ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2008 р. | № 6/124 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: | Дунаєвської Н.Г., Михайлюка М.В., |
Суддів : | Мележик Н.І., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Юпітер" |
на постанову | Львівського апеляційного господарського суду від 08.09.2008 року |
у справі | № 6/124 господарського суду Чернівецької області |
за позовом | ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Юпітер" |
до | ТОВ "Машзавод" |
про | стягнення 336408 грн. збитків |
за участю представників сторін: |
позивача | не з’явились, |
відповідача | Прокопець Б.М., Софяк В.В., |
В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду Чернівецької області від 23.06.2008 р. у справі № 6/124 (суддя: Паскарь А.Д.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.09.2008 р. (судді: Давид Л.Л., Краєвська М.В., Мурська Х.В.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій посилаючись на порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги, правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Як встановив апеляційний господарський суд, ТОВ виробничо-комерційна фірма "Юпітер" звернулося до господарського суду з позовом до ТОВ "Машзавод" про стягнення 336408 грн. збитків, внаслідок неодержання прибутку (упущена вигода). Позов обґрунтовано тим, що згідно договору №11/2000 від 01.08.2000 р., укладеного сторонами, позивач надав відповідачу послуги машинами та механізмами. Станом на 02.10.2000 р. роботи за вказаним договором були завершені.
Разом з тим, відповідач своїм листом просив позивача надати послуги краном РДК, на умовах зазначених у договорі № 11/2000 та виконати наступні роботи: демонтаж плит перекриття –3 дні, монтаж обладнання –3 дні, демонтаж ще 3 мостових кранів.
У позові вказано, що станом на кінець жовтня 2000 р. позивач виконав всі роботи на замовлення відповідача і замовник (відповідач) не повинен був чинити перешкоди позивачу у вивезенні крану РДК-250-2 на свою територію. Однак, відповідач чинив перешкоди у вивезенні та використанні крану, чим спричинив збитки у вигляді неодержаного прибутку (втрачена вигода), які розраховані позивачем згідно Ресурсних кошторисних норм експлуатації будівельних машин та механізмів, розроблених НВФ "Інпроект" та затверджених наказом Держбуду України № 225 від 05.10.2000 р.
Вирішуючи даний господарський спір, суди попередніх інстанцій керувались наступним.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі і відшкодування збитків.
Відшкодування збитків передбачено також і ст. 224 ГК України, якою встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (ст. 22 ЦК України).
Положеннями ст. 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Як наголосив, апеляційний господарський суд, необхідною умовою для відшкодування збитків є наявність між сторонами укладеного договору, порушення зобов’язань за яким могло б завдати збитки та наявність складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв’язок між протиправною поведінкою та збитками; вина порушника.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а у разі відсутності, хоча б одного з них –відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.
Господарські суди попередніх інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку, що відповідач не вчинив господарського правопорушення, оскільки між сторонами відсутні договірні відносини щодо передачі крану.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, суди прийшли до висновку про відсутність складу цивільного правопорушення в діях відповідача та про недоведеність позовних вимог.
Апеляційний господарський суд відхилив доводи позивача про те, що підтвердженням незаконних дій відповідача, які вплинули на наявність збитків є подання відповідачем 5 касаційних скарг на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.01.2007 року у справі № 2/123 за позовом ТОВ "ВКФ "Юпітер" до ТОВ "Машзавод" про визнання права власності на монтажний кран на гусеничному ходу РДК-250-2 та витребування майна з чужого незаконного володіння. Так, в силу вимог ст. 129 Конституції України та ст. 107 ГПК України касаційне оскарження судового рішення є правом сторони.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку про відсутність підстав для скасування постанови апеляційного господарського суду, оскільки вона є законною та обґрунтованою.
Щодо доводів касаційної скарги, то вони спростовуються вищенаведеним.
Крім того, відповідно до ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.09.2008 р. у справі № 6/124 залишити без змін.
Головуючий Н.Дунаєвська
Судді
М. Михайлюк
Н.Мележик