Справа № 2-114- 2008 р.
РІШЕННЯ
Іменем України
“28 ” лютого 2008 року м. Жмеринка
Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Клапоущака С.Ю.,
при секретарі Попеско Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Жмеринка справу за позовом акціонерного комерційного банку “ПРАВЕКС-БАНК” до ОСОБА_1 про відшкодування заборгованості за кредитним договором, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що 22 квітня 2003 року між акціонерним комерційним банком “ПРАВЕКС-БАНК” (далі - АКБ “ПРАВЕКС-БАНК”) та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю “Рижавське” (далі - СТОВ “Рижавське”) було укладено договір про відкриття кредитної лінії №40-2003 (далі - Договір), за умовами якого позивач надав СТОВ “Рижавське” кредит в розмірі 42000 гривень строком користування до 1 грудня 2003 року зі сплатою 23% річних за весь час фактичного користування кредитними коштами. В подальшому додатковими умовами до даного Договору від 31.10.2003 року, 30.03.2004 року, 1.06.2004 року, 30.09.2004 року, 30.11.2004 року, 6.12.2004 року, 8.12.2004 року, 14.12.2004 року, 1.03.2005 року, 1.04.2005 року були внесені зміни, відповідно до яких відсоткова ставка за користування кредитними коштами була встановлена на рівні 25% річних і термін дії кредитного договору продовжено до 1.10.2005 року. З метою забезпечення виконання зобов”язань за Договором, 22.04.2003 року позивачем було укладено договір поруки з відповідачем, відповідно до умов якого ОСОБА_1 виступив поручителем позичальника - СТОВ “Рижавське” та зобов”язався нести перед позивачем солідарну майнову відповідальність за виконання в повному обсязі взятих на себе позичальником - СТОВ “Рижавське” зобов”язань по Договору. Дане зобов”язання полягає у вчасному та у повному обсязі погашенні основної суми боргу за кредитом та будь-якого збільшення цієї суми, яке прямо передбачено умовами Договору, погашенні відсотків за користування кредитним коштами, відшкодуванні збитків та іншої заборгованості, в тому числі пені та штрафу.
Згідно п. 2.1 договору поруки, поручитель зобов”язаний у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником зобов”язань за Договором виконати за позичальника зобов”язання перед позивачем на умовах, в порядку та строки, встановлені Договором та всіма змінами та доповненнями до нього.
Відповідно до п.п. 1.1, 2.1 договору поруки відповідач зобов”язаний погасити суму заборгованості в повному обсязі, у зв”язку з порушенням умов Договору позичальником - СТОВ “Рижавське”.
В зв”язку з порушенням позичальником умов Договору, 25.10.2005 року на ім”я відповідача позивачем було направлено повідомлення про погашення наявної заборгованості. Проте, відповідачем зобов”язання за Договором в повному обсязі виконані не були і станом на 16.10.2007 року заборгованість відповідача перед позивачем по кредитному договору склала 24478 гривень 47 коп.
Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь АКБ “ПРАВЕКС-БАНК” заборгованість в розмірі 24478 гривень 47 коп. та судові витрати покласти на відповідача.
В судовому засіданні представник позивача за дорученням Григоренко Н.В. підтримала заявлені вимоги, посилаючись на обставини, викладені у позові. Пояснила, що під час укладання договору про відкриття кредитної лінії №40-2003, договору поруки 22.04.2003 року та додаткових угод до Договору 31.10.2003 року, 30.03.2004 року, 1.06.2004 року, 30.09.2004 року, 30.11.2004 року, 6.12.2004 року, 8.12.2004 року, 14.12.2004 року, 1.03.2005 року, 1.04.2005 року ОСОБА_1. був присутнім особисто та підписував вказані документи, ознайомившись в повному обсязі з їх змістом. Претензію на суму 48871 гривень 84 коп. щодо перерахування заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №40-2003 від 22.04.2003 року, яку 25.10.2005 року було поштою відправлено відповідачу, він отримав особисто, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення та знав про заборгованість перед позивачем як поручителя за договором про відкриття кредитної лінії №40-2003 від 22.04.2003 року, однак відмовляється її погасити в сумі 24478 гривень 47 коп. Просила позов задовольнити.
Відповідач позов не визнав повністю, посилаючись на письмові заперечення проти позову. Пояснив, що відповідно до договору про відкриття кредитної лінії №40-2003 від 22.04.2003 року за отримання СТОВ “Рижавське” кредиту в розмірі 42000 гривень у АКБ “ПРАВЕКС-БАНК” було встановлено сплату 23% річних за весь час фактичного користування кредитними коштами. Однак в подальшому додатковими угодами, укладеними між СТОВ “Рижавське” та АКБ “ПРАВЕКС-БАНК”, відсоткова ставка за користування кредитом зменшувалась та збільшувалась, останньою додатковою угодою від 1.04.2005 року збільшилась до 25% річних, тобто в договір про відкриття кредитної лінії були внесені зміни, які суттєво збільшують обсяг відповідальності відповідача. Дані зміни до Договору вносились без згоди поручителя ОСОБА_1. як фізичної особи, що на думку відповідача є підставою для припинення поруки. Крім того, відповідач зазначив, що СТОВ “Рижавське” визнано банкрутом та ліквідоване, а тому зобов”язання СТОВ “Рижавське” за договором про відкриття кредитної лінії №40-2003 припинено з ліквідацією юридичної особи, відповідно і припиняється порука з припиненням забезпеченого нею зобов”язання. Також відповідач пояснив, що претензію від 25.10.2005 року на суму 48871 гривень 84 коп. він не отримував, а тому вважає договір поруки припиненим, оскільки кредитор - позивач по справі протягом шести місяців від дня настання строку основного зобов”язання не пред”явив вимоги до поручителя - відповідача по справі. Крім того, відповідач пояснив, що ухвалою господарського суду Вінницької області від 15.05.2007 року по справі №5/20-05 про банкрутство СТОВ “Рижавське” провадження в справі припинено та затверджено ліквідаційний баланс СТОВ “Рижавське”, згідно якого вимоги АКБ “ПРАВЕКС-БАНК” задоволено в сумі 26468 гривень 40 коп., решта заборгованості в сумі 15531 гривень 60 коп. віднесено до четвертої черги в зв”язку з недостатністю заставного майна для задоволення майнових вимог, а вимоги, незадоволені за недостатністю майна вважаються погашеними, тобто зобов”язання СТОВ “Рижавське” перед позивачем за договором про відкриття кредитної лінії №40-2003 є погашеним, а відповідно і порука є припиненою. Відповідач вважає, що оскільки позивач скористався своїм правом про звернення стягнення заборгованості по договору лише з боржника - СТОВ “Рижавське”, він втратив своє право на стягнення коштів з поручителя - відповідача по справі, оскільки повторне стягнення в солідарному порядку одних і тих же сум, що вже погашені під час банкрутства СТОВ “Рижавське” по договору про відкриття кредитної лінії №40-2003 з поручителя є неможливим. Просив відмовити у задоволенні позову.
Вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши докази і давши їм належну правову оцінку, суд вважає, що позовна заява необґрунтована і не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
22 квітня 2003 року між акціонерним комерційним банком “ПРАВЕКС-БАНК” (іменований далі - “Банк”) та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю “Рижавське” (іменоване далі - “Позичальник”) в особі генерального директора ОСОБА_1 був укладений договір про відкриття кредитної лінії №40-2003, за п.п. 1.1, 1.2 якого Банк надав Позичальнику кредитну лінію на загальну суму 42000 гривень для поповнення обігових коштів терміном з 22 квітня 2003 року до 1 грудня 2003 року зі сплатою 23% річних. В забезпечення виконання умов даного Договору 22 квітня 2003 року між ОСОБА_1 (далі - “Поручитель”) та акціонерним комерційним банком “ПРАВЕКС-БАНК” (далі - “Кредитор”) був укладений договір поруки, за п. 1.1. якого Поручитель зобов”язався перед Кредитором нести солідарну майнову відповідальність за виконання в повному обсязі взятих на себе СТОВ “Рижавське” зобов”язань по договору про відкриття кредитної лінії №40-2003 від 22 квітня 2003 року з наступними змінами та доповненнями до нього. До договору про відкриття кредитної лінії №40-2003 від 22 квітня 2003 року вносились зміни, зокрема в частинах зміни відсоткової ставки та терміну повернення кредиту додатковими угодами №2 від 31.10.2003 року, №5 від 30.09.2004 року, №6 від 30.11.2004 року, №7 від 6.12.2004 року, №8 від 8.12.2004 року, №9 від 14.12.2004 року, №10 від 1.03.2005 року, в частині зміни Договору та порядку проведення розрахунків додатковими угодами №3 від 30.03.2004 року, №4 від 1.06.2004 року. Відповідно до останньої додаткової угоди №11 від 1.04.2005 року до Договору термін кредиту продовжений до 1 жовтня 2005 року зі сплатою 25% річних.
Вказані обставини визнаються сторонами в судовому засіданні та у відповідності до вимог ч. 1 ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню.
Згідно ст.. 541 ЦК України солідарний обов”язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов”язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов”язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов”язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
За п. 1.1. договору поруки Поручитель зобов”язався нести перед Кредитором солідарну відповідальність за виконання в повному обсязі СТОВ “Рижавське” обов”язків по Договору. (а.с. 19).
З наявних в матеріалах справи постанов господарського суду Вінницької області від 21.04.2005 року та від 1.06.2006 року (а.с. 56-58, 61-62) СТОВ “Рижавське” визнано банкрутом, на підставі чого позивача було включено до реєстру кредиторів по даній кредитній угоді.
А тому, оскільки позивач скористався своїм правом про звернення стягнення лише на окремого боржника - СТОВ “Рижавське”, то повторне стягнення в солідарному порядку одних і тих же сум по кредитному договору з поручителя та повторно, - з боржника, суперечить вимогам ст.. 541 та ч. 1 ст. 543 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов”язку.
Згідно ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється у разі зміни зобов”язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Між тим, 31.10.2003 року, 30.03.2004 року, 1.06.2004 року, 30.09.2004 року, 30.11.2004 року, 6.12.2004 року, 8.12.2004 року, 14.12.2004 року, 1.03.2005 року, 1.04.2005 року між позивачем та СТОВ “Рижавське” укладались додаткові угоди до договору про відкриття кредитної лінії №40-2003 від 22.04.2003 року. Згідно із умовами зазначених угод до договору про відкриття кредитної лінії внесено істотні зміни й доповнення, а редакцію Договору змінено. Суд вважає дані зміни такими, що збільшують обсяг відповідальності Поручителя, оскільки відсоткова ставка за користуванням кредитом була збільшена до 25% річних. Дані зміни вносились без згоди поручителя - відповідача по справі, який не був стороною як фізична особа - поручитель при укладенні та підписанні додаткових угод.
Доводи представника позивача про ознайомлення з додатковими угодами ОСОБА_1. та його згоду на їх підписання є необґрунтованими, оскільки його підпис у додаткових угодах як керівника СТОВ “Рижавське” сам по собі не має юридичних наслідків та не створює прав і обов”язків із зобов”язань поруки для Поручителя - фізичної особи ОСОБА_1.
Доводи представника позивача про те, що згідно п. 2.2 договору поруки зміни та доповнення в кредитний договір вносяться без згоди поручителя, судом до уваги не беруться, оскільки даний пункт договору поруки суперечить вимогам закону, зокрема ч. 1 ст. 559 ЦК України, за змістом якої не допускається зміна зобов”язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Також судом встановлено, що СТОВ “Рижавське” станом на день звернення позивача з даним позовом до суду ліквідоване, що стверджується листом №01-27-228 від 8.02.2008 року (а.с. 50) державного реєстратора Жмеринської районної державної адміністрації, відповідно до якого скасовано державну реєстрацію СТОВ “Рижавське, та ухвалою господарського суду Вінницької області від 15 травня 2007 року по справі №5/20-05, за якою СТОВ “Рижавське” як юридичну особу ліквідовано (а.с. 61, 62 ).
Згідно ч. 1 ст. 609 ЦК України зобов”язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора).
Крім того, статтею 559 ч. 1 ЦК України передбачено, що порука припиняється з припинення забезпеченого нею зобов”язання.
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 15.05.2007 року по справі №5/20-05 про банкрутство СТОВ “Рижавське” (а.с. 61, 62) провадження в справі припинено та затверджено ліквідаційний баланс СТОВ “Рижавське”, згідно якого вимоги АКБ “ПРАВЕКС-БАНК” в сумі 26468 гривень 40 коп. задоволені частково, решта заборгованості в сумі 15531 гривень 60 коп. віднесено до четвертої черги в зв”язку з недостатністю заставного майна для повного задоволення майнових вимог.
Відповідно до ч. 6 ст. 31 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 14.05.1992 року з наступними змінами і доповненнями вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.
А тому зобов”язання СТОВ “Рижавське” перед позивачем по договору про відкриття кредитної лінії №40-2003 від 22.04.2003 року є погашеними, в зв”язку з чим і припиняється порука відповідача за вказаним Договором з припиненням забезпеченого нею зобов”язання, оскільки з огляду на ч. 1 ст. 559 ЦК України підставою для припинення поруки є не тільки виконання забезпеченого порукою зобов”язання, а й інші підстави, за якими зобов”язання може бути припиненим, зокрема наведені у ст. 609 ЦК України.
Суд не приймає до уваги пояснення відповідача про те, що він не отримував претензію від 25.10.2005 року на суму 48871 гривень 84 коп., а тому вважає договір поруки припиненим, оскільки кредитор - позивач по справі протягом шести місяців від дня настання строку основного зобов”язання не пред”явив вимоги до поручителя - відповідача по справі, оскільки вони спростовуються повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 40), оригінал якого був оглянутий в судовому засіданні, яким підтверджується факт отримання відповідачем претензії.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає необґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача недоплаченої заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №40-2003 від 22.04.2003 року, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Виниклі правовідносини врегульовані ст. ст. 541, 543, 553, 559, 609 ЦК України.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 10, 27, 60, 61, 88, 208, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, ст.. 541, ч. 1 ст. 543, ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 559, ст.. 609 ЦК України, ч. 6 ст. 31 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 14.05.1992 року з наступними змінами і доповненнями, суд -
В И Р І Ш И В:
Відмовити акціонерному комерційному банку “ПРАВЕКС-БАНК” у задоволенні позову до ОСОБА_1 про відшкодування заборгованості за кредитним договором.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, рішення суду набуває законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду, а апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду Вінницької області через Жмеринський міськрайонний суд.
С У Д Д Я : підпис
З оригіналом вірно :
Суддя Жмеринського міськрайонного суду С.Ю. Клапоущак
Секретар: