Справа №2-950/08
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 жовтня 2008 року Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого - судді Реви О.І.
при секретарі Хоменко Н.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Переяслав-Хмельницький Київської області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи:ОСОБА_4, Переяслав-Хмельницька міська державна нотаріальна контора про визнання договору купівлі-продажу будинку недійсним, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулася до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з вимогою про визнання недійсним договору купівлі-продажу жилого будинку АДРЕСА_1 від 23 травня 2007 року, який було посвідчено державним нотаріусом Переяслав-Хмельницької міської державної нотаріальної контори за місцем її проживання та зареєстрованого в реєстрі за №1773 в зв'язку з тим, що даний правочин був вчинений під впливом обману, що має істотне значення, розірвати даний договір та визнати за нею право власності на спірне майно. Окрім того, просить стягнути із відповідачів 9120 грн. 52 коп. матеріальної шкоди та 10000 грн. моральної шкоди.
Свої вимоги позивач в судовому засіданні підтримала повністю та просить їх задовольнити. Вказує на те, що оспорюваний договір було вчинено нею внаслідок обману з боку відповідачів. 23 травня 2007 року вона почувалася погано і соціальний працівник, що здійснює за нею догляд, викликала дільничного лікаря за місцем її проживання. Ввечері цього ж дня до неї додому приїхали відповідачі та третя особа по справі ОСОБА_4, які повідомили, що до неї приїде нотаріус. Нотаріус приїхав близько 20 год. 00 хв., вона не питала в нього про мету його візиту, особисто його знала, оскільки раніше користувалася його послугами. Він зачитав якийсь документ і показав, де необхідно поставити підпис.
Відповідачі не говорили їй, що здійснюється купівля-продаж її будинку, грошей за будинок вона не отримувала. І взагалі, не мала наміру продавати будинок, не вчинювала жодних дій, які б свідчили про продаж у майбутньому.
Її представник ОСОБА_5 позов підтримав і просить також його задовольнити, посилаючись на те, що відповідачі ввели в оману позивача і договір було укладено позивачем внаслідок не розуміння нею істотних умов договору.
Відповідач ОСОБА_2 позов не визнала повністю і пояснила суду, що особисто позивача до укладення договору не знала, познайомилася лише напередодні через свою матір ОСОБА_3 Зазначила, що позивач зателефонувала до її матері і попросила її про зустріч з приводу продажу будинку. Остання поцікавилася приводом продажу, на що позивач відповіла, що не хоче, щоб будинок отримала інша людина. Порадившись на сімейній нараді, було вирішено, що будинок можна придбати, але не ОСОБА_3, а їй - ОСОБА_2, оскільки вони не мали досить пристойного житла.
Збором необхідних документів, які необхідні для проведення відчуження будинку займалася ОСОБА_3, всі витрати по їх отриманню здійснювала вона, в тому числі і оплату послуг нотаріуса, сплату державного мита тощо.
23 травня 2007 року було домовлено з нотаріусом про посвідчення договору купівлі-продажу будинку за місцем проживання позивача, оскільки остання в силу свого віку, стану здоров'я та дізнавшись про можливість такого посвідчення за місцем проживання, сама попросила про це у ОСОБА_3 Держаний нотаріус прибув за місцем проживання позивача близько 20 год. 00 хв., привізши із собою всі необхідні документи. Один примірник договору віддав позивачці аби та його прочитала, позивачка його дивилася. Потім нотаріус роз'яснив позивачу зміст договору та його наслідки і вона підписала договір. Гроші за будинок були вручені позивачу в сумі 50000 грн. до підписання договору перед приїздом нотаріуса.
Відповідач ОСОБА_3 зазначила, що викладені відповідачем ОСОБА_2 обставини відповідають дійсності.
Дійсно, вона знає позивача, оскільки між їхніми родинами існує певний родинний зв'язок, хоч і далекий, вони часто зустрічалися на ринку під час торгівлі. Одного разу, до неї зателефонувала позивач і попросила про зустріч. Приїхавши до неї додому вона дізналася про намір позивача продати свій будинок саме їй - ОСОБА_3 Вона поцікавилася причиною продажу, на що остання повідомила, щоб він не дістався „ОСОБА_6”. Хто це, вона не знає. З приводу подальшого проживання позивач відповіла, що піде проживати у будинок для престарілих.
Подальший розвиток подій відобразила у своїх поясненнях ОСОБА_2
Третя особа ОСОБА_4 підтвердив пояснення відповідачів повністю і вважає, що позов не підлягає задоволенню.
Представник Переяслав-Хмельницької міської державної нотаріальної контори державний нотаріус Ткаченко О.А. пояснив суду наступне.
З ним було домовлено про посвідчення договору купівлі-продажу будинку за місцем проживання продавця. 23 травня 2007 року він прибув за вказаною адресою близько 20 год. 00 хв. Там були сторони по справі. Один примірник договору він вручив позивачу для ознайомлення, а також усно роз'яснив зміст договору. Договір позивач прочитала і на його запитання з приводу її подальшого проживання вона відповіла, що буде жити в сараї. На його зауваження, що відчужується і сарай, позивач відповіла, що покупці від неї нікуди не дінуться, бо вона вже стара і буде доживати тут (у будинку).
У судовому засіданні було встановлено, що відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 13.03.02 р. позивач отримала спірний будинок у спадщину і відповідно до реєстрового №2274 від 18.03.02 р. реєстрової книги №11 Переяслав-Хмельницького МБТІ зареєструвала право власності на це майно.
Із дослідженої в судовому засіданні інвентаризаційної справи №2274/11 на спірне майно вбачається, що 16.05.07 було здійснено замовлення від імені позивача на виконання робіт Переяслав-Хм. БТІ стосовно поточних змін на домоволодіння з переоцінкою та витягом з реєстру. 21.05.07 р. було складено відповідний акт про виконання замовлених робіт.
22.05.07 р. ОСОБА_4 як чоловік відповідача ОСОБА_2, дав свою згоду на придбання нею спірного будинку за визначеною ціною.
Цього ж дня було отримано на ім'я позивача довідку за формою №3 та довідку про те, що Державний акт на право власності на земельну ділянку, де розташований спірний будинок, не виготовлявся.
23.05.078 р. державним нотаріусом було сформовано витяги з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру обтяжень рухомого майна про податкові застави, а також з Державного реєстру правочинів.
23.05.07 р. близько 20:00 год. державний нотаріус прибув за місцем проживання позивача для посвідчення договору купівлі-продажу спірного будинку із заздалегідь виготовленим текстом цього договору і запропонував продавцю ( позивачу) ознайомитися із його змістом. З огляду на поведінку позивача, державний нотаріус з метою перевірки стану позивача, усно роз'яснив зміст правочину та його наслідки, на що, остання у жартівливій, але ствердній формі відповіла, що їй все зрозуміло і вона проживатиме і далі у відчужуваному будинку в силу того, що вона похилого віку і покупці не вчинять жодних дій щодо припинення її можливості там проживати до моменту її смерті.
Розрахунок між сторонами договору відбувся до підписання ними договору у розмірі 50000 грн. Ці дані належним чином позивачем не спростовані, іншого в суді не доведено.
18.06.07 р. у Переяслав-Хм. БТІ було вчинено замовлення відповідачем ОСОБА_2 на повторну реєстрацію домоволодіння і в цей же день було вчинено інше замовлення на штамп в будинковій книзі. 19.06.07 р. було сформовано витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно - спірний будинок, за ОСОБА_2, відповідачем по справі.
22.10.07 р. позивач звернулася до Переяслав-Хмельницького міжрайонного прокурора з приводу заволодіння її будинком шахрайським способом ОСОБА_2, що підтверджується матеріалам перевірки №106 пр-07 (+109/08), який було досліджено в ході судового розгляду справи.
Постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 26.10.07 р. було відмовлено у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_3, ОСОБА_2 та Ткаченка О.А. за ст. 190 КК України.
07.11.07 р. було укладено угоду №78 з питань надання правової допомоги між позивачем та адвокатською колегією „Патратій та партнери”. Ціна угоди - 4000 грн. Проте, у судовому засіданні позивач ствердно заявила про те, що таких коштів вона нікому не сплачувала і їй невідомо про те, що це за адвокатська колегія.
19.02.08 р. постановою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду було скасовано постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 26.10.07 р. і повернуто матеріал прокурору для проведення додаткової перевірки.
Постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 05.05.08 р. було відмовлено у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_3, ОСОБА_2 та Ткаченка О.А. за ст. 190 КК України. Дана постанова набрала законної сили.
Судом було встановлено, що суть спору полягає у визнанні договору купівлі-продажу жилого будинку недійсним на підставі вимог ст. 230 ЦК України.
За змістом цієї норми якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (природа правочину, права та обов'язки сторін, властивості та якість речі, які значно знижують її цінність або можливості використання за цільовим призначенням), такий правочин визнається судом недійсним.
Сторони уклали договір купівлі-продажу жилого будинку. Ці правовідносини регулюються гл. 54 ЦК України. За таким видом правочину (ст. 655 ЦК України) продавець передає або зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму. Це і є природа правочину.
Права та обов'язки сторін за цим договором регулюються нормами ст.ст. 658-667 ЦК України. Основними правами та обов'язками продавця є отримання від покупця коштів за продане майно та передача у власність цього майна покупцеві; покупець же має право на отримання майна у власність від продавця та має сплатити йому обумовлену договором суму коштів за це майно.
Властивостей та якостей речі, які значно знижують її цінність або можливості використання за цільовим призначенням відносно спірного будинку судом не встановлено.
Із показів свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 вбачається, що вони не перебували з позивачем у досить близьких відносинах, не знали про всі її наміри відносно способу життя.
Проте, свідку ОСОБА_7 відомо, що позивач ніколи у її присутності не говорила про продаж свого будинку, нею опікується соціальний працівник і одного разу позивач поцікавилася у неї відносно природи договору купівлі-продажу.
Свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9, соціальні працівники, зазначили, що знають позивача, оскільки ОСОБА_8 раніше, а ОСОБА_9зараз здійснює над нею догляд як соціальний працівник двічі на тиждень. Раніше позивач здійснювала торгівлю на ринку сільгосппродуктами, згодом за станом здоров'я вона припинила таку діяльність, про продаж свого будинку вона у їх присутності ніколи не говорила.
Таким чином, пояснення відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, свідка ОСОБА_8 суттєво впливають на свідчення свідка ОСОБА_7 в частині того, що позивач не знала, що таке „купівля-продаж”. До цього свідчення суд відноситься критично, оскільки із пояснень представника позивача ОСОБА_5 вбачається певна зацікавленість родини ОСОБА_7 у вирішенні цього спору, адже, за словами ОСОБА_5 саме ОСОБА_10 найняв адвокатів у цій справі для позивача.
Опосередковано це може бути підтверджено тим, що з матеріалів справи вбачається, що загалом позивач сплатила на користь адвокатської колегії „Патратій та партнери” 8000 грн. (4000 грн. на стадії перевірки заяви позивача органами прокуратури та 4000 грн. за участь адвоката у суді), але цей факт стовідсотково заперечується самою позивачкою, яка стверджує, що вона нікому ніяких грошей не сплачувала і взагалі не знає звідки „... взялися адвокати...”, навіть не може достеменно суду пояснити, хто у неї представник по справі і яким чином він представляє її інтереси. Це підтверджується також наявною у справі копією угоди, де відсутній підпис позивачки на стадії подачі позову та наявність такого підпису в оригіналі угоди під час розгляду справи.
Така позиція позивача та її представника ставить під сумнів сам предмет спору. Зокрема, на стадії проведення прокурорської перевірки, в матеріалі перевірки №106 пр-07 (+109/08), знаходиться довіреність від імені позивача на ім'я помічника адвоката ОСОБА_11, яка засвідчена головою цієї колегії ОСОБА_12, що суперечить вимогам ст. 245 ЦК України та ст. 42 ЦПК України. Також є угода №78 з питань надання правової допомоги від 07.11.07 р., яку було укладено між позивачем та адвокатською колегією „Патратій та партнери”. Ціна угоди - 4000 грн. Проте, у судовому засіданні позивач ствердно заявила про те, що таких коштів вона нікому не сплачувала і їй невідомо про те, що це за адвокатська колегія. В матеріалах справи є копія угоди №65 з питань надання правової допомоги від 24.06.08 р., яку було укладено між позивачем та адвокатською колегією „Патратій та партнери”. Ціна угоди - 4000 грн. В цій угоді на момент подачі позову був відсутній підпис позивача. Сплата коштів підтверджується наданою копією прибуткового касового ордеру без номера та квитанцією до нього за №65 від 24.06.08 р. Проте, позивач знову ж таки однозначно заперечує про сплату нею таких коштів, мотивуючи тим, що не знає, що це за колегія адвокатів і в неї немає таких коштів. У подальшому представник позивача адвокат ОСОБА_5 подає суду оригінал цієї угоди із наявним підписом позивача, без будь-яких пояснень з приводу природи виникнення цього підпису.
Не знайшло свого підтвердження і посилання позивача на поганий стан здоров'я в день підписання договору, що не дозволяв їй розуміти значення своїх дій. Із виписки з медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_1 вбачається, що вона в силу свого віку має такий діагноз: „Хр. холецистит, ІХС, А\С кардіосклероз, артеріальна гіпертензія, ХПК ІІА, остеохондроз хребта, деформуючий остеоартроз, поліостеоартроз, ПФЗ суглобів ІІІ ступеню”. 23.05.07 р. швидка медична допомога до неї додому не виїздила, а був виклик додому дільничного лікаря, який встановив такий же діагноз ОСОБА_1 На обліку у лікаря-психіатра вона також не перебуває.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що досліджені судом матеріали, що перевірені поданими сторонами та витребуваними судом доказами, дають підставу вважати про несумлінність позивача та її представника в частині суті та підстав оспорювання укладеного правочину з підстав обману, оскільки вони свідчать про зворотне. Факту введення відповідачами в оману позивача при укладенні нею оспорюваного договору купівлі-продажу в суді не доведено належними та допустимими доказами. Навпаки, у суду виник сумнів у достовірності пояснень позивача, яка плутається у фактах, замовчує певні факти та заперечує очевидне. Це дає підставу вважати, що позивач має на меті іншу ціль з приводу визнання спірного договору недійсним, як-то: більша ціна за договором, інша сторона договору, інша форма договору і т.п. Тобто, саме суттєві (основні) умови договору не влаштовують позивача на момент розгляду спору.
З огляду на це, вимога позивача як на підставу визнання договору недійсним з підстав, передбачених ст. 230 ЦК України є не доведена належними та допустимими доказами, а тому не може бути задоволена по суті з усіма наслідками.
Відносно кола відповідачів по справі. Суд вважає, що належним відповідачем по справі є лише ОСОБА_2, як сторона за оспорюваним договором. ОСОБА_3 стороною договору не була, а тому не може бути відповідачем за цим позовом і в задоволенні вимог позивача до неї слід відмовити на цій підставі. У задоволенні позову до ОСОБА_2 слід відмовити за недоведеністю позовних вимог, що викладено судом вище.
На підставі ст. 230 ЦК України, згідно з ст. ст. 10,11,57-60,212-218 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи:ОСОБА_4, Переяслав-Хмельницька міська державна нотаріальна контора про визнання договору купівлі-продажу будинку недійсним, відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду Київської області через Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд.
Суддя: