АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження 22-ц/744/8074/2013 Головуючий у 1-й інстанції - Борисов С.А.

Справа № 410/3193/12 Доповідач - Петренко І.О.

Категорія - 46

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2013 року

Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Петренко І.О.

суддів - Котушенко С.П., Романюк М.М.

при секретарі - Філіпповій К.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 червня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з позовом та з урахуванням уточнених позовних вимог просив ухвалити рішення, яким визнати за ним право власності на 1/2 частку домоволодіння по АДРЕСА_3 надати йому у володіння та користування літню кухню, яка використовується під житло, літ. Б, (площею 38,4. кв. м.).; надати йому у володіння та користування, частину земельної ділянки загальною площею 0,1000 га, яка необхідна йому для обслуговування літньої кухні; визнати за відповідачкою право власності на 1/2 частку домоволодіння по АДРЕСА_3 надати відповідачці у володіння та користування житловий будинок, літ.А, загальною площею 57,9 кв.м. та споруди в тому числі: гараж (літ.Г), сарай (літ.Д), убиральня (літ. Е), сарай (літ.З), навіс (літ. І), колодязь (літ.К); надати відповідачці у володіння та користування частину земельної ділянки загальною площею 0,1005 га, яка необхідна їй для обслуговування житлового будинку.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 15 листопада 1994 року він уклав шлюб з відповідачкою. ІНФОРМАЦІЯ_1 року у них народилася донька - ОСОБА_3. Під час знаходження у шлюбі та спільного проживання, 17 грудня 1999 року, вони за спільні кошти купили спірне домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3. 10 лютого 2009 року шлюб між ними розірвано, але вони продовжували жити разом, вели спільне господарство. 02 січня 2011 року сторони у справі припинили проживати разом.

У договорі купівлі-продажу спірного домоволодіння від 17 грудня 1999 року у якості покупця вказана відповідачка. У зв'язку з цим відповідачка, набула права власності на спірне домоволодіння. Однак, оскільки купівля домоволодіння здійснювалося за їх спільні кошти, то позивач вважає, що він також має право на половину спірного домоволодіння, але не зважаючи на це відповідачка оспорює його право власності на спірне домоволодіння і чинить перешкоди в користуванні ним. Позивач запропонував їй добровільно визначити порядок користування спірним домоволодінням, однак вона відмовилась.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 червня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Визнано за ОСОБА_1 в порядку розподілу майна, придбаного в період шлюбу з ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_3 Визнано за ОСОБА_2 в порядку розподілу майна, придбаного в період шлюбу з ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_3 Визнано за ОСОБА_1 в порядку розподілу майна, придбаного в період шлюбу з ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,2005 га, розташованої по АДРЕСА_3 Визнано за ОСОБА_2 в порядку розподілу майна, придбаного в період шлюбу з ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,2005 га, розташованої по АДРЕСА_3 В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, посилаючись на незаконність та не обґрунтованість рішення.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що суд з дотриманням вимог ст. ст. 212 - 215 ЦПК України належно оцінив надані сторонами докази, виконав всі вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно з законом, вирішивши питання наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, суті правовідносин, що випливають із встановлених обставин, правильно застосував правові норми до цих правовідносин і дійшов вірного висновку.

Судом встановлено, що сторони з 15 листопада 1994 року перебувають у зареєстрованому шлюбі (свідоцтво про одруження серії НОМЕР_1, видане 15 листопада 1994 року).

Згідно із договором купівлі-продажу від 17 грудня 1999 року серія АВІ №309617 на ім.»я відповідачки було придбано житловий шлакобетоний будинок А, загальною площею 44,5 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_3, розташований на земельній ділянці площею 1591 кв.м. Продаж цей вчинено за 10000 (десять тисяч) грн., які продавець одержав до підписання цього договору (договір купівлі-продажу), який був посвідчений 17 грудня 1999 року приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу, ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за №5104).

Станом на 12 серпня 2005 року Комунальним підприємством Дніпропетровського району «Бюро технічної інвентаризації» було виготовлено технічний паспорт на житловий будинок АДРЕСА_3 згідно до якого власником зазначена ОСОБА_2 Розмір частки власності визначено 1.

31 березня 2000 року ОСОБА_2 одержала державний акт на право приватної власності на землю на підставі рішення Кіровської селищної ради народних депутатів №148 від 15 грудня 1999 року, згідно до якого їй передається у приватну власність земельна ділянка площею 0,2005 гектарів в межах згідно з планом, яка розташована на території АДРЕСА_3. (Акт зареєстровано в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №4621).

За результатами розгляду клопотання позивача про призначення судово-технічної будівельної експертизи суд виніс ухвалу від 03 грудня 2012 року, якою призначено у справі судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлено наступні питання:

- Чи можливо з технічної точки зору поділити домоволодіння по АДРЕСА_3 в натурі і з розрахунку 1/2 частини та 1/2 частини співвласників без залишення в спільному користуванні будь-яких приміщень будинку чи господарських споруд (надати всі можливі варіанти).

- Які конкретно роботи потрібно буде виконати по переобладнанню будинку і надвірних будівель відповідно до варіантів розподілу домоволодіння, з ким слід узгодити ці переобладнання.

- Чи можливо з технічної точки зору поділити земельну ділянку площею 0,2005 га по АДРЕСА_3 в натурі із розрахунку по 1/2 часток кожного із співвласників.

Згідно із висновком №137/138/139-13 судової будівельно-технічної експертизи по цивільній справі №410/3193/12, який складений 18 березня 2013 року:

- по першому питанню - технічно розподілити житловий будинок літ. А-1 по АДРЕСА_3 Дніпропетровського району Дніпропетровської області на 2 ізольовані квартири з обладнанням окремих входів до них та без залишення приміщень спільного користування, враховуючи існуюче внутрішнє об'ємно-планувальне рішення будинку по 1/2 частині - не можливо без відступів від вимог ДБН.

Враховуючи існуючу забудову земельної ділянки домоволодіння по АДРЕСА_3, на розгляд суду один оптимальний варіант розподілу житлового будинку з літньою кухнею без приміщень спільного користування (Додаток АДРЕСА_1) та до нього пропонується два варіанти розподілу будівель та споруд домоволодіння по АДРЕСА_3 по 1/2 частині з незначним відступом від ідеальних часток (Додаток № 2,3).

Інженерні комунікації слід обладнати для кожного із співвласників квартир АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 окремо, згідно наданого варіанту розподілу домоволодіння та погодити і затвердити у місцевих уповноважених установах.

У випадку необхідності технічного обслуговування та ремонту будівель та споруд надати можливість співвласникам доступ до них.

Всі переобладнання у будинку слід виконати згідно проекту, розробленого та затвердженому уповноваженими установами.

- по другому питанню - для влаштування двох ізольованих квартир у вище запропонованих варіантах розділу домоволодіння по АДРЕСА_3 Дніпропетровського району Дніпропетровської області по частині співвласникам домоволодіння необхідно виконати переобладнання (Додатки 1,2,3).

Інженерні комунікації обладнати для кожного із співвласників квартир АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 окремо, згідно наданого варіанту розподілу домоволодіння та погодити і затвердити у місцевих уповноважених установах.

У випадку необхідності технічного обслуговування та ремонту будівель та споруд надати можливість співвласникам доступ до них.

Всі переобладнання у будинку слід виконати згідно проекту, розробленого та затвердженому уповноваженими установами.

- по третьому питанню - з технічної точки зору поділ земельної ділянки площею 0,2005га по АДРЕСА_3 Дніпропетровського району Дніпропетровської області в натурі із розрахунку по 1/2 часток кожному із співвласників можливий, але в зв'язку з не доступом 25 лютого 2013 року до об'єкту дослідження, варіанти розподілу земельної ділянки експертом не розроблялися.

П. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.10.1991року за № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» визначено, що у тих випадках, коли для поділу необхідне переобладнання та перепланування будинку, він проводиться при наявності дозволу на це виконкому місцевої Ради відповідно до вимог ст. 152 ЖК України.

Ст. 152 ЖК України передбачено, що переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.

Згідно статті 60 Сімейного кодексу України ( далі СК ), майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Правилами статей 69, 70 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Пунктом 25 Постанови Пленуму Верховного суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз'яснено, що вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 статті 71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених статтею 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (стаття 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Отже, суд першої інстанції на підставі досліджених в судовому засіданні доказів та відповідно до вимог закону, який регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про визнання права власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ? частину в спільному майні за кожним без його реального поділу.

Вважаючи необґрунтованим та незаконним оскаржуване рішення суду, ОСОБА_1 в своїх доводах апеляційної скарги вказує на те, що він з урахуванням висновку судової будівельно-технічної експертизи, має право на виділ йому ? частки спірного домоволодіння.

Однак, з такими доводами ОСОБА_1 колегія суддів погодитись не може, оскільки вони є надуманими та не узгоджуються з нормами матеріального права, які регулюють ці питання.

Так , апелянт ставить питання про проведення реального виділу йому на 1\2 частину спірного домоволодіння літньої кухні , яка використовується під житло , літ.Б ( площею 38,4 кв.м та стягнути з відповідачки грошову компенсацію у розмірі 8192 грв. в рахунок його ідеальної частини.

Однак , дані вимоги не можуть бути задоволені , оскільки літня кухня являється господарською будівлею і за призначенням є підсобним приміщенням , що складає з будинком одне ціле , а тому не може являтись ізольованим житловим приміщенням , що за вище вказаними нормами може бути виділена одному із співвласників домоволодіння.

Таким чином, наведені відповідачем в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду в апеляційному порядку оскаржуваного рішення суду, були предметом розгляду в суді першої інстанції, судом їм надана відповідна правова оцінка і висновків суду, викладених в оскаржуваному рішенні, вони не спростовують.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Судді: