Головуючий в1-й інстанції: Міросєді А.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Гєрцика Р.В.

суддів Огурецького В.П., Смірнової В.В.

секретарі Янчика Є.А.

за участю прокурора Саєнка М.М.

захисника ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Донецької області кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора, обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 09 квітня 2013 року, яким:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Костянтинівка Донецької області, громадянина України, інваліда 2-ї групи, не судимого, що мешкає за адресою: АДРЕСА_2

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, та призначено покарання у вигляді десяти років позбавлення волі.

Вирішено питання про речові докази.

ВСТАНОВИЛА:

Згідно вироку, ІНФОРМАЦІЯ_2 року, приблизно о 22.00 годині обвинувачений ОСОБА_3 знаходився за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 де зі своєю співмешканкою потерпілою ОСОБА_4 вживав спиртні напої. В ході вживання спиртних напоїв між обвинуваченим ОСОБА_3 і потерпілою ОСОБА_4 відбувся словесний конфлікт, під час якого у обвинуваченого ОСОБА_3 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виник злочинний умисел, спрямований на протиправне заподіяння смерті потерпілій ОСОБА_4, реалізуючи який, обвинувачений ОСОБА_3, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, взяв у праву руку кухонний ніж, яким завдав удар у ліву область грудної клітини потерпілій ОСОБА_4, внаслідок чого настала смерть останньої. Діями обвинуваченого ОСОБА_3 потерпілій ОСОБА_4 було заподіяно проникаюче колюче-різане поранення грудної клітини зліва з пошкодженням лівої легені, яке відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечне для життя в момент заподіяння, ускладнене розвитком гострої крововтрати і лівобічного гемотораксу, та яке полягає в прямому причинному зв'язку з настанням смерті потерпілої ОСОБА_4.

В апеляційних скаргах :

Обвинувачений ОСОБА_3 просить вирок суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд. Вказує, що досудове слідство та судовий розгляд було проведено однобічно та неповно, з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, а висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи. Посилається на те, що суд неповно дослідив докази у справі, не в повній мірі встановив фактичні обставини справи, через що невірно кваліфікував його дії, не взяв до уваги обставини, які свідчать про те, що смерть потерпілої настала внаслідок його необережних дій.

Прокурор, не оспорюючи встановлених судом обставин кримінального правопорушення, доведеності вини, кваліфікації дій обвинуваченого та призначеного йому покарання, просить вирок суду першої інстанції змінити, виключивши з резолютивної частини вироку рішення про необхідність відбування покарання обвинуваченим у кримінально-виконавчій установі закритого типу. Посилається на те, що визначення виду колонії, в якій засуджені до позбавлення волі відбувають покарання, не є компетенцією суду.

Заслухавши доповідача, пояснення обвинуваченого та його захисника на підтримання своєї апеляційної скарги, прокурора, який не підтримав доводи апеляційної скарги прокурора, та вважав апеляційну скаргу обвинуваченого такою, що не підлягає задоволенню, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають за наступних підстав.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення за вказаних у вироку обставинах, за яким його визнано винним, відповідають фактичним обставинам провадження та підтверджуються наявними у матеріалах провадження доказами, які судом всебічно й повно досліджені та правильно оцінені.

Свій висновок про умисну спрямованість дій ОСОБА_3 в момент заподіяння ножового поранення потерпілій ОСОБА_4 саме з метою позбавлення життя останньої, зокрема, суд обґрунтував показаннями самого обвинуваченого в судовому засіданні, де він частково визнав себе винним та зазначив, що, тримаючи в руці ніж, заподіяв потерпілій поранення грудної клітки, від якої вона померла.

Згідно протоколу огляду місця події, ІНФОРМАЦІЯ_2 року в квартирі АДРЕСА_1, за місцем мешкання обвинуваченого, на підлозі у кухні було знайдено труп потерпілої ОСОБА_4 з ознаками насильницької смерті (а.с.54-72).

Відповідно до висновків судово-медичної експертизи № 21-232 від 27 листопада 2012 року та додаткової судово-медичної експертизи № 61-21-232 від 26 грудня 2012 року, потерпілій ОСОБА_4 було заподіяно тяжке тілесне ушкодження у вигляді проникаючого колюче-різаного поранення грудної клітини зліва з пошкодженням лівої легені, яке є й причиною смерті. Дане тілесне ушкодження спричинено колюче-ріжучим предметом з достатньою силою та утворилося від нанесення одного удару колюче-ріжучим предметом у строк і при обставинах встановлених обвинуваченням, виключаєься його утворення в результаті вільного падіння з наступним ударом об будь-який виступаючий предмет або тверду поверхню, а також за механізмом та обставинами, вказаними обвинуваченим (а.с.12.73-78).

В судовому засіданні було ретельно перевірено версію обвинуваченого про те, що він не мав умислу на вбивство ОСОБА_4, та обґрунтовано визнано безпідставною і недостовірною, зумовленою позицією захисту, так як в ході судового розгляду було об'єктивно встановлено, що потерпіла не могла отримати поранення такого рівня тяжкості з власної необережності, із зазначенням мотивів їх неприйняття.

Суд обґрунтовано зазначив, що ці доводи спростовуються висновками зазначених судово-медичних експертиз.

Суд повно і всебічно дослідив зібрані у справі докази, дав їм належну оцінку з врахуванням знаряддя злочину, способу, механізму утворення та локалізації тілесного ушкодження у потерпілій, поведінки обвинуваченого після вчинення злочину, та правильно кваліфікував дії ОСОБА_3 за ч.1 ст.115 КК України, а тому доводи апеляції обвинуваченого про неправильну кваліфікацію його дій не є слушними.

З протоколу судового засідання видно, що судом досліджено всі обставини, які могли мати значення для справи, тому доводи в апеляції обвинуваченого щодо неповноти судового слідства є безпідставними.

Покарання ОСОБА_3 призначене з додержанням вимог ст.ст.50,65 КК України.

Відповідно до ч.1 ст.63 КК України, покарання у виді позбавлення волі полягає в ізоляції засудженого та поміщенні його на певний строк до кримінально-виконавчої установи закритого типу, тобто зазначеною нормою встановлюється тип установи виконання покарань, якою згідно з ч.3 ст.11 КВК України є виправна колонія. Самий ж вид колонії, передбачений ч.ч.4,5 ст.11 КВК України, відповідно до ст.86 КВК України, визначається Державним департаментом України з питань виконання покарань, а тому посилання суду у вироку в цій частині на загальну норму кримінального закону не виходить за межі компетенції суду та не порушує зазначених норм КВК України, в зв'язку з чим доводи апеляції прокурора з цього приводу є безпідставними.

Порушень органом досудового слідства або судом вимог кримінально-процесуального закону, які б були підставою для скасування вироку у даному провадженні не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 405,407,409 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги прокурора, обвинуваченого ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Вирок Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 09 квітня 2013 року щодо обвинуваченого ОСОБА_3 залишити без змін.

Колегія суддів Апеляційного суду

Донецької області