Категорія: ст. 186 ч. 2 КК України Головуючий в 1-ій інстанції: Литвиненко Н.В.

Доповідач: Куракова В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2013 року м. Маріуполь

Колегія суддів судової палати по кримінальним справам апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді Куракової В.В.

суддів Лупінової Л.М., Шаліної Т.О.

при секретарі Царьовій М.І.

за участю: прокурора Максименко Н.Г.

захисника ОСОБА_2

засудженого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі кримінальну справу за апеляцією прокурора на вирок Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 21 лютого 2013 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Маріуполя Донецької області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, розлученого, маючого малолітню доньку ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4, не працюючого, раніше не судимого в силу ст. 89 КК України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, мешкаючего за адресою: АДРЕСА_2,

визнано винним і засуджено за ст.ст. 15 ч.ч. 1, 3, 185 ч. 3 КК України до 3 років позбавлення волі, за ст. 186 ч. 2 до 4 років позбавлення волі. Згідно з ч. 1 ст. 70 КК України остаточно призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнено засудженого від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 2 роки, -

ВСТАНОВИЛА:

Згідно вироку засуджений скоїв злочини за наступних обставин.

ОСОБА_3 21 січня 2012 року об 11.30 год. з метою крадіжки чужого майна через отвір в металевих воротах проник на охоронювану територію ПАТ «Мариупольский металлургический комбинат имени Ильича», звідки таємно намагався викрасти лом чорного металу вагою 52 кг вартістю 2,52 грн. за 1 кг на загальну суму 131,30 грн., проте був затриманий працівником охорони на території підприємства, у зв'язку з чим не вчинив всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця з причин, що не залежали від його волі.

Він також 28 лютого 2012 року в період між 19.00 та 21.00 год., знаходячись біля під'їзду № 1 б. 37 по вулиці Мамина-Сибиряка м. Маріуполя, з метою відкритого викрадення чужого майна, повторно, застосовуючи насилля, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, відкрито викрав у ОСОБА_5 майно, заподіявши матеріальну шкоду на загальну вартість 1824 грн..

В апеляції прокурор вказує, що вирок підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості. Стверджує, що суд неправильно застосував положення ст. 75 КК України. Зазначає, що засуджений не працює, вчинив 2 тяжких корисливих злочини. Просить вирок скасувати, постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 15 ч. 1, 3, 185 ч. 3, 186 ч. 2 КК України та призначити покарання за ч. 1, 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України в виді 3 років позбавлення волі. За ч. 2 ст. 186 КК України в виді 4 років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно призначити покарання в виді 4 років 6 місяців позбавлення волі.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав доводи своєї апеляції, захисника засудженого та засудженого, які заперечували проти задоволення апеляції, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Висновки суду про те, що засуджений вчинив замах на крадіжку та вчинив грабіж відповідають фактичним обставинам справи.

Висновки суду про винність ОСОБА_3 та правильність кваліфікації його дій в апеляційному порядку не оскаржуються.

Згідно ст. 372 КПК України невідповідним ступеню тяжкості злочину та особі засудженого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею Кримінального кодексу, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим як внаслідок м'якості, так і суворості.

При призначенні покарання засудженому ОСОБА_3 суд першої інстанції в достатній мірі врахував вимоги ст. 65 КК України і вказаної прокурором Постанови Пленуму Верховного Суду України, призначив покарання, взявши до уваги ступінь тяжкості скоєного, конкретні обставини здійснення злочину, дані про особу засудженого, те, що ОСОБА_3 не судимий в силу ст. 89 КК України, як в ході досудового слідства, так і при розгляді справи в суді вину в скоєнні злочинів визнавав повністю, має на утриманні неповнолітню дитину (а.с. 166), врахував думку потерпілого, який претензій до засудженого не мав, не наполягав на суворому покаранні для ОСОБА_3, відшкодування в добровільному порядку більшої частини заподіяного потерпілому збитку. (а.с. 193)

Обтяжуючих обставин по справі судом не встановлено.

Як обставини, які пом'якшують покарання, суд врахував щиросердне розкаяння в скоєних злочинах, те, що засуджений проходить курс соціальної реабілітації і призначив покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції статті кримінального закону і обґрунтовано застосував вимоги ст. ст. 75, 76 КК України.

Доводи прокурора про те, що суд при призначенні покарання не врахував тяжкість скоєних злочинів і особу ОСОБА_3, на думку колегії суддів, є необґрунтованими, оскільки ступінь тяжкості скоєного і дані про особу винного при призначенні покарання судом врахована.

Доводи апеляції про те, що засуджений офіційно не працює не можуть бути прийняті до уваги, оскільки ст. 67 КК України передбачено, що наведений у цій статті перелік обтяжуючих обставин є вичерпним, така обставина, як непрацевлаштування вказаною нормою закону як обтяжуюча не передбачена.

Беручі до уваги дані, які характеризують особу засудженого, а також ступінь тяжкості вчинених злочинів, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про те, що виправлення і попередження вчинення засудженим нових злочинів можливе без його ізоляції від суспільства, є обґрунтованими і відповідають дослідженим доказам, а тому призначене покарання є достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

У зв'язку з викладеним, колегія суддів приходить до висновку, що підстав для скасування або зміни вироку суду у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступені тяжкості злочину та особі засудженого, немає.

Апеляційних підстав для зміни або скасування вироку в частині кваліфікації дій засудженого по справі немає.

Керуючись ст. ст. 365-367, 379 КПК України 1960 року, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Вирок Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 21 лютого 2013 року відносно ОСОБА_3 залишити без змін, а апеляцію прокурора - без задоволення.

Судді: