Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
04 вересня 2013 року м. Ужгород
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі
головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.
суддів ЛЕСКА В.В., ЧУЖІ Ю.Г.
при секретарі ЧЕЙПЕШ С.І.
за участю позивачки ОСОБА_1 та її представника адвоката ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Воловецького районного суду від 12 грудня 2012 р., -
в с т а н о в и л а :
31.07.2012 р. ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_3 і ОСОБА_4, мотивуючи наступним. 25.06.2012 р. близько 15-00 відповідач ОСОБА_3 на вулиці Садовій в с. Завадка Воловецького району, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння безпричинно почав ображати позивачку, лаявся нецензурними словами, принижував її честь, гідність, давав непристойну оцінку їй та членам її сім'ї. На прохання припинити ці дії відповідач не реагував, навпаки, до нього приєдналася його дружина відповідачка ОСОБА_4, яка так само перебувала у стані алкогольного сп'яніння і аналогічними словами та діями ображала та принижувала позивачку. Обоє відповідачів погрожували позивачці фізичною розправою. Позивачка звернулася з цього приводу до Воловецького РВ УМВС України в Закарпатській області, працівники якого склали щодо ОСОБА_3 протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП, а ОСОБА_4 - офіційно попередили про недопустимість антигромадської поведінки. Суд притягнув ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за указане правопорушення. Позивачка все життя працювала на педагогічній роботі, законослухняна громадянка, завжди була в нормальних стосунках із сусідами, колегами тощо. Образливими та принизливими публічними спільними діями відповідачі завдали позивачці моральної шкоди, вона зазнала душевних страждань та негативних переживань, солідарну компенсацію моральної шкоди оцінює в розмірі 7000,00 грн.
Посилаючись на ці обставини, на положення Конституції України та цивільного законодавства щодо захисту честі, гідності особи і відшкодування моральної шкоди та уточнивши вимоги позивачка остаточно просила стягнути на її користь солідарно з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 7000,00 грн. в якості компенсації моральної шкоди, а також витрати по оплаті: правової допомоги адвоката в розмірі 2000,00 грн., судового збору - 214,60 грн.
Рішенням Воловецького районного суду від 12.12.2012 р. позов задоволено частково: на користь ОСОБА_1 стягнуто солідарно з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у відшкодування моральної шкоди - 3000,00 грн., а також у відшкодування сплачених позивачкою судового збору - 214,60 грн. та витрат по оплаті правової допомоги адвоката - 1000,00 грн. В решті позову - відмовлено.
Відповідачка ОСОБА_4 постановлене щодо неї рішення суду оскаржила, вважає його незаконним, оскільки її вину в заподіянні позивачці моральної шкоди не було доведено. Крім того, розмір відшкодування, визначений судом, не відповідає вимогам розумності та справедливості. Просить рішення скасувати, у позові до неї - відмовити.
У письмових запереченнях на апеляцію позивачка ОСОБА_1 вказує на її необґрунтованість, просить скаргу відхилити, рішення суду - залишити без змін
Відповідач ОСОБА_3 рішення суду не оскаржує.
Заслухавши доповідь судді, пояснення позивачки ОСОБА_1 та її представника адвоката ОСОБА_2, які апеляцію не визнали, розглянувши справу за правилами ст. 305 ч. 2 ЦПК України за відсутності інших учасників процесу, обговоривши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в сукупності, суд приходить до такого.
Апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції (ст. 303 ч. 1 ЦПК України). Із урахуванням положень ст.ст. 10, 11 ЦПК України щодо диспозитивності судового процесу, апеляційний суд перевіряє рішення суду першої інстанції в частині вирішення позову щодо відповідачки ОСОБА_4 та бере до уваги відповідні пов'язані факти і обставини, оскільки це необхідно для розгляду апеляції.
Задовольняючи позовні вимоги, пред'явлені до ОСОБА_4 про солідарне відшкодування нею моральної шкоди ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з їх доведеності. Однак, погодитись із таким рішенням не можна, оскільки своїх висновків суд дійшов унаслідок неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Встановлено, підтверджується чинною постановою Воловецького районного суду від 16.07.2012 р. (а.с. 6), іншими матеріалами справи і ніким не заперечується, що 25.06.2012 р. близько 15-00 відповідач ОСОБА_3 в с. Завадка Воловецького району перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння безпричинно ображав нецензурною лайкою позивачку ОСОБА_1 та погрожував їй фізичною розправою, чим вчинив дрібне хуліганство, за що на підставі ст. 173 КУпАП був притягнений до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу розміром 51,00 грн.
До ОСОБА_4 позивачка пред'явила вимогу про солідарне із ОСОБА_3 відшкодування моральної шкоди з тих підстав, що остання, як випливає з правової позиції, будучи у стані алкогольного сп'яніння приєдналася до свого чоловіка ОСОБА_3 і вони спільно ображали та принижувала позивачку, погрожували фізичною розправою. Як на доказ таких дій позивачка послалася на зроблене відповідачці органом внутрішніх справ офіційне застереження про недопустимість антигромадської поведінки. З такою позицією позивачки погодився і суд першої інстанції, який у рішенні зазначив, що у судовому засіданні належними доказами достовірно встановлено, що «ОСОБА_4 винесено офіційне застереження про недопустимість антигромадської поведінки».
Позивачка як на доказ офіційного застереження, зробленого ОСОБА_4, послалася на лист Воловецького РВ УМВС України в Закарпатській області від 02.07.2012 р. № 3855, а суд у рішенні не зазначив доказ, яким стверджується факт офіційного застереження. На інші докази щодо офіційного застереження ОСОБА_4 позивачка не посилалася, як не посилався на будь-які інші докази щодо протиправної поведінки ОСОБА_4 суд у рішенні. У запереченнях на апеляційну скаргу позивачка теж не вказувала на інші, окрім згаданого листа, докази протиправної поведінки ОСОБА_4 та її офіційного застереження про недопустимість антигромадської поведінки.
Між тим, як випливає зі змісту листа Воловецького РВ УМВС України в Закарпатській області від 02.07.2012 р. № 3855 (а.с. 36), орган внутрішніх справ повідомив позивачку, що дружині ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та зятеві ОСОБА_5 винесено офіційне застереження про недопустимість антигромадської поведінки. Водночас за дійсним змістом офіційного застереження № 82 про недопустимість антигромадської поведінки, винесеного ОСОБА_4 26.06.2012 р. дільничним інспектором міліції ОСОБА_6 (а.с. 62), що його копію було отримано судом за клопотанням адвоката позивачки (а.с. 53), ОСОБА_4 була попереджена у зв'язку з тим, що 25.06.2012 р. близько 20-30 годин «ображала гр-ку ОСОБА_7 (прізвище нерозбірливо) ОСОБА_8 нецензурними словами та словесно погрожувала їй фізичною розправою».
Указане застереження було винесено ОСОБА_4 у порядку, передбаченому ст. 11 ч. 1 п. 4 Закону України «Про міліцію», п. 8.5. Положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого наказом МВС України від 11.11.2010 р. № 550 (реєстрація в Мінюсті від 06.12.2010 р. за № 1219/18514), та за формою, затвердженою додатком 2 до Положення. Форма застереження вимагає викладу короткого змісту вчиненого правопорушення.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, особа на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета спору і зобов'язана довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, водночас докази повинні відповідати вимогам щодо їх належності та допустимості; відповідні дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст.ст. 10, 11, 57-60 ЦПК України).
Спірні правовідносини регулюються нормами ЦК України щодо відшкодування моральної шкоди. За змістом ст.ст. 11-16, 23, 1166, 1167 ЦК України, особа вправі вимагати повного відшкодування моральної шкоди, завданої їй винною, протиправною поведінкою іншої особи, приниженням честі та гідності; обов'язок доказування відсутності вини у шкоді лежить на заподіювачеві, розмір завданої шкоди доводиться позивачем. Солідарний обов'язок виникає у випадках, встановлених договором або законом; у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ст. 541, ст. 543 ч. 1 ЦК України); особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим; за заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини (ст. 1190 ЦК України).
У позовній заяві позивачка зазначала, що факт протиправної поведінки ОСОБА_4 може підтвердити свідок ОСОБА_9 У судовому засіданні 12.11.2012 р. у присутності позивачки ОСОБА_1, її представника адвоката ОСОБА_2, представника відповідачів адвоката ОСОБА_10 свідок ОСОБА_9 була допитана судом, що відображено в журналі судового засідання (а.с. 52-53). Однак, у справі відсутні докази виконання судом вимог ст. 180 ч.ч. 5, 6 ЦПК України щодо попередження судом свідка під розписку про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання і відмову від давання показань та приведення його до присяги до початку допиту, у справі відсутні розписка свідка та підписаний ним текст присяги. Оскільки суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом (ст. 59 ч. 1 ЦПК України), показання свідка в суді першої інстанції не відповідають вимогам щодо допустимості доказів і не мають значення незалежно від їх змісту. У своєму рішенні суд на показання свідка ОСОБА_9 не посилався.
Під час апеляційного розгляду справи після виконання апеляційним судом з огляду на положення ст. 303 ч. 2 ЦПК України вимог ст. 10 ч. 4 цього Кодексу та неодноразового з'ясування позиції позивачки ОСОБА_1 та її представника адвоката ОСОБА_2 щодо дослідження доказів, подання нових доказів, останні не заявили клопотань з цього приводу і пояснили, що подали всі докази, які вважали за потрібне.
Таким чином, у справі відсутні докази щодо заподіяння моральної шкоди позивачці саме спільними діями відповідачів, а відтак, і докази наявності підстав для солідарної відповідальності ОСОБА_4 за завдану ОСОБА_1 моральні шкоду. Винна поведінка ОСОБА_4 щодо ОСОБА_1, час, місце, обставини вчинення відповідних дій офіційно не зафіксовані, судом теж не встановлені, лист органу внутрішніх справ, на який посилається сторона, не є доказом винесення ОСОБА_4 офіційного застереження про недопустимість антигромадської поведінки щодо ОСОБА_1, а застереження, яке є в справі, стосується вчинення дій в інший час та щодо іншої особи.
За таких обставин, доводи апеляції щодо відсутності доказів заподіяння моральної шкоди позивачці відповідачкою ОСОБА_4, доказів її вини у цьому заслуговують на увагу, належних і достатніх підстав для покладення на відповідачу обов'язку солідарного відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції не мав, відсутні такі і на час апеляційного розгляду справи. З огляду на це, доводи апеляції щодо розміру відшкодування не мають значення як такі. Твердження позивачки у запереченнях на апеляцію про пропуск строку апеляційного оскарження не може бути взяте до уваги, так як у справі відсутні докази виконання судом вимог ст. 222 ч. 3 ЦПК України щодо надіслання особі, яка брали участь у справі, але не була присутня у судовому засіданні, копії повного судового рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом двох днів з дня його складання.
Відтак, на підставі ст. 309 ч. 1 п.п. 2, 4 ЦПК України апеляцію слід задовольнити, рішення суду першої інстанції, ухвалене щодо ОСОБА_4, скасувати, у позові до неї - відмовити, а також скасувати рішення суду в частині солідарного стягнення з ОСОБА_4 судових витрат.
Керуючись ст. 307 ч. 1 п.п. 1, 2, ст. 308, ст. 309 ч. 1 п.п. 2-4, ст.ст. 314, 316 ЦПК України, колегія суддів -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити, рішення Воловецького районного суду від 12 грудня 2012 р.:
у частині задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про солідарне стягнення на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 3000,00 грн. (трьох тисяч гривень 00 коп.) скасувати, у позові до ОСОБА_4 - відмовити;
у частині солідарного стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрат по оплаті судового збору у розмірі 214,60 грн. і витрат по оплаті правової допомоги адвоката в розмірі 1000,00 грн. - скасувати.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскар жене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді