ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

 

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          

11 липня 2006 р.

Справа № 18/25

За позовом:  ДП «Івано-Франківський КХП», вул. Юності,2 , м. Івано-Франківськ.

До відповідача: Приватного виробничо –комерційного підприємства «Альрамі», вул. Василіянок 48/510 , м. Івано-Франківськ.

Представники:                                                                               Суддя Б.П. Гриняк

Від позивача: Яців М.М. ( довіреність № 352 від 16.05.06р)- представник;

Від відповідача: Олійник О.В. ( довіреність №10 від 21.03.06р)-представник

Суть справи : стягнення  заборгованості в сумі 90,000 грн   

           13 лютого 2006 року  судом  при  порушенні провадження у справі  вжито заходів до забезпечення позову –накладено арешт на майно і банківські рахунки відповідача на суму позову 66461,00 грн  та заборонено відкривати нові рахунки в банках.

          22 лютого 2006 року відповідачем подана апеляційна скарга на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області № 18/25 від 13.02.06р в частині забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та банківські рахунки , яка постановою Львівського апеляційного господарського суду скасована  в частині накладення арешту на банківські рахунки.

          21 квітня 2006 року ухвалою поновлено провадження у справі.

        В судовому засіданні  оголошувалась перерва з 18.05.06р до 01.06.06р , та розгляд справи  відкладався з 01.06.06р до 22.06.06р до 04.07.06 р.  та  оголошувалась    перерва  до 11.07.06 р. для підготовлення рішення.

          До початку розгляду справи представникам  сторін   роз’яснено їх права  та обов’язки, передбачені ст. 20, 22 ГПК України.

          Представники  сторін   подав   клоптання про відмову здійснення технічної фіксації судового процесу.   Клопотання приймається судом.

          Позивач в судовому засіданні  позовні вимоги збільшив в зв»язку з втраченою вигодою станом на 20.06.06р виходячи з ціни цукру на 21.06.06р- 4, 50 грн. до 90 тис. грн.

           Відповідач проти вимог заперечує , мотивуючи безпідставністю.

          Розглянувши матеріали справи, з’ясувавши її фактичні  обставини, об’єктивно оцінивши докази, що  мають юридичне значення для розгляду позовної заяви і вирішення справи по суті, суд, -

                                                             ВСТАНОВИВ:

          Згідно договору –доручення № 35-5 ( зам) від 15.08.2005 р. про надання транспортно –експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні, відповідач зобов»язався надати позивачу платні послуги по організації перевезення вантажів найманим  транспортом в межах України.

          В судовому засіданні представник позивача пояснив , що згідно заявки від 30.08.2005р. , що відповідно до п.2.2 договору –доручення є невідємною частиною договору , відповідач зобов»язувався  перевезти 140 тонн цукру –піску з ВАТ «Котовський цукровий завод», Одеська обл., м. Котовськ , вул. Богновича , 101 до складу позивача –м. Івано-Франківськ , вул. Юності ,2

          Даний цукор належав ДП «Укррезерв»Державного комітету України з управління державним матеріальним резервом, за що  позивач оплатив ДП «Укррезерву»392000 грн.    

         2 вересня 2005р по розпорядженню ДП «Укррезерв»№ 2/51 від 02.09.2005р. і накладної 02АБА  цукор завантажено у ВАТ «Котовський цукровий завод»на 6 транспортних одиниць , найнятих відповідачем на виконання договору –доручення  , в тому числі на автотягач , яким управляв водій –експедитор , про що вчинив свій підпис в товарно –транспортній накладній 02 АБА № 785853  при отриманні цукру в кількості 20 тонн. На автотягач загружено 20 тонн  цукру на суму 56 тис. грн., які  позивач також оплатив згідно платіжного доручення №»661 від 30.08.05р ДП «Укррезерв»як продавцю товару.

          Цукор в кількості 120 тонн доставлено позивачу , а 20 тонн, які завантажені на автотягач ,  з невідомих причин до місця призначення –(склад позивача), не прибув, хоч згідно заявки від 01.09.05р. термін доставки –05.09.05р.

          Позивач свої зобов»язання передбачені п. 3.2.1 в т.ч 3.2.3 за послуги відповідача оплатив платіжним дорученням № 167 від 05.09.05р на суму 3300 грн, які після втрати вантажу повернуто відповідачем.

          У відповідності з п.3.1.4 договору –доручення № 35-5 від 15.08.05р відповідач несе зобов»язання по забезпеченню збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення до моменту видачі в пункті призначення.

          Представник позивача ствердив , що відповідно до п. 6.10 договору –доручення № 35-5 вказано, «експедитор несе відповідальність за осіб, які залучаються до виконання договору , у розмірах і умовах , передбачених законодавством , як за свої , тобто відповідач в даному випадку несе відповідальність за дії водія автомашини, яка і який не доставив  вантаж до місця призначення».

          В судовому засіданні  представник відповідача пояснив , що  викладені у позовній заяві  позовні вимоги не визнає,  та вважає необгрунтованими, а саме вказує на те що , дійсно між позивачем та відповідачем укладений договір доручення № 35-5 від 15.08.05р про надання транспортно –експедеційних послуг.

          Відповідно до п.2.2 договору конкретні умови по кожному замовленню обумовлюються в заявці . Відповідно до п.3.1.1 Експедитор , яким згідно умов договору виступає Відповідач зобов»язується підтвердити прийом заявки до виконання , а відповідно до п. 3.2.1 Замовник , яким згідно умов договору виступає позивач зобов»язаний вчасно передати Експедитору заявку на надання транспортно- експедеційних послуг. Заявка , як стверджує представник  відповідача експедитором не підтверджується, відповідно транспортно –експедиційні послуги до виконання не приймалися і автомобіль IVECO № 11029 ХМ позивачу під завантаження не подавався.

          В судовому засіданні представник позивача , пояснив  , що експедитор згідно п. 1.1.1. договору № 35-5 є «довіреною особою власника якого він є»тобто  відповідач був довіреною особою позивача.

          Згідно п. 2.3 договору  подорожній лист  завірений перевісником , чисті  бланки ТТН , заявка експедитора та пред»явлений водієм документ , що посвідчує особу є підставою для одержання вантажу до перевезення з матеріальною відповідальністю перевісника  , що було здійснено представником відповідача при отриманні цукру в Котовському заводі 02.09.05р, експедитор згідно п. 3.1.4 зобов»язувався забезпечувати  збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення до моменту видачі в пункті призначення уповноваженій на отримання вантажу особі.

         Представник позивача , позовні вимоги збільшив  на суму 34000 грн. , в зв»язку з втраченою вигодою станом на 20.06.06р. Виходячи з ціни цукру на 21.06.06р. - 4, 50 грн до 90 тис. грн. в т.ч. ( основний борг –56 тис. грн., втрачена вигода –34 тис.грн., ціна цукру в вересні 2005р. - 2,80 грн = 56 тис. грн., ціна цукру в червні 2006р. - 4,50 грн = 90 тис. грн,) .

         За таких обставин , суд, вважає безпідставними вимоги позивача  в сумі 56000грн,  оскільки  вони належним чином не підтверджені  , а сума втраченої вигоди 34000грн є  обгрунтованою.

           При цьому суд виходить з наступного

                    Позивачем заявки відповідачу на кожне конкретне перевезення надавались і відповідачем письмово не підтверджувались. Відповідно до розпорядження ДП «Укррезерв»ДП  позивачу відпущено з ВАТ «Котовський цукровий завод»через Гергелюк В.І 140 000 кг цукру ., що підтверджується видатковою накладною № РН –1448 від 02.09.05р та довіреністю ЯКЯ № 534827 від 31.08.05р  02.09.05р ДП «Укррезерв»виписано товарну –транспортну накладну 02АБА № 785853 на перевезення 20 тон цукру з Котовського цукрового заводу на адресу позивача , де зазначено перевізника ПП Смашний О.А В приведеній ТТН  зазначено марку і номер автомобіля  IVECO № 11029 ХМ , номер причіпа 06124 ХМ , а також прізвище водія –Осадчук А.А.

  Відповідно до ст. 909 ЦК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням товарно –транспортної накладної або іншого документа , встановленого транспортними кодексами ( статутами ).

         Відповідно до ст. 50 Статуту автомобільного транспорту УРСР , чинного на теперішній час, прийом вантажів до перевезення від вантажовідправника посвідчується підписом водія –експедитора у всіх екземплярах товарно –транспортної накладної

     Відповідно до ст. 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні –основними документами на перевезення вантажів є товарно –транспортні накладні та подорожні листи вантажного автомобіля.

        Відповідно до ст. 11.7 Правил перевезень вантажів в Україні, «Після прийняття вантажу згідно з товарно –транспортною накладною водій ( експедитор) підписує всі екземпляри»

         Дослідивши товарно –транспортну накладну на перевезення вантажу 02 АБА № 785853  з»ясовано : товарно –транспортна накладна виписана ДП «Укррезерв»,що підтверджується відповідною печаткою , в графі про відпуск товару стоїть лише підпис. Посада, прізвище , ім»я, по –батькові особи , яка відпустила товар відсутні. В графі про прийом вантажу до перевезення водієм –експедитором підпис водія , його прізвище , ім»я , по –батькові відсутні . В графі про видачу товару вантажоотримувачу відсутня кількість та маса зданого вантажоотримувачу вантажу , відсутній підпис водія –експедитора , однак проти графи про здачу вантажу вантажоотримувачу водієм –експедитором записано прізвище –Осадчук А.А. В графі про прийом вантажу у водія –експедитора стоїть підпис особи , без вказання прізвища, імені , по –батькові та посади. Однак , у згаданій вище товарно-транспортній зазначено , що вантаж отримано за дорученням ЯКЯ № 5348827 від 31.08.05р , виданого позивачем на ім»я Гергелюк В.І.

          Наведене свідчить , що вантаж вантажовідправником водію –експедитору до перевезення не видавався , вантаж прийнято уповноваженим представником вантажоотримувача , про що свідчать відповідні записи та підписи в ТТН.

         Відповідно до ст. 932 ЦК України , експедитор має право залучити до виконання своїх обов»язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання обов»язків за договором транспортного експедування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору. Як , слідує з матеріалів справи відповідач залучив до виконання зобов»язання третю особу –перевізника вантажу.

          Відповідно до ст. 924 ЦК перевізник відповідає за збереження вантажу , багажу , пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі вантажоотримувачу, якщо не доведене , що це сталося не з його вини.

          Наявні в справі матеріали , зокрема ТТН № 02 АБА № 785853 , довіреність ЯКЯ № 534827 від 31.08.05р. свідчать, що товар до перевезення перевізнику не видавався ,і, відповідно, перевізником до перевезення не приймався. При таких обставинах , відсутні підстави для матеріальної відповідальності перевізника за збереження вантажу. Відповідно , спростовується вина експедитора перед замовником за невиконання умов договору , зокрема за недоставку вантажу.

          Виходячи із наведеного , суд, вважає за необхідне в позові відмовити повністю.

          Судові витрати  слід залишити за позивачем .

          На підставі  наведеного, керуючись ст. 8, 124 Конституції України, ст. 909, 924, 932, Цивільного Кодексу України , ст. 50 Статуту автомобільного транспорту УРСР , ст. 11.1, 11.7 , Правил перевезень вантажів в Україні ,  ст. 49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

                                                                  В И Р І Ш И В :  

          У позові відмовити повністю.

                                 СУДДЯ                                                     Б.П.ГРИНЯК