АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження 22-ц/744/5887/2013 Головуючий у 1-й інстанції - Подорець О.Б.

Справа № 199/1598/13-ц Доповідач - Петренко І.О.

Категорія - 39

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2013 року

Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Петренко І.О.

суддів - Котушенко С.П., Романюк М.М.

при секретарі - Філіпповій К.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 квітня 2013 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи - Управління - служба у справах дітей Амур- Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради, прокуратура Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська , Амур-Нижньодніпровський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про захист честі, гідності, ділової репутації, стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду та просив ухвалити рішення, яким визнати недостовірною та зобов'язати відповідачів письмово спростувати розповсюджену ними інформацію про нього , ОСОБА_1, яка викладена в заяві від 21 липня 2010 року на адресу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська, 12 грудня 2011 року на адресу Управління-служба у справах дітей Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради та прокуратури Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська , 21 грудня 2011 року на адресу Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, та стягнути з відповідачів на його користь моральну шкоду в розмірі 22 000 грн.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що ним в період з 20 квітня 2009 року по 21 січня 2011 року надавалася правова допомога, у зв'язку із затриманням ОСОБА_2, якого було притягнуто до кримінальної відповідальності. В угоді ОСОБА_1 прийняв на себе зобов'язання як захисник надати правову допомогу, повинен був приймати участь при проведенні досудового слідства, представляти інтереси в співвідношеннях із свідками, третіми особами.

21 липня 2010 відповідач ОСОБА_2 приймав участь у судовому засіданні в Амур-Нижньодніпровському районному суді м. Дніпропетровська при розгляді цивільної справи № 2-4793/2010 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по договору. ОСОБА_2 , який діяв від імені ОСОБА_3 згідно з довіреністю, надав письмові заперечення проти позову, в якій була поширена недостовірна інформація негативного характеру про позивача. Крім того, відповідачі зверталися до прокуратури Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська, АНД ВДВС Дніпропетровського МУЮ, орган опіки та піклування Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради, в яких ображали честь та ділову репутацію позивача.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 квітня 2013 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на те, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У відповідності з п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" роз'яснено, що відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції України, а не поширення недостовірної інформації. У випадку звернення особи із заявою до правоохоронних органів судам слід враховувати висновки, викладені у Рішенні Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року № 8-рп/2003 (справа про поширення відомостей). Разом з тим , наявність у такому зверненні завідомо неправдивих відомостей, а також у разі встановлення, що для звернення особи до вказаних органів не було жодних підстав і було викликано не наміром виконати свій громадський обов'язок або захистити свої права, свободи чи законні інтереси, тягне відповідальність, передбачену законодавством України.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач ОСОБА_1 вважає недостовірною ту інформацію, яка була повідомлена відповідачем ОСОБА_2, який діяв в інтересах ОСОБА_3 при розгляді справи в Амур-Нижньодніпровському районному суді м. Дніпропетровська, тобто в судовому засіданні під час слухання цивільної справи №2-4793/2010 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором, а саме , що в заяві від 21 липня 2010 року міститься недостовірна інформація про позивача, яка ганьбить його честь, гідність та ділову репутацію.

Відмовляючи позивачу в задоволенні позову, суд обґрунтовано виходив з того, що позивач просить захистити честь, гідність та ділову репутації шляхом визнання інформації недостовірною, однак даний спосіб захисту не відноситься ні до загального, ні до спеціального способу захисту права.

Відповідно, не підлягає задоволенню і вимога про відшкодування моральної шкоди, оскільки вона є похідною від основної.

За таких обставин, всупереч твердженню скарги, суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи та , давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для відмови ОСОБА_1 у задоволенні позову. Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 про те , що при ухваленні оскаржуваного рішення не були враховані обставини , що мають преюдиціальний характер і , які були встановлені ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 січня 2013 року при розгляді справи № 22ц-/774/468/13 ( ар. сп.36-38) між тими же сторонами, визнати обґрунтованими не можна. Так , у вище вказаній справі предметом розгляду були позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним та відшкодування збитків , в задоволенні яких позивачу було відмовлено. Судом вивчалось питання щодо дійсності угоди ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про надання ОСОБА_2 правової допомоги.

Заяви ж подані відповідачами до третіх осіб по даній справі , в яких містилася певна інформація ( ар. сп.9-11) , яку ці органи компетентні перевірити та надати заявникам відповідь не можуть самі по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у даному випадку мала місце реалізація відповідачами конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції України, а не поширення недостовірної інформації , і вище вказана інформація стосувалась обставин , пов»язаних з виконанням вище вказаної угоди боржниками , а мета була спрямована на захист своїх прав, свобод та законних інтересів.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув справу відповідно до ст.11 ЦПК України: за зверненням фізичних осіб в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих ними доказів, доводи апеляційної скарги та матеріали справи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно ч. 1 п. 1 ст. 307 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням вимог закону.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про безпідставність відмови в задоволенні позову та не застосування судом положень Конституції України та норм ЦК України при захисті особистих немайнових прав і, зокрема права на повагу до честі та гідності , визнати обґрунтованими не можна , з огляду на роз»яснення , що містяться в ч.ч.3,4,5 п.17, 20 постанови Пленуму Верховного Суду України « Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи , а також ділової репутації фізичної особи та юридичної особи» .

Керуючись ст.ст.209,218,303,304,307,308,313-315,317,319,324,325 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення , однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів .

Судді :