Справа №2-14- 2008 р.

 

 

 

 

 

РІШЕННЯ

Іменем України

 

“28”  липня 2008 року                                                                                             м. Жмеринка

 

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Клапоущака С.Ю.,

при секретарі  Чудак І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Жмеринка справу за позовом ОСОБА_1 до арбітражного керуючого (ліквідатора) ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди за невиконання норм трудового законодавства про працю, -

 

В С Т А Н О В И В:

 

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що на   підставі  наказу  №1  від  23 червня 2003 року  та   трудового  контракту  №1  від 23  червня   2003  року він був   призначений   на посаду   директора   дочірнього   підприємства  (ДП) «Радіосервіс»  при   ВАТ «Жмеринський  завод «Сектор»».  Засновником   та   єдиним  власником ДП  «Радіосервіс» при ВАТ  «Жмеринський  завод  «Сектор»»  є   ВАТ «Жмеринський   завод  «Сектор». Згідно   пункту  3.1  цього контракту  позивачу  був  встановлений   посадовий   оклад  в  сумі  400 (чотириста ) гривень. Пунктом  8.2  цього   контракту   передбачено,  що  заробітна  плата  при   ліквідації  дочірнього   підприємства   має   бути  виплачена   за  рахунок   засновника: відкритого   акціонерного   товариства (ВАТ) Жмеринський  завод «Сектор»». Підприємство   ВАТ «Жмеринський   завод «Сектор»» на  підставі Закону України «Про відновлення   платоспроможності   боржника  або  визнання  його  банкрутом» та  постанови   господарського   суду  Вінницької   області від 23.01.2004 року по справі  №5/530 - 03 банкрутства   ВАТ  «Жмеринський  завод  «Сектор»», станом   на  24.01.2004   року   було   визнано   банкрутом. Згідно   постанови  господарського   суду  Вінницької області   від   23 січня  2004 року   ліквідатором  ВАТ «Жмеринського  заводу  «Сектор»»  було  призначено     ОСОБА_2, на якого  були покладені  функції   та    повноваження  керівника   підприємства - банкрута. 1 липня   2004  року   арбітражним керуючим (ліквідатором)  ВАТ «Жмеринського  заводу  «Сектор»»   були  видані  наказ  №21 та  №21 -а  про   ліквідацію   дочірніх   підприємств, та  створення  ліквідаційної   комісії  для   ліквідації  ДП «Радіосервіс» при  ВАТ  «Жмеринський   завод «Сектор»». Протягом  всього   періоду  ліквідації  ДП  «Радіосервіс»   при  ВАТ  «Жмеринський  завод  «Сектор»» позивач виконував   відповідну  роботу як   директор  ДП «Радіосервіс» та  член   ліквідаційного   комісії  цього  підприємства,  стосовно  закриття   цього   підприємства  в  державних  та  цільових  фондах. За  відповідний  період   роботи  на посаді  директора  ДП «Радіосервіс»  позивачу заробітна  плата  жодного  разу  не  була  виплачена.   Рішеннями    Жмеринського  міськрайонного   суду від 21 лютого 2005 року  та  14 грудня  2005 року, які залишені без змін апеляційним судом Вінницької області, позивача було   визнано  працівником, який  перебуває  в  трудових  відносинах   з  ВАТ  «Жмеринський  завод «Сектор»», та   встановлено  заборгованість  по  заробітній  платі  за  період  з 23 червня  2003 року  по  16 листопада  2005 року в  сумі  5836,51 гривен. На   підставі   даних  рішень судів  та  протесту  Жмеринського  міжрайонного  прокурора  роботодавець -  ВАТ «Жмеринський  завод «Сектор»»  починаючи  з 17  листопада  2005 року  почав  нараховував   позивачу заробітну   плату. За  період   з 17 листопада 2005 року  по  27 лютого 2006 року    сума  невиплаченої  позивачу   заробітної  плати  склала  971 гривень 61 коп.       22  грудня   2005 року  арбітражний керуючий (ліквідатор) ВАТ «Жмеринський  завод «Сектор»» ОСОБА_2 своїм наказом №62  попередив позивача про звільнення з  посади  директора   ДП «Радіосервіс». 8 лютого 2006 року відповідач своїм  наказом №63 надав  відповідне  розпорядження  стосовно  процедури  передачі  документації  по ДП «Радіосервіс»  в зв'язку з звільненням позивача  з  посади  директора  ДП  «Радіосервіс». 27 лютого  2005 року  згідно  наказу   №65  позивач   був належним  чином  звільнений   з посади  директора ДП «Радіосервіс»: був  зроблений  відповідний запис  в  його трудовій  книжці,  була  видана  трудова  книжка,  копія наказу  про   звільнення  та    довідка №122 від 24 лютого 2006 року  про  нараховану   та  невиплачену     заробітну   плату  з   період   з  23 червня  2003 року  по  27  лютого  2006 року, згідно якої відповідач визнав  не оспорювану ним  заборгованість по  заробітній  платі позивачу в  сумі  971,64  гривен  за  період   з 17  листопада 2005 року  по  27 лютого 2006 року. На  момент   звільнення позивача  бухгалтерія  ВАТ «Жмеринський  завод   «Сектор»»    виплатила  позивачу   лише   вихідну  допомогу в  розмірі середнього  місячного  заробітку, а   суму   заборгованості  за  період  з  17  листопада  2005 року  по 27 лютого   2006 року  не  погасила. Довести свої  законні  вимоги  про   виплату  заборгованості   по  заробітній   платі   станом   на   27 лютого 2006 року позивач не  зміг, так   як  відповідачем  було  встановлено   свої  трактування   норм   чинного  законодавства  про  працю. Позивач вважає що відповідачем йому була  нанесена  значна   моральна  шкода, яка полягає  в  тому,  що   з боку   відповідача  повністю   ігнорується     чинне  законодавство  про   працю,  відповідні   людські    цінності  та    взаємовідносини. Відповідачем   встановлюються    власні     тракування  Законів  та   Конституції   України, йде  зневага   до   фізичної  особи,  яка    перебувала     з  відповідачем   в   трудових   відносинах.   Відповідач   шукає   будь - які   неточності  в    трудовому  законодавсті  України    стосовно    невиплати  належної   заробітної   плати  фізичній   особі - позивачу. Відповідач,  маючи  відповідні   юридичні  та   економічні   знання,  дозволяє   собі по відношенню   до позивача  як  до   громадянина   України   встановлювати   свій  порядок  стосовно  виплати    заробітної   плати, хоча  така  заробітна   плата   ним   же    однозначно   визначена  в  відповідних   довідках. Позивач також вказав, що несвоєчасна  невиплата зарплати (визнана  та  нарахована  самим   відповідачем) є  порушенням  його  законних  прав. Ця  обставина  призвела   до  того, що  позивач  змушений  змінити  свій  звичайний  образ  життя,  вимагало  від  нього  додаткових  зусиль  для  організації  свого  життя  та  життя своєї  родини,  в   тому  числі   шукати  випадкових   тимчасових   заробітків. Розмір   моральної  шкоди  позивач оцінив в сумі 50  000 (п'ятдесят  тисяч ) гривень.  

Позивач просив стягнути   з  арбітражного керуючого   ліквідатора  ОСОБА_2 на  його   користь  за   дії   які  він   здійснив  по  відношенню  до  позивача  стосовно  недотримання  ним чинного законодавства  про  працю,  моральну   шкоду    в      сумі   50 000  (п'ятдесят    тисяч)  гривень.

            В судовому засіданні позивач підтримав заявлені вимоги, посилаючись на обставини, викладені у позові, уточнивши їх. Просив стягнути з відповідача на його користь 50000 гривень в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди внаслідок невиплати заробітної плати. Пояснив, що за  період   з 17 листопада 2005 року  по  27 лютого 2006 року    сума  невиплаченої  йому  заробітної  плати  склала  971 гривень 61 коп. Відповідач умисно не виплачував заборгованість по заробітній платі позивачу, хоча мав таку можливість, оскільки за цей період заробітна плата працівникам ВАТ “Жмеринський завод “Сектор”” виплачувалась, що стверджується інформацією про рух коштів за вказаний період на рахунку ВАТ “Жмеринський завод “Сектор””.

Відповідач не з”явився в судове засідання 28 липня 2008 року, хоча завчасно та належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, що стверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, письмових пояснень в справі та можливі заперечення проти позову не надав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 224 ЦПК України суд визнав за можливе розглядати справу та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Позивач не заперечував проти заочного розгляду справи.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши докази і давши їм належну правову оцінку, суд вважає, що позов обґрунтований і підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

За ч. 1 ст. 94 КзПП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу та за ч. 1 ст. 115 КзПП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Згідно ч. 1 ст. 116 КзПП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КзПП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 233 КзПП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

В судовому засіданні встановлено, що позивач з 23 червня 2003 р. дійсно працював директором ДП «Радіосервіс» ВАТ «Жмеринський завод «Сектор» (наказ № 1 від 23.06.2003 р., а.с.6). Звільнений з роботи 27 лютого 2006 р. в зв'язку з ліквідацією підприємства (а.с.7, 12).

            За період роботи позивачеві жодного разу не виплачувалась заробітна плата, тому була стягнута на його користь за рішеннями суду, зокрема рішенням Жмеринського міськрайонного суду від 5 травня 2006 року (а.с. 161) на користь позивача стягнуто 971 гривень 64 коп. заборгованості по зарплаті за період з 17.11.2005 року по 27.02.2006 року.

            Аналізуючи пояснення позивача, представлені ними докази на підтвердження позову в цій частині - в світлі вимог ст.116 КЗпП України - суд вважає, що в даному випадку вина відповідача у несвоєчасному розрахунку з позивачем є з наступних підстав.

            Постановою господарського суду Вінницької області від 23 січня 2004 р. ВАТ «Жмеринський завод «Сектор» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру (а.с.47). Ухвалою цього ж суду від 14 березня 2006 р. продовжено строк ліквідаційної процедури та повноваження арбітражного керуючого (ліквідатора) ОСОБА_2. на шість місяців до 14 вересня 2006 р. (а.с.48-52).

            Задоволення вимог кредиторів в процедурі ліквідації відбувається відповідно до положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Статтею 31 даного Закону встановлена черговість задоволення вимог кредиторів. В п.2 ч.1 даної статті зазначено, що вимоги, що виникли із зобов'язань банкрута перед працівниками підприємства-банкрута, задовольняються у другу чергу. Дані положення знайшли відображення і в ухвалах господарського суду Вінницької області від 21 січня 2004 р. та 09 лютого 2006 р., який затвердив реєстр вимог кредиторів боржника - ВАТ «Жмеринський завод «Сектор» - віднісши заборгованість по заробітній платі працівників ВАТ «Жмеринський завод «Сектор» в другу чергу, та визнав вимоги позивача по заробітній платі, яка була стягнута на його користь за рішеннями суду, також в другу чергу (а.с. 53-55). На виконання даних ухвал відповідачем складені реєстри вимог кредиторів (а.с. 49-52).

             Згідно ч.2 ст.31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги.

   Ст. 237-1 КЗпП України передбачає, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені ст.1167 ЦК України, в якій зазначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

            Судом встановлено, що позивачу за період з 17 листопада 2005 р. по 27 лютого 2006 р. заборгованість по заробітній платі в сумі 971 грн. 64 коп. не виплачена з вини відповідача, який мав можливість у вказаний період часу погасити дану заборгованість, однак цього не зробив, що підтверджується  інформацією про рух коштів на рахунку ВАТ “Жмеринський завод “Сектор”” за період з 17.11.2005 року по 25.09.2006 року, з якої видно що у вказаний період часу заробітна плата виплачувалась іншим працівникам крім позивача (а.с. 372-384  ), заявою ОСОБА_3. (а.с. 347). 

Також судом встановлено, що в зв”язку з невиплатою позивачу заборгованості по заробітній платі з вини відповідача за період з 17 листопада 2005 р. по 27 лютого 2006 р., позивач зазнав душевних страждань, які виразились у переживаннях позивача, зміни його нормального способу життя, що вимагало  від  нього  додаткових  зусиль  для  організації  свого  життя  та  життя своєї  родини,  в   тому  числі змусило позивача шукати  випадкових   тимчасових   заробітків, що стверджується поясненнями позивача, які суд, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, визнає правдивими.

Згідно ч. 1, ч 3, 4 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

     Заявлена позивачем сума моральної шкоди не відповідає вимогам розумності та справедливості, а тому позов в частині стягнення моральної шкоди підлягає частковому задоволенню, враховуючи глибину душевних страждань позивача, ступеня вини відповідача у невиплаті заборгованості по заробітній платі.

Враховуючи викладене та керуючись статтями ст.ст. 10, 27, 60, 61, 88, 208, 209, 212, 213, 214, 215 ч. 1 ст. 224, 226, 292, 294 ЦПК України, ст. ст. 94, 115-117, 233, 237-1 КзПП України, ст. 23, ч. 1 ст. 1167 ЦК України, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» з наступними змінами та доповненнями, постановою Пленуму Верховного суду України №9 від 6.11.1992 року “Про практику розгляду судами трудових спорів”, суд

 

В И Р І Ш И В:

 

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10000 (десять тисяч) гривень в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 30 (тридцять) гривень витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних   справ на рахунок банка одержувача ГУДКУ у Вінницькій області (р/р 31213259700006, код бюджетної класифікації 22050000, символ звітності 259, МФО 802015, код ЄДРПОУ 34701261, одержувач держбюджет м. Жмеринка).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, рішення суду набуває законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду, а апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду Вінницької області через Жмеринський міськрайонний суд.

Заяву про перегляд заочного рішення  може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

 

 

С У Д Д Я :                                                   підпис

З  оригіналом  вірно :

Суддя Жмеринського міськрайонного суду

Вінницької області                                                                                      С.Ю. Клапоущак

Секретар:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ОСОБА_2

 

 

 

Направляємо для відома копію заочного рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 28 липня 2008 року по цивільній справі №2-14 за позовом ОСОБА_1 до арбітражного керуючого (ліквідатора) ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди за невиконання норм трудового законодавства про працю та ухвали про заочний розгляд.

 

 

Додаток: копія рішення на  5 аркушах, копія ухвали на 1 аркуші.

 

 

Суддя Жмеринського міськрайонного суду

Вінницької області                                                                          С.Ю. Клапоущак

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ОСОБА_2

 

 

 

Направляємо для відома копію заочного рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 28 липня 2008 року по цивільній справі №2-14 за позовом ОСОБА_1 до арбітражного керуючого (ліквідатора) ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди за невиконання норм трудового законодавства про працю та ухвали про заочний розгляд.

 

 

Додаток: копія рішення на 5  аркушах, копія ухвали на 1 аркуші.

 

 

Суддя Жмеринського міськрайонного суду

Вінницької області                                                                          С.Ю. Клапоущак