Справа №  2-383/2008

 

 

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

 

20 червня 2008 року Чернігівський районний суд Чернігівської області в складі:

            Чернігівський  районний  суд  Чернігівської області у  складі :

головуючої судді - Шитченко Н.В.,

при секретарях - Борисенко О.І., Шевкун О.Є.,

з  участю  позивача ОСОБА_1,

відповідачки ОСОБА_2.,

представника  органу опіки і піклування Киїнської сільської

ради Чернігівського району та області  Лисенко Л.С.,

розглянувши у відкритому  судовому засіданні  в залі суду  в м. Чернігові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, -

 

В С Т А Н О В И В:

 

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визначити місце проживання його малолітньої доньки ОСОБА_3 разом з ним, передавши йому на виховання, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідачка, з якою в даний час мешкає дитина, не  зможе належно виконувати батьківські обов'язки відносно неї.    

 

В судовому засіданні позивач позов підтримав, просив його задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Доповнив, що з січня 2008 року дочка мешкає разом з матір'ю - відповідачем по справі, проте він змушений звернутися до суду з даним позовом, оскільки впевнений, що ОСОБА_2. не здійснює належне батьківське виховання, зокрема,  часто змінює місце мешкання, оскільки не має у власності житла, не забезпечує нормальні умови побуту дитини. Він, в свою чергу, придбав для дитини комп'ютер та мобільний телефон, має постійне місце проживання у будинку матері, де виросла донька, і де є всі зручності для її навчання. Наведене змусило його звертатись до суду, оскільки він вважає, що подальше проживання доньки разом з матір'ю негативно вплине на її подальший розвиток і виховання.

 

            Відповідачка позовні вимоги не визнала. Її позиція зводилась до того, що дитина добровільно і тривалий час мешкає з нею, догляд і виховання за малолітньою ОСОБА_3.  здійснюється належний, а тому підстав для задоволення позову немає. Вважала, що дії позивача є реакцією на розлучення, ініціатором якого стала вона, і спрямовані не на користь інтересів дитини, а на завдання їй незручностей. Зазначала, що її мати має у власності недобудований будинок, в якому після закінчення будівництва вона та донька мають намір оселитись. Повідомила, що донька її любить і ніколи не висловлювала наміру проживати з батьком.

 

            Представник опікунської ради Киїнської сільської ради, Чернігівського району винесення спору віднесла на розсуд суду, пояснивши, що працює вчителем у школі, де навчається малолітняОСОБА_3, і обізнана про те, що і відповідачка, і позивач належним чином виконують батьківські обов'язки відносно доньки, випадків застосування фізичного насильства щодо неї або інших ситуацій, які б дозволили зробити висновок про те, що дитина позбавлена піклування з боку котрогось з батьків, не було. Пояснила, що на поведінці ОСОБА_3 позначилось розлучення батьків, ця ситуація, як і спір про місце її проживання, є для дитини стресом.

           

            Допитаний судом в якості свідкаОСОБА_4. розповів, що є власником частини квартири, в якій зараз проживає відповідачка з дитиною, має з ОСОБА_2. неприязні відносини, оскільки не має змоги проживати в своєму помешканні. Зазначив, що в даній квартирі проживають ще його діти, тому місце для навчання або відпочинку ОСОБА_3 в ній відсутні. 

 

            Свідок ОСОБА_5 зазначила, що знає ОСОБА_3, оскільки вона є подругою її доньки і часто їх навідує. Обізнана, що дитина сприйняла розлучення батьків негативно, стала замкнутою, закритою, неактивною. Їй відомо, що і батько, і мати належним чином виконують батьківські обов'язки, про що висловлювалась і сама Аліна, розповідаючи, що хотіла б мешкати з мамою у батька.

 

            ОСОБА_6. пояснила, що навчаєОСОБА_3 і може характеризувати дівчину лише позитивно. Обидва батьки належним чином опікуються дитиною і цікавляться її навчанням. Дівчинка однаково любить позивача і відповідачку, тому після їх розлучення помітно, що вона стала більш закритою, не контактною, в тому числі, і до шкільного психолога, пригніченою. Вважала, що вирішення даного спору в судовому порядку завдає дитині ще більше страждань, оскільки ставить її перед вибором, який дитина не має робити.     

 

            Допитаний як свідок ОСОБА_7. пояснив, що є керівником відповідачки і знає по роботі позивача. Обізнаний про те, що між сторонами існує спір про визначення місця проживання дитини, і вважає, що донька має жити з матір'ю, оскільки може охарактеризувати ОСОБА_2. лише з позитивного боку. Натомість може повідомити суду про те, що напередодні слухання справи до нього підійшов позивач та висловив прохання створити ОСОБА_2. більш жорсткі умови роботи, пояснюючи це неприязними відносинами, що існують між ними в даний час.

 

            СвідокОСОБА_8 розповіла, що є матір'ю відповідачки і в даний час ОСОБА_2. з дочкою мешкають у неї. Зазначила, що відповідачка належно піклується про доньку і намагається створити їй всі умови для проживання і виховання. Дитина ніколи скаржилась на те, що їй незручно або некомфортно у місці нинішнього мешкання. Ніхто не перешкоджає ОСОБА_3 зустрічатись із батьком, але після перебування у позивача дівчинка стає роздратованою, капризує. Вважає, що ОСОБА_1 негативно впливає на дитину, намагаючись настроїти її проти матері, особливо в даний час, коли розглядається цивільна справа про вирішення місця проживання ОСОБА_3.

 

            Опитана на предмет споруОСОБА_3 розповіла, що їй 10 років, вона мешкає разом з матір'ю. Їй прикро від того, що батьки розлучились і проживають окремо, оскільки вона однаково любить їх обох. Фізичного насильства до неї ні мати, ні батько не застосовували. Висловила бажання мешкати з батьком, оскільки в будинку, де він проживає, вона виросла і все там є для неї рідним. Крім того, вона має там окрему кімнату, а у бабусі, де вони зараз мешкають, такі умови відсутні.

 

            Вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

 

            Як встановлено по справі, позивач і відповідачка перебували у шлюбі, який розірвано на час розгляду даної цивільної справи. Від шлюбу сторони мають малолітню доньку, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка на час розгляду справи мешкає разом з відповідачкою.

 

Відповідно до ч. 1 ст. 161 Сімейного кодексу України, якщо батько та мати, які проживають окремо, не дійдуть згоди щодо того, з ким буде проживати малолітня дитина, спір між ними вирішується судом. При вирішенні такого спору суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

 

На час розгляду справи ні позивач, ні відповідачка свого житла у власності не мають. ОСОБА_1 проживає у будинку, що належить його батькам (а.с. 9, 11), ОСОБА_2. мешкає у квартирі, право власності на 1/4 частину якої зареєстровано за її матір'ю (а.с. 24-27). Обидва батьки працюють на ВАТ "Хімволокно", мають самостійний дохід і характеризуються за місцем роботи : відповідачка - позитивно, позивач - формально позитивно (а.с. 39-40). З наданих Киїнською сільською радою довідок-характеристик (а.с. 36-37) на сторін також вбачається, що за місцем мешкання скарг на аморальну поведінку будь-кого з подружжя не надходило. Не надано доказів про зловживання ОСОБА_1 або ОСОБА_2. спиртними напоями чи наркотичними засобами.

           

            До виконання батьківських обов'язків відповідачка та позивач ставляться належно, що підтверджується характеристиками, які надані шкільними вчителями (а.с. 42, 49), а також викладеними у них відомостями про те, щоОСОБА_3 є гарною ученицею та розвинутою дитиною. Жоден з опитаних свідків не зазначив про факти психічного або фізичного насильства над дитиною, відсутність належного догляду за нею або інших обставин, які б надавали суду підстави вважати, що ОСОБА_2. не може забезпечити доньці умови для належного розвитку.

           

            Фактично цього не заперечував і представник органу опіки і піклування, віднісши вирішення спору на розсуд суду і не надавши переваги у вирішенні цього питання ні позивачу, ні відповідачці. ОпитанаОСОБА_3 взагалі пояснила, що однаково любить обох батьків і бажає, щоб вони мешкали разом.

 

            Позовні вимоги про визначення місця проживання дитини з батьком аргументуються тим, що у відповідачки відсутні належні матеріально-побутові умови для проживання дочки. В судових засіданнях ОСОБА_1 також наголошував на тому, що може кращим чином забезпечитиОСОБА_3 матеріально, придбав для неї мобільний телефон та комп'ютер, тощо. Проте, суд виходить з того, що кращі матеріально-побутові умови позивача не можуть бути самодостатньою підставою для передання йому дитини. Оскільки обидва з батьків мають право на виховання своєї дитини, Аліна, навідуючи батька, не буде позбавлена можливості користуватись всіма матеріальними здобутками позивача.

 

Оцінюючи наявний в матеріалах справи (а.с. 12) акт обстеження житлово-побутових умов відповідачки, складений за участю представників Киїнської сільської ради, суд до уваги не бере, оскільки не зрозуміло, в який період часу він складався, і чи була присутня при такому обстеженні сама ОСОБА_2. Крім цього, вказаний акт суперечить висновку, який на запит суду надав орган опіки і піклування Киїнської сільської ради, де визначив, що вважає доцільним проживання ОСОБА_3 з матір'ю.

 

В ході розгляду даної цивільної справи не встановлено, що відповідачка у справі грубо поводиться з дитиною, прививає їй погані звички, не наглядає за нею, не піклується про її розвиток та особистість.

 

Визначаючи особисту прихильність дитини до батьків, суд виходить з наступного. Пояснюючи суду, чому вона бажає мешкати з батьком, ОСОБА_3не навела підстав, які б дозволили зробити висновок про те, що вона має до матері неприязне ставлення або більше любить батька. Своє рішення дитина аргументувала тим, що прожила в будинку позивача все життя, ці умови є для неї звичними і вона має там друзів. З урахуванням нещодавнього розлучення батьків і вказаного спору, ситуація для дитини є стресовою, про що зазначали в ході розгляду справи її педагоги, тому думка ОСОБА_3 про повернення до звичайного ритму життя і поєднання батьків є нормальною, але не визначальною при вирішенні цього спору, оскільки вона не містить інформації про те, що дитина не має нормальних умов життя з матір'ю. Тому суд, вислухавши її у відповідності до ст. 171 Сімейного кодексу України, не вважає, що судове рішення повинно ґрунтуватися на лише цих поясненнях, оскільки не встановлено, що це відповідатиме інтересам дитини.

 

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про те, що не знайшли підтвердження доводи позову щодо неналежного виконання відповідачкою батьківських обов'язків відносно неповнолітньої дитини і неможливості подальшого спільного проживання доньки з матір'ю, оскільки це негативно вплине на її подальший розвиток і виховання.

 

            Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 79, 88, 209, 212, 213-215 ЦПК України, ст.ст. 150, 161, 171 Сімейного кодексу України, -

 

В И Р І Ш И В:

 

            В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини - відмовити.

 

            Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано до апеляційного суду Чернігівської області через Чернігівський районний суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

 

            Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Чернігівської області через Чернігівський районний суд протягом 20 днів після подання заяви на апеляційне оскарження.

 

 

 

 

 

 

            Суддя                                                                                                              Н.В. Шитченко