб потерпілий віддав йому телефон. Підсудний увесь час хотів забрати телефон і тільки про нього і говорив. Далі начальник відбудовного поїзду викликав міліцію по телефону і працівники міліції прийшли на виклик. Телефон потерпілий віддав працівникам міліції. Потім швидкою потерпілого завезли до лікарні, так як він знаходився в тяжкому стані.
Свідок ОСОБА_12 суду показав, що ІНФОРМАЦІЯ_2 біля 18 години він їхав по своїм справам на автомобілі по вул. Франко в м. Жмеринка разом зі своїми дітьми, та побачив на дорозі собаку, яку збив автомобіль. Тоді він вийшов з автомобіля, відтягнув собаку з дороги на схил насипу, потім пішов до відбудовного потягу, де працює, щоб розповісти черговому про цей випадок із собакою, та попросити щоб її в ночі закопали. Свідок сказав черговому ОСОБА_13, щоб змінник ОСОБА_24. поховав в ночі собаку на схилі насипу. Свідок почув на вулиці крики і якийсь шум, а потім ОСОБА_13. вибіг з приміщення і через хвилину повернувся зі знайомим чоловіком - ОСОБА_6, який був дуже наляканий і побитий та сказав, що його побили. Після цього ОСОБА_6 попросив пройти з ним і посвітити, щоб він знайшов каптур та інші свої речі, які загубив під час його побиття. Вони вийшли на вулицю, знайшли каптур ОСОБА_6 В цей час, на відстані від них десь 1-1,5 метра в траві засвітився і задзвонив мобільний телефон. Також, десь посередині між цим телефоном і каптуром ОСОБА_6 лежала “авоська”, в якій вони побачили пакет з яблуками (вона належала потерпілому). Після цього як він забрав свій каптур і “авоську”, свідок запитав у нього чи це його телефон. ОСОБА_6 відповів, що не його, але поклав телефон до своєї “авоськи”. Потім вони повернулись до їх приміщення. Знайдений телефон дзвонив, але телефон у руки взяв ОСОБА_13., однак відповідати на дзвінки не став. Особисто свідок телефон у руки не брав, так як без окулярів погано бачить. Після цього свідок ще раз вийшов на вулицю з ліхтарем, так як мав намір посвітити за будовою, щоб побачити когось з нападників. Потім побачив, що по колії повз хвіртки огорожі поїзду, з боку вокзалу пробіг хлопець і почав перелазити огорожу на територію відбудовного поїзду. Побачивши невідомого, свідок спочатку намагався його викриком зупинити, щоб він перестав лізти через паркан, крикнув, що поруч є хвіртка. У відповідь він почув як хлопець викрикував: “ Де цей дядько з моєю мобілкою!?”. Свідок підійшов до нього і схопив його за куртку і почав звати на поміч ОСОБА_13 Хлопець від свідка в цей час вирвався, добіг до торця паркану, але там його наздогнав ОСОБА_13. Коли він біг, то викрикував:”Чого ви ловите мене, там лежить вбита людина!?”. Потім вони завели хлопця в своє приміщення. Потерпілий ОСОБА_6 впізнав нападника і підсудний почав плакати та проситися і казав щоб відали йому його мобільний телефон. Тому свідок визвав працівників міліції, а ОСОБА_6 по телефону викликав свою дружину та дочку.
Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні дав показання аналогічні показанням свідка ОСОБА_12 Також вказав, що коли вони з свідком ОСОБА_12. затримали підсудного, то той назвався ОСОБА_8 та коли вони проходили стежкою за корпус приміщення гаражів ПЧ- 9 ст. Жмеринка, підсудний крикнув кілька раз:” ОСОБА_8! ОСОБА_8!”.
Свідок ОСОБА_17 в суді показав, що ІНФОРМАЦІЯ_2 пізно ввечері до нього прийшов підсудний, батьків якого свідок знає та запропонував випити. Він був сильно збуджений, можливо наляканий, на обличчі видно якісь подряпини. Вони випили, закусили. Та через годину підсудний пішов. 14.12.2006 року до свідка прийшли працівники міліції. Потім підсудний з працівниками міліції приїхав до свідка і в будинку у свідка був знайдений мобільний телефон у чорному корпусі з металевими, сріблястого кольору кнопками набору номерів, який у свідка заховав підсудний.
Крім того, вина підсудного в частині розбійницького нападу та нанесення тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого ОСОБА_8. стверджується матеріалами справи, а саме: рапортом ОСОБА_22. (т. 1 а.с. 9 ) про виявлення трупа; рапортом ОСОБА_20 (т. 1 а.с. 13) про розбійницький напад на ОСОБА_8.; протоколом огляду від 13 грудня 2006 року (а.с. 16-19 т. 1), в якому зафіксований огляд трупа ОСОБА_8.; протоколом додаткового огляду місця події (т. 1 а.с. 22-28), в якому зафіксовано та оглянуто місце вчинення злочину щодо ОСОБА_8; протоколом добровільної видачі від 14 грудня 2006 року (т. 1 а.с. 31), в якому зафіксований факт добровільної видачі підсудним мобільного телефону “Соні Еріксон”, який належав потерпілому; протоколом огляду від 16 грудня 2006 року (т. 1 а.с. 76-78); протоколом вилучення особистих речей ОСОБА_7 (т. 1 а.с. 96), яким у підсудного були вилучені куртка, шапка та штани; протоколом огляду предметів, документів від 20 грудня 2006 року (т. 1 а.с. 108, 109), в якому зафіксовані результати огляду телефону “Soni Ericson T 290 I”, заводський номер НОМЕР_1, який належав ОСОБА_8.; протоколом огляду предметів, документів від 21.12.2006 року (т. 1 а.с. 110-115), в якому на куртці підсудного виявлені плями бурого кольору, схожі на кров; протоколом вилучення речей потерпілого ОСОБА_8 від 21.12.2006 року (т. 1 а.с. 116-118); роздруківкою вхідних та вихідних розмов з мобільного телефону, який належав ОСОБА_8. (т. 1 а.с. 173-176); таблицею до протоколу огляду мобільного телефону, вилученого у підсудного (т. 1 а.с. 178-181), з яких видно вхідні дзвінки, які здійснювались ІНФОРМАЦІЯ_2 після 18 години на телефон ОСОБА_8.; протоколом очної ставки між підсудним та свідком ОСОБА_14 (т. 1 а.с. 187188), в якому свідок ОСОБА_14 підтвердив свої показання; висновком експерта №4 від 25.12.2006 року (т. 1 а.с. 201-207), згідно якого не виключається походження крові від ОСОБА_8. на куртці, штанах ОСОБА_7; протоколом огляду речей обвинуваченого від 22.01.2007 року (т. 2 а.с. 33, 34); протоколом огляду предметів, вилучених під час огляду місця події (т. 2 а.с. 35-37); протоколом огляду одежі ОСОБА_8. від 23.01.2007 року (т. 2 а.с. 38-39); висновком експерта №210 а від 23.01.-19.02.2007 року (а.с. 43, 44 т. 2), згідно якого під час судово-медичного дослідження трупа ОСОБА_8. 14.12.2006 року, встановлено, що смерть ОСОБА_8. настала ІНФОРМАЦІЯ_2 між 18.00-20.00 годинами та було виявлено: забій підшлункової залози (крововилив як в головку так і в хвостову частину підшлункової залози з вираженим драглевидним набряком навколо, крововилив в м'які тканини передньої черевної стінки); закрита черепно-мозкова травма (забійні рани лоба та тімені справа, садна і синці обличчя, субарахноїдальний крововилив); садна на правому колінному суглобі, синці з мілкоцятковими саднами на тильній поверхні нігтьової фаланги першого та третього пальців правої кисті та п'ятого пальця лівої кисті, синець на тильній поверхні променево-зап'ястного суглобу. Забій підшлункової залози викликав загрозливе для життя явище - травматичний шок як причину смерті ОСОБА_8., тому відноситься до тяжких тілесних ушкоджень. Крім забою підшлункової залози, інші ушкодження мають ознаки легких тілесних ушкоджень і в причинному зв'язку зі смертю не стоять. Дія з великою силою тупого твердого предмету (предметів) на ділянку живота, між пупком та саблевидним відростком спричинила забій підшлункової залози, який за своїм перебігом і став причиною смерті ОСОБА_8. Між забоєм підшлункової залози та смертю ОСОБА_8. прямий причинний зв'язок; висновком №10 від 27.02.2007 року (а.с. 51, 52 т. 2) судової-товарознавчої експертизи, згідно якого вартість бувшого у користуванні мобільного телефону “Соні Еріксон Т290” становить 78 гривень, стартового пакету 5 гривень; актом 348 судово-психолого-психіатричної експертизи (т. 2 а.с. 55-57), в якому вказано, що такі риси ОСОБА_7 як психічна ригідність, категоричність, образливість, емоційна нестійкість, схильність до роздратування, збудливість, конфліктність носять більш виражений характер та особливо підсилюються в стані алкогольного сп”яніння; протоколом очної ставки між ОСОБА_9. та ОСОБА_7. від 14.04.2007 року (а.с. 131-133 т. 2), в якому свідок ОСОБА_9. підтримав показання, які давав під час досудового слідства; протоколом відтворення обстановки та обставин події злочину від 16 та 18 квітня 2007 року (т. 2 а.с. 153-157).
Вина підсудного в частині хуліганських дій та нанесення середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_6., крім її визнання самим підсудним, стверджується рапортом ОСОБА_22. (т. 1 а.с. 10) про отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_6; рапортами ОСОБА_20 (т. 1 а.с. 11,12) про хуліганські дії ОСОБА_7 до ОСОБА_6 та нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_6.; заявою потерпілого ОСОБА_6 від 14 грудня 2006 року про вчинення стосовно нього злочину (а.с. 29 т. 1); протоколом відтворення обстановки і обставин події від 10 січня 2007 року (т. 1 а.с. 168-171) в якому потерпілий ОСОБА_6 відтворив події вчинення підсудним злочинів щодо нього; висновком експерта №9 від 5.01.-25.01.2007 року, згідно якого у ОСОБА_6 виявлені синці в ділянці перенісся справа, на тилі правої кисті, садна в ділянці верхньої губи, на лобі посередині, в правій скроневій ділянці, рана з долонної поверхні на основній фаланзі у основи і пальця правої кисті; синець на тилі лівої кисті, садно у основи 5 пальця лівої кисті з переломом променевої кістки - наслідок дії тупих твердих предметів, можливо і ІНФОРМАЦІЯ_2. Перелом лівої променевої кістки відноситься до середнього ступеня тяжкості, який спричинив тривалий розлад здоров'я ( по матеріалах ЦІТО середній термін втрати працездатності при даному переломі складає 1 місяць); інші синці та садна відносяться до легких тілесних ушкоджень (т. 1 а.с. 222-223).
Ці докази суд приймає до уваги, так як вони зібрані з дотриманням вимог закону, ніким не оскаржуються і не суперечать один одному.
Суд не приймає до уваги показання підсудного ОСОБА_7 про те, що він не здійснював розбійницького нападу та не наносив тілесних ушкоджень ОСОБА_8., в зв¢язку з тим, що підсудний під час досудового слідства неодноразово міняв свої показання і заперечення підсудного про його непричетність до скоєння вказаних злочинів спростовуються вищенаведеним. Пояснення ОСОБА_7, які він давав 15 грудня 2006 року, явка з повинною, яка написана ним власноручно та показання, які він давав в якості обвинуваченого 25 грудня 2006 року з приводу обставин скоєння злочинів співпадають з загальною хронологією подій розбійницького нападу та нанесення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_8., які потягли його смерть та не суперечать показанням свідків і іншим матеріалам справи, дослідженим в судовому засіданні. В судовому засіданні ОСОБА_7. свідомо подає неправдиві покази щодо своєї непричетності до скоєння злочинів, у вчиненні яких його обвинувачують, щодо ОСОБА_8., намагаючись таким чином уникнути відповідальності за скоєні злочини. Зміни в показах ОСОБА_7 суд розцінює як спробу уникнути від відповідальності та покарання. Критично оцінюючи покази ОСОБА_7 суд приймає до уваги те, що ОСОБА_7 властиві неврівноваженість, образливість, нестриманість, емоційна нестійкість, схильність до роздратування, конфліктність, збудливість, про що вказано в акті судово - психолого - психіатричної експертизи №48.
Посилання підсудного про те, що до нього працівниками міліції після затримання застосовувався фізичний та психологічний тиск, суд до уваги не приймає, оскільки вони спростовуються показаннями свідків ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22.
Показання підсудного про те, що йому погрожували під час знаходження в СІЗО №1 м. Вінниці та до нього застосовувались незаконні методи слідства суд до уваги також не приймає, оскільки дані заяви підсудного в ході судового розгляду справи перевірялись Вінницькою прокуратурою з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах та Жмеринською транспортною прокуратурою та за результатами перевірки в порушенні кримінальних справ по заявам ОСОБА_7 було відмовлено постановами від 2 квітня 2008 року та від 11 квітня 2008 року.
Таким чином суд вважає, що підсудний ОСОБА_7. вчинив злочини, передбачені ч. 4 ст. 187 КК України - напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров”я особи, яка зазнала нападу, поєднаний з заподіянням тяжких тілесних ушкоджень; ч. 2 ст. 121 КК України - умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого; ч. 1 ст. 296 КК України - хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом; ч. 1 ст. 122 КК України - умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров”я або значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину, визнає його винним у вчиненні цих злочинів та вважає, що підсудний підлягає покаранню за вчинені ним злочини.
Призначаючи вид і міру покарання суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності вчинених злочинів, які є тяжкими злочинами проти власності, життя та здоров”я особи, дані про особу підсудного, який не одружений, не працює, вважається таким, що не має судимості, посередньо характеризується за місцем проживання, негативно характеризується за місцем навчання.
Обставини, які пом”якшують покарання ОСОБА_7 судом не встановлені.
ОСОБА_7. вчинив умисні злочини, будучи у стані алкогольного сп”яніння.
Цю обставину суд відносить до обтяжуючої покарання ОСОБА_7
Розглянувши цивільний позов потерпілої про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином, суд вважає, що він підлягає задоволенню в повному обсязі.
Судом встановлено, що в зв'язку з протиправною поведінкою щодо сина цивільної позивачки, заподіяння йому смерті з вини підсудного, цивільна позивачка перенесла душевні страждання, перехвилювалася, на певний час втратила спокій, її звичайний життєвий ритм був порушений, що стверджується показаннями цивільної позивачки, які суд, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, визнає правдивими.
Відповідно до ч. 1 ст. 328 КПК України постановляючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру цивільного позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Цивільною позивачкою в судовому засіданні доведено матеріальні витрати, які нею були понесені в зв”язку з похованням ОСОБА_8., а саме: вартість поминального обіду в сумі 3082 гривень (а.с. 372 т. 2), ритуальних послуг в сумі 221 гривень та 1820 гривень (а.с. 373, 374 т. 2), витрати на придбання одежі для поховання в сумі 915 гривень (т. 2 а.с. 375, 376).
З урахуванням наведеного, суд прийшов до висновку, що виправлення підсудного можливе тільки з ізоляцією від суспільства в місцях позбавлення волі.
Керуючись статтями 323, 324 КПК України, суд
З А С У Д И В:
ОСОБА_7 визнати винним та засудити за
ч. 4 ст. 187 КК України на одинадцять років позбавлення волі з конфіскацією майна, що йому належить в доход держави;
ч. 2 ст. 121 КК України на дев”ять років позбавлення волі;
ч. 1 ст. 296 КК України на шість місяців арешту;
ч. 1 ст. 122 КК України на два роки позбавлення волі.
За ч. 1 ст. 70 КК України призначити ОСОБА_7 остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді одинадцяти років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що йому належить в доход держави.
Строк відбуття покарання ОСОБА_7 відраховувати з 15 грудня 2006 року.
Запобіжний захід ОСОБА_7 до вступу вироку у законну силу залишити без змін - тримання під вартою.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь НДЕКЦ при УМВС України у Вінницькій області 280 (двісті вісімдесят) гривень за проведення судової товарознавчої експертизи (рахунок 26007012929900 у відділенні №44 АКІБ “УкрСиббанк”, м. Жмеринка, вул.. Леніна, 58, РВ УМВС ФО-П Пустовіт С.М., МФО 351005, код ЕДРПОУ 2032602699) (а.с. 52 т. 2).
Речові докази - мобільний телефон “Soni Ericson T 290 I”, заводський номер НОМЕР_1, куртку, джинси, сверт, футболку, зимові шкіряні черевики ОСОБА_8., які зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів ЛВ на ст. Жмеринка УМВС України на ПЗЗ (а.с. 41,42 т. 2) передати потерпілій ОСОБА_8; куртку, штани, фрагменти плащової тканини, шапку ОСОБА_7, аркуші формату А-4 з надрукованим текстом, полімерний пакет, обривки полімерного матеріалу з рекламним гаслом, рослинні листки, фрагменти стеблин, які зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів ЛВ на ст. Жмеринка УМВС України на ПЗЗ (а.с. 41,42 т. 2) знищити.
Цивільний позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 6038 (шість тисяч тридцять вісім) гривень в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди та 100000 (сто тисяч) гривень в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.
На вирок суду може бути подана апеляція протягом п¢ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженому, який перебуває під вартою в той же строк з моменту вручення йому копії вироку до апеляційного суду Вінницької області через Жмеринський міськрайонний суд.
С У Д Д Я : підпис
З оригіналом вірно :
Суддя Жмеринського міськрайонного суду С.Ю. Клапоущак
Секретар