ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 15/2835а
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"07" серпня 2006 р. м. Черкаси (15 год. 47 хв.)
Господарський суд Черкаської області в складі:
головуючого судді - Потапенко В.В.
при секретарі судового засідання – Петько Л.В.
за участю представників сторін:
від позивача - Бас В.М. –за довіреністю
від 1-го відповідача - Савенко Ю.Н., Рябокінь З.Р. –за довіреністю
від 2-го відповідача –не з»явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ростекс Інтернешнл»до ДПІ у місті Черкаси, Відділення Державного казначейства у м. Черкаси про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИВ:
Заявлено вимогу про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Черкаської об’єднаної державної податкової інспекції Черкаської області № 0003342301/0 від 21.04.2006 року та № 0003342301/0 від 17.05.2006 року в частині донарахування суми податкового зобов’язання податку на додану вартість.
В обґрунтування заявленої позовної вимоги позивач посилається на наступні обставини:
-Черкаською ОДПІ з 16 березня по 12 квітня 2006 року проведена комплексна планова документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства позивача за період з 01.10.2004 року по 01.01.2006 року, про що складено акт №711/23-208/22809676 від 19.04.2006 року. На підставі акту перевірки Черкаською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 21.04.2006 року №0003342301/0, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2. статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі –«Закон №2181») та з пунктом 4.1. статті 4, пунктом 6.2. статті 6, підпунктом 7.3.1. пункту 7.3., підпунктом 7.4.4. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі –«Закон») встановлено порушення відповідно до підпункту 17.1.3. пункту 17.1. статті 17 Закону №2181, у зв»язку з чим визначено позивачу визначено суму податкового зобов»язання у розмірі 318 972 грн., в тому числі за основним платежем –212 648 грн., штрафними санкціями –106 324 грн. Податкове повідомлення-рішення було оскаржене до Черкаської ОДПІ. За результатами розгляду скарги 17.05.2006 року було прийняте податкове повідомлення-рішення №0003342301/1, яким позивачу визначено таку ж суму податкового зобов»язання;
-позивач вважає вказані податкові повідомлення-рішення незаконними з наступних підстав:
а)на виконання умов зовнішньоекономічного контракту від 10.02.2004 року з Фірмою «Лебек Інтернешнл Фенш» (Німеччина) по виготовленню швейних виробів з давальницької сировини позивач виготовив та експортував Замовнику –Фірмі «Лебек Інтернешнл Фенш»швейні вироби, в яких частина вартості переробки та поставки становила суму 10511 39 грн. згідно вантажно-митних декларацій. Під час здійснення операції по експорту продукції, виготовленої з давальницької сировини в період з квітня 2005 року по 28 липня 2005 року позивач застосував нульову ставку податку на додану вартість. У акті перевірки зазначено про необхідність обкладення об»єкта оподаткування податком на додану вартість за ставкою 20 відсотків. При цьому перший відповідач посилається на виключення норми, що містилась у підпункті 6.2.2. пункту 6.2. статті 6 Закону, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік та деяких інших законодавчих актів України». Відповідно до пункту 6.2. статті 6 Закону у редакції, що діяла на час здійснення операції позивачем, при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить нуль відсотків до бази оподаткування. Вказана норма не уточнює, на яких саме умовах повинен бути виготовлений товар на території України, що на думку позивача виключає необхідність застосування якихось обмежень і у випадку виготовлення товару на давальницьких умовах. Це підтверджується і змістом пункту 1.4. статті 1 Закону в редакції, що діяла на час здійснення операції позивачем, про те, що поставка товарів –будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її поставки, а також операції з безоплатної поставки товарів та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансово оренди (лізингу) про поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати те передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі. Поставка послуг –будь-які операції цивільно-правового характеру виконання робіт, результатом виконання яких є передача нематеріальних активів, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, утому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об»єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об»єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової власності. Позивач вважає, що виконані ним роботи по переробці давальницької сировини, в результаті яких виготовлена готова продукція, не повинні розцінюватися податковою інспекцією, як щось окреме взяте, тому що результатом такої роботи є готова продукція, яка підлягає експорту. Позивач вказує, що відповідно до наведеного ним пункту 1.4. статті 1 Закону договір на виготовлення продукції з давальницької сировини відноситься до інших цивільно-правових договорів. Згідно зі статтею 235 Митного кодексу України у разі вивезення за межі митної території України товарів, ввезених для переробки на митній території України, чи продуктів їх переробки такі товари підлягають декларуванню митним органам з поданням окремого документа –митної декларації, в якій зазначаються кількість та вартість українських товарів, витрачених на здійснення операцій щодо переробки товарів, що ввозилися для переробки. Митне оформлення українських товарів, використаних під час переробки товарів, що походять з інших країн, здійснюється у порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами України для митного оформлення експорту товарів українського походження. Позивач вважає, що до готової продукції, що вивозиться застосовується митний режим «експорту». Позивач стверджує, що окрім вартості давальницької сировини в ціну входить вартість робіт її виготовлення та доставки її замовнику і ця частина на думку позивача є розрахунком за переробку давальницької сировини і саме вона визначається «товаром»в розумінні Закону. Міністерство фінансів у листі №131-17000-01-18/5976 від 07.04.2005 року зазначило, що операції з поставки робіт, в результаті виконання яких створюється матеріальний актив, не відносяться до операцій з поставки послуг; у разі, якщо виконання робіт по виготовленню готової продукції, сировина для якої ввезена на митну територію України на давальницьких умовах передбачає створення матеріального активу, то такі операції відносяться до поставки товарів, а не послуг і з урахуванням вимог підпункту 3.1.3. пункту 3.1. статті 3 та статті 6 Закону до операцій з вивезення готової продукції, виготовленої на давальницьких умовах, застосовується нульова ставка податку на додану вартість. Даним листом згідно позиції ДПА України необхідно керуватися при нарахуванні податку на додану вартість.
б)Законом України «Про систему оподаткування»передбачено, що зміна податкових ставок і механізм справляння податків і зборів (обов»язкових платежів) не можуть запроваджуватися Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. Частиною сьомою статті 1 вказаного Закону визначено, що зміни і доповнення до цього Закону, інших законів про оподаткування стосовно пільг, ставок, податків і зборів, механізму їх сплати вносяться до цього Закону, інших законів про оподаткування не пізніше ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року.
Ухвалою суду від 20 липня 2006 року проведено заміну первинного відповідача правонаступником - належним відповідачем ДПІ у місті Черкаси
Перший відповідач подав суду заперечення на позов, згідно яких позов ним не визнано з підстав неправомірного застосування позивачем нульової ставки податку на додану вартість замість 20% по експорту робіт (послуг) по переробці давальницької сировини в готову продукцію. При цьому перший відповідач посилається на наступні обставини:
-Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»та деяких інших законодавчих актів України»внесено зміни до Закону –з 31.03.2005 року змінено зміст пункту 6.2., згідно якого при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить нуль відсотків до бази оподаткування. Підпункт 6.2.2. вказаним Законом виключено. Поняття «товар»передбачає його подальшу реалізацію, продаж, тобто перехід права власності від продавця до покупця, що міститься і в пункті 1.4. статті 1 Закону у понятті про поставку товарів. Перший відповідач вважає, що оскільки право власності на давальницьку сировину на кожному етапі її переробки, а також на вироблену з неї готову продукцію належить замовнику (нерезиденту), то до експорту продуктів переробки давальницької сировини пункту 6.2. Закону застосовувати не можна;
-лист Міністерства фінансів, на який посилається позивач, не може братися до уваги, оскільки до повноважень даного Міністерства не входить право надавати роз»яснення законодавства про оподаткування. Згідно статті 3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби не керуються в своїй діяльності листами Міністерства фінансів України;
-виготовлення ТОВ «Ростекс Інтернешнл»продукції з давальницької сировини на замовлення нерезидента відбувається на території України, тобто в контексті пункту 3.1. Закону об»єктом оподаткування є операція платника поставки послуги, місце надання якої знаходиться на митній території України. Пунктом 6.5. Закону визначено поняття місця поставки (надання) послуг, яке є критерієм для визначення об»єкта оподаткування та застосування до такого об»єкта відповідно ставки податку. У підпункті «а»пункту 6.5. Закону визначено, що місце поставки –це місце, де особа, яка надає послугу, зареєстрована платником цього податку. Перший відповідач вважає, що, враховуючи зміст правових норм з 31.03.2005 року по 28.07.2005 року послуги, що надаються нерезиденту позивачем з виготовлення швейних виробів з давальницької сировини і вивозяться (експортуються) за межі митної території України, є послугами, що надані резидентом на митній території України нерезиденту та які оподатковуються за повною ставкою –20 %;
-зміни до Закону були внесені Законом України «Про внесення змін до Закону «Про Державний бюджет на 2005 рік та деяких інших законодавчих актів України», згідно пункту 1 Прикінцевих положень якого зміни до законів, внесені останнім, є складовою частиною цих законів і діють відповідно до терміну дії цих законів. Відповідно до статті 147 Конституції України Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні, вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України і тільки він має право давати висновок про конституційність будь-якого закону. Перший відповідач зазначає, що Конституційний Суд України не приймав рішення, яким би були визнані неконституційними Закон України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», Закон України «Про внесення змін до Закону «Про Державний бюджет на 2005 рік та деяких інших законодавчих актів України»та Закон України «Про податок на додану вартість»або окремі їх положення.
Другий відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якій вказує, що він не несе відповідальності за дії першого відповідача, пов»язані із проведенням перевірки позивача і прийняттям спірних рішень і відповідно не може бути відповідачем у даній справі.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримала.
Представники першого відповідача позов не визнали, дотримувалися позиції, викладеної у запереченнях на позов.
Представник другого відповідача у судове засідання не з»явився, другий відповідач у відзиві на позов просив справу розглядати без участі його представника.
Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі матеріали, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав:
У період з 16 березня 2006 року по 12 квітня 2006 року з перервою у роботі з 18,19,25,26 березня 206 року, 01,02,08.09 квітня 2006 року –вихідні дні Черкаською ОДПІ була проведена комплексна планова документальна перевірка дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2004 року по 01.01.2006 року, про що складено акт №711/23-208/22809676 від 19.04.2006 року.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 4.1. статті 4, пункту 6.2. статті 6, підпункту 7.3.1. пункту 7.3., підпункту 7.4.4. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість за грудень 2004 року, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень та листопад 2005 року на суму 212 648 грн.
На підставі акту перевірки Черкаською ОДПІ 21 квітня 2006 року було прийняте податкове повідомлення-рішення №0003342301/0 на суму податкового зобов»язання з податку на додану вартість у розмірі 318 972 грн., в тому числі 212 648 грн. по основному платежу і 106 324 грн. штрафних (фінансових) санкцій. За апеляційною скаргою позивача рішенням Черкаської ОДПІ від 12.05.2005 року №7963/25-009 про результати її розгляду податкове повідомлення було залишене без змін, а скарга без задоволення.
За результатами розгляду скарги Черкаською ОДПІ 17 травня 2006 року було прийняте податкове повідомлення-рішення №0003342301/1 про визначення позивачу суми податкового зобов»язання з податку на додану вартість у розмірі 318 972 грн., в тому числі 212 648 грн. по основному платежу і 106 324 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Підставою донарахування податку на додану вартість згідно акту перевірки було невірне обкладення позивачем об»єкта оподаткування податком на додану вартість за ставкою нуль відсотків.
Судом встановлено наступне:
За умовами зовнішньоекономічного контракту від 10.02.2004 року з Фірмою «Лебек Інтернешнл Фенш»(Німеччина) по виготовленню швейних виробів з давальницької сировини замовник поставляє на давальницьких умовах виконавцю сировину і комплектуючі матеріали для виготовлення швейних виробів, а позивач виготовляє із поставленої давальницької сировини швейні вироби в асортименті і кількості, що зазначені в Додатку до контракту. Пунктом 4.3. контракту передбачено, що вартість послуг по виготовленню швейних виробів становить 2 700 000 євро за 2250000 шт.
Під час здійснення операції по експорту продукції, виготовленої з давальницької сировини в період з 31.03.2005 року по 28 липня 2005 року позивач застосував нульову ставку податку на додану вартість.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»та деяких інших законодавчих актів України»від 25.03.2005 року внесено ряд змін до Закону України «Про податок на додану вартість», зокрема, виключено підпункт 6.2.2. пункту 6.2. статті 6 Закону щодо оподаткування за нульовою ставкою операцій з поставки робіт (послуг), призначених для використання та споживання за межами митної території України.
Згідно підпункту 3.1.1. пункту 3.1. статті 3 Закону об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.
Відповідно до пункту 6.1. статті 6 Закону об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.
У відповідності з пунктом 6.2. статті 6 Закону при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування.
Супутні послуги згідно пункту 1.14. статті 1 Закону –послуги, вартість яких включається відповідно до норм митного законодавства до митної вартості товарів, що експортуються або імпортуються.
Статтею 274 Митного кодексу України визначено перелік витрат, які включаються до митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються). Серед цього переліку послуги по переробці давальницької сировини відсутні.
Згідно пункту 1.4. статті 1 Закону поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання.
Суд погоджується з доводами першого відповідача про те, що поняття «товар»передбачає його подальшу реалізацію, продаж, тобто перехід права власності від продавця до покупця, про що зазначено і в пункті 1.4. статті 1 Закону про поставку товарів. Право власності на давальницьку сировину на кожному етапі її переробки, а також на вироблену з неї готову продукцію належить замовнику (нерезиденту) і відповідно до експорту продуктів переробки давальницької сировини пункт 6.2. Закону застосовуватися не може.
Суд вважає непереконливими доводи позивача про те, що окрім вартості давальницької сировини в ціну входить вартість робіт її виготовлення та доставки її замовнику і що ця частина є розрахунком за переробку давальницької сировини і відповідно вона на думку позивача визначається «товаром»в розумінні Закону і на підставі підпункту 3.1.3. пункту 3.1. статті 3 Закону до операцій з вивезення готової продукції, виготовленої на давальницьких умовах, повинна застосовуватися нульова ставка податку на додану вартість.
Посилання позивача на необхідність керуватися податковим органам у діяльності листом Міністерства фінансів України №131-17000-01-18/5976 від 07.04.2005 року про застосування до операцій з вивезення готової продукції, виготовленої на давальницьких умовах, нульової ставки податку на додану вартість суд вважає необґрунтованими. Суд погоджується з першим відповідачем, що до повноважень вказаного Міністерства не входить право надавати роз»яснення законодавства про оподаткування і згідно статті 3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби не керуються в своїй діяльності листами Міністерства фінансів України.
Даний лист не є законодавчим нормативним актом і при вирішенні спору суд керується нормами Конституції, Законами України, іншими нормативними законодавчими актами, у зв»язку з чим зміст даного листа судом розцінюється як рекомендаційний і характеру обов»язкового застосування, виходячи із своєї правової природи, мати не може.
Доводи позивача на неврахування першим відповідачем норм Закону України «Про систему оподаткування»також є необґрунтованими. Суд погоджується із ствердженнями першого відповідача про те, що зміни до Закону були внесені Законом України «Про внесення змін до Закону «Про Державний бюджет на 2005 рік та деяких інших законодавчих актів України», згідно пункту 1 Прикінцевих положень якого зміни до законів, внесені останнім, є складовою частиною цих законів і діють відповідно до терміну дії цих законів. Відповідно до статті 147 Конституції України Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні, вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України і тільки він має право давати висновок про конституційність будь-якого закону. Конституційний Суд України не приймав рішення, яким би були визнані неконституційними Закон України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», Закон України «Про внесення змін до Закону «Про Державний бюджет на 2005 рік та деяких інших законодавчих актів України»та Закон України «Про податок на додану вартість»або окремі їх положення.
Беручи до уваги викладене, суд вважає, що в нього немає правових підстав для задоволення позову.
Позов до другого відповідача взагалі позивачем заявлений безпідставно. Позивач не зазначив, чому Відділення Державного казначейства у м. Черкаси повинне бути відповідачем у даній справі. Предмет позову зовсім не стосується цього відповідача і відповідно щодо нього у позові також необхідно відмовити.
Таким чином, у позові необхідно відмовити повністю.
Керуючись ст.ст. 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У позові відмовити повністю.
Про апеляційне оскарження постанови може бути подана до Київського міжобласного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а в разі складення постанови у повному обсязі –з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
СУДДЯ В.В. Потапенко
Повний текст постанови виготовлено і підписано суддею 17 серпня 2006 року.
Суддя