Головуючий 1-ї інстанції: Гальченко І.В.

Категорія: ст.15 ч.3, 115 ч.2 п.6, 187 ч.4 ,289 ч.3 КК України Доповідач Топчій Т.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2013 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді ТопчійТ.В суддів Лупінової Л.М., Преснякової А.А.

секретаря Уханської О.А.

за участю прокурора Максименко Н.Г

потерпілої ОСОБА_1

представника потерпілої ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

засудженого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі апеляції засудженого ОСОБА_4, захисника засудженого та потерпілої ОСОБА_1 на вирок Волноваського районного суду Донецької області від 01 червня 2012 року, яким:

ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Селідово Донецької області, українець, громадянин України, що має неповну середню освіту, не одружений, не працює, судимості не має, мешкає за адресою АДРЕСА_1, -

визнаний винним та засуджений за ст.ст.15 ч.3, 115 ч.2 п.6 КК України до десяти років позбавлення волі з відбуттям покарання у кримінально-виконавчій установі закритого типу з конфіскацією всього майна що є власністю засудженого. За ст.187 ч.4 КК України засуджений до дев'яти років позбавлення волі з відбуттям покарання у кримінально-виконавчій установі закритого типу з конфіскацією всього майна що є власністю засудженого. За ст.289 ч.3 КК України засуджений до семи років позбавлення волі з відбуттям покарання у кримінально-виконавчій установі закритого типу з конфіскацією всього майна що є власністю засудженого.

Відповідно до ст.70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_4 остаточно призначено покарання у вигляді п'ятнадцяти років позбавлення волі з відбуттям покарання у кримінально-виконавчій установі закритого типу з конфіскацією всього майна що є власністю засудженого.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_1 у рахунок відшкодування майнової шкоди 17 055,64 грн., у рахунок відшкодування моральної шкоди 80 000 грн., а всього 97 055,64 грн. -

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Волноваського райсуду Донецької області від 01.06.2012 р. ОСОБА_4 засуджений за ст.ст.15 ч.3, 115 ч.2 п.6, 187 ч.4, 289 ч.3, 70 ч.1 КК України до п'ятнадцяти років позбавлення волі з відбуттям покарання у кримінально-виконавчій установі закритого типу з конфіскацією всього майна що є власністю засудженого за вчинення злочину за наступних обставинах.

ОСОБА_4 26.05.2011 р. близько 17 години 45 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись як пасажир в салоні автомобіля марки «Хюндай Матрікс» держзнак НОМЕР_1 під керуванням власника вказаного автомобіля ОСОБА_1, яка на вказаному автомобілі здійснювала перевезення громадян за винагороду (послуги таксі), переслідуючи корисливу мету особистого збагачення і наживи, вирішив вчинити умисне вбивство ОСОБА_1 в процесі розбійного нападу на останню для заволодіння вказаним автомобілем і її особистим майном, на автодорозі с. Ільїнка - місто Горняк, Марьїнського району, Донецької області. З цією метою попросив ОСОБА_1 повернути на ґрунтову дорогу с.Ільїнка території Кураховської міської ради, Марьїнського району в безлюдне місце. Знаходячись на ґрунтовій дорозі с. Ільїнка, ОСОБА_4, сидячи на задньому сидінні автомобіля, взяв в руки ніж, що був при ньому, і діючи умисно, з метою позбавлення життя ОСОБА_1, з корисливих мотивів, застосовуючи насильство небезпечне для життя і здоров'я потерпілої, напав на неї ззаду і наніс їй ножем, сім ударів в передню область тулуба і шиї, заподіявши в результаті ОСОБА_1 тілесні ушкодження у вигляді колото-різаних ран підборіддя, правої молочної залози, чотирьох колото-різаних ран передньої стінки живота, три з яких проникають в черевну порожнину з пошкодженням правої і лівої частки печінки, передньої стінки шлунку, сальника, поперечно-ободової кишки, з розвитком кровотечі в черевну порожнину, які є тяжкими тілесними ушкодженнями, які небезпечними для життя в момент заподіяння. Після цього ОСОБА_1 яка знаходилася за кермом автомобіля, вдалося схопити двома руками ніж і вирвати його з рук підсудного, присікши тим самим його дії, направлені на умисне позбавлення її життя, в результаті чого потерпілій були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді різаних ран правої і лівої кисті та вона вискочила з салону автомобіля. Таким чином ОСОБА_4 не довів до кінця свій намір спрямований на позбавлення життя потерпілої з причин що не залежали від його волі, оскільки потерпіла вчинила йому активний опір та вирвала з його руки ніж.

ОСОБА_4, продовжуючи свої злочинні дії, направлені на напад з метою заволодіння майном потерпілої, вийшов з салону автомобіля, підійшов до потерпілої і, розуміючи, що в наслідок отриманих від його дій тілесних ушкоджень вона не може чинити йому фізичний опір, її воля пригнічена після нападу на неї із застосуванням ножа, зірвав з її шиї ОСОБА_1 золотий ланцюжок вагою 30 грам вартістю 11 710, 80 грн, золотий кулон у вигляді винограду вагою 3 грами вартістю 1171,.08 грн, золотий кулон у вигляді серця з буквою «Н» вагою 5 грам вартістю 1951, 80 грн, а всього на суму 14833,68 грн.

Потім ОСОБА_4 сів в автомобіль «Хюндай Матрікс» держномер НОМЕР_1 що належить ОСОБА_1 вартістю 45 901,36 грн, незаконно заволодівши вказаним транспортним засобом потерпілої, поїхав на ньому в м. Курахово, Марьїнського району Донецької області. На міському пляжі м. Курахово ОСОБА_4 заволодів майном потерпілої, яке знаходилося в салоні автомобіля, а саме мобільним телефоном Самсунг Е490 вартістю 500 грн. з сім-карткою оператора мобільного зв'язку МТС вартістю 10 грн., грошима в сумі 1500 грн., після чого з викраденим зник, заподіявши потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 16 843 грн 68 грн яка складається з вартості золотих виробів, мобільного телефону з сім-картою та грошей. Викраденим майном ОСОБА_4 розпорядився на свій розсуд, а автомобіль Хюндай Матрікс залишив на території міського пляжу м .Курахово Марьїнського району Донецької області.

Не погодившись с вироком суду засуджений подав апеляцію, в якій просить вирок Волноваського районного суду Донецької області від 01.06.2012 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Вказує, що вирок є незаконним і не справедливим. Наполягає на тому, що умислу на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_1 у нього не було, під час конфлікту з потерпілою, побоюючись її агресивних дій щодо нього, він заподіяв потерпілій ножем кілька поранень, тобто мав намір завдати та завдав їй тяжкі тілесні ушкодження. Таким чином засуджений вказує на недоведеність його вини у замаху на вбивство з корисливих мотивів, вважає що в його діях відсутній склад злочину, передбачений ст.15 ч.3 ст.115 ч.2 п.6 КК України. В обґрунтування своїх апеляційних вимог у цій частині вказує, що в нього була можливість довести свої дії до кінця, вбити потерпілу, у тій обстановці йому б ніхто не зашкодив, що свідчить про відсутність у нього умислу на вбивство. Вважає, що під час досудового та судового слідства обвинуваченням та судом не встановлено доказів того, що він протиправно заволодів майном потерпілої, оскільки ніяких золотих виробів та грошей, крім мобільного телефону потерпілої працівниками міліції в нього вилучено не було, тому вважає що обвинувачення у цій частині безпідставно ґрунтується лише на поясненнях потерпілої ОСОБА_1 Тому вважає недоведеною свою вину в інкримінованому йому злочині за ст. 187 ч.4 КК України. В апеляції засуджений також вказує, що суд призначив йому занадто суворе покарання, вважає, що є підстави призначити йому покарання з урахуванням вимог ст. 69 КК України.

Захисник засудженого в своїй апеляції також просить вирок Волноваського районного суду Донецької області від 01.06.2012 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. В обґрунтування апеляційних вимог захисник наводить доводи аналогічні наведеним засудженим ОСОБА_4 Окрім іншого захисник вказує на те, що суд безпідставно стягнув з ОСОБА_4 на користь потерпілої майнову шкоду в сумі 17055,64 грн, тому що потерпіла не надала суду доказів у підтвердження заподіяння їй майнової шкоди засудженим у такому розмірі, а також не обґрунтував своє рішення у частині стягнення з засудженого на користь потерпілої моральної шкоди в сумі 80 000 грн.

Потерпіла ОСОБА_1 в апеляції просить оскаржуваний вирок Волноваського районного суду Донецької області змінити в частині розміру стягнення моральної шкоди, встановивши розмір моральної шкоди яка підлягає стягненню на їх користь в сумі 500 000,000 грн., а також виключити з мотивувальної частини вороку суду посилання на наявність обставин, що пом'якшують покарання засудженого, щиросердного каяття та явки з зізнанням, позитивну характеристику за місцем проживання, оскільки вважає, що таких обставин під час судового розгляду встановлено не було. В обґрунтуванні своїх апеляційних вимог потерпіла ОСОБА_1 вказує, що судом не обґрунтовано була занижена сума моральної шкоди, розмір моральної шкоди визначений вироком суду є недостатнім, не відповідає ступеню моральних страждань та стресу якого вона зазнала, через напад засудженого, який протиправно заволодів її майном, заподіяв їй численних тілесних ушкоджень, їх тяжкості для здоров»я, втрати нею працездатності, тривалості лікування, майнових витрат які вона зазнала та які триватимуть через необхідність продовжувати лікування.

Прокурор в своєму запереченні на апеляцію засудженого, вважає вирок Волноваського райсуду від 01.06.2012 р. законним та обґрунтованим, просив в апеляційних вимогах засудженому ОСОБА_4 відмовити.

Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_4 та його захисника, які підтримали доводи своїх апеляційних скарг, просили вирок суду скасувати, а справу повернути на новий розгляд до суду першої інстанції, у задоволенні апеляційних вимог потерпілої просили відмовити, потерпілу ОСОБА_1 та її представника які наполягали на апеляційних вимогах потерпілої, просили вирок суду змінити та збільшити суму відшкодування моральної шкоди яка підлягає стягненню на користь потерпілої з засудженого, просили також відмовити засудженому та захиснику у задоволенні їх апеляційних вимог, прокурора який просив відмовити ОСОБА_4 та захиснику у задоволенні їх апеляцій, не заперечував проти апеляційних вимог потерпілої, колегія суддів приходить до висновку, що апеляції засудженого, захисника та потерпілої задоволенню не підлягають за наступними обставинами.

Згідно з вимогами ст. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним та вмотивованим. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Виходячи з п. 16 Постанови Пленуму ВСУ від 29.06.90 р. № 5 «Про виконання судами України законодавства та постанов Пленуму ВСУ з питань розгляду кримінальних справ та постановлення вироку» з наступними змінами, суду необхідно проаналізувати всі зібрані по справі докази, тобто всі фактичні данні які містяться в поясненнях свідків, потерпілих, підсудних, висновках експерта, письмових доказах та інших джерелах доказів, які підтверджують або спростовують обвинувачення.

Колегія суддів вважає, що за наслідками судового слідства, суд обґрунтовано прийшов до висновку про доведеність вини засудженого ОСОБА_4 у замаху на умисне вбивство потерпілої ОСОБА_1 з корисливих мотивів, яке не було закінчено з причин що не залежали від його волі, у нападу з метою заволодіння чужим майном (розбої), поєднаним з насильством небезпечним для життя та здоров'я потерпілої з завданням потерпілій тяжких тілесних ушкоджень, незаконному заволодінні транспортним засобом поєднаним з насильством що є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої та дії засудженого правильно кваліфіковані за ст. 115 ч.2 п. 6, ст. 187 ч.4, ст. 289 ч.3 КК України, що відповідає також і рекомендаціям які містяться в п. 10 Постанови Пленуму ВСУ № 2 від 07 лютого 2003 року «Про судову практику у справах про злочини проти життя та здоров'я особи».

Висновки суду, покладені в основу обвинувального вироку стосовно ОСОБА_4 відповідають фактичним обставинам справи, наведеним у вироку доказам, зібраним по справі та дослідженим під час судового слідства в повному обсязі, яким судом була дана належна правова оцінка. Обставини наведені ОСОБА_4 та його захисником в апеляції про відсутність у нього умислу на позбавлення життя потерпілої ОСОБА_1 , захист від потерпілої яка намагалася висадити його з машини, були предметом дослідження та аналізу в суді першої інстанції, не знайшли об'єктивного підтвердження під час судового слідства, спростовуються доказами дослідженими судом, а саме послідовними поясненнями потерпілої на досудовому слідстві (а/с- 65 т.1, 94 т.2) та в суді, висновком проведеної по справі судово-медичної експертизи ( а/с - 176 т.1 ) яка містить данні про характер, тяжкість та локалізацію тілесних ушкоджень виявлених у потерпілої, Тому колегія суддів вважає, що висновок суду про винність ОСОБА_4 у вчиненні злочинів інкримінованих йому обвинуваченням є належним чином вмотивованим у вироку суду.

Колегія суддів вважає, що аналізуючи пояснення захисту ОСОБА_4 у цій частині, суд цілком обґрунтовано прийшов до висновку, що сім ударів ножем завданих ОСОБА_4 потерпілій в момент нападу в життєво важливі органи - шию, груди, в область черевної порожнини, обстановка нападу у відсутності сторонніх осіб, знаходячись з потерпілою в автомобілі, його наступні дії пов'язані з заволодінням майном потерпілої ОСОБА_1, свідчать про спрямованість умислу засудженого на умисне вбивство потерпілої з корисливих мотивів, яке не було закінчено з причин, що не залежали від його волі через активну протидію потерпілої, якій вдалося забрати ніж у засудженого, що об»єктивно підтверджується висновком судово-медичної експертизи про тілесні ушкодження у вигляді різаних ран на руках потерпілої ( а/с - 38,176 т.1, ). Тому доводи апеляції ОСОБА_4 та його захисника в частині відсутності у ОСОБА_4 умислу на позбавлення життя потерпілої суд вважає безпідставними.

За тими ж підставами колегія суддів вважає неспроможними доводи апеляції засудженого та захисника у тій частині, що під час досудового слідства та в суді не було зібрано доказів які б свідчили про заволодіння засудженим майном потерпілої, крім мобільного телефону, а саме грошима в сумі 1500 грн які знаходилися в автомобілі та золотими виробами - ланцюжком та двома кулонами, оскільки вони спростовуються послідовними поясненнями потерпілої про заволодіння ОСОБА_4 вказаним майном під час нападу, їх вартість була встановлена слідством за довідкою банку про вартість золота, виявленням одного з кулонів які належали потерпілій на місці злочину, що вбачається з протоколу огляду місця події ( а/с - 6 т.1) який був долучений до справи у якості речового доказу ( а/с - 150 т.2). Пояснення свідка ОСОБА_6 які були дні під час судового розгляду справи про відсутність на одежі ОСОБА_4 у день вчинення злочину слідів крові, самі по собі не спростовують пояснення потерпілої ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_4 заволодів під час нападу її золотими виробами та не можуть істотно вплинути на висновку суду у цій частині.

Вирішуючи питання поставлене в апеляції захисника засудженого, про безпідставне задоволення судом першої інстанції позовних вимог потерпілої ОСОБА_1 у частині стягнення з засудженого майнової шкоди в сумі 17055,64 грн, колегія суддів вважає, що суд на законних підставах у порядку передбаченому ст. 1166 ЦК України частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 у частині стягнення з ОСОБА_4 вартості викрадених золотих виробів, встановлених судом та вартості витрат понесених потерпілою на лікування, що підтверджуються розрахунковими документами які містяться в матеріалах справи (а/с - 239-243 т.1)

Таким чином, приймаючи рішення за апеляційними вимогами засудженого та захисника про скасування оскаржуваного вироку суду та повернення справи на новий судовий розгляд, колегія суддів вважає, що підстав для цього передбачених ст.ст. 367,374 КПК України, під час апеляційного розгляду не встановлено.

Аналізуючи апеляційні вимоги потерпілої ОСОБА_1 про зміну оскаржуваного вироку суду у частині збільшення стягнення з засудженого моральної шкоди до 500 000 грн, колегія суддів також вважає їх такими що не підлягають задоволенню.

За змістом ст. 23,1167 ЦК України моральна шкода підлягає стягненню з винної особи на користь особи яка зазнала моральної шкоди яка полягає у фізичному болі та стражданнях які фізична особа зазнала через пошкодження здоров'я, у душевних стражданнях які фізична особа зазнала через пошкодження або позбавлення майна яке їй належало. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом у залежності від характеру правопорушення, ступеню фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеню вини особи яка завдала моральну шкоду, якщо вина є підставою для її відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди враховуються вимоги розумності та справедливості.

Розмір моральної шкоди яка підлягає стягненню з засудженого ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_1, визначений вироком суду в сумі 80 000 грн, на думку колегії суддів, є співрозмірним моральним стражданням які зазнала потерпіла ОСОБА_1 через пошкодження здоров'я з вини засудженого, втрати нею частки майна що їй належало у вигляді золотих виробів та грошей, тяжкості завданих їй тілесних ушкоджень, тривалості лікування, часу та зусиль які їй необхідно буде докласти для відновлення свого стану здоров'я та майнового стану, тому підстав для збільшення суми моральної шкоди яка підлягає стягненню з засудженого на користь потерпілої не вбачається.

Також колегія суддів вважає, що апеляційні вимоги потерпілої у частині виключення з мотивувальної частини вироку посилань про обставини, що пом'якшують покарання засудженого, а саме щирого каяття у вчиненому злочині та явки з зізнанням не підлягають задоволенню за наступними підставами.

Явка з зізнанням ОСОБА_4 від 30.07.11 року яка міститься на а/с - 4 т.2 справи за своїм змістом відповідає вимогам ст.96 КПК України, оскільки містить в собі особисте добровільне письмове повідомлення заявником ОСОБА_4 до органу дізнання про вчинений ним злочин до порушення проти нього кримінальної справи або до винесення постанови про притягнення його як обвинуваченого. а щиросердне каяття у вчиненому злочині є оціночним поняттям яке віддано на розсуд суду оскільки припускає критичну оцінку особою своєї злочинної поведінки шляхом визнання вини повністю або частково і готовності особи нести кримінальну відповідальність. Враховуючи наведені обставини встановлені судом першої інстанції при розгляді справи, колегія суддів вважає, що суд обґрунтовано визнав вказані обставини в якості обставин, що пом'якшують покарання засудженого в межах вимог ст. 66 КК України.

Разом з тим, навіть за наявності обставин, що пом'якшують покарання засудженого, встановлених судом першої інстанції, за результатами апеляційного розгляду колегія суддів вважає, що міра покарання, призначена судом засудженому ОСОБА_4 відповідає вимогам ст. 65 КК України. Суд при призначенні покарання врахував характер, ступінь тяжкості та суспільної небезпечності вчиненого засудженим злочину, який віднесено до особливо тяжких, данні про особу засудженого, який не працює, судимості не має, обставини, що обтяжують покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння та призначив покарання засудженому у межах санкцій статей Особливої частини КК України які передбачають покарання за вчинені злочини. За вказаних обставин, покарання призначене судом засудженому ОСОБА_4 колегія суддів вважає необхідним та достатнім для його виправлення та перевиховання, та підстав для його пом'якшення, або застосування при призначенні покарання ст. 69 КК України за апеляційними вимогами засудженого не знаходить.

На підставі викладеного, керуючись стст.365,366 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляції засудженого ОСОБА_4, захисника ОСОБА_3 та потерпілої ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Вирок Волноваського районного суду Донецькой области від 01 червня 2012 року, постановлений щодо ОСОБА_4 - залишити без зміни.

Судді:

Топчій Т.В. Лупінова Л.М. Преснякова А.А.